Каталог джерел

Ганкевич описує клопотання у справах Гайдера, розмови з королівським секретарем і канцлером. Просить кошти на необхідні витрати та відкидає недоброзичливі чутки про адресата.

Ганкевич роз'яснює судові витрати, наводить суми та повідомляє про дату розгляду справи з Райзнером. Він просить Гайдера знищити його листування, побоюючись, що його можуть використати на шкоду.

Автор повідомляє про запитання канцлера щодо приїзду Гайдера. Він радить особисто з'явитися для захисту справ і згадує осіб, які діють на протилежному боці.

Ганкевич повідомляє магістрату, що канцлер більше не бажає відкладати справи Львова. Він закликає якнайшвидше вислати уповноваженого та попереджає про внесення справ до судового реєстру.

Ганкевич просить про детальні інструкції, підтверджує отримання 150 злотих і повідомляє про розгляд справи наступного дня. Також згадує вірменські судові справи.

Ганкевич повторює особисте прохання, передане через Габріеля, челядника вірменського купця. Він просить надіслати рибу й обіцяє відшкодувати витрати та віддячити послугами.

Автор сповіщає про сприятливий наслідок суперечки з Райзнером і надсилає текст декрету. Він поєднує судові новини з великодніми привітаннями та інформацією про інші справи.

Король Ян Казимир підтверджує Петрові Пілевичу та трьом його синам право довічного володіння вибранецьким ланом у селі Губичі Дрогобицького староства, звільняючи їх від військових тягарів. Натомість володарі лану зобов'язані споряджати належно озброєного вибранецького піхотинця на кожен воєнний похід.

Король Ян Казимир підтверджує давні привілеї цеху кравців у Львові та забороняє євреям, крамарям і кушнірам незаконно шити й продавати одяг та вовняні шапки під загрозою конфіскації товарів. Правитель наказує міській владі неухильно забезпечувати дотримання цехової монополії кравців.

Король Ян Казимир затверджує за монастирем домініканців у Львові право на власний водогін, трансумуючи привілей Сигізмунда III від 1628 року та документ львівського магістрату від 1613 року. Монарх підкреслює заслуги ченців, які утримували водозабір і постачали воду містянам під час ворожих нападів.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує для Стрілецького (Куркового) братства у Львові п’ять попередніх королівських привілеїв (зокрема Яна Казимира, Генріха Валуа та Сигізмунда III). Ці документи гарантують братству, серед іншого, стягнення збору під назвою «спасне» з перегону худоби, дохід із Самострільної вежі, ділянку на Галицькому передмісті під стрільбище, а також звільнення від податків.

Король Август II на прохання старшини та цеху пекарів міста Львова підтверджує та ратифікує привілеї й цехові артикули, надані попередніми польськими королями (зокрема Михайлом Корибутом Вишневецьким, Яном III Собеським, Яном Казимиром, Владиславом IV, Сигізмундом III, Стефаном Баторієм, Сигізмундом Августом, Сигізмундом I і Казимиром Ягеллончиком), разом з ухвалами Львівської міської ради, які регулюють, зокрема, правила випікання, скупки зерна та виключне право на продаж хліба.

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує два документи короля Яна Казимира, які захищають цех кравців у Львові від неправомірної конкуренції. Підтверджується заборона шити одяг і сукняні шапки та торгувати ними євреям, вірменам, кушнірам та особам з-поза цеху.

Король Август II підтверджує права та статути цеху сідлярів міста Львова, трансумуючи диплом короля Михайла Корибута Вишневецького від 1671 року. Водночас монарх розширює цехові привілеї, надаючи львівським ремісникам виняткове право оббивати коляски та карети.