Каталог джерел

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський докоряє синові Яну Станіславу за публічну образу коронного референдаря Станіслава Щуки та погрози заблокувати йому індигенат у Пруссії. Батько додає сповнену жалю скаргу скривдженого й наказує синові вгамувати мстивість, зберігати обачність та якнайшвидше примиритися з референдарем у Варшаві.

М. Лукавський від імені щирецького старости вимагає від президента Львова стягнути з перекупки Янової Бекєрової обіцяний посаг для мельника із села Дмитре. У разі відмови погрожує затриманням львівських купців, які торгують на місцевих ярмарках.

Ян Станіслав Концький повідомляє про відомості щодо концентрації шведських військ під Щецином та чутки, які ходять у Варшаві про їхні подальші наміри. Також сповіщає про скасування Олькеницьких постанов на литовських сеймиках і про триваючі засідання Сандомирського сеймика.

Олександр Гедзінський відповідає на сповнений докорів лист архієпископа Кросновського та пояснює обставини ув'язнення втікача-злочинця, який разом із синами вчинив крадіжку в його маєтку. Він заявляє, що візьме до уваги заступництво архієпископа за умови повернення награбованого майна або видачі винних синів.

Ян Залеський та Якуб Мілейовський повідомляють владу Львова про пошуки короля на шляху під Мальборк, а також надсилають документи та правову інструкцію у суперечці щодо млина з Гинками. Вони радять подати відповідні протестації до судів і виготовити додатковий випис із актів баніції.

Рада міста Вроцлава видає краківському міщанину Гансу Шрайберу охоронну грамоту (глейт), що гарантує йому безпечне та вільне перебування й подорож до найближчої суботи. Райці залишають за собою право відкликати документ зі збереженням триденного захисного терміну, за умови що одержувач поводитиметься бездоганно.

Представник міської влади Львова відповідає львівському хорунжому Бєльському на вимогу ув'язнити та покарати різками купця Анастасія. Він відмовляється застосовувати негайне покарання без попереднього розслідування, посилаючись на міське право та принцип заборони ув'язнення без законного судового вироку.

Семигородський дипломат сповіщає з Гданська Юрія I Ракоці про перевагу прихильників Яна Казимира та про надії залучитися підтримкою з боку протестантів. Він також повідомляє про свої приготування до негайної морської подорожі до Швеції з дипломатичною метою.

Документ містить низку канонічно-правових запитів до секретаря Конгрегації Собору стосовно свавільних рішень львівського архієпископа в катедрі. Спірні питання стосуються ліквідації каплиці Домагаличів, руйнування вівтарів, перенесення імшатних фундацій та усунення елементів облаштування костелу.

Олівський абат Міхал Антоній Гацький, нарікаючи на труднощі, пов'язані з подвійною елекцією та постоєм військ, надсилає руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському віншування з нагоди Різдва Христового та Нового року. Він бажає йому процвітання та жаданого заспокоєння ситуації в Речі Посполитій, доручаючи себе його ласці.

Офіцери гарнізону в Кам'янці-Подільському дякують семигородському генералу Яношу Кемені за запевнення в мирі та сусідській дружбі після повалення господаря Василя Лупула. Вони запевняють, що повідомлять про ці запевнення польського короля, а також гетьмана і подільського воєводу Станіслава Реверу Потоцького.

Равський парох просить львівського міського писаря Войцеха Зімницького про допомогу у справі апеляції своїх родичів на вирок суду в Потиличу щодо прав на спірне поле. Він клопочеться про звільнення відповідачів від несправедливо накладеної присяги та врегулювання спору через повернення суми, первісно сплаченої за землю.

Львівські радники магістрату Каспар Тінц та Іґнац Новаковський відповідають на запит адвоката доктора Франка, уточнюючи топографічні питання та правовий стан лісів маєтків Вибранівка, Борисів і Бориничі. Вони посилаються на записи в табулярному витягу та на мирову угоду, укладену між графом Лосем і державною скарбницею.

Спадкоємці покійного міського писаря Якуба Зачкевича просять львівський магістрат про підтримку й доведення до кінця справи належної їм спадщини. Вони також повідомляють про призначення Войцеха Голеновського своїм повіреним для отримання спадку.

Франсуа Ґольденберґ та Крістіан Бем звертаються з проханням до львівського архієпископа Яна Скарбка врятувати від смертної кари ремісничого челядника, який у стані афекту вчинив ненавмисне вбивство шпагою. Заступники благають про пастирське милосердя та зупинення вироку суддів, наголошуючи, що обвинувачений перейшов із лютеранства в католицизм і шукає спасіння у вірі.

Сень Лопатка та Стець Сидоров, піддані з Підкаменя, звертаються з покірним проханням до Миколая Потоцького про справедливість і виплату винагороди за роботу біля костелу домініканців. Вони скаржаться, що, на відміну від інших робітників, не отримали платні за все літо робіт, виконаних на власному харчі.

Автори листа просять Артура Форбса надати товарну підтримку у вигляді якісного сукна на суму 400 злотих, зобов'язуючись повернути ці кошти разом зі старим боргом на святого Якова. Вони запевняють у своїй платоспроможності завдяки заготовленому сіну для волів та повідомляють про відправлення підписаного боргового зобов'язання.

