Каталог джерел

К. Мітландова надсилає Артурові Форбсу годинник, просячи про належний розрахунок за вино без кривди для жодної зі сторін. Вона також закликає до терпіння і просить не квапити надмірно.

К. Мейтленд просить Артура Форбса врегулювати її рахунки з паном Гладишовичем та вдруге пред'явити до акцепту вексель у Львові. Вона також надсилає новорічні вітання адресатові та панові Роберту.

Король Ян Казимир затверджує акт львівського старости Яна Мнішека, що підтверджує тестаментовий запис міщанина Семена Онуфрійовича про пожертвування фільварку на Підзамчі у Львові для спорудження церкви, монастиря св. Івана Богослова та друкарні. Документ звільняє заплановану фундацію від податків і міської юрисдикції та передає управління нею василіянам під проводом отця Симеона Семеновича.

Роберт Мейтленд повідомляє Артуру Форбсу про обіцянку єврея Ошера виплатити 150 талерів на день святого Якова, а також про поліпшення стану його здоров'я. Він також обіцяє провести переговори з іншим боржником, Мошком, щойно той повернеться з ярмарків.

Роберт Мейтленд повідомляє краківського купця Артура Форбса про перебіг стягнення коштів із боржників — Моська та хворого Ашера. Він обіцяє надіслати наступні відомості про виплати з найближчою поштою.

Роберт Мейтленд сповіщає Артура Форбса про народження сина, якого просив стати хрещеним батьком. Проте оскільки Форбс через ярмарок і торговельні справи не може прибути особисто, автор вирішує обрати замість нього когось іншого.

Роберт Мейтленд пише до Артура Форбса від імені ряшівського господаря із запитанням, чи той має намір винайняти крамницю та склад на час майбутнього ярмарку. Власник очікує на термінову відповідь, оскільки в разі відмови має інших охочих орендарів.

Перемишльський єпископ Антоній Винницький засновує та затверджує молодіжне (парубоцьке) братство при церкві св. Миколая у Старому Самборі. Документ наказує членам братства перебувати у християнській любові, побожності та послуху церковній владі під загрозою церковного прокляття.

Дж. Мейтленд повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер і коней напередодні майбутнього ярмарку в Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Він також сповіщає про вручення кореспонденції пану Гушу та передає вітання воєводині.

Король Ян Казимир на знак визнання вірності та жертовності Львова під час воєн зрівнює місто та його громадян у правах, вольностях і шляхетських привілеях із Краковом і Вільном. Львівські міщани отримують право брати участь у королівських елекціях, бути присутніми на сеймах, а також вільно набувати у власність і посідати земельні маєтності.

Джон Мейтленд підтверджує отримання кореспонденції від Артура Форбса та повідомляє про відправлення діжки візником і про відсутність оплати від нездужаючого лікаря Кравза. Питання грошей до сплати в Ґданську автор відкладає до повідомлень із наступною поштою.

Джон Мейтленд дякує за пропозицію фінансової підтримки, проте з огляду на непевну кон'юнктуру, дорожнечу сплаву та високі мита вважає за краще утриматися від ризикованих інвестицій. Він пропонує прийняти запропоновані шкури до своєї кімнати в Ярославі та узгодити остаточні умови угоди під час особистої зустрічі.

Ян Метлант підтверджує Роберту Форбсу отримання листа та надісланих годинників, дякуючи за можливість їх оглянути. Він заявляє про відшкодування всіх понесених витрат пану Туру і висловлює бажання продовжувати листування.

Джон Мейтленд запитує Артура Форбса про найнижчу ціну за фасу кіс із піхвами для зацікавленого покупця та заявляє про готовність покрити витрати. Він також повідомляє про передачу доданого листа до Томашевського в Бонковичах під Перемишлем.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про поточні ринкові ціни на коси. Він пропонує залишити собі одну бочку товару та розрахуватися за неї на ярмарку в Ярославі.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про поточні справи перед ярославським ярмарком, зокрема про виготовлення скрині, оренду помешкань та поведінку шваґра Ярошовича щодо кредиторів. Він також переказує новини від фактора про передачу коштів на суму 1050 флоринів.

Джон Мейтленд надсилає Артуру Форбсу листи зі Станиславова, Львова та Ґданська, переказуючи вітання від родини та знайомих. У приписці він також просить від імені дружини придбати корчик краківської каші, обіцяючи відшкодувати витрачені кошти.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про причини затримки свого виїзду з Ярослава та передає відповідь від пана Ворнера. Він також пропонує йому придбати коштовність за тисячу талерів із можливістю відстрочення платежу до першого квітня.

