Каталог джерел

Відповідаючи на запитання Львова, Люблін подає збори: з бочки вина злотий для воєводи і три гроші для підвоєводи. З інших товарів не вказує аналогічного обтяження. Згадує збір з харчів, що завозяться із сіл, та внески купців і цехів при встановленні цін двічі на рік. Просить, щоб відповідь залишилася конфіденційною.

Магістрат Любліна скаржиться, що цех різників відмовляється платити поголовне, посилаючись на проживання поза міською юрисдикцією, і виставив місту позови перед каптуровими судами. Просить магістрат Львова про автентичний документ, що підтверджує, чи тамтешні цехи платять тягарі Речі Посполитої та міста також тоді, коли їхні члени проживають під іншими юрисдикціями. У постскриптумі запитує про організацію львівського суду, роль духовних суддів та місце проведення судів.

Президент і радні Любліна оголошують, що обрали зі свого складу делегатів до Варшави на 1 вересня 1738 року, згідно з письмовим розпорядженням підскарбія великого коронного. Делегати мають брати участь у підготовці інструктажу коронного скарбу. Автори висловлюють надію, що магістрат Львова також виконає волю підскарбія.

Люблін, не отримавши відповіді на попередній лист, знову просить Львів надати декрет Радомського трибуналу, на підставі якого Львів мав бути звільнений від обміну червоних злотих. Обіцяє взаємну допомогу у подібних справах.

Магістрат Любліна посилається на звістки про королівську комісію, що розглядала справу між владою Львова та євреями, які торгують у місті. Хоче наслідувати львівські дії і просить про засвідчену копію декрету, виключно в пункті щодо усунення євреїв, щоб він послужив прецедентом. Декларує покриття канцелярських зборів.

Магістрат Любліна дякує за зацікавленість незвичайною нещасною подією та за рекомендаційні листи. Просить доручити архієпископу львівському справу, яка має потрапити на розгляд Трибуналу, та вручити доданий лист. Не описує саму подію і не називає сторін суперечки.

Станіслав Касперинус дякує адресату за допомогу у справах міста. Згадує смерть міського синдика та його наступника, підтримку в королівського секретаря та пересилання файлів документів для судових суперечок. Обговорює суперечку проти різників, у якій з'являються вдова та отці єзуїти, апеляцію, пов'язану з вірменами та Кам'янцем, і потребу підтримки справ міста. Непевні імена та прізвища залишено з пропусками.

Автор шкодує, що змушений залишатися поза ратушею і не бере участі в публічних справах. Його присутності вимагає справа з паном Подгурським. Він просить колег зберегти матеріали процесу на випадок його розгляду перед королівським судом та про захист прав, пов'язаних з покійним паном Жидкевичем [?].

Делегати підтверджують отримання листа магістрату Львова із сеймовими проєктами. Вони декларують повагу до його волі, але не розуміють наведених у листі причин рішень. Заповідають подальшу дорогу. Густий допис містить додаткові розпорядження, значною мірою нерозбірливі.

Автори пишуть із Замостя до магістрату Львова про труднощі подорожі. Перед виїздом тріснула вісь воза з багажем; перевантаження речей та здобуття запчастин до коляски затримали дорогу. Рушили ввечері до Янова, залишивши візника з речами, а наступного дня чекали на нього до полудня. Далі коляска постійно ламалася. Кінцевої частини звіту немає.

Радці описують занепад міст, вбивство одного бурмістра та ув'язнення іншого в замку, зменшення юрисдикції та земель, а також торговельні перешкоди. Закликають Львів до спільної дії перед сеймом і оголошують зустріч 29 грудня. Звинувачення представлені як твердження авторів.

Радці відсилають до Львова кореспонденцію, отриману від підскарбія, призначену для міської влади та двох урядовців. Пояснюють, що бурмістр випадково вийняв і відкрив один із листів. Просять не трактувати це як навмисне порушення таємниці.

