Каталог джерел

Магістрат Любліна посилається на відомості про королівську комісію, яка розглядає справу між владою Львова та євреями, що торгують у місті. Бажаючи наслідувати львівські дії, він просить про засвідчену копію декрету — виключно в пункті щодо виселення євреїв, — аби вона послужила прецедентом. Магістрат висловлює готовність покрити канцелярійні збори.

Магістрат Любліна дякує за небайдужість до надзвичайного нещасного випадку та за заступницькі листи. Просить рекомендувати львівському архієпископу справу, яка має надійти на розгляд Трибуналу, а також вручити доданий лист. Саму подію не описано, як і не названо сторін спору.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, які тримають шинки, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед ґданщанами та чуток про татар. Друга частина сповіщає про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та брак постійної правничої допомоги; обіцяють надіслати подальші документи й передають копію листа вишенського сеймику.

Магістрат повідомляє, що Миколай Вільчек тяжко поранив цирулика Лоренца, що викликало обурення міщан. Описує небажання підстарости допомогти в затриманні винуватця, підтримку шляхти для Вільчека та спробу заспокоїти ситуацію. Просить представити справу королю. Далі розглядає невидачу актів процесу про млин, чотири протестації, суперечку про належний порядок екзекуції та отримання чергової правової консультації. Згадує про шкоду стадам і ґрунтам, комісію щодо ґданських боргів і смерть старого писаря Яна.

Радники відповідають на лист посланців, датований у Варшаві 4 січня. Вони просять довести до кінця справу з паном Пачком, надсилають документи та 70 злотих через Мартина, слугу міського писаря. Також наполягають, щоб посланці залишилися і запобігли шкоді міським інтересам.

Львів прагне заручитися підтримкою воєводи перед королівським судом у суперечці зі Станіславом Шембеком. За словами райців, місто викупило ґрунти за кілька тисяч злотих у коронного підчашого, тоді як Шембек заявляє на них права через попередника своєї дружини (саме так зазначено в листі). Це аргументація однієї зі сторін, а не судове рішення.

Райці дякують маршалкові за опіку над посланцями Львова і просять його про підтримку перед королем у суперечці зі Станіславом Шембеком щодо земель, викуплених містом. Вони згадують про попередні права батьків дружини Шембека та сплату кількох тисяч злотих. Це звернення є паралельним до листа 190, адресованого воєводі.

Райці та поспільство Львова подають гетьману декларацію щодо колегіуму. Збережений абзац згадує згоду/рішення короля та містить прохання, що стосується школи або шкільного наставника (прочитання непевне), проте не всі умови позиції міста вдається впевнено розібрати. Приписка на звороті вказує дату 16 листопада 1607 року і стверджує, що гетьман не був задоволений та повернув лист із гнівом.

Станіслав Касперінус дякує адресатові за допомогу у справах міста. Він згадує про смерть міського синдика та його наступника, підтримку королівського секретаря, а також про відправлення зв'язок документів для судових суперечок. Обговорюється позов проти різників, у якому фігурують вдова та отці-єзуїти, апеляція, пов'язана з вірменами та Кам'янцем, а також необхідність підтримки інтересів міста. Непевно прочитані імена та прізвища залишено з пропусками.

Райці посилаються на королівські привілеї, які дозволяють їм представляти кандидатів у священнослужителі для церков на міській землі. Вони просять холмського єпископа про побожного священника, прихильника унії, який би очолив одну з цих церков. Міська влада очікує на його якнайшвидший приїзд, бажано впродовж двох тижнів, та обіцяє йому захист і підтримку.

Райці надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і радять дотримуватися його порад у суперечці з ломжинським старостою. Вони також просять дізнатися думку інстигатора щодо татарської суми та простежити за позовом. У приписках згадується про вручення документів і витрати на гінця; частина з них залишається непрочитаною.

