Каталог джерел

Копія шотландської прокламації про віротерпимість: дозвіл поміркованим пресвітеріанам на богослужіння лише у приватних будинках, окреме полегшення для квакерів, призупинення дії постанов проти католиків та умовна амністія. Документ зберігає заборону богослужінь просто неба, запроваджує нову присягу на беззастережний послух, а також наказує оприлюднити та скріпити печаткою акт. Це не англійська декларація від 4 квітня 1687 року.

Станіслав із Ходча, каштелян львівський і староста генеральний руський, засвідчує продаж та зречення прав на королівський млин перед Галицькою брамою у Львові Якубом Завішею та Анною Важною на користь Мартина Тлустого та його дружини Малгожати за суму триста гривень. Продавці передають млин разом із давнім привілеєм та зобов'язуються захищати й звільняти покупців від будь-яких претензій третіх осіб.

Бейлі дякує за обіцянку й жартівливо коментує відмову Форбса від алкоголю. Він запевняє у власній відданості королю K.W. і застерігає від французької партії, чий вплив у Польщі вважає значним.

Автор розповідає Форбсу про візит до старости, розмову щодо справ спільного угруповання та про запевнення, що жодних дій проти нього не вчинялося. Також він повідомляє про здоров'я придворних і додає жартівливе зауваження про напій або ліки.

Бейлі вручив Гільцнеру лист Форбса. Боржник заявив про брак готівки, вказав на попередні виплати по тисячі на рахунок адресата й обіцяв заплатити решту пізніше. Автор передбачає труднощі з переведенням векселя в Любліні.

Бейлі описує тривалу мандрівку та справи, що затримали супутників у Любліні й Варшаві. Він має намір випити за здоров'я Форбса келих вина. Бейлі не сподівається на швидку виплату від Томсона, який чекає на особу, пов'язану з Бидгощем.

Бейлі розповідає про контакти з Гільцнером, Томсоном і Бернеттом та про очікування виплати. Має намір домагатися грошей у Ґданську. Описує надокучливий біль у шлунку та гостину в друга, який частував добрим угорським вином.

Бейлі повідомляє про прибуття до Ряшева та погану ситуацію на ринку. Він нарікає на брак надходжень, відсутність знайомих із Семигороду та Волощини й невиплату належних сум із Поділля та України. Описує повінь, яка нібито зруйнувала цісарський табір та припаси.

Барбара Мітульчина заявляє перед львівським ґродським судом, що квитує отримання 90 гривень і відступає королівський млин перед Галицькою брамою у Львові на користь Мартина Тлустого та його дружини Малґожати під вадієм 300 гривень. Правочин посвідчує генеральний староста руський і подільський Станіслав із Ходча разом зі свідками.

Автор листа просить Петера Форбса відправити три скрині з товаром з їхньої крамниці до Мостиськ та обв'язати одну з них мотузкою. Він також звертається з проханням залишити круг воску в крамниці до їхнього приїзду, висловлюючи вдячність разом зі своїм компаньйоном.

Король Ян Ольбрахт віддає в оренду львівським райцям мито у Львові терміном на один рік за суму 350 гривень польської монети. Документ також надає їм повне право конфісковувати контрабандні товари й залишати собі половину з них.

Юзеф Бачинський просить Яна Латиновича допомогти палацовому господарю, надіслати посудину доброго вина та обіцяє відшкодувати витрати, пов'язані з напоєм і в'язнем. До листа додано розписку Латиновича, яка засвідчує передачу згаданого в'язня за наказом комісара.

Якуб, званий Завіша, разом із рідною сестрою Катажиною, спадкоємці покійного Мартина Важного, продають Мартину Тлустому та його дружині Маргариті спадковий млин перед Галицькою брамою у Львові за суму триста гривень. Угоду та умови виплати частинами затверджує і вносить до актів генеральний руський староста Петро Мишковський.

Арнольд Бауер просить Артура Форбса змінити отримувача платежу та виплатити за пред'явленням цього листа й розписки сто вісімдесят флоринів панові Сенеці замість підполковника Бойма.

Автор позичив на дорогу 180 флоринів доброю монетою у підполковника Бойма [?]. Він просить Форбса запевнити у здійсненні виплати 2 березня у Львові та додає боргове зобов'язання.

Арнольд Бауер повідомляє Артура Форбса про відіслання підписаного документа й радить виплатити суму пану Сенеці в обмін на розписку. Водночас він наголошує, що Форбс не повинен у цій справі домовлятися з підполковником Боймом без довіреності від Сенеки.

Король Ян Ольбрахт віддає в оренду райцям міста Львова львівське мито строком на один рік за суму триста сорок гривень. Документ також надає їм право конфіскації контрабандних товарів і наказує королівським урядовцям усіляко допомагати райцям.