Джон Мейтленд повідомляє Артура Форбса про відправлення розпорядження щодо передачі кошиків у Мостиськах, а також про труднощі з поверненням коштів від візників. Він додає листа, що пояснює мету перевезення, і зазначає відсутність подальших гарантій щодо руху возів.

Король Ян Казимир підтверджує давні привілеї цеху кравців у Львові та забороняє євреям, крамарям і кушнірам незаконно шити й продавати одяг та вовняні шапки під загрозою конфіскації товарів. Правитель наказує міській владі неухильно забезпечувати дотримання цехової монополії кравців.

Поручник Медзицький звітує воєводі про проведення таємного розслідування та про питання асигнації на рекрутів, яку мають видати на день святого Мартина. Він також інформує про передачу коштів комендантові та про прохання белзького каштеляна не виділяти грошей його офіцерам під час розподілу суми.

Поручник М. Медзицький повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заплановану зустріч із перемиським каштеляничем та про труднощі з постоєм вояків в Одинцях і Волі. Також доносить про зарахування двох нових рекрутів до піхотного полку та виплату їм платні.

М. Медзицький скаржиться Янові Станіславу Яблоновському на нападки супротивників, невиплату платні та образу з боку майора, відкидаючи звинувачення в підбурюванні бояр. Він запевняє в належному догляді за довіреними маєтками і просить звільнити його з посади після складання фінансового звіту.

Король Ян Казимир підтверджує Петрові Пілевичу та трьом його синам право довічного володіння вибранецьким ланом у селі Губичі Дрогобицького староства, звільняючи їх від військових тягарів. Натомість володарі лану зобов'язані споряджати належно озброєного вибранецького піхотинця на кожен воєнний похід.

Марек Матчинський повідомляє владу Львова про скорий приїзд Яна III Собеського та заплановане перебування монарха в міському палаці. Рекомендує терміново прибрати нечистоти з Ринку, вулиць і тракту від Жовкви, щоб бруд не викликав огиди в монарха.

Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про подання королю справи щодо майна померлого без заповіту Теодора Бришаніца з покликанням на міські привілеї стосовно коштів на фортифікації. Водночас він запевняє у прихильності монарха та його прагненні шанувати чинне право.

Белзький воєвода Марек Матчинський заступається перед владою Львова за королівського слугу Томаша Гордона, просячи призначити його на уряд лавника. Він звертається з проханням зробити одноразовий виняток і прийняти кандидата в обхід обов'язкового членства в колегії сорока мужів.

Руський воєвода Марек Матчинський торкається питання ремонту міських доріг, радячи тимчасово пощадити виснажену худобу підданих після весняних робіт, а також коментує звинувачення на адресу ротмістра Трушкевича. Крім того, він просить міську владу спонукати візників із міських маєтків за плату перевезти каміння до його маєтності.

Руський воєвода Марек Матчинський звертається до влади Львова на захист єврея Самуеля, який поскаржився королю на зволікання магістрату у виконанні вироку щодо неповернутого боргу. Він закликає райців до неупередженого правосуддя та відібрання від відповідачів передбаченої вироком присяги.

Руський воєвода Марек Матчинський повідомляє львівський магістрат про неможливість виділення коштів із публічної скарбниці на потреби міста через вичерпання фінансів Речі Посполитої. Він радить львівським міщанам покладатися на власні сили і самостійно подбати про оборону та безпеку Львова.

Руський воєвода Марек Матчинський відповідає на скарги львівської влади після пожежі передмість, торкаючись нападу пана Ловицького на жовнірів та підозрілої діяльності татар, які прибули викуповувати бранців. Він також сповіщає про втручання адміністратора Жовківського староства щодо зловживань осіб, підлеглих королівській юрисдикції.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію галицького земського судді Станіслава з Гловна Гловінського, еригуючи прелатуру кантора та канонікат Гловінського при митрополичій кафедрі у Львові. Нові бенефіції забезпечуються маєтностями сіл Млинище та Заболотівці в Жидачівській землі з визначенням літургійних обов’язків і права патронату.

Ян Матейко дякує за почесну пропозицію зупинитися в греко-католицького митрополита під час візиту до Львова, однак через поганий стан здоров'я та необхідність догляду з боку дітей відмовляється від гостинності. Водночас він повідомляє про свій приїзд до міста наступного вівторка.

