Каталог джерел

Пріор монастиря домініканців Божого Тіла у Львові дає розписку львівським райцям в отриманні чотирьох брил воску, заповіданих монастирю за тестаментом міщанином Мартином із Вишні, і звільняє їх від будь-яких подальших претензій. Документ складено й засвідчено публічним нотаріусом Миколаєм із Битома у львівській ратуші.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода львівський, посвідчує, що шляхтич Ян Зубрський сплатив міщанинові з Городка Стефану суму 50 гривень за солтиство в селі Зубра. Обидві сторони склали узгоджені заяви перед львівським земським судом.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцибор із Бишини засвідчують, що Дорота, дружина Шимка з Бібрки, видала квитанцію своєму батькові Янові із Зубри про відсутність будь-яких претензій щодо батьківщини та посагу. Угода поклала край усім майновим суперечкам і була укладена за участі третейських суддів.

Земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцібор із Вишні посвідчують зізнання Дороти, дружини Шимка з Бібрки, яка засвідчила отримання від свого батька Яна із Зубри належної їй батьківщини та материзни. В обмін на отриману частку спадщини Дорота зреклася від власного імені та від імені своїх нащадків будь-яких подальших майнових претензій.

Львівський земський суддя Ян Ґоломбек із Зимної Води та підсудок Сьцібор із Вишні підтверджують, що Ян Кунат із Тулиголового записав своїй дружині Гелені 500 гривень посагу та віна на половині села Тулиголове, млині, дворі та корчмі. Ці маєтності мають залишатися в руках Гелени на випадок її овдовіння, з правом викупу в разі її можливого другого заміжжя.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода і генеральний староста руський, свідчить перед львівським земським судом, що продав королівський млин під Львовом обачному Ганнусу за триста гривень. Львівський суддя та підсудок засвідчують здійснення правочину, отримання плати та зобов'язання продавця щодо юридичного захисту покупця.

Король Казимир IV Ягеллончик затверджує львівській митрополичій капітулі дві грамоти покійного воєводи і генерального старости руського Андрія Одровонжа зі Спрови за 1466 і 1467 роки. Ці документи стосувалися надання прав на луки, а також доходів і помолу в млинах на забезпечення капітульного столу.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян Коцежинський із дружиною Магдаленою заставили свою спадкову частку в селі Сороки Янові Ланці за суму п'ятдесят гривень. Акт визначає умови володіння маєтком, проживання в садибі, а також правила й терміни викупу заставленого майна.

Суддя Ґюнтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян із Зимної Води визнав борг перед Єжи, сином покійного Фридерика, і записав йому під заставу половину села Зимна Вода разом із млином і корчмою терміном на шість років. Документ визначає умови користування маєтком, термін і правила повернення грошової суми та обов'язок захисту прав кредитора на заставлені маєтності.

Іван Вояковський запевняє перемишльського стольника у своїй готовності до послуг та сповіщає про приїзд через Мостиська до Вишні, щоб отримати подальші розпорядження. Він також передає вітання від свого щойно одруженого сина, який теж має туди прибути.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

Король Сигізмунд II Август підтверджує два давніші документи 1417 та 1499 років щодо розмежування Львова з маєтностями Зубря та Сихів і правил користування тамтешніми лісами. Акт надає вічної юридичної сили попереднім угодам і насипаним межовим курганам (копцям).

Томаш Юзеф Замойський дякує волинському воєводі Янові Станіславу Яблоновському за протекцію перед краківським воєводою, яка забезпечила сприятливий перебіг сесії вишенського сеймику. Доручає себе його подальшій прихильності та передає вітання від братів.

Анна Замойська повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про вирядження економа на сеймик у Судовій Вишні для пильнування справ Замойської ординації замість її відсутніх синів. Вона просить адресата про прихильність, опіку та підтримку її інтересів серед зібраної шляхти.

Юрій з Горая Чурило разом із дружиною Софією поступаються млином у селі Годвишня разом із землею та прибутками Настці, удові мірошника Івашка Бурого, за суму 400 польських злотих. Вони застерігають собі право викупити й забрати млин у разі потреби за умови повернення зазначеної суми, звільняючи водночас мірошничку від більшості повинностей.

