Каталог джерел

Руський воєвода і генеральний староста Петро Одровонж разом з арбітрами вирішує спір про материнські маєтності в Зубрі між Яном Зубрським та його донькою Малґожатою Ґоломбковою і її синами. Після задоволення спадкових вимог Яном Зубрським на позивачів накладено вічне мовчання під закладом у тисячу гривень.

Імператор вітає з перемогою польської кінноти над турками та татарами над Дністром і здобутою здобиччю. Дякує Богу та висловлює надію, що успіх буде доповнений відвоюванням Кам'янця.

Німецький регест 1863 року описує втручання султана у справу Омара, агента придворного купця Махмуда: повернення боргу за товари, продані польським купцям під час повернення з Росії. Повний османський оригінал не був перекладений.

Документ лавників міста Львова засвідчує взаємні майнові розпорядження колишнього війта Миколая та його дружини Ядвіги на випадок смерті одного з подружжя. Запис охоплює, зокрема, половину будинку у Львові, рухоме й нерухоме майно, а також довічне володіння ставом у Замарстинові.

Базельський собор затверджує надання та інкорпорацію катедральної парафії у Львові разом із водяним млином і ланом землі під Високим замком на користь львівського катедрального капітулу, здійснені раніше архієпископом Яном Жешовським. Документ підтверджує права капітулу перед обличчям суперечки, спричиненої незаконним відібранням цих маєтностей наступним архієпископом Яном Одровонжем.

Фердинанд повідомляє воєводі, що вже просив сенаторів та шляхту на сеймиках про допомогу у визволенні Курляндії, Семигалії та Пілтенського повіту з-під шведської влади. Просить воєводу про підтримку власним авторитетом та діями.

Внаслідок клопотання у справі Львова король погоджується звільнити місто від різного роду обтяжень і наказує всім зацікавленим дотримуватися розпорядження та не турбувати місто. Місцеві невизначеності залишаються у виконавчій формулі.

Документ скасовує новозапроваджене, безправне мито в Коломиї для львівських міщан та інших купців, а водночас регулює й підтверджує традиційні митні ставки, що стягуються у Снятині. Ян із Чижова наказує коломийському та снятинському старості Михайлові Мишлі неухильно дотримуватися цих постанов.

Король Владислав III Варненчик записує шляхтичеві Іванку Русину суму 60 гривень на королівському селі Залужжя в Галицькому повіті як винагороду за вірність та участь у поході проти турків. Одержувач отримує село в користування до моменту повернення боргу, а також звільняється від королівських стацій до повернення монарха до Польщі.

Магістрат Бродів скаржиться на затримання товарів і стягнення мита львів'янами. Згідно зі скаргою, кілька десятків озброєних людей затримали в Топорові волів купців, вимагаючи 1300 злотих; пізніше у Львові забрали 300 злотих за затримані товари. Прохання до коронного хорунжого про захист привілеїв міста.

Влада Старої Варшави просить перевірити чутки про епідемію в околицях Кам'янця-Подільського. Вони не вважають їх підтвердженими, попри повідомлення з кількох сторін. Хочуть отримати достовірну інформацію, щоб вчасно подбати про безпеку здоров'я свого міста.

Король Владислав Варненчик підпорядковує іноземних та іногородніх купців у Львові виключно юрисдикції міського суду та підтверджує обов'язкове право складу товарів. Він також встановлює правила дійсності заповітів, складених львівськими міщанами, та вимогу продажу відписаного нерухомого майна протягом одного року.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.

Влада Старої Варшави декларує солідарність з іншими магістратами у захисті прав і справедливості. Повідомляють, що сеймик Варшавської землі завершився вже на етапі вибору маршалка. Запевняють про спробу залучення інших земель і воєводств до постулатів адресатів.

Варшава веде перед Радомським трибуналом суперечку проти Варшавської землі щодо накладених на її користь шеленжних і чопів від іноземних вин. Просить Львів офіційно підтвердити, чи сплачує він ці податки і за якими ставками від бочки угорського вина, французького оксгефта та інших напоїв.

Король Владислав III Варненчик підтверджує львівському міщанинові Миколаю Шмітфельду право власності на дві луки у Львівському повіті, зокрема луку Дубок, на підставі пред'явлених давніших документів латинською та руською мовами. Документ гарантує Миколаю та його спадкоємцям повні спадкові права, володіння та вільне розпорядження цими маєтностями.

Король Владислав III забороняє королівським урядникам втручатися у вироки львівського лавничого суду та встановлює Львів вищою судовою інстанцією для всіх міст і сіл Руської землі. Він також надає місту право переслідувати, схоплювати, судити й карати злочинців на всій території Руської землі.

Відповідь на лист від 23 березня 1763 р. про курс монет. Магістрат Варшави пояснює, що діє таблиця перерахунку великого коронного підскарбія, оголошена в містах і містечках. Міська влада не має повноважень самостійно встановлювати різницю між видами монет.