Влада Перемишля просить про виписки з львівських книг щодо королівських рішень у спорі магістрату з громадою: звільнення від будь-яких контрибуцій та оцінки звинувачень спільноти проти магістрату. Їм важливо отримати записи, що стосуються влади міського уряду. Обіцяють вдячність та пізнішу оплату писареві за роботу.

Бурмистр і райці міста Львова підтверджують і скріплюють міською печаткою статут цеху кушнірів, що регулює обов'язки ремісників, питання підмайстрів, цехові кари та права русинів у братстві.

Познань відповідає на отриману поштою звістку Львова про Бецала, якому відправники закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. Лист висловлює побоювання, що подібні дії торкнуться також Познані. Заповідає представлення справи особам, схильним до інтервенції, щоб вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Познань висловлює співчуття щодо кривди президента та всього магістрату Львова, завданої, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Декларує спільний захист міських прав та відправлення звістки до канцлера і на королівський двір, просить про подальшу інформацію та бажає президентові одужання. Оригінал не називає винуватців чи точного перебігу події.

Ратно отримало від львівського гінця королівський універсал, що наказує передати донативу до Львова на 15 жовтня. Автори повідомляють, що універсал надійшов саме цього дня, і вони негайно, працюючи вдень і вночі, відправили кошти через свого сусіда. Просять про прихильне прийняття та підтвердження отримання; пояснюють затримку пізнім доставленням універсалу, а не недбалістю.

Бурмістр та радці Рогатина засвідчують отримання королівського універсалу, переданого радцями Львова у справі донативи. Збережений короткий фрагмент про гроші та їх відсилання важко прочитати; не встановлено точно суму чи етап оплати.

Магістрат Рогатина відправляє представників на сейм до Кракова, просячи Войцеха Зімницького про підтримку підтвердження давніх привілеїв та звільнення від мит у Корони. Допускає обмеження сфери пільги, якби загальне звільнення виявилося неможливим. Обіцяє винагороду за роботу та відшкодування витрат.

Магістрат підтверджує отримання заклику до донативи, ухваленої в Торуні, і просить Львів про інтервенцію з метою звільнення Рогатина. Аргументує занепадом купецтва: риторично запитує про бодай одного вола, проданого в Ярославі, шматок сукна чи мішок перцю; перцю мав привезти дрібний крамар ледь один камінь. Вказує також на тягарі, спричинені військом.

Бурмістри та рада Свеце скаржаться на майже щоденні марші солдатів та оголошене прибуття драгунів у кількості 90 коней, що йдуть з Угорщини на зимове утримання за наказом іновроцлавського воєводи. Посилаються на звістку орендаря та попереднє надання, час якого залишається нерозбірливим. Просять Яна Яблоновського про допомогу перед загрозою руїни міста та нестатків мешканців.

Свеце поновлює скаргу на солдатів і подає втрати міста на п'ятсот злотих, а президента на 58 злотих 20 грошів у забраних речах. Просить Яна Яблоновського посприяти розгляду та відрахуванню втрат при оплаті війську на генеральній львівській комісії. Окремо просить про квитанцію, що дозволяє отримати деревину з пущі Свецького староства на міст, якому загрожує руйнування через кригу після важкої зими; орендар не приймає попередніх квитанцій.

Влада Свеце просить свого старосту про захист від військової екзекуції зобов'язань, що залежить також від рішення орендаря. Запевняють, що раніше користувалися його захистом, перепрошують за невизначену провину і відправляють представників, які мають пояснити витрати, труднощі та шкоди, пов'язані з греблями, головами та берегами Вісли.

На клопотання Кшиштофа, скляра та львівського міщанина, що діяв як повноважний представник радців та громади Львова, занотовано свідчення возного про оголошення приїжджим купцям наказу підстарости. Оголошення посилається на королівський мандат, коронну конституцію та універсал щодо львівської торгівлі. Забороняє купувати товари та волів з оминанням правил та оминанням звичайної львівської дороги, під загрозою конфіскації майна по половині на користь короля та Львова.

