Каталог джерел

Рейнгольд Брусс пояснює Артуру Форбсу причини затримки у сплаті боргу та бідкається на своє скрутне матеріальне становище. Він благає про терпіння й стриманість, аби його бідність не стала відомою загалу, обіцяючи заплатити негайно після стягнення грошей.

Рейнгольд Брусс просить Артура Форбса надати торгову рекомендацію для Петера Форбса з метою отримання поруки при закупівлі товарів. Він також повідомляє про свої плани подорожі з Варшави через Закрочим до Гданська та передає вітання від Югана Андерссона.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання вікаріями львівського кафедрального костелу суми 100 гривень від виконавців заповіту Миколая Вагленського, призначеної на придбання видеркафового чиншу. В обмін на легат духовенство зобов'язалося відправляти щотижневі меси та щорічні жалобні вігілії за душу заповідача та його дружини.

Йоган Брюс повідомляє Артура Форбса про успішну передачу листів панам Ейкенгедам та відправлення їх Якобом Томсоном до Гданська. Наприкінці листа передано вітання від дитини та своячки адресата.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує, що вікарії львівської катедри отримали 100 гривень від виконавців заповіту покійного Миколая Вагленського на купівлю чиншу. Натомість священнослужителі зобов'язалися відправляти щотижневу месу та щорічні вігілії зі співаною месою за упокій душі померлого та його дружини.

Купці Вільям і Джон Брауни дякують Артуру Форбсу за посередництво в завершенні справи з Ярошевським. Вони надсилають чергові листи до Ярошевського та Рупньовського з проханням терміново доправити їх через спеціального гінця за їхній кошт.

Подяка за посередництво в укладенні контракту. Брауни скаржаться на падіння цін на зерно та важкого контрагента; просять простежити за належною підготовкою пшениці перед доставкою.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує отримання 100 гривень вікаріями львівського собору від душоприказників Миколая Вагленського на купівлю вічного чиншу. В обмін на отримані кошти вікарії зобов’язалися довічно відправляти щотижневу месу за померлого та щорічні поминальні богослужіння в річницю його поховання.

Францишек Броневський просить белзького суддю про миротворче посередництво у затяжній судовій справі проти підкоморія. Він скаржиться на збитки від оренди та майнові утиски, відсилаючи адресата до доданих документів і контракту.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек засвідчує угоду та заяву вікаріїв львівської катедри й виконавців заповіту покійного Станіслава з Пшедбужа щодо суми двохсот флоринів і чиншу на кам'яниці. Документ містить пізніші примітки з генеральних візитацій, що стосуються кам'яниці Григровичевської.

Ян Казимир Бродзицький повідомляє владу Львова про велике визнання белзького воєводи за героїчну оборону міста й радить здійснити йому візит подяки. Принагідно автор заступається перед магістратом за підданих із села Журавка, які зазнали кривди.

Львівський архієпископ-митрополит Бернард Вільчек підтверджує отримання катедральними вікаріями суми у 200 флоринів від душоприказників покійного Станіслава Вітелліуса з Передборжа. В обмін на переданий легат вікарії зобов'язалися довічно відправляти щотижневі роковинні богослужіння та реквіємні меси за упокій душі покійного пароха.

Брінк пише про скорий похід до Ґданська та намір короля вирушити в дорогу. Він переказує чутки про прибуття королеви, бранденбурзького курфюрста і царя, зауважуючи, що певних відомостей бракує.

Документ посвідчує здійснення перед львівським лавничим судом обміну нерухомості між Катажиною Бєчаркою та львівським райцею Станіславом Вільчеком і його дружиною Софією. За умовами угоди Бєчарка передає кам'яницю на львівському Ринку взамін за будинок подружжя Вільчеків, розташований на вулиці Пекарській.

Гетьман Ян Клеменс Браницький висловлює вдячність президентові та раді міста Львова за надіслані віншування з нагоди минулих великодніх свят. Запевняє міську владу у своїй незмінній прихильності та складає взаємні побажання всілякого благополуччя.

Великий гетьман коронний Ян Клеменс Браницький дякує президентові та раді Львова за новорічні привітання, взаємно зичачи благополуччя. Він також повідомляє про поновлення наказів місцевому комендантові гарнізону щодо гарантування безпеки місту.

