Каталог джерел

Єжи Домінік Любомирський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі внесення волоської хоругви до компуту та визначення місця її постою. При цьому він запевняє у своїй вірності та посилається на традиційну дружбу, що єднала їхні роди.

Єжи Домінік Любомирський просить Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі звільнення його маєтків від державних повинностей та субвенцій. Також торкається поточних правових та майнових питань, зокрема протестацій та справи старости.

Маршалок великий коронний Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Наказує повернути потерпілому пограбоване майно та забезпечити задоволення вимог з боку купців.

Руський воєвода Станіслав Любомирський висловлює жаль з приводу кровопролиття та зневаги Львова і фарної школи людьми, які вважають, що стоять вище закону. Він запевняє міську владу у своїй підтримці та обіцяє представити їхні кривди шляхті, зібраній на Прошовицькому сеймику.

Руський воєвода Станіслав Любомирський спонукає владу Львова передати акти слідства під юрисдикцію підвоєводського уряду та негайно звільнити з-під варти потерпілу жінку, щоб вона могла висунути звинувачення проти ґвалтівника. Він попереджає райців, що у разі подальшого блокування процесу та відсутності формального обвинувача, він буде змушений випустити на волю в'язня, який утримується вже двадцять тижнів.

Руський воєвода Станіслав Любомирський інформує владу Львова про розмову з міським писарем та надсилає універсал і листа до старости. Наказує радним терміново готуватися та підтримувати повну готовність.

Руський воєвода Станіслав Любомирський надсилає до бурмістра та райців Львова брацлавського підчашого Зелінського з метою обговорення справ, пов'язаних із підготовкою оборони міста у небезпечний час. Зобов'язує міську владу порозумітися з посланцем та виконати його рекомендації задля спільної безпеки.

Руський воєвода Станіслав Любомирський радить владі Львова утриматися від поспішного будівництва блокгаузів до прибуття гарнізону, оскільки укріплення будуть зведені миттєво з приходом його піхоти. Натомість він наказує радцям зосередитися на накопиченні запасів продовольства, пороху, куль та інструментів для земляних робіт.

Руський воєвода Станіслав Любомирський надсилає бурмістру та раді міста Львова запитуваний відкритий лист, адресований передміщанам. Водночас він повідомляє про свій швидкий приїзд до Львова з метою особистого наведення належного порядку.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані привітання та запевняє у своїй постійній прихильності до міста. Складає адресатам взаємні побажання здоров'я та всіляких гараздів у новому році.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує львівському магістрату за надіслані привітання з нагоди минулих Великодніх свят. Відповідаючи взаємністю, він надсилає міській владі побажання добробуту та успішного розвитку.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує магістрату міста Львова за надіслані привітання з нагоди прийдешнього Нового року. У відповідь він надсилає львівським райцям взаємні побажання добробуту та здійснення задумів.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він надсилає магістрату та мешканцям взаємні побажання добробуту та незмінного щастя.

Теодор Любомирський перепрошує каштеляна краківського за відсутність особистого прощання перед від'їздом з Варшави та надсилає вислови пошани через посланця. Звертається з покірним проханням про подальшу ласку та надання протекції над ним і його хоругвою, декларуючи готовність до виконання послуг.

Францішок Лупіс інформує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля в Парижі, спрямовані на отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування робіт митцем та свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, проте очікує на їх надсилання з пізнішим транспортом.

Ян Лампрехт підтверджує Яну Станіславу Яблоновському передачу кореспонденції королевича Якуба Собеського та відправлення листів каштеляна краківського до Риму. Також пояснює причини попередньої затримки кореспонденції, спричиненої відходом львівської пошти.

Ян Лампрехт повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про відправлення його листа до Олави та обіцяє якнайшвидше передати відповідь. Також інформує про відкладення наради у кардинала Міхала Радзейовського та перенаправлення за детальними новинами до черкаського старости.

