Каталог джерел

Констанція Мондравичівна детально нагадує історію судових спорів та вигідних королівських декретів, що гарантують домініканкам права на майно після Кампіанів. Вона вимагає від адресата швидкого відшкодування збитків на спірних землях під загрозою подання офіційного протесту.

Юзеф Мордошович інформує Артура Форбса про можливість стягнення боргу з єврейських купців із Лешна, а також про тяжку хворобу одного з них, Мошка. Він описує труднощі з виплатами та обігом товарів, а також просить терміново надіслати торговельну кореспонденцію до Ярослава та Лешна.

Станіслав Морштин повідомляє про злидні офіцерів та солдатів полку, що дислокується в Окопах Святої Трійці, а також про відсутність відповіді монарха на попередню супліку. Він звертається до Яна Станіслава Яблоновського з гарячим проханням позичити тисячу злотих на їхній порятунок, зобов'язуючись вчасно повернути борг у Варшаві.

Б. Новоселецький домагається від руського воєводи Яна Яблоновського виплати обіцяних грошей за поступлені та заставлені маєтки. Також інформує про консультації щодо інвентарю і просить протектора не допустити його майнової руїни.

Президент Львова Юзеф Кушинський подає райцям прохання комісара Львівської землі про позику ста червоних золотих із шеляжного податку на прибуття радомського писаря для виконання трибунальського декрету. Львівські райці висловлюють свої думки, здебільшого погоджуючись на надання позики за умови отримання належного поручительства про її повернення.

Самуель з Ободна Ободзінський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням про допомогу у справах, пов'язаних із поданням рекогніції Теодором Мировицьким перед судом у Львові. Посилаючись на значну відстань, що відділяє Білу Церкву від Львова, він клопоче про дотримання передбачених правових термінів та ласкаве вирішення справи.

Францішек Ожеховський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського взяти під опіку перемиську єврейську громаду. Він звертає увагу на несправедливі повторні судові процеси та нові декрети, що видаються у справах, які вже були раніше вирішені.

Камінківський підстароста Станіслав Ординець звертається від імені краківського пана до бурмістра та райців львівських із проханням про триденне позичення килимів та опон на з'їзд поважних гостей, зокрема роду Тенчинських. Автор листа обіцяє повернути позичені тканини в неушкодженому стані одразу після завершення урочистостей.

Єнджей Осецький пояснює Яну Тишковському питання фінансових претензій, висунутих товаришами хоругви, та інструктує його щодо розподілу коштів з гіберни й розрахунку асигнацій. Лист доповнено пізнішими розписками про виплату належних сум на руки пана Шептицького.

Анджей Павловський звітує львівському писарю Войцеху Зімницькому про розмови зі слугами та ремісниками, зокрема про спроби переконати Шимона повернутися на службу. Також повідомляє про хутра, придбані паном Лукашем, і просить подбати про матір на випадок непередбачуваних обставин.

Галицький купець Симон Пайк повідомляє Артура Форбса про своє розорення внаслідок татарського набігу і просить про терпіння у справі повернення боргу. Він запевняє, що попри постійні грабунки орди, докладе всіх зусиль, щоб якнайшвидше сплатити свій борг.

Холмська ігуменя Юстина Партейновна звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з покірною суплікою про звільнення конвенту від податкових тягарів та розміщення війська. Вона нагадує про давні обіцянки опіки над монастирем і просить про втручання через виснаження сил черниць.

Маркіянопольський архієпископ Петро Парчевич просить магістрат і райців Львова надати йому фінансову підтримку або виплатити призначені кошти для покриття нагальних потреб. Духовна особа описує крайні злидні та труднощі, яких зазнав під час восьмимісячної мирної місії до Богдана Хмельницького, здійсненої за дорученням імператора Фердинанда III на користь Речі Посполитої.

Александр Пейт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення згідно з розпорядженням Джеймса Кармайкла двох грошових переказів на загальну суму 963 флорини. Він також звертається до адресата з проханням виконати подальші інструкції Кармайкла після отримання відправлень.

Джон Патон перепрошує львівського купця Артура Форбса за затримку у поверненні грошей, пояснюючи це відсутністю доброї монети та відправленням наявних коштів до Торуня. Він просить про терпіння до найближчого ярмарку, обіцяючи врегулювати заборгованість і закликаючи адресата не звинувачувати у ситуації пана Мюррея.