Магістрат Старої Солі просить президента Львова надіслати ката для виконання вироку над неназваним за прізвищем засудженим. Як поручителя залишає у Львові Петра Староміського, колишнього бурмістра, до часу повернення ката. Запевняє про оплату, безпеку та здоров'я мешканців Старої Солі та російських військових постів. Планований приїзд має відбутися в четвер, виконання вироку в суботу, а повернення на свята; лист не підтверджує реалізацію цих намірів.

Райці міста Хелм повідомляють владу Львова про вручення гінцем скарбового універсалу щодо донативи та про виплату йому належної винагороди. Попри бідність місцевого населення та відсутність заможних купців, вони декларують готовність підкоритися королівським наказам.

Бурмістр і радці Яворова просять радців Львова надіслати рішення в апеляційній справі між Гжегожем Боболовичем [написання прізвища непевне], позивачем, та Марком Воскобуйником, бондарем, відповідачем — якщо справу вже було вирішено.

Бурмістр і радці Яворова засвідчують отримання від влади Львова королівського універсалу з Варшави, датованого 20 березня 1629 року, що наказує передати місцеву суму, прочитану робочо як 500 злотих, на донативу. Загальна сума, ухвалена сеймом для коронних міст, становить 100 тисяч злотих. Документ не засвідчує здійснення оплати.

Влада Язловця засвідчує скарги східних купців на тягарі, що накладаються львівськими перекладачами. За словами купців, оплати виходять за межі вписаних до реєстру мит, а контроль повторюється. Магістрат Язловця просить владу Львова припинити зловживання, аргументуючи, що вони шкодять також самому місту, і підтверджує лист печаткою та підписами.

В актах лавничого суду Ярослава записано розповідь возного про оголошення на чотирьох рогах ринку наказу про припровадження товарів звичайними шляхами до Львова та дотримання права складу. Наказ оголосили під час ярмарку на вимогу влади Львова, за уповноваженням коронних станів та Миколая Гербурта з Фульштина. Він передбачає затримання осіб, що обходять право, та конфіскацію їхніх товарів.

Бурмістр і радці Ярослава просять раду Львова оголосити купцям, що майбутній ярославський ярмарок відбудеться у звичайний час. Посилаються на волю та авторитет маршалка і гетьмана великого коронного та своєї добродійки, і заохочують до приїзду з товарами без побоювань щодо ворожих дій. Це запевнення та запрошення відправників, а не підтвердження перебігу ярмарку.

Влада Ярослава відповідає на лист зі Львова щодо відвідуваності купців на ярмарку. Інформують, що цього дня доручили возному оголосити під час торгу запрошення до безпечного приїзду, без побоювань щодо надзвичайних вимагань. Посилаються на обіцяний захист маршалка і гетьмана великого коронного та складають новорічні побажання.

Ярослав відповідає на прохання Львова, надсилаючи майстра катівського. Вимагає його швидкого повернення після страти, зі свідоцтвом та на доброму підводі. Львівський міщанин залишається в Ярославі як порука повернення.

Алой дякує за пісні наїдки та заохочує адресатів звертатися з проханнями, які дозволили б йому віддячити.

Алой не міг особисто допомогти посланцю у Варшаві, оскільки перебував у Дрездені. Запевняє, однак, що рекомендував магістрат неназваному достойнику, який прийняв пісний дар. Вручення дару не описано детально.

Підтвердження отримання пісного подарунка та прохання вказати нагоду для надання послуги магістрату.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє львівським бурмистрові та райцям стягувати цизу з мешканців міста на покриття будівельних робіт біля міських ровів і передмур'їв. Він наказує поборці Яну Кровницькому допустити міську владу до цих надходжень, водночас квитуючи їх щодо стягненого податку.

