Каталог джерел

Райці Львова закидають бургграфу нацьковування замкових гайдуків, грабунки, вимагання поборів на передмісті та порушення міської юрисдикції. Вони просять старосту застерегти його, відшкодувати збитки місту й припинити ці свавільні дії.

Райці Львова описують забезпечення рухомого майна Вижиковського, клопотання про кадук через відсутність підтверджених родичів та повернення речей після його повернення з табору. Вони рекомендують використати розписку для захисту від пізнішого позову. Також надсилають матеріали справи з капітулою щодо дороги та споруди за Галицькою брамою, просячи про активний захист і повернення документів.

Райці посилаються на королівські привілеї, які дозволяють їм представляти кандидатів у священнослужителі для церков на міській землі. Вони просять холмського єпископа про побожного священника, прихильника унії, який би очолив одну з цих церков. Міська влада очікує на його якнайшвидший приїзд, бажано впродовж двох тижнів, та обіцяє йому захист і підтримку.

Райці надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і радять дотримуватися його порад у суперечці з ломжинським старостою. Вони також просять дізнатися думку інстигатора щодо татарської суми та простежити за позовом. У приписках згадується про вручення документів і витрати на гінця; частина з них залишається непрочитаною.

Райці підтверджують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівської акцизи та руських мит. Вони пояснюють, що від'їзд wąchockiego (вонхоцького) абата та дії ворога затримали переговори. Вони просять адміністратора скарбу виділити з цієї суми провіант для залоги Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Райці просять королівського секретаря Єжи Янушевича про допомогу при дворі. Вони підтверджують пропозицію надати сто тисяч злотих на потреби Речі Посполитої за умови зарахування цієї суми через зменшення орендних платежів за львівський акциз і руські мита. Відправлення делегатів затримала воєнна небезпека. Місто очікує на безпечний шлях і звістки про місце перебування короля.

Автор шкодує, що змушений перебувати поза ратушею і не бере участі в громадських справах. Його присутності вимагає справа з паном Подгурським. Він просить колег зберегти матеріали процесу на випадок його розгляду в королівському суді та захистити права, пов'язані з покійним паном Жидкевичем [?].

Перед лицем ворога, що наближається до міста, райці Львова просять грабовецького старосту Марека Матчинського про підтримку перед коронним великим гетьманом. Вони прагнуть введення жовнірів із підготовленими коштами на їхнє утримання, доброго коменданта та допомоги в закупівлі амуніції й провізії, зокрема з міського чопового та шинкового зборів. Також просять про листи до земських урядовців, аби ті невідкладно видали податки на нагальні потреби міста.

Райці Львова просять гетьмана захистити міські села Зубру та Сихів і звільнити їхніх підданих від примусового возіння дубів. Вони стверджують, що села вже спустошені військом, а решта мешканців може розійтися. Натомість пропонують залучити артилерійських фурманів, які мають відповідних коней та вози.

Делегати підтверджують отримання листа магістрату Львова із сеймовими проєктами. Вони заявляють про готовність виконати його волю, однак не розуміють зазначених у листі причин такого рішення. Повідомляють про продовження подорожі. Густо написана приписка містить додаткові розпорядження, значна частина яких прочитана непевно.

Президент і радники міста Львова запевняють львівського земського підсудка Лося, що в судовому спорі за кам'яницю Осмульську, порушеному канівським старостою, вони не допустять порушення його прав. Міська влада заявляє про цілковите дотримання справедливості та повагу до гідності адресата.

Автори пишуть із Замостя до магістрату Львова про труднощі під час подорожі. Перед виїздом зламалася вісь воза з багажем; перевантаження речей та пошук деталі до коляски затримали відправлення. Вони вирушили ввечері до Янова, залишивши візника з речами, а наступного дня чекали на нього до полудня. Надалі коляска постійно ламалася. Кінцева частина звіту відсутня.