Повідомлення про шість фас кіс, зданих візниками, та оплати, нараховані за кожну фасу. Автор очікує подальших розпоряджень. Число 15 є розбірливим, але його одиниця та точна роль у розрахунку залишаються непевними.

Ґ. Полетилова заступається перед президентом Львова за свого лакея Василя, просячи наказати місцевому пекарю негайно сплатити заборгованість.

Марія Понінська просить президента Львова Юзефа Веніно представити магістрату справу щодо надання воскобійні на час майбутніх контрактів. Вона запевняє, що негайно виведе звідти коней і залишить порядок, як тільки місто розпочне розбирання об'єкта.

Войцех Портенс спонукає львівського писаря Войцеха Зімницького до врегулювання заборгованості за п'ять бочок вина, надісланих рік тому. Він нагадує, що ризик транспортування лежав на отримувачі, водночас декларуючи готовність взяти участь у витратах на відшкодування завданих збитків.

Настоятелька Елеонора Потоцька просить президента Львова Кароля Шмелінга захистити Стефана Ласковського від судових претензій лівського стольника Росновського щодо придбаної у монастиря кам'яниці. Вона підкреслює, що Ласковський придбав нерухомість цілком законно і сплатив усі належні суми, у зв'язку з чим не повинен підлягати жодним вирокам.

Пелагія Потоцька звертається до ректора львівського колегіуму єзуїтів з проханням виплатити Юзефу Кумановському належність за фураж для російських військ із сіл Підтемне та Раковець. Вона пояснює, що уповноважила Кумановського стягнути оплату з боржників та врегулювати зобов'язання під час своєї відсутності.

Якуб Претвич Гаврон, теребовлянський староста, надсилає владі Львова королівський лист та розписку на гроші, отримані за наказом монарха для низових козаків. Просить адресатів вирішити справу та видати відповідне підтвердження.

Мальборкський воєвода Ян Єжи Пшебендовський дякує львівським комісарам за попередні пільги та просить про повторне звільнення від гіберни містечка Кішпорк, знищеного пожежею, а також двох затоплених сіл.

Регент Ремігіан Пясецький надсилає владі Львова листа, адресованого львівським бригідкам, заміщуючи у цій справі коронного референдаря. У ньому він рекомендує досягти порозуміння між черницями та містом із дотриманням міських прав.

Станіслав Пясецький повідомляє Францішка Глоговського про значне затримання жнив та посівів через брак обіцяних робітників, а також про неможливість закупівлі меду через відсутність коштів у орендаря Хаїма. Також запитує про достовірні новини щодо воєнної загрози, щоб у разі потреби належним чином убезпечити зібране збіжжя.

Коронний віцепрокурор Александр Радзішевський інформує львівського бурмістра Якуба Юзефовича про претензії львівського ксьондза-декана на приміську луку. Викладає питання надісланих свідоцтв, формальних умов щодо міських меж та понесених витрат.

Александер Рейдт підтверджує отримання листа від Артура Форбса та повідомляє про здійснення дорученої виплати грошей, яку було записано на рахунок його кузена. Також згадує про складні воєнні часи.

Джон Рітчі повідомляє Артуру Форбсу про розмову з паном Гордоном, який заявив, що врегулює заборгованість лише на ярмарку в Сокалі. Відправник передає вітання та повідомляє про швидку подорож до Великої Польщі.

Ентоні Ернст Розенау інформує Мацея Гайдера про переговори щодо сплати боргу та викупу застав у Львові, а також про чутки щодо вступу доктора Вельцка до духовного стану. Запевняє адресата у синівській відданості, просячи про подальшу батьківську підтримку та передаючи вітання родині.

Шведський секретар військової комісії Ер. Роланд дякує львівським депутатам за намір подарувати йому турецьку шаблю під час сплати контрибуції в Ряшеві. Автор висловлює жаль, що через виїзд у гори він втратив нагоду для особистої зустрічі та відплати прихильністю.

В. Росновський звітує про продаж меду пану Маєрановському та труднощі, що виникли під час наповнення та доповнення бочок. Він обіцяє, що після отримання належних коштів та завершення транзакції негайно прибуде на службу до воєводи.