Каталог джерел

Арно запевняє Яна Станіслава Яблоновського у незмінній прихильності королеви Марії Казимири, яка пообіцяла надати йому свою кам'яницю у Львові. Він також згадує про тривогу двору через плановану подорож на Русь з огляду на татарську загрозу.

Арно повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про намір доповісти королеві про його лист, а також про ретельне відправлення кореспонденції до Парижа й листа до великої канцлерки. У доданій записці він підтверджує, що вже склав звіт королеві, поки та писала до краківського каштеляна.

Автор повідомляє гетьману Яблоновському про перебіг воєнних дій у Європі, зокрема про успіхи французьких військ у Каталонії та корсара Жана Барта на морі, маневри в Нідерландах, а також ситуацію під Турином і Темешваром. Він також описує враження папських дипломатів від відвідин Версаля та сповіщає про смерть іспанської королеви-вдови.

Маріанна Велопольська дякує руському воєводі за надіслані реліквії від королеви та просить детальні відомості про його колишнє навчання в колегіумі у Франції та пов'язані з цим витрати. Вона також повідомляє поточні світські новини з Варшави, зокрема про жалобу мальборкської воєводини та майнові позови проти віленської воєводини.

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського з радісною звісткою та бажає його дружині швидкого одужання після пологів. Вона також заохочує подружжя приїхати до Варшави на прийдешній карнавал.

Маріанна Вєлопольська дякує руському воєводі за надіслані відомості про колегіум, до якого вона таємно планує віддати сина, котрий марнує час. Вона також висловлює радість з приводу очікуваної невдовзі зустрічі з адресатом та своєю племінницею.

Велопольська просить про полегшення щодо гіберни для Новоторзького староства, обтяженого вже трьома хоругвами та сповіщеного про четверту. У приписці вона переказує повідомлення про затримання поляків у Франції.

Маріанна Велопольська дякує Яну Станіславу Яблоновському за пам'ять і висловлює полегшення з приводу покращення стану здоров'я племінниці після нещасного випадку. Вона також просить дізнатися в монастирі його тітки про дівчину, вправну у вишиванні гобеленовим швом.

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського зі щасливими пологами дружини та безпечною подорожжю, висловлюючи полегшення після періоду тривоги. Вона також згадує про нещастя, що спіткало рід Сапегів, із занепокоєнням передбачаючи, що прийдешні політичні негаразди незабаром торкнуться всіх.

Маріанна Вельопольська дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за виявлену прихильність і висловлює занепокоєння станом здоров'я племінниці. Вона також передає вітання від близьких і запевняє, що з нетерпінням очікує на швидку зустріч.

Маркіз д'Арк'єн висловлює жаль через відсутність підтримки з боку гетьмана Станіслава Яна Яблоновського в суперечці щодо староства, на яку він сподівався з огляду на родинні зв'язки. Проте він запевняє адресата, що сам упорається з претензіями узурпаторів, зауважуючи, що можливі поступки вдарять передусім по майбутніх володарях цих маєтностей.

Перемишльський єпископ і канцлер Єжи Альбрехт Денгофф просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі звільнення Радимна та маєтностей Ілоцького пробоства від зимових леж (постоїв). Посилаючись на родинні зв'язки та власну прихильність до війська, він запевняє у своєчасній сплаті належних сум.

Анна Дольська вітає брата, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, зі щасливим розродженням дружини та народженням сина, бажаючи йому дочекатися правнуків. Вона також передає йому повноваження та цілковиту свободу рішень у майнових справах осиротілого жидачівського старости, довіряючи його добробут опіці брата.

Анна Дольська повідомляє брата Станіслава Яна Яблоновського про перебування на весіллі у Львові та добре здоров'я братової. Розпитує про швидкий приїзд адресата та сповіщає про прибуття свого сина Станіслава.

Станіслав Друшкевич бідкається через відсутність аудієнції та повідомляє гетьмана Яблоновського про намір дисциплінувати свого норовливого сина перед варшавським сеймом. Він також заступається за суддю Ярунтовського в питанні полегшення податкового тягаря у збіднілій королівській оренді.

