Каталог джерел

Підтримання дружби та дипломатичних контактів через послів.

Лист до магістрату та мешканців Львова. Хмельницький заявляє, що не прагнув пролиття християнської крові, згадує розгром коронних військ під Городком і вимагає швидкої відповіді та підпорядкування. Точне формулювання кількох речень потребує подальшого прочитання.

Відкладення відповіді до наступного дня після нічної наради з усією військовою старшиною; заклик до делегації міста прибути знову якомога раніше вранці.

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення про союз козаків, Москви та шведів, а також інформація про відправлення Миколи Гродзицького для переговорів.

Рекомендаційний лист для Павла Тетері, писаря Війська Запорозького, який подорожує до короля; прохання про прихильність та допомогу бурмістра.

Наказ видати Яну Тарновському три гармати, щоб забезпечити королівський замок у Стрию. Одна з гармат описана вагою у два центнери.

Наказ передати до рук Станіслава Орлика 3000 флоринів або суму, яку можливо зібрати, на близький термін виплати платні найманцям, що служать на Поділлі. Король обіцяє повернення перед Великоднем або раніше.

Після звістки про татарський набіг на землі Русі та Поділля король відправляє Яна Тарновського і наказує магістрату передати йому менші гармати, зброю та порох. Сам обіцяє, що незабаром вирушить за ним.

Наказ видати Яну Тарновському три королівські гармати для замків у Любачеві та Стрию. Раніше вони були довірені місту Сигізмундом I під час походу проти молдавського воєводи, названого Богданом.

Зигмунт III доручає владі Львова передати Якубу Претфічу, теребовлянському старості, зібрані в ратуші кварцяні гроші на платню низовим козакам. Вимагає допомоги у швидкому оформленні та наданні коней для перевезення грошей до Теребовлі.

Король дякує владі Львова за видачу з ратуші кварцяних грошей Якубу Претфічу, теребовлянському старості, на виплату заслуженої платні низовим козакам. Доручає канцелярії видати місту запитаний охоронний документ, який раніше обіцяв староста.

Повторне втручання проти людей, які привласнюють собі статус солдатів і нападають на шляхетські та королівські маєтки. Король наказує адресату співпрацювати з Єжи Мнішком; попередню вимогу відшкодувати збитки та розійтися групі не було виконано.

Через небезпеку король наказує владі Львова подбати про оборонне спорядження та укріплення, а також зібрати продовольство, порох, кулі та інші необхідні запаси. Заповідає особистий приїзд і очікує належного порядку, доручаючи порозуміння з гетьманом та старостою.

Король закликає Львів до підготовки та наполегливої оборони перед можливим наїздом. Доручає львівському старості єдине керівництво та зверхність над мешканцями, наказує міській владі співпрацювати та запевняє у своїх зусиллях щодо допомоги.

Король дорікає Львову за ненадсилання представників до сеймової комісії, що встановлює ціни. Аргументи, надіслані письмово, слід було представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою солдатів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення комісарами та згоди підкоморія коронного як опікуна; коштовності та інші предмети мають залишитися в депозиті.

Королевич наказує видати Станіславу Казановському дві довірені місту гармати, просить про короткострокову позику 200 куль і необхідної кількості пороху, а також про допомогу в транспортуванні.

Король доручає старості надати деревину з лісів староства на палі та кобилиці. Вимагає ефективної допомоги магістрату у зборі внесків на фортифікацію, зокрема від мешканців шляхетських і духовних будинків.

Через загрозу з боку ворогів король надсилає до Львова артилерію з обладнанням. Просить про тимчасове зберігання пороху, куль і спорядження в міському арсеналі, а також про ділянку під власний арсенал згідно з планом Павла Гродзицького.

Ян Казимир наказує Станіславу Лянцкоронському взяти участь у перевірці рахунків витрат із чопового на фортифікації Львова. Забороняє відправляти міську піхоту на посполите рушення; вона має залишитися як гарнізон міста.

Король дякує Львову за вірність під час війни, анонсує збір вірних йому та іноземних військ, а також допомогу. Доручає владі узгодити з губернатором забезпечення полків, особливо Батлера, залишених на зиму; гарантує врахування витрат у рахунках скарбниці.

