Каталог джерел

Наказ ретельно забезпечити речі померлого турецького купця до подальших інструкцій. Ті, хто претендує на майно, повинні подати королю лист від турецького правителя.

Наказ передати до рук Станіслава Орлика 3000 флоринів або суму, яку можливо зібрати, на близький термін виплати платні найманцям, що служать на Поділлі. Король обіцяє повернення перед Великоднем або раніше.

Наказ негайно виконати рішення на користь львівських міщан у справі викупу третьої міри Зимновідського млина та пов'язаної з ним нерухомості. Король забороняє подальше зволікання з виконанням через апеляції; дохід має служити зміцненню оборони міста.

Король надав Єжи Айхінгерові, своєму покоєвому, нерухомість на Єврейській вулиці у Львові, яка після смерті колишніх власників перейшла до королівської скарбниці за правом виморочного майна (kaduk). Наказує міській владі допустити його до вільного володіння та простежити, щоб ніхто йому не перешкоджав.

Зигмунт III доручає владі Львова передати Якубу Претфічу, теребовлянському старості, зібрані в ратуші кварцяні гроші на платню низовим козакам. Вимагає допомоги у швидкому оформленні та наданні коней для перевезення грошей до Теребовлі.

Король дякує владі Львова за видачу з ратуші кварцяних грошей Якубу Претфічу, теребовлянському старості, на виплату заслуженої платні низовим козакам. Доручає канцелярії видати місту запитаний охоронний документ, який раніше обіцяв староста.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів з євреями. Власники земель, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за відповідну плату, але спротив міста блокує порозуміння. Король знову вимагає довести угоду до кінця.

Король доручає Петру Ожзі, львівському земському судді, представити способи завершення тривалої справи єзуїтів з євреями. Закликає владу Львова без подальшого зволікання провести обмін ділянками, обговорений з їхніми представниками в Кракові.

Король призначає майно слюсаря, який помер бездітним, на завершення ратушної вежі. Вимагає використання коштів для суспільного блага та звітування перед комісарами.

Король наказує співпрацювати при розмежуванні Збоїськ та Грибовичів від маєтку Львова після направлення справи трибуналом до розгляду на місці.

Король наказує магістрату Львова суворо дотримуватися монетарних універсалів. Перераховує євреїв, шотландців та інших, хто займається грошима, яким не дозволено всупереч законам обертати червоними золотими та талерами або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут зазначеної іноземної монети. Уряд має негайно карати винних; за недбалість або толерування порушень загрожує відповідальність самій владі міста.

Король розглядає скаргу міщан Львова на люстраційних комісарів, які під приводом нової кварти накладають невідомі раніше тягарі та обов'язки перед замком. Пояснює, що люстрації підлягають маєтки старост та орендарів, а не міська власність та її доходи. Наказує усунути неправомірні обтяження або пояснити причини їх накладення, нагадуючи попередні зауваження.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення комісарами та згоди підкоморія коронного як опікуна; коштовності та інші предмети мають залишитися в депозиті.

Королевич приймає зброяра Станіслава Солтисовича до своїх слуг. Просить про прихильність міської влади, свободу додаткового утримання з шинку та зниження орендної плати за міську шліфувальню, роботу якої переривають спуски ставу, брак води та ремонт валу.

Король засуджує фінансування викупу за місто коштом майна відсутніх мешканців. Наказує розподілити витрати відповідно до статків і повернути майно Миколаю Боїму; конфіскацію залишає за королівським судом.

Король критикує поспішність у діях проти старости ломжинського. Надає йому охоронну грамоту і наказує надіслати до Любліна повноважних представників, розрахуватися за боргами та після їх погашення видати квитанцію.

Ян Казимир наказує Петру Ожзі доручити Іцку, орендарю чопового, виплатити заборговану суму магістрату Львова. Оригінал згадує дев'ять тисяч злотих; пізніша копія та обкладинка — десять тисяч.