Райці підтверджують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівської акцизи та руських мит. Вони пояснюють, що від'їзд wąchockiego (вонхоцького) абата та дії ворога затримали переговори. Вони просять адміністратора скарбу виділити з цієї суми провіант для залоги Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Райці просять королівського секретаря Єжи Янушевича про допомогу при дворі. Вони підтверджують пропозицію надати сто тисяч злотих на потреби Речі Посполитої за умови зарахування цієї суми через зменшення орендних платежів за львівський акциз і руські мита. Відправлення делегатів затримала воєнна небезпека. Місто очікує на безпечний шлях і звістки про місце перебування короля.

Автор шкодує, що змушений перебувати поза ратушею і не бере участі в громадських справах. Його присутності вимагає справа з паном Подгурським. Він просить колег зберегти матеріали процесу на випадок його розгляду в королівському суді та захистити права, пов'язані з покійним паном Жидкевичем [?].

Перед лицем ворога, що наближається до міста, райці Львова просять грабовецького старосту Марека Матчинського про підтримку перед коронним великим гетьманом. Вони прагнуть введення жовнірів із підготовленими коштами на їхнє утримання, доброго коменданта та допомоги в закупівлі амуніції й провізії, зокрема з міського чопового та шинкового зборів. Також просять про листи до земських урядовців, аби ті невідкладно видали податки на нагальні потреби міста.

Райці Львова просять гетьмана захистити міські села Зубру та Сихів і звільнити їхніх підданих від примусового возіння дубів. Вони стверджують, що села вже спустошені військом, а решта мешканців може розійтися. Натомість пропонують залучити артилерійських фурманів, які мають відповідних коней та вози.

Райці описують занепад міст, убивство одного бурмистра й тягнення іншого до замку, урізання юрисдикції та ґрунтів, а також перешкоди в торгівлі. Вони закликають Львів до спільних дій напередодні сейму та повідомляють про зустріч 29 грудня. Звинувачення подано як твердження авторів листа.

Влада Перемишля просить про виписки з львівських книг щодо королівських рішень у суперечці магістрату з міською громадою (поспільством): звільнення від будь-яких контрибуцій та оцінки звинувачень громади на адресу магістрату. Їх цікавлять записи, що стосуються влади міського уряду. Обіцяють вдячність і подальшу оплату писареві за його працю.

Познань відповідає на отримане поштою повідомлення зі Львова про Бецаля, якому автори закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. У листі висловлюється побоювання, що подібні дії торкнуться й Познані. Повідомляється про намір представити справу особам, схильним до заступництва, аби вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Познань висловлює співчуття через кривду, заподіяну президентові та всьому магістрату Львова, якої вони зазнали, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Місто заявляє про спільний захист міських прав і відправлення звістки канцлеру та до королівського двору, просить про подальші відомості та бажає президентові одужання. В оригіналі не зазначено ні винуватців, ні точного перебігу події.

Ратне отримало від львівського посланця королівський універсал із наказом передати донативу до Львова на 15 жовтня. Автори повідомляють, що універсал надійшов саме того дня, а вони негайно, працюючи вдень і вночі, відправили виплату через свого сусіда. Вони просять прихильно її прийняти й надати підтвердження отримання; затримку пояснюють пізнім врученням універсалу, а не недбалістю.

Магістрат підтверджує отримання вимоги щодо сплати донативи, ухваленої в Торуні, і просить Львів про заступництво задля звільнення Рогатина. Своє прохання аргументує занепадом купецтва: риторично запитує бодай про одного вола, проданого в Ярославі, постав сукна чи мішок перцю; дрібний крамар ледве чи привіз один камінь перцю. Вказує також на тягарі, спричинені переходом війська.

Бурмистри й рада Швеце скаржаться на майже щоденні перемарші вояків і сповіщене прибуття драгунів кількістю 90 коней, що йдуть з Угорщини на зимове утримання за наказом іновроцлавського воєводи. Вони посилаються на звістку від орендаря та попередню повинність, дієслово щодо якої залишається непрочитаним. Просять Яна Яблоновського про допомогу перед загрозою остаточного розорення міста та зубожіння жителів.