Король дякує Львову за опір військам трансильванського воєводи і просить про позику 100 000 злотих. Забезпеченням мають бути митні доходи, що збираються в оренді; деталі передасть підскарбій.

Король дорікає за затримку доставки артилерійського спорядження і вимагає підготувати візників у порозумінні з капітаном, залишеним при гарматах у Львові. Витрати має покрити генерал артилерії; подальша затримка покладе відповідальність на адресатів.

Король знову наказує владі Львова надати необхідну кількість візників для перевезення боєприпасів, що залишилися в місті. Капітан артилерії має платити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиметься впертістю міста і призведе до виконання стягнень проти осіб та майна влади.

Король доручає повне командування містом та Львівським замком Олевінському, львівському войському. Магістрат має узгоджувати з комендантом питання безпеки, дотримуватися переданої ним волі короля та виявляти йому послух.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику полку руського воєводи. Наказує прийняти його з солдатами, прийняти присягу, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового на потреби гарнізону. Витрати мають бути розраховані при сплаті міських податків.

Король вимагає від Яна Собеського негайного призначення досвідченого коменданта та відповідного гарнізону у Львові. Чопове міста має використовуватися виключно на боєприпаси та інші оборонні потреби згідно з постановами сенату та сеймиків. Собеський має підтримати таке використання коштів також через співпрацю з Львівською землею.

Король запевняє у знанні вірності Львова та про зусилля проти ворога. Повідомляє, що наказав гетьману негайно призначити місту відповідний гарнізон і коменданта, а також простежити за використанням чопового на фортифікації. Заповідає власний приїзд, залежний від скликання посполитого рушення.

Король наказує Яблоновському зупинити дві хоругви повітового ополчення від побиття мешканців, грабіжницького збору продовольства, свавільних асигнацій та в'їзду до міста з кіньми. Допускає забезпечення війська з навколишніх маєтків через воєнну необхідність.

Король наказує обом комісіям співпрацювати у поверненні срібла жовківської церкви, забраного з депозиту у Львівській катедрі під час турецької облоги. Слід повернути предмети або їх справедливий еквівалент і засудити осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Август II хвалить непохитну вірність Львова перед обличчям ворога, оголошує про готовність військ і наказує застосувати належні санкції до лікаря Альтенберка, який з невідомої причини вирушив до короля Швеції під виглядом посольства.

Король спрямовує сенаторам, урядовцям та шляхті Руського воєводства наказ про скасування шеляжного податку у Львові. Податок, спочатку ухвалений на рік для фортифікацій, а потім продовжений на два роки, продовжував стягуватися протягом кількох років, попри малу користь для міста та інші обтяження.

Август II рекомендує Войцеха Урбанського, колишнього райцю та бурмістра Ярослава, на вакантну посаду райці у Львові. Згадує про захист Ярослава від військового свавілля та надання йому королівського сервіторату.

Магістрат Бродів скаржиться на затримання товарів і стягнення мита львів'янами. Згідно зі скаргою, кілька десятків озброєних людей затримали в Топорові волів купців, вимагаючи 1300 злотих; пізніше у Львові забрали 300 злотих за затримані товари. Прохання до коронного хорунжого про захист привілеїв міста.

Райці описують повернення роз'їзду з-під Володави і обіцяють передати свідчення схоплених шпигунів. Чутки про успіх литовського гетьмана подають як непідтверджені. Просять Львів дотриматися обіцянки поважати права Замостя при стягненні зборів та щодо депозитів його мешканців.

Радці передають звіт посла, що повертається від литовського гетьмана: звістка про втрату Обуховича, командира роз'їзду, що складався з п'яти хоругов, відступ і рух у бік руського воєводи в околицях Любліна. Повідомляють про надсилання копії кореспонденції, якої немає у збереженій одиниці.

Кросно пояснює, що щоденні утиски з боку солдатських хоругов унеможливили швидке збирання та пересилання донативи. Згадує отримане повідомлення про продовження терміну здачі до 20 листопада і просить Львів про якомога більше полегшення у скрутному становищі.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, що ведуть шинкарство, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед гданцями та татарських чуток. Друга частина звітує про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та відсутність постійної правової допомоги; анонсують подальші документи і надсилають копію листа Вишенського сеймику.