Миколай Францішек Кросновський, діючи за дорученням вишенського сеймику, просить київського воєводу Марціна Контського про виплату місту Львову суми з легатів покійного руського воєводи. Він звертається по прихильність у цій справі, посилаючись на благочестивий намір заповідача та почуття справедливості адресата.

Анджей Купінський просить регента львівської громади скликати її засідання для складання звіту про клещівські переговори, а також відправити делегата на господарський сеймик до Вишні. Рукописна приписка засвідчує виплату 20 злотих посланцеві, який вирушає на цей сеймик.

Руський воєвода Станіслав Любомирський висловлює жаль із приводу кровопролиття, а також зневаги Львова та парафіяльної школи людьми, які вважають себе вищими за закон. Він запевняє міську владу у своїй підтримці та обіцяє розповісти про заподіяну їм кривду шляхті, що зібралася на прошовицькому сеймику.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова у справі низових козаків, які в шинку зчинили бійку зі слугами турецького посла (чауша). Він просить поставитися до ув'язнених поблажливо з огляду на їхні заслуги та місію, доручену їм королем.

Львівський архієпископ Войцех Корицинський підтверджує та еригує фундацію прелатури канцлера і гедзинської канонії при Львівській катедрі, встановлену суфраганом Єжи Гедзинським. Бенефіцій було забезпечено щорічним чиншем, закріпленим на маєтках Болехів, Завадка та інших володіннях фундатора.

Анджей Остророг дякує владі Львова за пам'ять про свого батька та заявляє про готовність захищати права міста. Він просить надіслати копії ухвал (лауд) вишенського сеймику та львівського зібрання із зазначенням пунктів, що порушують інтереси міщан.

Миколай Остророг критикує владу Львова за подання зухвалих протестацій проти сеймику, податкових поборів і каптурового суду, що викликало обурення шляхти. Він радить райцям прагнути владнати суперечку, порозумітися з каптуровими суддями та скористатися посередництвом коронного канцлера.

Львівський каштелян Юзеф Потоцький рекомендує магістрату Львова утриматися від оприлюднення універсалу коронного підскарбія щодо монети та радить вислати делегата на генеральний сеймик до Судової Вишні для узгодження спільної позиції. При цьому він вважає неправомірними заяви скарбового писаря Красносельського про намір самостійно оголосити ці універсали.

Войцех Росновський висловлює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському готовність служити напередодні сеймика в Судовій Вишні. Крім того, він повідомляє про нарікання сяноцького хорунжого, який бідкається через утрату прихильності адресата.

Анджей Станіслав Рудзький повідомляє воєводу Яна Яблоновського про підготовку заїзду та кватир у Судовій Вишні перед сеймиком, а також про можливість винайняти маєточок каштеляна Фредра. Доповідає також про відправлення вина до Підкаменя та про труднощі з доставкою риби.

Ян Тайнер звертається до Артура Форбса щодо можливості отримати ґданські гроші для розрахунку, про що вже згадував його кузен Джакс. Він обіцяє прибути до Львова, щойно покращаться дороги, і просить надіслати відповідь до Самбора або Судової Вишні.

Перемишльський єпископ і коронний підканцлер Александр Тшебінський заступається перед радою міста Львова за Роберта Бандінеллі, закликаючи до мирового врегулювання тривалих судових суперечок. Він просить райців поставитися до міщанина зичливо й справедливо, як до людини, заслуженої перед містом.

Василь Устрицький просить львівський магістрат передати справу пана Крупінського проти пані Домінікової з синами та священника Стефана Вишинського до суду першої інстанції. Він обґрунтовує це необхідністю допиту місцевих свідків, доставлення яких до Львова призвело б до втрати часу та значних труднощів.

Міхал Фредро заступається від імені лицарського кола перед львівськими райцями проти надмірного обкладання податками та обтяжливого постою послів у бідних галицьких передміщан. Він застерігає міську владу від здирництва збирачів податків і попереджає, що це питання буде порушено на найближчому сеймику.