Копія, приписана Матею Басарабу, переказує Яношу Кемені чутки про козаків, татар і польські війська. Відправник розмежовує непевні звістки й те, що зміг перевірити особисто, а також згадує про прибуття посла від хана.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Ґ. Г. Барч повідомляє з Окопів Святої Трійці про вичерпання власних коштів, призначених на платню та забезпечення полку, а також про труднощі з переведенням у готівку векселя у Львові. Він звертається до адресата з покірним проханням надати позику в розмірі двох тисяч злотих, гарантуючи її повернення після отримання коштів за наступним переказом.

Львівські райці засвідчують, що Станіслав Мальдзик разом із дружиною Малґожатою передали її рідному братові Петру Ниманту права на Зінджиховський фільварок на передмісті Львова. Правочин містить клаузулу про взаємне пережиття, яка визначає повернення майна дарувальникам або його вічний перехід у власність обдарованого.

Барч очікує відповіді канцлера на міський проєкт і обговорює документи, необхідні для підтвердження прав міста щодо ваги та юрисдикції. Нагадує про потребу попереднього декрету підскарбія і підготовки розрахунку боргу євреїв. Пише також про заплановану допомогу єпископа на сеймі та поновлює прохання про кошти на витрати на проживання.

Барч дякує за обіцянку винагороди та пояснює необхідність відповіді магістрату на лист канцлера. Повідомляє про декрет щодо міських сум, справи голосківського плебана і Мацея, а також судовий процес із домініканцями. Просить надіслати автентичні виписи, гонорар патронові та кошти на перебування у Варшаві. Радить бути обережними під час друку сеймових проєктів, анонсує заходи щодо вуличних яток і права складу, а також просить про широкі повноваження.

Барч описує аудієнцію в примаса та заходи щодо захисту Львова від утисків з боку гарнізону. Примас обіцяє заступитися за місто перед головнокомандувачем і радить Барчу зачекати на приїзд гетьмана. Автор також повідомляє про суперечку довкола воєводської юрисдикції, очікування на повернення старости, згорілі речі та затримку візника.

Барч повідомляє про проєкт, поданий канцлеру, заплановану діяльність комісії доброго порядку та необхідність меморіалу до короля. Описує дискусію щодо привілеїв, католиків і дисидентів, а також запропоновану умову несення міських тягарів у разі допуску іноземних купців. Анонсує подальші консультації щодо права та юрисдикції, квапить другого депутата й просить кошти на подальшу працю.

Барч скаржиться на занепад поваги до міської влади, описує аудієнцію у воєначальника та передачу меморіалу щодо інциденту з капітанами Кудельським і Вітовським. Воєначальник посилається на попередні заступництва та державні обов’язки, які унеможливлюють відпуск Барча. Автор повторює прохання, контактує з примасом і очікує на львівського старосту.

Барч отримав лист міської влади та повідомляє про намір передати додаток підканцлеру й попросити про підтримку в суперечці з домініканцями. Він надсилає лист канцлера щодо справи Голоска, доповідає про заплановані дії руського єпископа та прохання про призначення терміну комісії для розрахунку міських сум. Дякує за звістку про пожежу в домініканців і вказує на потребу в додаткових депутатах та можливість мирного врегулювання справи з плебаном.

Барч сповіщає владу Львова про прибуття до Варшави, консультації щодо міських справ і заплановану аудієнцію у коронного підскарбія. Він переказує новини про очікуваний приїзд примаса, полководця та королевичів і пояснює, що очікування може затримати його виїзд до Білостока. Обіцяє надіслати подальші відомості.

Депутати очікують на результати розгляду міських проєктів, поданих канцлеру разом із вимогами інших міст. Вони повідомляють про виступи російського та прусського посланців, анонсовані сеймики та майбутній сейм. Просять надіслати документи про видеркафові суми, забезпечені міським майном, для розрахункового провадження, очікуваного в лютому. У приписці повторюють прохання надіслати обіцяні листи.

Барч дякує міській владі за попереднє обрання до свого кола, висловлює новорічні побажання та переказує чутку про комісію для всіх міст. Повідомляє про початок ради сенату (Senatus Consilium), але зазначає, що ще немає звісток про початок надвірних судів.

Автори розпочали у Варшаві заходи щодо повернення належної місту суми. Барч повідомляє про отримання декрету на підставі наданих копій, вимогу надати відомість про доходи міста та меморіал до канцлера, що стосується суперечки з гарнізоном, офіцерських кватир, справи одного міщанина та претензій до Речі Посполитої. Він просить про додаткові документи, допомогу Цирулі, який його супроводжує, та покриття витрат.

