Каталог джерел

Папа Урбан VIII повідомляє львівського архієпископа про провізію Ремігіуша Конєцпольського на Холмське єпископство, яке звільнилося після переведення Мацея Лубенського до Познані. Водночас він закликає митрополита надати новому єпископу-суфрагану та ввіреній йому церкві доброзичливу підтримку й опіку.

Частково читабельний польський лист до високопосадовця, якого на адресній стороні названо великим коронним гетьманом. Напис «20 Xbris 1701» у верхньому куті може бути датою або пізнішою приміткою, тому певну дату не зазначено.

Король Сигізмунд III Ваза надає стрілецькому братству у Львові вічне право стягувати збір із худоби, яку женуть та випасають купці, з метою відновлення його доходів, підірваних пожежами та моровицею.

Леонард, син покійного Миколая де Маттіа Транраке, продає з правом викупу впродовж трьох років ділянку орної землі нотаріусу Якобу Глерію для погашення боргу в розмірі двохсот лір. Водночас покупець віддає цю ділянку боржникові в оренду на три роки в обмін на щорічну плату житом або готівкою.

Частково читабельний польський лист до президента магістрату Львова, датований 22 липня 1774 року. Місце, особове ім’я адресата й відправник не встановлені.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову на вічні часи право стягнення зборів з товарів (так званого штукового або вузлового), а також із зерна, пива та меду. Доходи з цих зборів розподіляються: дві третини призначаються на міські потреби й укріплення, а одна третина — на винагороду за труди райцівського уряду.

Документ засвідчує продаж двох земельних ділянок у місцевості Сянта Валентином ді Меніа на користь Франческо Глерії на загальну суму 298 лір. Продавець підтверджує отримання оплати, зрікається прав на нерухомість і передає покупцеві всю повноту прав для вступу у вічне володіння нею.

Ледуховський надсилає обом адресатам великодні побажання, поширюючи їх на дім і нащадків. Просить про відомості щодо виплати війську та новини з Варшави. Подальші фрагменти стосуються сеймику й інших поточних справ, однак їхніх подробиць упевнено прочитати не вдалося. Датування: «z Krupy 9 Ap[r.] 1697».

Король Владислав IV підтверджує контракт емфітевтичного права, укладений у 1632 році між міською радою Львова та старшиною тамтешньої єврейської громади Ефраїмом Гомбрихтом. Угода стосується вічної оренди двох занедбаних міських нерухомостей — колишньої стайні (Маштарні) та воскобійні (Капниці) — в обмін на щорічний чинш у розмірі 600 польських флоринів, що сплачується на користь міста.

Король Владислав IV на коронаційному сеймі в Кракові урочисто підтверджує сукупність прав, привілеїв і володінь міста Львова, наданих його попередниками, зокрема князем Владиславом Опольським і королем Казимиром Великим. Правитель бере міщан і належні їм маєтності під королівську опіку та гарантує непорушність міських кордонів і юрисдикції.

Інвентар приписує особистий лист Катерині Лещинській та адресує його Яну Яблоновському. Рукопис підтверджує уряд адресата («le palatin de Russie») та Львів як місце доставки, але основний текст і підпис прочитано лише частково.

Король Владислав IV Ваза підтверджує поданий статут кравецького цеху в місті Стрию. Положення визначає правила функціонування брацтва, штрафи за порушення, статус майстрів і підмайстрів, а також ремісничі обмеження для євреїв.

За інвентарем коронний підканцлер Богуслав Лещинський повідомляє магістрат Львова про згоду на оренду доходів від акцизу. Сам лист датовано 12 березня 1657 року; повний текст і підпис іще не прочитано.

Король Владислав IV Ваза підтверджує трансумовані привілеї своїх попередників — Сигізмунда II Августа, Стефана Баторія та Сигізмунда III Вази — щодо локації села Підгороддя в Рогатинському старостві на магдебурзькому праві та перетворення його на містечко.

Рада міста Львова під головуванням бурмистра Еразма Сикста затверджує та відновлює збірник із чотирнадцяти порядкових артикулів для цеху львівських шевців, спираючись на давні королівські привілеї та краківське право. Статут регулює, серед іншого, вимоги до майстрів, заборону партацтва, відносини з чинбарями та кордибанниками, питання яток, а також релігійно-цехові обов’язки цехових братів.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії згідно з вироком деканального суду трирічної давнини. На адресному боці є службова примітка про залагодження справи та виплату боргу кредитору.

Папа Урбан VIII сповіщає духовенство та вірних міста й Львівської дієцезії про призначення Станіслава Гроховського на посаду львівського архієпископа після смерті Яна Анджея Прухніцького. Він закликає жителів прийняти нового пастиря з належною пошаною та коритися його пастирським настановам.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю в питанні заміжжя старшої підкоморянки. Він також передає вітання від дружини, сповіщаючи про майбутнє запрошення на охрестини.

