Каталог джерел

Познань відповідає на отримане поштою повідомлення зі Львова про Бецаля, якому автори закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. У листі висловлюється побоювання, що подібні дії торкнуться й Познані. Повідомляється про намір представити справу особам, схильним до заступництва, аби вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Представники львівського земського суду засвідчують здійснення правочину щодо частки та маєтності в селі Вовків на користь львівського архієпископа Григорія із Сянока. Запис стосується відчуження майна Миколаєм Вовківським.

Познань висловлює співчуття через кривду, заподіяну президентові та всьому магістрату Львова, якої вони зазнали, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Місто заявляє про спільний захист міських прав і відправлення звістки канцлеру та до королівського двору, просить про подальші відомості та бажає президентові одужання. В оригіналі не зазначено ні винуватців, ні точного перебігу події.

Король Казимир IV Ягеллончик надає львівському архієпископу Григорію із Сянока та містечку Дунаїв право на проведення щорічного восьмиденного ярмарку та щотижневого торгу. Документ гарантує купцям, які прибуватимуть, вільне й безпечне пересування разом із товарами.

Королівські комісари здійснюють вимірювання та насипання межових копців, що розділяють село львівської капітули Басівку від архієпископських, королівських та деканських маєтностей. Відміряні землі та межі присуджуються митрополичій капітулі у Львові.

Король Казимир IV Ягеллончик записує шляхтичу Войцеху Боровському суму 50 гривень, забезпечену на королівських маєтках Козлів і Таурів у Галицькій землі. Це надання має заставний характер за вірну службу та гарантує одержувачу спокійне володіння маєтками й отримання прибутків аж до повної виплати боргу монархом або його наступниками.

Бурмистри й рада Швеце скаржаться на майже щоденні перемарші вояків і сповіщене прибуття драгунів кількістю 90 коней, що йдуть з Угорщини на зимове утримання за наказом іновроцлавського воєводи. Вони посилаються на звістку від орендаря та попередню повинність, дієслово щодо якої залишається непрочитаним. Просять Яна Яблоновського про допомогу перед загрозою остаточного розорення міста та зубожіння жителів.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують зізнання Ельжбети з Гологір, яка записала львівському архієпископу Григорію із Сянока 200 гривень боргу на селі Віцинь. Цей запис збільшив попередню суму, що обтяжувала цей маєток, до загального розміру 800 гривень.

Місто Свеце повторює скаргу на військових і зазначає збитки громади на суму п'ятсот злотих, а міського президента — на 58 злотих і 20 грошів забраними речами (фантами). Міщани просять Яна Яблоновського посприяти розгляду справи та вирахуванню цієї суми під час виплати платні війську на львівській генеральній комісії. Окремо вони звертаються з проханням надати квит на отримання деревини з пущі Свецького староства для мосту, якому загрожує знищення кригою після суворої зими; орендар відмовляється приймати давніші квити.

Прокіп із Гвіздця, галицький підчаший, фундує та забезпечує маєтностями костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Івана Хрестителя і Знайдення Святого Хреста в містечку Остапківці. Він записує святині та її плебану землю, луки, ліси, право риболовлі й вирубування лісу, а також десятини та збори від жителів Остапківців і Гвіздця.

Влада Свеце просить свого старосту про захист від військового стягнення повинностей, яке залежить також від рішення орендаря. Вона запевняє, що раніше користувалася його заступництвом, перепрошує за невизначену провину та висилає представників, які мають пояснити витрати, труднощі та збитки, пов'язані з дамбами, бунами і берегами Вісли.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян Коцежинський із дружиною Магдаленою заставили свою спадкову частку в селі Сороки Янові Ланці за суму п'ятдесят гривень. Акт визначає умови володіння маєтком, проживання в садибі, а також правила й терміни викупу заставленого майна.

На прохання Кшиштофа, скляра й львівського міщанина, який діяв як повноважний представник райців і поспільства Львова, внесено свідчення возного про оголошення приїжджим купцям розпорядження підстарости. В оголошенні згадуються королівський мандат, коронна конституція та універсал щодо львівської торгівлі. Забороняється скуповувати товари й волів усупереч правилам та оминати звичний львівський шлях під загрозою конфіскації майна порівну на користь короля та Львова.

Суддя Ґюнтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишні засвідчують, що Ян із Зимної Води визнав борг перед Єжи, сином покійного Фридерика, і записав йому під заставу половину села Зимна Вода разом із млином і корчмою терміном на шість років. Документ визначає умови користування маєтком, термін і правила повернення грошової суми та обов'язок захисту прав кредитора на заставлені маєтності.

Львівські земські суддя та підсудок засвідчують, що львівський міщанин Миколай, син покійного Карнаша, поквитував теребовельського войського Яна Юру з Малехова та Острова з повної сплати боргів. Усі дотеперішні записи та претензії, що тяжіли над маєтностями Малехів та Острів, правомочно скасовано.