Львівський архієпископ Миколай Кросновський засновує при Львівській катедрі нову надштатну канонію («від столу»), тимчасово об'єднуючи її з препозитурою Братства Пресвятого Сакраменту. Акт, виданий у 1650 році, був затверджений митрополичою капітулою у 1651 році.

Львівський архієпископ Ян Тарновський підтверджує та схвалює пожертву в розмірі шести тисяч польських злотих, записану владою міста Львова з майна покійного райці Мацея Гейдера на користь Братства Найсвятішого Тіла Христа при львівській катедрі.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює затримку провінціала візитаційними обов'язками, покликається на давню прихильність предків райців та застерігає від церковних кар за перешкоджання монастирським фундаціям.

Львівський архієпископ Ян Тарновський затверджує фундацію Олександра Зборовського та канонічно еригує костел і монастир св. Мартина кармелітів давньої обсервації разом зі шпиталем для хворих вояків-шляхтичів на Краківському передмісті у Львові. При цьому він забезпечує доходи й утримання ордену, а також непорушність прав місцевої парафії.

Ян Массарі повідомляє Мартина Розваєра, який перебуває у Варшаві, про майнові справи померлого Кампіана. Він також просить його втрутитися перед коронним канцлером, щоб відстрочити вирок у суперечці щодо оплати за сукно на похорон Прокопа Сенявського.

Король Ян Казимир затверджує внутрішню ординацію колегії львівських лавників, яка унормовує їхні судові та обрядові обов'язки, управління спільною скринькою і дисципліну членів під загрозою грошових штрафів та втрати права на обрання до міської ради.

Станіслав Кароль Масальський просить Мартина Анчевського про заступництво перед владою Львова у справі виплати обіцяних 300 злотих, яких львівські посли не передали йому у Варшаві. Він пояснює, що через брак цих коштів не зміг сплатити власні борги, та повідомляє про намір відправити посланця для отримання належної суми.

Львівська митрополичка капітула укладає угоду з львівським цехом різників, надаючи йому виключне право на торгівлю м'ясом у ятках на капітульних ґрунтах біля костелу святого Івана на Краківському передмісті. Натомість цех зобов'язується дотримуватися цехового порядку, усувати партачів і приймати до своїх лав кваліфікованих ремісників із тамтешньої духовної юрисдикції.

Томас Маршалл повідомляє купця Артура Форбса про виконання замовлення на сукню, пояс та ремонт меча, які він відправляє через посередників до Львова. До листа він також додає перелік витрат і розрахунок авансу.

Томас Маршалл підтверджує Артуру Форбсу отримання коштів і подає розрахунок за надісланий пакунок із тканинами. Дякує за здійснення оплати та висловлює надію на вигідніші оборудки під час наступного ярмарку.

Текст містить добірку традиційних латинських афоризмів і прислів’їв про життєву мудрість, обачність та свободу. Його записав і підписав Александр Маршалл 3 квітня 1687 року.

Короткий запис релігійного змісту авторства Александра Маршалла. Містить роздуми про збереження чистого сумління, уникнення марних дочасних турбот і покладання надії винятково на Бога.

Король Ян Казимир на знак визнання військових заслуг, зокрема під Збаражем та Іваногродом, підтверджує вибранецькі вольності солтисові Грицьку Поповичу із села Знесіння. Він також звільняє його від будь-яких повинностей, оплат і тягарів на користь короля та орендарів Львівського староства.

Ректор Краківської академії Антоній Марцішовський відкликає зі Львова бакалавра Лейдмана, який вступив у конфлікт з архієпископом, і просить львівський магістрат ухвалити рішення щодо заміщення посади ректора кафедральної школи. Він також дякує за підтримку в судовому процесі та згадує про плани апостольського нунція перевидати твори львів'янина Шимона Шимоновича.

Провінціал домініканців Яцек Терраріус уповноважує пріора Яцека Жечковського заснувати розарійне братство та опікуватися ним при костелі в Зубрі у Львівській архідієцезії. Документ містить пізніші затвердження львівських архієпископів Костянтина Липського від 1687 року та Яна Скарбека від 1724 року.

Станіслав Стефан Марціновський відповідає на лист свого господаря Яна Шрайбера з вимогою звільнити займане житло. Він запевняє в готовності виїхати з будинку, проте зазначає, що з поважних причин не може зробити цього негайно, та пропонує зустрітися для особистого обговорення справи.

Папа Іннокентій X сповіщає духовенство та люд Львівської дієцезії про піднесення Яна Тарновського до сану архієпископа-митрополита після смерті його попередника. Він наказує вірним підкоритися його пастирській владі та виявляти йому синівську пошану й послух.