Король Казимир IV Ягеллончик, компенсуючи Львову податки, стягнуті попри попереднє звільнення, передає місту два наступні шоси з призначенням на його відбудову. Правитель квитує міщан з цих оплат і наказує урядникам не перешкоджати їм у їх зборі.

Автор повідомляє про завершення сейму в день св. Марії Магдалини та про вирішення частини міських справ. Згадує 5000 флоринів у не повністю прочитаній клаузулі та просить про дозвіл на позику для міста у розмірі 6000 флоринів. Вірменська справа залишається на розгляд. Подальша частина стосується турботи про дружину, жнив, служби, купівлі м'яса та продажу збіжжя.

Марцін Анчевський виправдовує свою відсутність у Львові необхідністю залишатися при королі під час української кампанії. Він передає райцям розпорядження щодо міських фінансових розрахунків, врегулювання канцелярських оплат та свого заступництва у виконанні обов'язків бурмістра.

Автор скаржиться на відсутність розрахунку за витрати, понесені для міста, та на поведінку магістрату. Вимагає повернення 420 флоринів та інших заборгованостей, посилається на декрет та термін 20 серпня, а наприкінці пише про здоров'я та обмеження подальших подорожей.

Автор забув взяти необхідні документи. Просить колегу-радника про допомогу в отриманні та швидкому надсиланні паперів, що стосуються справи Кампіанів, угоди з Шеллями [?] та позовів, пов'язаних зі справою Лахновичів [?]. Пише конфіденційно, заявляючи про відсутність довіри до інших осіб.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських міщан на чотири роки від усіх королівських податків, мит та військових підвід з огляду на понесені ними витрати на фортифікацію міста. Водночас він підтверджує попередні вольності, надані Львову його батьком, королем Казимиром IV Ягеллончиком.

Барановський запевняє владу Львова, що допуск міського уряду до справи єврея не мав на меті обмежити їхні права. Пояснює це відсутністю руського воєводи, якому підлягав суд над євреями. Через запущеність провадження рекомендує спільне завершення справи, водночас вказуючи на королівське зауваження, щоб міський уряд не зловживав допуском до неї.

Барановський повідомляє, що намагався отримати королівське затвердження надісланого Львовом заповіту, але король відмовив, побоюючись шахрайських записів, що могли б зашкодити його праву на кадуки. Писар водночас вказує на попереднє надання певного кадука Львову на будівництво школи і нагадує, що клопотав про це після отримання листа архієпископа та прохань. Деталі попереднього заявника та одна клаузула залишаються непевними.

Препозит шпиталю Святого Духа Ян Мишковський, а також бурмистр і райці львівські передають спір про управління шпиталем та його майном на вирішення львівських каноніків як арбітрів. Сторони добросовісно зобов’язуються підкоритися третейському рішенню під загрозою штрафу в розмірі 200 флоринів.

Документ є вироком третейського суду, ухваленим львівськими каноніками та деканом у суперечці між міською радою Львова та ректором Яном Мишковським. Арбітри визначили правила управління львівським шпиталем Святого Духа, а також питання розпорядження заповітними відписами.

Бенедикт Бернатович виправдовує свою відсутність перед бурмістром та львівськими райцями хворобою, обіцяючи після одужання представити приватні листи на захист своєї доброї репутації. Через побоювання довірити конфіденційну кореспонденцію посередникам, утримується від негайного надсилання документів.

Маркіз де Бетюн засвідчує, що Єжи Ліво є братом покійного капітана Клавдія, і просить Львів видати йому весь спадок, де б він не знаходився. Лист не підтверджує виконання цього прохання.

Миколай Бєгановський повторює прохання до Марціна Анцевського про задоволення фінансових вимог пана Макальського з коронної скарбниці. Каштелян також висловлює здивування зволіканням у реалізації асигнації та оголошує про вжиття заходів для стягнення належних сум.