Руський воєвода Ян Одровонж на генеральному з'їзді у Львові, розглядаючи скаргу львівських міщан і купців, забороняє безправне затримання та захоплення на дорогах Русі й Поділля худоби, купленої на щорічних ярмарках і позначеної їхніми клеймами. Документ наказує урядовцям і жителям міст неухильно дотримуватися заборони затримувати переганяні стада під загрозою суворих королівських кар.

Сандомирський воєвода і львівський староста Спитко з Ярослава, діючи за мандатом короля Казимира Ягеллончика, розглядає судову справу між Ельжбетою та львівським архієпископом Яном щодо маєтку Витень.

В актах лавничого суду Ярослава записано реляцію возного про оголошення на чотирьох рогах ринку наказу привозити товари звичними шляхами до Львова та дотримуватися права складу. Наказ оголошено під час ярмарку на вимогу влади Львова, за уповноваженням коронних станів та Миколая Гербурта з Фульштина. Він передбачає затримання осіб, які оминають закон, та конфіскацію їхніх товарів.

Лавники міста Львова посвідчують, що Григорій разом із родиною продав Янові Вайсганнесу, львівському міщанинові та лавникові, спадкове солтиство в підміському селі Ґольдберґ. Продаж відбувся за згодою міської ради з повною відмовою відчужувачів від своїх прав.

Влада Ярослава відповідає на львівський лист щодо участі купців у ярмарку. Повідомляє, що цього дня доручила возному оголосити під час торгу запрошення безпечно прибувати, без побоювань щодо надзвичайних здирств. Посилається на обіцяний захист маршалка і гетьмана великого коронного та висловлює новорічні побажання.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Високого посвідчують здійснення вічного поділу маєтностей, зокрема в Сихові та Жирівці, між рідними сестрами Катериною та Софією, дідичками із Зубри. Угода врегульовує поділ ланів, кметів, млинів, ставів і корчем.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Ян із Вишебиць засвідчують, що Софія, донька Яна Зубрського та дружина Яна Кната, продала свою спадкову частку в Зубрі та половину села Сихів Янові, війту із Сокільників, за суму 250 гривень. Продавчиня відмовилася від усіх прав на ці маєтності, допустила покупця до введення у володіння і зобов'язалася юридично захищати правочин.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка зі Стрільців затверджує зобов’язання катедральної капітули у Львові відправляти вічні меси та богослужіння у кожні Сухі дні за душу Павла Юрковського з Чорторії. Це зобов’язання було взяте в обмін на 150 гривень, виплачених виконавцем заповіту, каштеляном і сандомирським старостою Рафалом із Ярослава.

Львівський архієпископ Ян Вонтрубка підтверджує надання короля Казимира IV Ягеллончика щодо млина на річці Полтва на користь мансіонаріїв каплиці св. Катерини у Львові. Документ містить нотаріальну формулу, а також пізніші архівні та візитаційні примітки XVII та XVIII століть.

Ян Хреститель Алой дякує львівському магістрату за надіслане великопісне частування. Він запевняє у своїй вдячності та декларує готовність надати послуги на будь-яке прохання міської влади.

Документ львівського суду засвідчує, що Прокіп Карава визнав борг у розмірі 90 гривень перед Миколаєм зі Жмиґроду, перемишльським старостою. Для забезпечення виплати Карава заставив і відступив кредиторові половину свого села Малехів разом із приналежностями.

Альберті запевняє воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що найближчим часом звернеться з проханням до короля задля отримання потрібного листа і негайно перешле його адресатові. Він також засвідчує свою повагу воєводині та просить передати доданий лист зазначеному одержувачу.

Львівський земський суддя Ґунтер із Сеняви та підсудок Юдихим із Високого засвідчують запис 1473 року, за яким Ельжбета з Гологір заставила львівському архієпископу Григорію із Сянока своє село Віцинь за суму 600 гривень. Заставодавиця зобов'язалася захищати архієпископа від будь-яких правових претензій та відшкодувати можливі збитки.

Львівські земські суддя та підсудок посвідчують здійснений у 1473 році заставний запис села Віцин, яке Ельжбета з Гологорів віддала львівському архієпископу Григорію із Сянока в рахунок боргу розміром 600 гривень.

Валеріан Анікіні повідомляє руського воєводу про несправедливий і надміру суворий вирок судді Лорендовича проти шмуклера та його родича, які перебувають під протекцією белзького воєводи. Він просить адресата пом'якшити покарання й утрутитися, аби запобігти загостренню стосунків і порушенню приязні між обома воєводами.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє львівським бурмистрові та райцям стягувати цизу з мешканців міста на покриття будівельних робіт біля міських ровів і передмур'їв. Він наказує поборці Яну Кровницькому допустити міську владу до цих надходжень, водночас квитуючи їх щодо стягненого податку.