Львівський архієпископ Анджей Боришевський затверджує фундацію та забезпечення вівтаря Різдва Пресвятої Діви Марії і святого Станіслава у Львівській катедрі сумою 20 гривень річного чиншу, забезпеченою Анною з Бучача на маєтностях Литвинів та прилеглостях. Документ визначає право патронату Бучацьких і покладає на алтариста обов'язок відправляти три меси на тиждень.

Якуб Бартольді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про виїзд до Ґданська з метою отримання позики у розмірі шести тисяч талерів і просить про забезпечення боргу паном Вінарським. Він також клопоче про повернення відібраної в нього ріллі у Свеці та закликає поновити едикт, що забороняє міщанам незаконно заставляти та розпродавати луки шляхті.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських погорільців на 15 років, а решту жителів на 10 років від нововстановленого міського податку та будь-яких інших зборів. Пільга має на меті допомогти оговтатися від збитків після пожежі та відбудувати будинки, вежі й оборонні укріплення міста.

Барклей пояснює Каммінгу, що прийняв вексель на 2200 тимфів, проте не має цієї монети. Він пропонує шеляги або талери за визначеним курсом, просить зачекати кілька днів і різко критикує поведінку особи, яка пред'явила вексель.

Барклей акцептує вексель Каммінґа на 2200 тимфів, проте пропонує виплату в талерах або шелягах. Пані Ґера [?] відмовляється від інших монет. Автор просить Форбса розсудити справу і надсилає лист пред'явниці векселя.

Король Ян Ольбрахт підтверджує, що надзвичайні податки, добровільно ухвалені на сеймі в Пйотркуві мешканцями Львівської землі для потреб оборони держави, мають одноразовий характер. Він зобов'язується королівським словом, що ці побори не створять прецеденту і в майбутньому не стягуватимуться як постійна повинність.

Зміни кольорів 100 сувоїв рашу можуть надійти занадто пізно. Баркер також обіцяє замовити два годинники у найкращого майстра в місті та пояснює складнощі з перевіркою точності їхнього ходу.

Окремий аркуш із тринадцятьма колірними позиціями замовлення на 100 штук товару та проханням швидко повідомити про зміни.

Баркер повідомляє про замовлення 100 штук кольорової коронної раші на Домініка та очікує на гроші від Роберта, сина Форбса.

Король Ян Ольбрахт на вальному сеймі в Пйотркуві підтверджує станам Королівства Польського, зокрема шляхті та жителям Руської землі, всі привілеї та вольності, надані його попередниками — королями Владиславом Ягайлом і Казимиром Ягеллончиком.

Барановський запевняє владу Львова, що допуск ґродського уряду до справи єврея не мав на меті утискати їхні права. Він пояснює це відсутністю руського воєводи, до чиєї юрисдикції належав суд над євреями. З огляду на те, наскільки далеко просунувся розгляд, він радить спільно завершити справу, водночас вказуючи на королівське застереження, аби ґродський уряд не зловживав наданим допуском.

Барановський повідомляє, що клопотав про королівське затвердження надісланого Львовом заповіту, проте король відмовив, остерігаючись шахрайських записів, які могли б порушувати його право на кадуки. Водночас автор вказує на попереднє надання певного кадука Львову на будівництво школи і нагадує, що клопотав про це після отримання листа від архієпископа та прохань. Відомості про попереднього прохача та одне застереження залишаються непевними.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських міщан на чотири роки від усіх королівських податків, мит та військових підвід з огляду на понесені ними витрати на фортифікацію міста. Водночас він підтверджує попередні вольності, надані Львову його батьком, королем Казимиром IV Ягеллончиком.

Аньоло Бандінеллі повідомляє Марціна Анчовського про доручення панові Францішеку безпечно й без зволікань пересилати його листи з Варшави. Запевняє адресата у своїй незмінній прихильності та готовності до послуг і очікує на його приїзд до Вільна.

Документ містить останню волю тяжкохворої шляхтянки Анни Куліковської, яка відписує конвенту домініканців у Львові 60 гривень та дві селянські садиби в селі Передримихи. Цей запис призначено на вічні меси та річницю за упокій душі заповідачки та її покійного чоловіка.

П. Баль пояснює Цєпановському обставини повернення підданого хлопця, якого Цєпановський запідозрив у завданні шкоди та прогнав у гніві. Автор бере слугу під захист, вказуючи на його невинуватість і готовність виправдатися, та просить адресата зберегти колишню прихильність.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Автор переповідає розмову з молодшим Левр'єром щодо забезпечення векселя та п'яти риксдалерів. Купець вимагає забезпечення і не бажає відмовлятися від домовленості через незначну суму.

Автор обговорює мінливий обмінний курс і переказ коштів до Парижа на оплату кравцеві. Він повідомляє про повернення короля, можливий мир зі Швецією та царем, а також про англійську й голландську політику щодо Іспанії.