Райці Перемишля відкладають усі судові процеси зі Львовом перед королівським реляційним та асесорським судами до 6 березня 1595 року з надією на замирення та зі збереженням прав сторін. Згадують про аналогічне зобов’язання львів'ян.

Радці Перемишля заявляють про призупинення міських, приватних і цехових справ проти львів'ян на строк до закінчення трьох тижнів від початку майбутнього сейму. Метою є досягнення угоди; Львів мав надати аналогічне зобов'язання.

Райці описують занепад міст, убивство одного бурмистра й тягнення іншого до замку, урізання юрисдикції та ґрунтів, а також перешкоди в торгівлі. Вони закликають Львів до спільних дій напередодні сейму та повідомляють про зустріч 29 грудня. Звинувачення подано як твердження авторів листа.

Райці відсилають до Львова кореспонденцію, отриману від підскарбія і призначену для міської влади та двох урядовців. Вони пояснюють, що бурмистр випадково дістав і розкрив один із листів. Просять не вважати це навмисним порушенням таємниці листування.

Влада Перемишля просить про виписки з львівських книг щодо королівських рішень у суперечці магістрату з міською громадою (поспільством): звільнення від будь-яких контрибуцій та оцінки звинувачень громади на адресу магістрату. Їх цікавлять записи, що стосуються влади міського уряду. Обіцяють вдячність і подальшу оплату писареві за його працю.

Магістрат Перемишля дорікає владі Львова за прийняття на службу їхнього міського майстра (ката) без testimonium. За словами відправників, він пішов без відома уряду, залишивши дружину та дітей. Вони вимагають відмовити йому в наймі та відіслати його тією ж підводою з тим самим візником, оскільки мають кількох в'язнів. Лист не описує їхніх справ чи вироків.

Познань відповідає на отримане поштою повідомлення зі Львова про Бецаля, якому автори закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. У листі висловлюється побоювання, що подібні дії торкнуться й Познані. Повідомляється про намір представити справу особам, схильним до заступництва, аби вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Познань висловлює співчуття через кривду, заподіяну президентові та всьому магістрату Львова, якої вони зазнали, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Місто заявляє про спільний захист міських прав і відправлення звістки канцлеру та до королівського двору, просить про подальші відомості та бажає президентові одужання. В оригіналі не зазначено ні винуватців, ні точного перебігу події.

Ратне отримало від львівського посланця королівський універсал із наказом передати донативу до Львова на 15 жовтня. Автори повідомляють, що універсал надійшов саме того дня, а вони негайно, працюючи вдень і вночі, відправили виплату через свого сусіда. Вони просять прихильно її прийняти й надати підтвердження отримання; затримку пояснюють пізнім врученням універсалу, а не недбалістю.

Міська влада Рогатина підтверджує львівським райцям отримання королівського універсалу щодо донативи на користь монарха. У відповідь надсилає офіційне посвідчення, скріплене міською печаткою.

Магістрат Рогатина виряджає представників на сейм до Кракова, просячи Войцеха Зімницького про підтримку в підтвердженні давніх привілеїв та звільненні від мит у Короні. Допускає обмеження дії пільги, якщо загальне звільнення виявиться неможливим. Обіцяє винагороду за працю та відшкодування витрат.

Писар Рогатина підтримує прохання делегатів про підтвердження привілеїв. Він запевняє, що місто покриє витрати й винагородить працю Зімницького. Приватно просить поради щодо житла, оскільки не має грошей на щорічну орендну плату.

Магістрат підтверджує отримання вимоги щодо сплати донативи, ухваленої в Торуні, і просить Львів про заступництво задля звільнення Рогатина. Своє прохання аргументує занепадом купецтва: риторично запитує бодай про одного вола, проданого в Ярославі, постав сукна чи мішок перцю; дрібний крамар ледве чи привіз один камінь перцю. Вказує також на тягарі, спричинені переходом війська.