Ян Казимир наказує Станіславу Лянцкоронському взяти участь у перевірці рахунків витрат із чопового на фортифікації Львова. Забороняє відправляти міську піхоту на посполите рушення; вона має залишитися як гарнізон міста.

Король дякує Львову за вірність під час війни, анонсує збір вірних йому та іноземних військ, а також допомогу. Доручає владі узгодити з губернатором забезпечення полків, особливо Батлера, залишених на зиму; гарантує врахування витрат у рахунках скарбниці.

Король дякує Львову за опір військам трансильванського воєводи і просить про позику 100 000 злотих. Забезпеченням мають бути митні доходи, що збираються в оренді; деталі передасть підскарбій.

Король наказує магістрату Львова розрахуватися з Яном Торосовичем за неотримані належності та понесені ним витрати, згідно з угодою абата вонхоцького, писаря коронної скарбниці.

Ян Студніцький та Анджей Зделейчик скаржаться на ув'язнення та секвестр попри невичерпану трирічну оренду доходів Львова. Король наказує їх звільнити, врахувати лиха та міське звільнення, а також дотримуватися контракту до кінця терміну.

Король наказує владі Львова залишити за вдовою та дітьми Анджея Дальчинського, доктора та львівського райці, договір на шпитальне село Малехів. Наказує не відбирати у них село і не укладати договір з іншим орендарем.

Король знову наказує владі Львова надати необхідну кількість візників для перевезення боєприпасів, що залишилися в місті. Капітан артилерії має платити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиметься впертістю міста і призведе до виконання стягнень проти осіб та майна влади.

Домініканці скаржаться королю на тісноту церкви та монастиря, а також відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля громадської вулиці. Просять дозволу на викуп кам'яниць біля церкви. Король наказує відправити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає допомоги міста без перешкоджання чернечому задуму.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розподілену на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король повторює вимогу негайної передачі 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Король наказує обом комісіям співпрацювати у поверненні срібла жовківської церкви, забраного з депозиту у Львівській катедрі під час турецької облоги. Слід повернути предмети або їх справедливий еквівалент і засудити осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Ян Убалдіні представляв місто на сеймі поза власною чергою, замінюючи Бартоломея Зіморовича на його прохання. Король наказує владі Львова допомогти йому в отриманні належної винагороди від колеги, якого він замінював.

Король зупиняє виконання вибранської суми з міських земель Клепарова. Назва, пов'язана з прізвиськом селянина, не є достатньою для визнання полів солтиськими. Справу має остаточно вирішити король.

Король дорікає за недбалість в опіці над сиротами і наказує обрати опікунів Терези після Бартоломея Зіморовича, скласти інвентар, перевірити рахунки, сплатити доведені борги, а також зберегти майно і забезпечити дівчинці утримання та виховання.

Король вимагає покарання Вацлава Лянцкоронського та його спільника за свавільне викрадення двох пекарів з передмістя Львова у зв'язку з вимогою боргу. Можливі позови мають розглядатися у відповідному львівському суді.

Крамарський цех скаржиться на оскарження столітнього володіння власною кам'яницею, вимоги оренди та ув'язнення членів. Король наказує представити можливі позови комісії, а цех бере під свій захист.

Король наказує надати боніфратрам можливість придбати дві сусідні ділянки для розширення раніше заснованої лікарні після оцінки та зі збереженням чиншу.

Король просить зменшити податковий тягар Львова, визначений на вісімсот димів. Вказує на падіння добробуту та чисельності населення, а також на вилучення численних володінь з-під міського оподаткування на користь духовенства та шляхти.

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, звинувачуючи Антонія Сольського, власника всього майна, в уникненні рішення та неефективності медіації.

Король спрямовує сенаторам, урядовцям та шляхті Руського воєводства наказ про скасування шеляжного податку у Львові. Податок, спочатку ухвалений на рік для фортифікацій, а потім продовжений на два роки, продовжував стягуватися протягом кількох років, попри малу користь для міста та інші обтяження.