Ян Клішовський, королівський секретар, сповіщає владу Львова про своє заплановане весілля з Маріанною Коссаковською, донькою коморника Більської землі. Він звертається до райців із проханням про благословення та запрошує їх на урочистість, призначену у Варшаві на 22 листопада 1699 року.

Станіслав Красінський дякує Яну Станіславу Яблоновському за сердечний лист і виявлену до нього незмінну доброзичливість. Він запевняє дядька у своїй довічній відданості та передає найнижчий уклін його дружині.

О. Томаш Перкович повідомляє воєводі про розчарування о. Мрозовицького через втрату бенефіцію та радить, як схилити його суперника відмовитися від посади. Він також переказує добрі новини про міцне здоров'я воєводини, її діяльний нагляд за маєтком та про одужання білоцерківського старостича.

Львівська архикатедральна капітула надає подружжю Янові та Маріанні Ґодовським за емфітевтичним правом на 40 років три занедбані після пожежі ділянки на юридиці Святоянщина на Жовківському передмісті у Львові з дозволом на будівництво кам'яниці. Документ визначає розмір вступної плати, щорічного чиншу, а також умови відчуження та державних повинностей, а 1805 року був внесений до львівських міських книг.

Документ є офіційним виписом із Метрики станів Галичини і Володимирії, що засвідчує декрет Шляхетського суду у Львові про доведене й безсумнівне шляхетство Григора, Петра, Василя та Івана Струтинських Ковалевичів. Підтверджує їхні шляхетські права та спадкове осідання у Станиславівському окрузі.

Станіслав Потоцький, ловчий литовський, повідомляє магістрат і громаду Львова про запланований шлюб зі старшою дочкою волинського воєводи. Він звертається до адресатів із ґречним проханням ушанувати своєю присутністю вінчальну церемонію, призначену у Львові на 2 січня 1695 року.

Щенсний Потоцький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського взяти під опіку та порекомендувати судовим урядовцям у Львові свого колишнього пазументника, єврея Якуба, який після крадіжки у Кракові зазнає там труднощів.

Фелікс Казимир Потоцький повідомляє Станіслава Яна Яблоновського про внесення до белзьких гродських книг справи проти Станіслава Стадницького, старости радомицького. Однак це не дало результату через неявку обвинувачів до суду, але Потоцький висловлює готовність знову вжити юридичних заходів.

Маріанна Рожицька повідомляє чоловікові про перенесену тяжку хворобу, дошкульний холод, нестачу дров та відмову видати полотно. Описує також жалюгідний, зруйнований стан садиби і благає чоловіка про якнайшвидше повернення додому.

Марія Кристина Сапежина висловлює радість з приводу щасливих пологів сестри й дякує Янові Станіславу Яблоновському за прихильність та співчуття щодо переслідувань, яких зазнає дім Сапегів. Вона також звертається з проханням передати надіслану для неї королевою посилку.

Замойський магістрат за дорученням єпископа-ординарія звертається до влади Львова з проханням з'ясувати долю Альберта Вітковського, який сім років тому покинув дружину Маріанну Глінкевичівну. Влада Замостя просить провести опитування серед львівських ремісників і повідомити, чи розшукуваний живий і чи перебуває в місті.

Ельжбета з Радзивіллів Фірлей оплакує смерть свого чоловіка, називаючи цю втрату ударом не лише для неї, а й для всього суспільства. Вона звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського та його дружини з проханням прибути на похоронні урочистості до Любліна.

Анна Маріанна Форбес вітає Артура Форбеса з Різдвом Христовим та Новим роком. Вона також дякує йому за надану допомогу і запевняє у сплаті боргу згідно зі своїм зобов'язанням.

Олександр Ян Яблоновський виправдовується перед Яном Яблоновським за затримку з листуванням великою зайнятістю під час візиту белзького воєводи до Львова. Він розповідає про зустрічі з коханою Маріанною, нічні візити до неї з дозволу воєводи, а також про перебіг конфіденційних примирливих розмов і родинних суперечок.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський сповіщає Францішека Замойського про розпач дружини після смерті Гальрусі та запланований приїзд до Львова. Просить підготувати для неї помешкання з комином у місті, пропонуючи столову кімнату в пані Рубертової.