Бурмистри й рада Швеце скаржаться на майже щоденні перемарші вояків і сповіщене прибуття драгунів кількістю 90 коней, що йдуть з Угорщини на зимове утримання за наказом іновроцлавського воєводи. Вони посилаються на звістку від орендаря та попередню повинність, дієслово щодо якої залишається непрочитаним. Просять Яна Яблоновського про допомогу перед загрозою остаточного розорення міста та зубожіння жителів.

Місто Свеце повторює скаргу на військових і зазначає збитки громади на суму п'ятсот злотих, а міського президента — на 58 злотих і 20 грошів забраними речами (фантами). Міщани просять Яна Яблоновського посприяти розгляду справи та вирахуванню цієї суми під час виплати платні війську на львівській генеральній комісії. Окремо вони звертаються з проханням надати квит на отримання деревини з пущі Свецького староства для мосту, якому загрожує знищення кригою після суворої зими; орендар відмовляється приймати давніші квити.

Влада Свеце просить свого старосту про захист від військового стягнення повинностей, яке залежить також від рішення орендаря. Вона запевняє, що раніше користувалася його заступництвом, перепрошує за невизначену провину та висилає представників, які мають пояснити витрати, труднощі та збитки, пов'язані з дамбами, бунами і берегами Вісли.

Уряд Снятина засвідчує свідчення возного про прилюдне оголошення королівського підтвердження львівського права складу на пйотрковському сеймі. Попереджає про заборону оминати місто зі складом та шукати іншого шляху. Передбачає затримання купця разом із волами та іншими товарами. Свідчення внесено до книг і скріплено печаткою; це не є звітом про здійснену конфіскацію товарів.

На прохання Кшиштофа, скляра й львівського міщанина, який діяв як повноважний представник райців і поспільства Львова, внесено свідчення возного про оголошення приїжджим купцям розпорядження підстарости. В оголошенні згадуються королівський мандат, коронна конституція та універсал щодо львівської торгівлі. Забороняється скуповувати товари й волів усупереч правилам та оминати звичний львівський шлях під загрозою конфіскації майна порівну на користь короля та Львова.

Магістрат Старої Солі просить президента Львова прислати ката для здійснення вироку над неназваним на ім'я засудженим. Як поручителя до повернення ката у Львові залишають Петра Старомейського, колишнього бурмистра. Лист запевняє у виплаті належного, безпеці ката, а також у відсутності моровиці серед жителів Старої Солі та в російських військових залогах. Приїзд ката заплановано на четвер, виконання вироку — на суботу, а повернення додому — на свята; лист не підтверджує, чи були ці наміри втілені.

Райці міста Стрия посвідчують отримання королівського універсалу та повідомлення зі Львова щодо сеймової донативи, з якої на їхнє місто припало двісті злотих. Вони також підтверджують, що оголосили міщанам наказ сплатити податок із терміном відправлення до Львова до 15 травня 1629 року.

Райці міста Холма повідомляють владу Львова про вручення гінцем скарбового універсалу щодо донативи та про виплату йому належної винагороди. Попри бідність місцевого населення та відсутність заможних купців, вони заявляють про готовність підкоритися королівським наказам.

Бурмистр і райці Яворова звертаються до ради міста Львова з проханням надіслати через гінця судове рішення в апеляційній справі, що розглядається між Григорієм Боболевичем та бондарем Марком Воскобійником. При цьому вони передають традиційні сусідські вітання та запевнення у зичливості.

Бурмистр і райці Яворова засвідчують отримання від влади Львова королівського універсалу з Варшави від 20 березня 1629 року, яким наказується сплатити місцеву суму (попередньо прочитану як 500 злотих) на донативу. Загальна сума, ухвалена сеймом для коронних міст, становить 100 тисяч злотих. Документ не засвідчує здійснення самої сплати.

Влада Язловця засвідчує скарги східних купців на тягарі, які на них покладають львівські перекладачі. За словами купців, стягнення виходять за межі мит, занесених до реєстрів, а перевірки проводяться повторно. Магістрат Язловця просить владу Львова припинити зловживання, наголошуючи, що вони шкодять також і самому місту, та скріплює грамоту печаткою і підписами.