Магістрат Варшави заохочує Львів надіслати делегатів на майбутній надзвичайний сейм. Пропонує спільно узгодити постулати та захист міських прав, посилаючись на очікувану допомогу короля та більшу ефективність узгоджених дій усіх міст.

Король Владислав III Варненчик наказує шляхті, зем'янам та особам духовного стану продати нерухомість, успадковану в межах міського права Львова, упродовж одного року під загрозою штрафу в розмірі 20 гривень. Ця постанова покликана запобігти руйнуванню міського майнового фонду та зменшенню повинностей, закріплених за міськими ділянками.

Король Владислав III Варненчик дозволяє райцям і поспільству міста Львова пред'являти міські права, імунітети та привілеї виключно перед своєю королівською величністю. Тим самим він звільняє місто від обов'язку показувати ці документи воєводам, каштелянам, старостам чи іншим урядникам Королівства Польського аж до часу свого особистого прибуття до Львова.

У відповідь на прохання про інформацію щодо спільного цеху склярів та бляхарів магістрат Старої Варшави повідомляє про видачу завіреного відпису його статей. Зазначає, що статут надав магістрат, потім його затвердили польські королі, а відпис звірено з оригіналом.

Влада Старої Варшави співчуває львів'янам через обтяження, накладені Бецалом. Повідомляють про припинення у себе збору 2 злотих з кожних 100 злотих, якого вимагав адміністратор мит від купців, що їхали на ярмарок до Ярослава. Описують також самостійну інтервенцію проти збільшення гіберни, попри відсутність співпраці делегатів Львова та Кракова.

Король Владислав III надає шляхтичу Яромові Федьку з Молодовичів королівське село Кугаївці в Руській землі у дожиттєве й спадкове володіння як винагороду за заслуги і вірну службу в Угорщині. Ці маєтності мають залишатися в руках одержувача та його наступників з усіма прибутками аж до моменту можливого викупу запису монархом або його наступниками.

Король Владислав Варненчик тимчасово дозволяє львівським міщанам осадити поселенців і отримувати доходи із шістнадцяти понаднормових ланів (так званих обшарів) над річкою Брюховицею. Остаточне вирішення питання власності на ці землі король відкладає до свого повернення до Королівства Польського та проведення ревізії у Львові.

Влада Вроцлава хоче відновити торгівлю, перервану епідемією в Польщі. Не вважають чутки про припинення епідемії достатніми: просять Львів надати достовірний стан міста і воєводства, а також докази припинення заражень та очищення заражених місць і будівель. Заявляють про прагнення відновити торгівлю, хоча б спочатку з обмеженнями.

Влада Гданська знову просить Львів допомогти Яну Гулінському, пов'язаному з їхньою гімназією, у поверненні належної йому спадщини після батька. Більша частина майна знаходиться у його швагра Яна Бульча. Просять про повернення надмірно привласнених часток без суду та про швидку відповідь на попереднє клопотання, подане майже чотири місяці тому.

Провінціал кармелітів Ян Волін, прагнучи розвіяти побоювання райців та міщан Львова й довести до успішного заснування монастиря королем Владиславом, наказує братам львівського конвенту утриматися від будь-якого варіння та шинкування пива й інших напоїв. Документ видано під загрозою чернечого непослуху, аби присутність ченців не шкодила економічним інтересам міста Львова.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцибор із Бишини засвідчують, що Дорота, дружина Шимка з Бібрки, видала квитанцію своєму батькові Янові із Зубри про відсутність будь-яких претензій щодо батьківщини та посагу. Угода поклала край усім майновим суперечкам і була укладена за участі третейських суддів.

Гданськ передає скарги власних купців, що торгують у Львові: порушення давніх прав, збори, закриття складів, звинувачення у недозволених угодах та перевірка книг попри відсутність доказів. Просить усунути зловживання, залишаючи за собою право звернутися до короля. Правдивість скарг подано умовно.

Гданськ відповідає на лист Львова від 13 лютого про інцидент із закриттям брам. Висловлює співчуття і надію на мирову угоду за посередництва сенаторів, за умови збереження прав міста та честі магістрату. Рекомендує розмову з коронним канцлером.

Земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцібор із Вишні посвідчують зізнання Дороти, дружини Шимка з Бібрки, яка засвідчила отримання від свого батька Яна із Зубри належної їй батьківщини та материзни. В обмін на отриману частку спадщини Дорота зреклася від власного імені та від імені своїх нащадків будь-яких подальших майнових претензій.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек із Зимної Води та підсудок Сьцібор із Вишні підтверджують, що Ян Кунат із Тулиголового записав своїй дружині Гелені 500 гривень посагу та віна на половині села Тулиголове, млині, дворі та корчмі. Ці маєтності мають залишатися в руках Гелени на випадок її овдовіння, з правом викупу в разі її можливого другого заміжжя.