Місто Свеце повторює скаргу на військових і зазначає збитки громади на суму п'ятсот злотих, а міського президента — на 58 злотих і 20 грошів забраними речами (фантами). Міщани просять Яна Яблоновського посприяти розгляду справи та вирахуванню цієї суми під час виплати платні війську на львівській генеральній комісії. Окремо вони звертаються з проханням надати квит на отримання деревини з пущі Свецького староства для мосту, якому загрожує знищення кригою після суворої зими; орендар відмовляється приймати давніші квити.

Уряд Снятина засвідчує свідчення возного про прилюдне оголошення королівського підтвердження львівського права складу на пйотрковському сеймі. Попереджає про заборону оминати місто зі складом та шукати іншого шляху. Передбачає затримання купця разом із волами та іншими товарами. Свідчення внесено до книг і скріплено печаткою; це не є звітом про здійснену конфіскацію товарів.

Папа Сікст IV доручає перемишльському архідияконові та каноніку Миколаю Билині розслідувати й остаточно вирішити майнову суперечку між львівською капітулою та Єлизаветою з Гологір щодо захоплення села Віцинь. Попри сплив строку апеляції, він наказує суддям вислухати сторони та примусити свідків під загрозою церковних кар без права подальшого оскарження.

Райці міста Холма повідомляють владу Львова про вручення гінцем скарбового універсалу щодо донативи та про виплату йому належної винагороди. Попри бідність місцевого населення та відсутність заможних купців, вони заявляють про готовність підкоритися королівським наказам.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують, що львівський міщанин Миколай, син покійного Карнаша, поквитував теребовельського войського Яна Юру з Малехова та Острова з повної сплати боргів. Усі дотеперішні записи та претензії, що тяжіли над маєтностями Малехів та Острів, правомочно скасовано.

Бурмистр і райці Яворова звертаються до ради міста Львова з проханням надіслати через гінця судове рішення в апеляційній справі, що розглядається між Григорієм Боболевичем та бондарем Марком Воскобійником. При цьому вони передають традиційні сусідські вітання та запевнення у зичливості.

Бурмистр і райці Ярослава просять раду Львова сповістити купцям, що майбутній ярославський ярмарок відбудеться у звичний час. Посилаючись на волю й авторитет маршалка і гетьмана великого коронного та своєї добродійки, вони заохочують приїздити з товарами без побоювань щодо ворожих дій. Це є запевненням і запрошенням від авторів листа, а не підтвердженням фактичного перебігу ярмарку.

Влада Ярослава відповідає на львівський лист щодо участі купців у ярмарку. Повідомляє, що цього дня доручила возному оголосити під час торгу запрошення безпечно прибувати, без побоювань щодо надзвичайних здирств. Посилається на обіцяний захист маршалка і гетьмана великого коронного та висловлює новорічні побажання.

Ярослав відповідає на прохання Львова, висилаючи ката. Вимагає його швидкого повернення після страти, з посвідченням та на хорошій підводі. Львівський міщанин залишається в Ярославі як запорука повернення.

Петро Абрамович повідомляє Станіславу Суському, що через брак риби у ставках не може виконати його прохання. Він радить підстарості пошукати провізію в іншому місці, оскільки всі наявні запаси мають забезпечити потреби князя.

Бенедикт Августинович заступається перед президентом Львова за орендаря саду Шимона Пожицького. Просить про справедливість і відшкодування у суперечці з колишнім конкурентом за оренду, який вчинив крадіжку фруктів.

Бенедикт Августинович підтверджує отримання листа від президента Львова Ілашевича та дякує за пам'ять. Повідомляє, що рішення передасть усно відправлений ним кінний гонець, який має прибути швидше за пішого гінця адресата.

Відправник повідомляє про перебіг розгляду справи щодо шпиталю св. Лазаря в Трибуналі Священної Римської Роти. Після отримання розрішення за допомогою бреве вирішувалося питання, кому належить право управління шпиталем. Він вказує на пріора та старших братів, а також на рішення від 15 травня. Сподівається на перемогу, проте надалі докладає зусиль для завершення справи та згадує судові витрати.