В актах лавничого суду Ярослава записано реляцію возного про оголошення на чотирьох рогах ринку наказу привозити товари звичними шляхами до Львова та дотримуватися права складу. Наказ оголошено під час ярмарку на вимогу влади Львова, за уповноваженням коронних станів та Миколая Гербурта з Фульштина. Він передбачає затримання осіб, які оминають закон, та конфіскацію їхніх товарів.

Бурмистр і райці Ярослава просять раду Львова сповістити купцям, що майбутній ярославський ярмарок відбудеться у звичний час. Посилаючись на волю й авторитет маршалка і гетьмана великого коронного та своєї добродійки, вони заохочують приїздити з товарами без побоювань щодо ворожих дій. Це є запевненням і запрошенням від авторів листа, а не підтвердженням фактичного перебігу ярмарку.

Влада Ярослава відповідає на львівський лист щодо участі купців у ярмарку. Повідомляє, що цього дня доручила возному оголосити під час торгу запрошення безпечно прибувати, без побоювань щодо надзвичайних здирств. Посилається на обіцяний захист маршалка і гетьмана великого коронного та висловлює новорічні побажання.

Ярослав відповідає на прохання Львова, висилаючи ката. Вимагає його швидкого повернення після страти, з посвідченням та на хорошій підводі. Львівський міщанин залишається в Ярославі як запорука повернення.

Петро Абрамович повідомляє Станіславу Суському, що через брак риби у ставках не може виконати його прохання. Він радить підстарості пошукати провізію в іншому місці, оскільки всі наявні запаси мають забезпечити потреби князя.

Проєкт умов для суми 11500 на потреби міста: 8 відсотків провізії до завершення оренди Брюховичів і Замарстинова, подальше володіння цими маєтками як забезпечення об'єднаної суми 35500, можливість додання фільварку, повернення боргу тією самою монетою.

Бенедикт Августинович заступається перед президентом Львова за орендаря саду Шимона Пожицького. Просить про справедливість і відшкодування у суперечці з колишнім конкурентом за оренду, який вчинив крадіжку фруктів.

Бенедикт Августинович підтверджує отримання листа від президента Львова Ілашевича та дякує за пам'ять. Повідомляє, що рішення передасть усно відправлений ним кінний гонець, який має прибути швидше за пішого гінця адресата.

Прохання винести письмову заяву щодо згарища в Замарстинові на розгляд міської ради. Автор наполягає на якнайшвидшому вирішенні справи через інші клопоти.

Автор відповідає на вимогу щодо сплати, покликаючись на попередню ухвалу, і відряджає Лагоцького. Складність ситуації він пояснює збитками у маєтностях після таборування Дунців і подальших перемаршів; хвороба стає йому на заваді взяти участь у засіданні.

Відправник повідомляє про перебіг розгляду справи щодо шпиталю св. Лазаря в Трибуналі Священної Римської Роти. Після отримання розрішення за допомогою бреве вирішувалося питання, кому належить право управління шпиталем. Він вказує на пріора та старших братів, а також на рішення від 15 травня. Сподівається на перемогу, проте надалі докладає зусиль для завершення справи та згадує судові витрати.

Ян Хреститель Алой дякує львівському магістрату за надіслане великопісне частування. Він запевняє у своїй вдячності та декларує готовність надати послуги на будь-яке прохання міської влади.

Алой не зміг особисто допомогти посланцеві у Варшаві, оскільки перебував у Дрездені. Проте він запевняє, що замовив слово за магістрат перед неназваним сановником, який прийняв пісний дарунок. Вручення дарунка детально не описане.

Ж. Б. Алой дякує бурмистрові та львівським райцям за надісланий йому великопосний дарунок. Він висловлює вдячність і повну готовність надати місту послугу у відповідь.