Гданськ співчуває львівському магістрату через кривду, заподіяну бурмістру. Сумнівається, чи принесе представлення справи на майбутньому сеймі бажаний результат, але залишає вибір за Львовом. Не зміг внести справу до інструкції на сейм, оскільки 27 серпня було зірвано сеймик у Старогард-Гданському. Рекомендує секретарю у Варшаві клопотати перед достойниками, особливо коронним канцлером, про відшкодування та майбутню безпеку честі магістратів.

У зв'язку з підтвердженими повідомленнями про епідемію в Угорщині, Трансильванії та на кордонах Польщі, Гданськ встановлює обов'язок надання достовірних свідоцтв про здоров'я для осіб і товарів, що в'їжджають до міста. Просить Львів поінформувати мешканців і сусідів, дотримуватися розпорядження та виявити подібну запобіжну турботу.

Кардинал Доменіко Капраніка, діючи як суддя й апостольський комісар, призначений папою Євгенієм IV, оголошує відкриття провадження у суперечці між владою та громадою міста Львова, а також монастирями домініканців і францисканців з одного боку та львівським архієпископом Яном Одровонжем з іншого щодо майна із заповіту покійного міщанина Петра Чаншера.

Папа Євгеній IV доручає холмському єпископу після розгляду справи дозволити владі та міщанам Львова звести й утримувати школу для хлопчиків при костелі Святого Духа, а також призначати й звільняти її ректора, згідно з ранішим привілеєм короля Владислава. Документ підтверджує повноваження міста щодо міського освітнього закладу.

Гданськ нагадує про попереднє попередження щодо епідемії в Угорщині та Трансильванії, а також передає повідомлення про її початок у деяких сусідніх місцях у Польщі. Вимагає надійних свідоцтв про здоров'я для приїжджих і товарів, визначаючи умови їх видачі.

Після отримання повідомлення про нову епідемію в Угорщині Гданськ відновлює розпорядження дворічної давнини. В'їзд осіб і допуск товарів залежить від наявності достовірних документів про походження зі здорових місць, вільних від підозри на зараження.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода і генеральний староста руський, свідчить перед львівським земським судом, що продав королівський млин під Львовом обачному Ганнусу за триста гривень. Львівський суддя та підсудок засвідчують здійснення правочину, отримання плати та зобов'язання продавця щодо юридичного захисту покупця.

Ігнацій з Кутищ, галицький земський суддя, разом із підсудком Сцибором з Унєньця посвідчують, що Клемент із Семиківців продав свої спадкові маєтності Семиківці панові Петрові з Добійова за суму сто гривень польських грошів.

Гданськ повідомляє про достовірні, на його думку, повідомлення про початок епідемії в деяких частинах Польщі. Оголошує вимогу щодо документів про походження осіб і товарів зі здорових місць та просить Львів поширити розпорядження і вжити запобіжних заходів.

Гданськ відповідає на львівську скаргу від 10 травня щодо затримання кравця Яна Коха після закінчення річного контракту. Наводить іншу версію княгині Яблоновської, брацлавської воєводини: Кох має перебувати на волі і зможе повернутися до Львова на початку вересня. Місто не вирішує справу, яка розглядається в королівських судах.

Нотаріальний документ містить рішення третейських суддів у спорі між львівським архієпископом Яном Одровонжем і галицьким старостою Миколаєм Паравою. Угода врегульовує питання сплаву суден річкою Дністер та стягнення пов'язаних із цим мит.

Петро Одровонж зі Спрови, львівський воєвода і генеральний руський староста, дозволяє Федькові Ярому вступити у володіння маєтками в межах свого староства, наданими йому раніше в Угорщині королем Владиславом. При цьому видавець документа заявляє про відмову від будь-яких власних претензій і прав на ці маєтності.

Глиняни підтверджують, що Григорій привіз зі Львова листи, визначені як московські. Бурмістр одразу передав їх через гінця до Білого Каменю. Відправники просять вірити Григорію Юркевичу.

Бурмістр і райці Гродка засвідчують, що до їхніх рук було доставлено королівський універсал, який накладав на місто донативу. Не вказують суму і не підтверджують сплату. Документ завірено офіційною печаткою.

Король Казимир Ягеллончик наказує урядникам руських земель заборонити купцям оминати Львів новими шляхами та стримати шляхту від свавільного стягнення мит. Порушників належить заарештовувати разом із перевезеним товаром, який має відійти львівським міщанам.

Папа Миколай V, прихильно ставлячись до прохання короля Казимира Ягеллончика, видає розпорядження для львівського архієпископа та інших польських ієрархів з огляду на загрозу з боку татар. Документ пов'язаний із наданням індульгенцій та церковних приписів у зв'язку з боротьбою проти загарбників.

Райці Долини підтверджують отримання універсалу 10.04.1629. На містечко припадає 30 злотих донативи; мешканців поінформовано, а термін передачі грошей до радного уряду Львова встановлено на 15.05. Це не є квитанцією про здійснену оплату.