Спадкоємці львівського райці Аттельмаєра звертаються з Кракова до міської ради Львова з проханням про допомогу та взяття під опіку занепалого маєтку померлого шваґра Кучанковича. Вони також повідомляють про відрядження до Львова Анни Аттельмаєр та Яцека Охоцького для врегулювання спадкових справ.

Ротмістри коронних військ, які стояли табором під Щирцем, закликають владу Львова негайно виплатити обіцяну винагороду без подальших зволікань і суперечок. Вони відкидають попередні безрезультатні запевнення магістрату, погрожуючи проведенням військових екзекуцій у львівських передмістях.

Королівські комісари звертаються до львівських райців із закликом припинити виселення під загрозою штрафів євреїв із Краківського передмістя, які орендують будинки в місті і чиї оселі було спалено задля оборони під час облоги. Вони нагадують про королівський привілей, заслуги євреїв в обороні Львова та застерігають щодо затримки в роботі комісії та збиранні податків у разі їх вигнання.

Уршуля Давидовичова та Лазар Криштофович звертаються до міського писаря Войцеха Зімницького з проханням про правову допомогу й протекцію у спорі щодо опіки з Данієлем Голубовичем. Вони повідомляють про несприятливий для них вирок львівського війтівського суду та подання апеляції до короля, просячи залучити досвідченого правника й заступитися перед канцлером.

Зиґмунт Місаковський виправдовує затримку у сплаті боргу необхідністю стягнути кошти з боржників, а також просить надіслати залишену у Львові шаблю. До листа додано приписку Зиґмунта Плази із запевненням про швидке повернення власного боргу після повернення до Любачева.

Автори сповіщають із Варшави владу Львова про складний перебіг міських судових процесів перед королем, особливо суперечки з Монтелупі та справи Калуського, згадуючи про прихильність литовського канцлера та референдаря. Вони також звертають увагу на поранення львівського міського писаря, небезпеку на дорогах і необхідність пильнувати правові інтереси міста.

Цехмістри різницького цеху у Львові просять міського писаря Павла Щербича, який перебуває у Варшаві, виклопотати в короля мандат із наказом львівському старості провести екзекуцію декрету проти євреїв. Різники скаржаться на бездіяльність старости й значні матеріальні збитки, що загрожують занепадом їхнього ремесла, заявляючи про готовність покрити всі канцелярійні витрати та щедро винагородити за допомогу.

Коронні ради, зібрані на варшавській конвокації, наказують владі Львова видати коштовності Речі Посполитої, що зберігаються в місті, — корону та єдинорога — люблінському воєводі Яну Тарлу в рахунок боргу. Водночас вони звільняють магістрат від попереднього зобов’язання, яке вимагало повернути коштовності виключно сондецькому старості Станіславу Менжику.

Сенат і шляхта, зібрані на з'їзді в Кракові, наказують владі Львова передати гетьманові публічні кошти, віддані на зберігання до ратуші, для найму війська на оборону прикордоння. У разі відмови міські райці нестимуть відповідальність за будь-які збитки, яких зазнає Річ Посполита.

Яцентій просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського виплатити сто талерів своєму вчителеві за минуле навчання та як завдаток на наступний рік, а також виділити кошти на власне харчування та одяг. Крім того, він повідомляє про нагоду вигідно придбати креслярські прилади й просить дозволу та коштів на їх купівлю.

Юзеф Ястшембський надсилає львівському магістрату судовий позов проти львівського суфрагана, який свавільно ув'язнив міського урядовця. Він пояснює, що справа має розглядатися в Трибуналі, оскільки духовна особа з огляду на свій стан підлягає вищій юрисдикції.

Яскевич повідомляє про сплату у Варшаві 2028 флоринів [закінчення суми потребує перевірки]. Він розрахувався з челядником Форбса і видав документ на 1676 флоринів. Пояснює суперечку щодо терміну оплати, згадує ярославський та вроцлавський ярмарки, а також розрахунок за коверці, килими й пояси. Повідомляє про труднощі зі збутом золототканих поясів; частина товару може залишитися на зберіганні до подальших розпоряджень.

Священник Василь Яськевич клопоче перед представником львівського суду у справі ув'язненого чиншовика, кредитор якого вимагає повернення боргу дорогим взуттям замість грошей. Духовна особа просить звільнити боржника з-під варти за умови сплати щотижневих внесків готівкою.

Ярошовський дякує за прихильність і листування, згадує про лист Брауна та справу позики, якій присвячує подальшу частину листа. Передає вітання братовій та Альбрехту Форбсу. Деталі розрахунку та частина синтаксичних зв’язків прочитані непевно.

Ян Ярошевич звертається до Артура Форбса з проханням справедливо скоригувати фінансовий розрахунок з огляду на збитки, понесені під час обміну золота й талерів, а також розпитує про коней та воза. У постскриптумі він наводить торговельні відомості про очікуваний аукціон Ост-Індійської компанії в Амстердамі та актуальні ціни на індиго.

С. В. Ярновський виправдовує перед дядьком свою відсутність на з'їзді тяжкою хворобою, посилаючись на свідчення посланця. Він заявляє про бажання якнайшвидше врегулювати рахунки та майнові справи через призначену особу після одужання.

Ректор Краківського університету Казимир Ярмундович звертається до влади Львова з проханням докласти зусиль задля термінового ремонту занедбаної львівської Академічної школи в межах належного місту права патронату. Водночас він застерігає від негативних наслідків занедбання будівлі під час майбутньої церковної візитації для прав університету та магістрату.