Август II передає Потоцькому, коронному стражнику, скаргу Львова на створення окремої юрисдикції на передмісті, захоплення міських земель та насильство орендаря. Вимагає дослідити права власності, залишатися в межах придбаних земель та зупинити орендаря; вказує на можливість процесу перед відповідним судом.

Господар підтримує зусилля свого боярина щодо повернення 700 злотих від золотаря Трцінського. Просить надати можливість продати кам'яницю, віддану в заставу, та повернути 300 злотих судових витрат.

Німецький регест 1863 року описує втручання султана у справу Омара, агента придворного купця Махмуда: повернення боргу за товари, продані польським купцям під час повернення з Росії. Повний османський оригінал не був перекладений.

Варшава веде перед Радомським трибуналом суперечку проти Варшавської землі щодо накладених на її користь шеленжних і чопів від іноземних вин. Просить Львів офіційно підтвердити, чи сплачує він ці податки і за якими ставками від бочки угорського вина, французького оксгефта та інших напоїв.

Влада Гданська знову просить Львів допомогти Яну Гулінському, пов'язаному з їхньою гімназією, у поверненні належної йому спадщини після батька. Більша частина майна знаходиться у його швагра Яна Бульча. Просять про повернення надмірно привласнених часток без суду та про швидку відповідь на попереднє клопотання, подане майже чотири місяці тому.

Бурмістр і райці Гродка засвідчують, що до їхніх рук було доставлено королівський універсал, який накладав на місто донативу. Не вказують суму і не підтверджують сплату. Документ завірено офіційною печаткою.

Райці описують повернення роз'їзду з-під Володави і обіцяють передати свідчення схоплених шпигунів. Чутки про успіх литовського гетьмана подають як непідтверджені. Просять Львів дотриматися обіцянки поважати права Замостя при стягненні зборів та щодо депозитів його мешканців.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство встановило комісію для визначення цін на товари та реманент. Купці просили відтермінувати подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продаж за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів про інформацію щодо подібного тарифу; подальше вирішення залишається відкритим.

Краків просить звільнити свого міщанина Ціамера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Аргументує, що купець уже заплатив у Кракові, а універсали виключають стягнення тієї самої данини повторно в іншому місті. Наводить також розповідь купця про дотеперішню практику та його торговельні втрати.

Магістрат Кракова запитує, чи у Львові пиво можуть варити виключно члени цеху, чи також інші міщани для власних потреб та на продаж. Просить про правила стягнення чопового та копії прав чи декретів, що надають свободу варіння та продажу громадянам, а не цеху. Запитує також про можливість ввезення пива з інших місць для домашніх потреб.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, що ведуть шинкарство, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед гданцями та татарських чуток. Друга частина звітує про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та відсутність постійної правової допомоги; анонсують подальші документи і надсилають копію листа Вишенського сеймику.

Львів домагається підтримки воєводи перед королівським судом у суперечці зі Станіславом Шембеком. За словами радних, місто викупило ґрунти за кілька тисяч злотих у коронного підчашого, тоді як Шембек претендує на них через попередника своєї дружини (так визначено в листі). Це аргументація однієї зі сторін, а не вирок суду.

Радні дякують маршалку за опіку над посланцями Львова і просять його про підтримку перед королем у суперечці зі Станіславом Шембеком про ґрунти, викуплені містом. Згадують попередні права батьків дружини Шембека та сплату кількох тисяч злотих. Це паралельне звернення до листа 190, спрямованого до воєводи.

Радні надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і доручають дотримуватися його порад у суперечці зі старостою ломжинським. Просять також дізнатися думку інстигатора у справі татарської суми та простежити за позовом. Дописи згадують вручення документів та витрати гінця; їхня частина залишається нерозчитаною.