Ян Клеменс Браницький відповідає на лист міської влади Львова, обіцяючи домогтися при королівському дворі наказу про проведення розслідування щодо насильств, учинених хорунжим Коцом. Він запевняє, що особисто привезе ординанс і протидіятиме спробам втручання у справу.

Гетьман Ян Клеменс Браницький повідомляє владу Львова про призначення військової комісії для вирішення суперечки з хорунжим Коцом. Він також закликає розквартирувати гарнізон усередині міських мурів, аргументуючи це потребами безпеки та захистом вояків від труднощів постою на передмістях.

Гетьман Ян Клеменс Браницький просить президента й раду міста Львова докладніше пояснити, яким чином львівський комендант, захищаючи євреїв, шкодить міській владі. Він також запитує, які додаткові накази має надати військовому понад попередні ординанси, видані на користь міщан.

Гетьман Ян Клеменс Браницький заступається перед президентом і радою Львова за варшавського громадянина Барча в його суперечці з радником Нущинським щодо спадщини та торговельних збитків. Просить про швидкий і справедливий розгляд справи в радницькому суді.

Гетьман Ян Клеменс Браницький звертається до влади Львова з проханням про втручання на користь східних купців Лінхів. Він вимагає стягнути з львівського купця Ігнація Гречина повернення довіреної йому суми у понад три тисячі червоних злотих.

Гетьман Ян Клеменс Браницький дякує президентові та раді міста Львова за надіслані віншування з нагоди свята Різдва Христового. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання всілякого благополуччя.

Гетьман Ян Клеменс Браницький відповідає на скарги львівської влади, відкидаючи звинувачення на адресу коменданта гарнізону стосовно інцидентів з вірменами та кадетом Радзейовським. Він наказує призначити слідчу комісію та закликає магістрат до більш поступливого й прихильного ставлення до військових.

Великий гетьман коронний Ян Клеменс Браницький дякує президентові та магістрату міста Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює ґречні побажання всілякого благополуччя.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек на прохання вівтарника Станіслава Вітелліуса поновлює і затверджує ерекцію та забезпечення вівтаря святих Миколая, Станіслава, Христофора і Юрія у Львівській катедрі, трансумуючи давніший документ Спитка з Ярослава, який фундував чинш із ярославського мита на підставі запису міщанина Леонарда. Архієпископ підтверджує право патронату дідичів Ярослава та уточнює месальні обов'язки кожного чергового вівтарника.

Ян Бочковський виправдовує свою можливу відсутність на межовому огляді (візії) на Зубрі з паном Шимоном через раптову недугу ніг і викладає на письмі правовий висновок на захист міських прав на спірні ґрунти. Він вказує на давні королівські декрети, що підтверджують межі Козельників і Скнилова, та наводить аргументи щодо підсудності цього спору.

Бохосович пояснює затримку невдалим продажем меду під час ярмарку та тим, що мусив віддати його в борг. Він обіцяє розрахуватися з Форбсом і просить про підтримку сина в разі витрат на навчання.

Якуб Бохосович просить купця Артура Форбса про відтермінування строку сплати боргу через торговельні труднощі, спричинені ворожим нападом. Він також звертається з проханням заступитися перед батьком Форбса у Гданську за свого сина та про можливе переказування йому грошей за векселем.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.

Ботті надсилає Дідушицькому скриньку з трьома книгами та листом їхнього автора. Згадує про вдовуючу королеву, яка перебуває у Венеції напівінкогніто, а також про приготовані для неї знаки пошани.

Король Сигізмунд І Старий призначає першу вакантну мансіонарію в костелі св. Катерини на Нижньому замку у Львові на утримання німецького проповідника, кандидатуру якого міські райці мають подавати королеві для представлення львівському архієпископу. Документ зобов'язує проповідника дотримуватися традиційного обов'язку відправлення хорової служби особисто або через заступника.

Петро Борсук оскаржує вирок самбірських райців у суперечці щодо будинку. Він просить Войцеха Зімницького про заступництво, посилаючись на родинний зв’язок через дружину, та викладає власну версію послідовності продажу й повернення нерухомості.

Папа Лев X видає розпорядження щодо дисципліни духовенства, реформи звичаїв, а також боротьби з помилками та єресями в Королівстві Польському, Богемії та Угорщині. Виконання та юрисдикційні повноваження покладає на гнєзненського архієпископа Яна Ласького.

