Каталог джерел

Казимир Людвік Бєлінський скаржиться гетьману Станіславу Яну Яблоновському на неприязнь та ворожі інтриги генерала, який із заздрощів перешкоджає його зусиллям отримати посади та панську ласку. Коронний підкоморій апелює до чистого сумління гетьмана, просячи його про справедливу оцінку своїх заслуг та протекцію.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Францішек Ян Залуський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про смерть підскарбія великого коронного та пов'язану з цим роздачу сенаторських посад. Він також сповіщає про пересування королівського двору, листи примаса та побоювання щодо політичного розколу в Речі Посполитій.

Анна Замойська звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням про заступництво перед великопольським генералом, аби той відмовився від підтримки ксьондза Кошановського на Ляндське абатство на користь її брата. У постскриптумі вона також просить підтримати клопотання про звільнення Вонгровецького абатства від військових тягарів.

Автор розповідає про перебіг місії польського посла у Стамбулі, аудієнцію в муфтія та зусилля щодо звільнення польських полонених. Він також описує пересування вельмож у Львові, затримання під Кам'янцем відомого шахрая, який видавав себе за данського королевича, та руйнування після сильної бурі в Перемишлі.

Автор описує перебіг кампанії й воєнну ситуацію, зокрема облогу Турина, рух військ і мирні переговори між Францією та Савойєю. Наприкінці згадує листи й посольства.

Ян Красінський пояснює перерву в листуванні тяжкою хворобою та коментує агресивні дії шведських військ і руйнування, завдані саксонськими військами. Він також сповіщає про недугу великого підскарбія коронного, пересування військ і просить Яблоновського про протекцію над своїми розореними маєтностями на тернопільській комісії.

Ян Красінський сповіщає Яна Яблоновського про свою хворобу та висловлює жаль через відсутність порозуміння між королівським двором і сенаторами. Він описує пересування шведських військ, утечу короля з Торуня та заходи кардинала Радзейовського, спрямовані на скликання мирної наради.

Анна Лещинська висловлює братові щирі побажання та повідомляє про воєнну ситуацію й скасування поїздки до Варшави через наближення шведських військ. Вона також торкається питання матримоніальних планів варшавського старости та очікування звісток про чоловіка.

Анна Лещинська надсилає братові Яну Станіславу Яблоновському щирі побажання, бідкаючись через безперестанні прикрощі, тяжку долю їхнього дому та неможливість поговорити особисто. Вона просить про конфіденційне передання звісток через каліського писаря та повідомляє, що виряджений слуга розповість про її щоденні жалі.

Анна Катажина Лещинська непокоїться через брак звісток від батька та брата з огляду на наближення конвокації та поширення політичних чуток. Вона також згадує про претензії тітки щодо боргу й заявляє про бажання якнайшвидше приїхати до Львова.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на сваволю та спустошення, заподіяні в монастирських маєтках полком великого коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури й уже сплачену гіберну.