Лянцкоронський інформує руського воєводу Яна Яблоновського про спротив шляхти щодо шведської війни та ухвалення інструкції, яка зобов'язує відправити послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі також коротко згадуються поточні кадрові питання та смерть Іоанни.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський інформує львівських радних про догану пану Яніцькому та накладення арешту на його жолд через кривди, завдані передміщанам. Також спонукає міську владу до накопичення взимку матеріалів, необхідних для весняного будівництва фортифікацій замку та Львова.

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівське розпорядження виділити десять тисяч злотих із чопного на міські фортифікації. Він анонсує свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та наказ орендарю невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський анонсує свій приїзд до Львова з метою наради щодо термінового будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делаква.

Кшиштоф Лянцкоронський просить підсудка чернігівського полегшити становище міста та відмовитися від решти заборгованості у розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він мотивує надзвичайним утиском міщан, спричиненим обтяжливими повинностями.

Александр Мадалінський дякує волинському воєводі за надане заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко ображають. Він знімає звинувачення у підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття за власну запальну поведінку, продиктовану честю.

Александр Мадалінський повідомляє волинського воєводу про важку хворобу, перенесену під час подорожі, та лікування, розпочате в Гданську. Запевняючи у довічній вдячності, він звертається під опіку адресата і просить його про батьківську протекцію.

Тереза Мадалінська, хорунжа велюнська, повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про раптову смерть чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку та пам'ятати про неї у її сирітстві.

Ксьондз Й. Манастерський виступає проти незаконного надсилання міської екзекуції та стягнення чиншу з кам'яниці покійної генеральші Бекєрської. Він закликає президента Львова припинити узурпацію юрисдикції над його законно набутим майном.

Львівський канонік о. Й. Манастерський звертається до радників міста Львова з проханням не накладати на бідного орендаря чинш за підвал, що належить духовному особі. Посилаючись на давню прихильність магістрату до духовенства, він декларує натомість вдячність та готовність до послуг.

Фрідріх Йоганн Майделл дякує купцеві Артуру Форбсу за домовленості, досягнуті з його сином, та повідомляє про розпорядження виплатити належний капітал через свого уповноваженого. Він також торкається питання річних відсотків і просить врегулювати векселем кошти, що мають надійти з Вроцлава.

Хелмінський єпископ і коронний підканцлер Ян Малаховський засвідчує ревні заслуги синдика Міхала Григовича на користь Львова. Він звертається до міської влади з проханням виплатити йому належну винагороду та заборгованість із Гродненського сейму.

Станіслав Малаховський інформує Яна Станіслава Яблоновського про зберігання листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Також згадує про доповідь монархині щодо позиції воєводи у питанні довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський висловлює жаль через розлуку з адресатом та згадує про скупі відомості з галицького сеймику, сподіваючись на його щоденник. Також повідомляє про очікування на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Станіслав Малаховський анонсує зустріч із руським воєводою в Самборі та застерігає щодо хоругов, які прямують до зіткнення з відділами краківського каштеляна, що вийшли зі складу конфедерації. Також просить адресата про заступництво та допомогу у стягненні боргу, що становить понад дві тисячі злотих.

Станіслав Малаховський повідомляє адресата про успішне підписання мирного договору та наказ припинити будь-які військові дії протягом тридцяти днів під загрозою смертної кари. Виправдовуючись поспіхом у дорозі, він обіцяє надіслати копію документа та детальну інформацію з наступною поштою.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів унеможливило вчасний захист Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрої справи свого брата, дякуючи адресату за стриманість і терпіння у цьому питанні.

Станіслав Малаховський звітує про труднощі у мирних переговорах з Туреччиною, заходи щодо стримування татарських чамбулів та суперечки, пов'язані з трактатом. Також порушує родинно-майнове питання щодо старости сандецького та згадує про жалобу після раптової смерті старости ошмянського.