Антічі запевняє у своїй відданості справам адресатів та в отриманні заборони Священної Конгрегації Собору. Він просить оформити довіреність на своє ім'я з правом призначення Франческо Стефаноні або іншого заступника, а також надати кошти на витрати. Заявляє, що не домагається власної винагороди.

Марцін Анчевський повідомляє із сеймового з'їзду у Варшаві про затяжні королівські наради та просить Мацея Гайдера подбати про хвору дружину й простежити за жнивами в селі. Також сповіщає про владнання справи з паном Капланом і радить утриматися від мирової угоди зі Стшембінським.

Марцін Анчевський повідомляє про затягування у Варшаві міських справ, суперечки з вірменами та позику, взяту на витрати посольства. Він просить райцю Мацея Гейдера наглянути за його львівським господарством і жнивами, а також надіслати коня до Ярослава.

Марцін Анчевський виправдовує свою відсутність у Львові необхідністю залишатися при королі під час української кампанії. Він передає райцям розпорядження щодо міських фінансових розрахунків, сплати канцелярійних зборів, а також свого заступництва у виконанні обов'язків бурмистра.

Марцін Анчевський дорікає львівським райцям за невдячність і невиплату належних йому сум за труди та витрати, понесені на користь міста. Він повідомляє про направлення проти магістрату та поспільства позову до королівського суду і закликає до полюбовного повернення грошей до початку судового розгляду.

Марцін Анчевський звертається до львівського райці Мацея Гайдера з проханням терміново розшукати й надіслати забуті міські документи, зокрема червону ратушну книгу та позови у справі Кампіанів. Він наголошує, що брак цих паперів унеможливлює подальше ведення публічних справ міста.

Документ підтверджує сплату Ячком з Дідушиць боргу в розмірі шістдесяти трьох гривень, що тяжив на селі Лешнів, на користь Юрія Нагвазди зі Станькова. Після перевірки записів у жидачівських земських книгах та вироків королівських радників боржник сплатив належну суму й отримав повне квитування.

Арно інформує волинського воєводу про розмову з королевою Марією Казимирою щодо претензій до суфрагана, а також про відсутність надісланого монархині розлогого листа. Він також повідомляє про стан здоров'я королеви, тривожні вісті зі Львова та поїздку королевичів із Парижа.

Арно запевняє Яна Станіслава Яблоновського у незмінній прихильності королеви Марії Казимири, яка пообіцяла надати йому свою кам'яницю у Львові. Він також згадує про тривогу двору через плановану подорож на Русь з огляду на татарську загрозу.

Арман повідомляє волинському воєводі про те, що сповістив королеву Марію Казимиру про його намір ушанувати пам'ять покійного Яна III, що монархиня сприйняла з вдячністю. Він також згадує про надзвичайно прихильний і почесний прийом королевичів французьким монархом та герцогом Орлеанським.

Арман розповідає волинському воєводі про свою розмову з королевою Марією Казимирою та зачитування їй листа Яблоновського. Він запевняє адресата, що монархиня не звинувачує його в непорозумінні, яке виникло через таємну місію його слуги, і надалі повною мірою цінує його вірність та відданість.

Арно повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про намір доповісти королеві про його лист, а також про ретельне відправлення кореспонденції до Парижа й листа до великої канцлерки. У доданій записці він підтверджує, що вже склав звіт королеві, поки та писала до краківського каштеляна.

Арно запевняє волинського воєводу в тому, що перекаже королеві Марії Казимирі слова про його вірність і прихильність. Він також повідомляє про перебіг подорожі монархині на Русь та її заплановану зупинку для молитви в Червінську.

Арман сповіщає Яна Станіслава Яблоновського про стан здоров'я королеви Марії Казимири, принца Якуба та кардинала. Також передає вісті про перебування королевичів у Парижі та про можливу подорож королеви на Русь.

Арно повідомляє волинського воєводу про чергову розмову з королевою Марією Казимирою, яка дала йому лише ухильну відповідь у рекомендованій справі. Він радить Яблоновському звернутися з безпосереднім листом до монархині, що дало б змогу отримати швидше й рішучіше рішення.

Арно повідомляє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу його листа королеві Марії Казимирі д'Арк'єн та про своє заступництво щодо клопотання про надання земельного маєтку. Монархиня відповіла, що розгляне цю справу і віддасть належні розпорядження.

Арман повідомляє Яну Станіславу Яблоновському про захоплення королеви Марії Казимири надісланим ним твором та про наказ виготовити з нього копії. Він також сповіщає про скорий виїзд двору з Варшави на Русь, радіючи можливості особисто зустрітися з воєводою.

Арно повідомляє волинського воєводу про вручення його листа королеві Марії Казимирі та пояснює причини затримки з відповіддю через перебування монархині в кармеліток. Він також сповіщає про запланований від'їзд королеви до Пруссії одразу після Великодня та про поточні приготування до плавання.

Конверт та адреса листа Армана, адресованого волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському, який перебував у Львові.