Радні та поспільство Львова подають гетьману декларацію щодо колегіуму. Збережений абзац згадує королівську згоду/рішення та містить прохання щодо школи або вчителя (читання непевне), проте не всі умови позиції міста можна впевнено прочитати. Допис на звороті подає 16 листопада 1607 року і стверджує, що гетьман не був задоволений і віддав лист із гнівом.

Радні надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і доручають дотримуватися його порад у суперечці зі старостою ломжинським. Просять також дізнатися думку інстигатора у справі татарської суми та простежити за позовом. Дописи згадують вручення документів та витрати гінця; їхня частина залишається нерозчитаною.

З огляду на ворога, що наближається до міста, радці Львова просять грабовецького старосту Марека Матчинського про підтримку перед великим коронним гетьманом. Вони прагнуть прибуття солдатів із підготовленими засобами на їх утримання, доброго коменданта та допомоги в закупівлі амуніції та харчів, зокрема з міського податку на пиво та горілку. Також просять про листи до земських урядовців, щоб вони негайно видали податки на нагальні потреби міста.

Радці Львова просять гетьмана про захист міських сіл Зубра та Сихів, а також про звільнення їхніх підданих від примусового перевезення дубів. Вони стверджують, що села вже винищені військом, а решта мешканців може піти. Пропонують використовувати артилерійських фурманів, які мають коней та вози.

Влада Перемишля просить про виписки з львівських книг щодо королівських рішень у спорі магістрату з громадою: звільнення від будь-яких контрибуцій та оцінки звинувачень спільноти проти магістрату. Їм важливо отримати записи, що стосуються влади міського уряду. Обіцяють вдячність та пізнішу оплату писареві за роботу.

Бурмістри та рада Свеце скаржаться на майже щоденні марші солдатів та оголошене прибуття драгунів у кількості 90 коней, що йдуть з Угорщини на зимове утримання за наказом іновроцлавського воєводи. Посилаються на звістку орендаря та попереднє надання, час якого залишається нерозбірливим. Просять Яна Яблоновського про допомогу перед загрозою руїни міста та нестатків мешканців.

Свеце поновлює скаргу на солдатів і подає втрати міста на п'ятсот злотих, а президента на 58 злотих 20 грошів у забраних речах. Просить Яна Яблоновського посприяти розгляду та відрахуванню втрат при оплаті війську на генеральній львівській комісії. Окремо просить про квитанцію, що дозволяє отримати деревину з пущі Свецького староства на міст, якому загрожує руйнування через кригу після важкої зими; орендар не приймає попередніх квитанцій.

Влада Свеце просить свого старосту про захист від військової екзекуції зобов'язань, що залежить також від рішення орендаря. Запевняють, що раніше користувалися його захистом, перепрошують за невизначену провину і відправляють представників, які мають пояснити витрати, труднощі та шкоди, пов'язані з греблями, головами та берегами Вісли.

Бурмістр і радці Ярослава просять раду Львова оголосити купцям, що майбутній ярославський ярмарок відбудеться у звичайний час. Посилаються на волю та авторитет маршалка і гетьмана великого коронного та своєї добродійки, і заохочують до приїзду з товарами без побоювань щодо ворожих дій. Це запевнення та запрошення відправників, а не підтвердження перебігу ярмарку.

Автор інформує, що втрутився згідно з дорученням хорунжого у справі магерівського орендаря та його тестя. Йдеться про задоволення вимоги, зобов'язання, вписані до книг у Ярославі, та квитанцію про отримання грошей, підписану королевою. У другій частині передає новини про шведське, московське військо та виїзд короля на Литву; це епістолярні повідомлення.

Анікіні ставить під сумнів штрафи, накладені Лорендовичем на Шмуклера та іншого обвинуваченого у справі нібито вагітності доньки першого від кузена. Стверджує, що розповідь вагітної вказує на іншого чоловіка, і просить воєводу пом'якшити провадження. Пояснює, що стримав зацікавлених від негайного звернення до адресата.

Ксьондз хворіє вже тиждень. Повідомляє про покращення, але залишається у Львові до відновлення сил та покращення стану доріг. Шкодує, що не послухав добродія; обіцяє вдячність та молитву.