Ян Хреститель Алой дякує львівському магістрату за надіслане великопісне частування. Він запевняє у своїй вдячності та декларує готовність надати послуги на будь-яке прохання міської влади.

Алой не зміг особисто допомогти посланцеві у Варшаві, оскільки перебував у Дрездені. Проте він запевняє, що замовив слово за магістрат перед неназваним сановником, який прийняв пісний дарунок. Вручення дарунка детально не описане.

Ж. Б. Алой дякує бурмистрові та львівським райцям за надісланий йому великопосний дарунок. Він висловлює вдячність і повну готовність надати місту послугу у відповідь.

Альберті запевняє воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що найближчим часом звернеться з проханням до короля задля отримання потрібного листа і негайно перешле його адресатові. Він також засвідчує свою повагу воєводині та просить передати доданий лист зазначеному одержувачу.

Автор повідомляє, що за дорученням хорунжого заступився у справі магерівського орендаря та його тестя. Йдеться про задоволення претензії, боргові зобов'язання, внесені до книг у Ярославі, та квитанцію про отримання грошей, підписану королевою. У другій частині він передає відомості про шведське й московське війська та від'їзд короля до Литви; це епістолярні повідомлення.

Валеріан Анікіні повідомляє руського воєводу про несправедливий і надміру суворий вирок судді Лорендовича проти шмуклера та його родича, які перебувають під протекцією белзького воєводи. Він просить адресата пом'якшити покарання й утрутитися, аби запобігти загостренню стосунків і порушенню приязні між обома воєводами.

Антічі отримав листи магістрату через його посланця, який прибув до Рима 15 листопада. Він запевняє в подальшій допомозі у захисті публічних прав і повідомляє про спільну нараду з посланцем та Стефаноні щодо засобів, які допоможуть успішно завершити справу.

Ознайомившись із офіційною декларацією архієпископа, Антічі радить піти на мирову. Він стверджує, що заплановане перенесення образу Матері Божої з каплиці має залишити права патронату, фундації та богослужіння недоторканими, тоді як подальший судовий процес загрожує магістрату програшем, збитками та втратою честі. Він пропонує посередництво освіченого духовного мужа, прихильного до обох сторін.

Антічі запевняє у своїй відданості справам адресатів та в отриманні заборони Священної Конгрегації Собору. Він просить оформити довіреність на своє ім'я з правом призначення Франческо Стефаноні або іншого заступника, а також надати кошти на витрати. Заявляє, що не домагається власної винагороди.

Автор отримав два листи, документи та переказ із Варшави, менший за очікуваний: 54 дукати, що відповідають 27 угорським дукатам, замість 30. Він передає справу Стефаноні, до якого слід адресувати подальше листування. Пояснює, що капітула може підтримати архієпископа, а також згадує інформаційне послання, подане до Конгрегації.

Марцин Анчевський повідомляє з варшавського сейму про успішне ухвалення конституцій, вигідних для Львова, застерігає від коштовної суперечки з вірменами та наполягає на зборі міських коштів. Також просить адресата призначити заступника на посаду бурмистра й доглянути за його приватним маєтком, жнивами та купівлею коня.

Марцин Анчевський надсилає Мацею Гайдеру надійно запаковані листи до дружини та львівських райців із проханням терміново передати необхідні речі. Він застерігає адресата, щоб той приховав від дружини звістки про погані дороги та небезпеки, а також нарікає на запізніле збирання коштів на виправу.

Автор чекає в Ярославі на Гайдера, міркує про приїзд дружини та купівлю коней. Сповіщає про смерть Самуеля та про мандат, що захищає майно покійного, а також про зниження ціни на товар у Гданську.

Марцін Анчевський із прикрістю повідомляє про видання королівського декрету, що підтверджує торговельні привілеї для львівських вірмен, на що вплинули підкупи та байдужість магнатів. Крім того, він обговорює фінансові справи міста й власні, стан здоров'я купця Самуеля, а також узгоджує з Гайдером плани щодо з'їзду в Ярославі та конфіденційні родинно-майнові заходи.