Боровський відповідає синдику Франку щодо заборгованості з кам'яниці Сакроховської, належної йому від міста Львова. Він ставить під сумнів розрахунок і зволікання з боку міста, пропонує компроміс зі сплатою 5% річних, попереджаючи про судовий позов у разі відмови.

Король Сигізмунд I Старий звільняє львівського архієпископа Бернарда Вільчека від звинувачення в лихварстві та дарує йому всі дотеперішні прибутки із заставлених королівських маєтностей. Крім того, він надає йому право їх довічного і безперешкодного користування з метою підтримки розореного ворогами забезпечення архієпископства.

Фелікс Каспар Георг Боре повідомляє Артура Форбса про замовлення мережива, яке має бути доставлене панові Едтмюллеру на ярмарок св. Павла. Він також просить доручити Едтмюллеру виплатити належну суму повноцінною вексельною монетою, щоб уникнути курсових втрат.

Фелікс Каспар Георг Боре повідомляє Артура Форбса, що замовлений товар був виготовлений ремісниками з дефектами, тому його довелося повернути. Він запевняє, що замовлено нове виробництво, а готовий асортимент буде надіслано приблизно на свято святого Михайла.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Якуб Бончинський інформує львівського синдика про заходи, вжиті в коронного інстигатора щодо сеймового процесу міста з паном Бернатом, та про внесення справи до реєстру. Він також повідомляє про затягування сеймових засідань, затримку сеймових судів і призупинення діяльності асесорських судів.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Бонавентура посвідчує передачу львівському каноніку реліквій мучеників із римських катакомб біля церкви святого Панкратія. Він просить місцевих ординаріїв засвідчити їхню автентичність для прилюдного вшанування. Частина імен залишається непевною.

Інженер Юзеф Авін передає директорові Александру Чоловському знайдений на горищі кам'яниці у Львові документ 1698 року. Цей лист був написаний ректором монастиря св. Петра і Павла до каноніка львівської катедри у справі реліквій.

Лавники міста Львова під головуванням війта Яна Панашка засвідчують, що Станіслав Гричко та Юрій Войнар продали й навічно поступилися Львівській митрополичій капітулі садом, розташованим за Волоським мостом. Нерухомість призначено для потреб капітули та підведення води до її млина.

Полковник заступається за Семена Гребінку, слугу краківського стольника. Він просить магістрат про сприятливу зміну вироку в суперечці з ксьондзом Феліціаном Кубінським, якого звинувачує у намаганні заволодіти майном Гребінки.

Архієпископ Бернард Вільчек підтверджує, що каноніки львівського капітулу продали на видеркаф кам'яниці фундації польського проповідника, призначивши отримані 300 флоринів на викуп села Черкаси. Натомість капітул зобов'язався виплачувати проповідникові щорічний чинш у розмірі 6 гривень в обмін на відправлення двох мес щотижня.

Бойд підтверджує Артуру Форбсу погодження ціни на сукно та обговорює питання вирахування митних зборів у Відерзштоффі, наголошуючи на необхідності обережності за відсутності Джейкоба Безелі. Він також торкається справи найму сина Джона Лоу.

Бойд підтверджує отримання листа, згадує про мита, товари, Джейкоба Бреслі в Ярославі та подальші розпорядження; значні середні частини не вдалося надійно прочитати.

Король Сигізмунд I дозволяє Митрополичій капітулі у Львові викупити третю мірку з королівського млина перед Краківською брамою у Львові з рук райці Миколая Гарнегта та інших власників. Згоду було надано задля підтримки капітули після розорення її маєтностей татарським наїздом.

Рафал Боїм повідомляє про труднощі, пов'язані з конвоюванням міських грошей через Ярослав до Ряшева, та сповіщає про необхідність вручити подарунок полковнику Горну в обмін на ескорт для захисту від волохів. Він сповіщає про подальший шлях до Ряшева з метою отримання розпоряджень і глейту від генерала Стенбока, додаючи поточні чутки про пересування військ.

Рафал Бойм сповіщає владу Львова про прибуття до Яворова та зібрані відомості про перебування генерала Горна в Ярославі й його запланований похід на Самбір. Він заспокоює райців щодо безпосередньої загрози місту та обіцяє надіслати подальші новини після особистої зустрічі зі шведським командувачем.