Й. К. Маньяніні повідомляє пана Дюпре про згоду свого принципала на обмін 500 золотих дукатів і спонукає його якнайшвидше забрати готівку у пана Лібовича. Водночас він застерігає, що зволікання може призвести до використання цих монет на інші придворні витрати.

Ксьондз Марек пояснює стольниковій Анні Врублевській причини затримки свого приїзду через розпорядження дефініторію та чернечі обов'язки. Він запевняє адресатку у відправленні мес за добробут її маєтків, повернення боргів та захист худоби від мору.

Казимир Марковський звітує про стан здоров'я кульгавого коня та повідомляє про проблеми з коновалом через від'їзд короля. Також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові кошти для покриття боргів.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса відправити до Великої Весі возом пана Чалмерса товари, привезені з Вроцлава, а також каразею від Александера Голла. Він зобов'язується відшкодувати всі понесені витрати та просить повідомити останні новини.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса забрати у Волтера Іннеса боргове зобов'язання за здійснений платіж або отримати розписку, що підтверджує погашення боргу. Також порушує питання домовленості з паном Ґалбрейтом щодо транспортування риби.

Джон Мюррей описує труднощі з отриманням оплати від Джона Патона та анонсує зустріч із Форбсом на ярмарку в Ярославі. Він також звертається з проханням надіслати затребувані товари, за які обіцяє розрахуватися.

Джон Мюррей повідомляє Артура Форбса, що надіслана йому бочка риби зрештою не дійшла до нього, оскільки візник відвіз її до Кракова. У приписці відправник також просить отримати від пана Іннеса письмове підтвердження пролонгації.

Джон Мюррей пише з Тарнова львівському купцеві Артуру Форбсу щодо недоставленої бочки риби, яку візник незаконно відвіз до Кракова, просячи придбати дві варнинки. Також замовляє тридцять пар чобіт із червоного сап'яну, пропонуючи відіслати їх без зайвих витрат, сховавши в бочці з-під риби.

Річард Мюррей виправдовується перед Атером Форбсом за затримку в подорожі та врегулюванні заборгованості, пояснюючи це імперськими реквізиціями в Бардієві та справою в суді. Водночас він повідомляє, що решту боргу від його імені передасть Джон Мюррей, і просить про розуміння та збереження дружніх стосунків.

Річард Мюррей перепрошує купця Артура Форбса за затримку у виплаті залишку боргу, пояснюючи це непередбачуваними збитками, понесеними в Ряшеві. Він висловлює вдячність за виявлене розуміння та просить передати кореспонденцію, адресовану пану Мейтленду.

Яків Мюррей, шкодуючи про те, що покинув купецтво заради руйнівної військової служби, просить Артура Форбса про заступництво перед швагром Френчем та паном Франкленом. Він розраховує на підтримку, яка дозволить йому повернутися до колишнього заняття, заробити на хліб і розрахуватися з кредиторами.

Ян Марчоцький інформує Яна Свошовського про напад слуги львівських райців на свого челядника в корчмі та про завдану через це образу. Просить писаря про пораду, застерігаючи про відплату з боку солдатів, якщо місто не виправить кривду.

Станіслав Стефан Марціновський відповідає на листа свого господаря Яна Шрайбера з вимогою виселитися з орендованого приміщення. Він запевняє у готовності звільнити будинок, проте зазначає, що з поважних причин не може зробити це негайно, і пропонує зустріч для особистого обговорення справи.

Ректор Краківської академії Антоній Марцішовський відкликає зі Львова бакалавра Лейдмана, який вступив у конфлікт з архієпископом, і просить львівський магістрат прийняти рішення щодо призначення ректора катедральної школи. Він також дякує за підтримку в судовому процесі та згадує про плани апостольського нунція щодо перевидання творів львів'янина Шимона Шимоновича.

Томас Маршалл повідомляє купця Артура Форбса про виконання замовлення на сукню, пояс та ремонт меча, які він надсилає через посередників до Львова. До листа він також додає перелік витрат та розрахунок авансу.