Папа Урбан VIII дозволяє номінанту Станіславу Ґроховському прийняти єпископську хіротонію (сакру) з рук будь-якого католицького єпископа, який перебуває в єдності з Апостольським Престолом, за умови попереднього складання присяги на вірність. Документ містить повний текст (роту) присяги, яку складає новопризначений львівський архієпископ.

Король Владислав IV підтверджує давні привілеї польських монархів та статутні артикули цеху шевців міста Львова, що регулюють правила заняття ремеслом і обмежують діяльність партачів.

Король Владислав IV підтверджує декрет Сигізмунда III від 1607 року у суперечці між жителями Замарстинова та владою Львова. Згідно з вироком, належні місту шарварки магістрат може замінити на повинності в замарстинівському фільварку (дворі), якщо їхній обсяг не перевищує міських обов'язків.

Казимир Ліховський звертається до львівського війта Александра Вільчека у справі єврейського мешканця Золочева, Маєра Боруховича, якого на битому шляху без жодної причини побив канчуком і пограбував львівський цехмістр різників Вацек, повертаючись із Глинян.

Король Владислав IV розглядає спір щодо неповерненого боргу між ґданським міщанином Матеєм Фіком та львівським вірменином Габріелем Бернатовичем і підтверджує привілей Сигізмунда Августа, який звільняє вірмен від підсудності комісарським судам. На цій підставі монарх передає справу на розгляд належному вірменському суду у Львові.

Полковник Лібішевський, діючи від імені ленчицького воєводи та белзького старости, просить молдавського господаря утримувати під суворою вартою у в'язниці в Яссах ватажка Верлана Волошина. Він наводить перелік його злочинів (напади, пограбування Могилева, вбивства, грабунок шляхти від Замостя до Бродів) і сповіщає про швидке надходження офіційної реквізиції з Речі Посполитої.

Король Владислав IV затверджує статут цеху голкарів у Львові, що визначає правила прийому майстрів та учнів, виготовлення шедевру (майстерштика), а також захист від конкуренції партачів і чужоземних купців.

Давід Лівінгстон повідомляє купцеві Артуру Форбсу в Мостиськах про передачу трибунальських позовів адвокатові Цімановичу в Перемишлі, виряджання возного до відповідача, а також про понесені ґродські витрати й оплату посланця.

Документ короля Владислава IV підтверджує статті статуту цеху бляхарів міста Львова, попередньо встановлені львівською міською радою.

Молодий шотландський купець або прикажчик Джон Лівінгстон, перебуваючи в Кракові, пише купцеві Артуру Форбсу до Львова, покірно перепрошуючи за змарнований час і брак успіхів у навчанні чи праці та урочисто обіцяючи виправитися й вірно служити.

Король Владислав IV надає місту Львову навічно право стягувати збір, знаний як штукове або вузлове, з товарів іноземних купців, продовжуючи дію привілею Сигізмунда III з метою підтримки зруйнованих міських фінансів. Із доходів від цього мита король також призначає 200 польських флоринів щорічно на користь львівських бурмистра та райців.

Король Владислав IV підтверджує документ міської влади Львова від 1425 року щодо викорчовування лісових земель, локації села Кульпарків та надання двох вільних ланів Павлу Ґольтберґу разом із визначенням вольниці та судової юрисдикції.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Ян Лісовський поспіхом пише до львівського писаря Войцеха Зімницького, палко благаючи його дорогою через Люблін до Варшави не оминати його дому і заздалегідь сповістити про свій приїзд. Він також переказує уклони дружині Зімницького та запевняє у своєму доброму здоров'ї.

Король Владислав IV Ваза затверджує та підтверджує артикули й устрій цеху кравців міста Львова на прохання цехових майстрів.

Ксьондз Юзеф Літинський із Малехова відкидає звинувачення донощика щодо нібито перегородження дороги загального користування плебанським парканом, запрошуючи провізорів до особистого огляду, а також втручається у справу хлопця, якого всупереч розпорядженням двору утримує Михайло Кустеський.

Король Владислав IV підтверджує володарям ланів на львівському передмісті Клепарів їхні давні права, концесії та набуті ґрунти. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати давні чинші на користь міської лонжерії, відбувати шарварок у розмірі одного дня на місяць, звозити матеріали для ремонту мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV підтверджує мешканцям підльвівських сіл і передмість Брюховичі, Голоско та Клепарів давні права, міські надання та декрет короля Сигізмунда Августа від 1559 року. Натомість покладає на них обов'язок сплачувати традиційні чинші до міської каси, відробляти шарварок, виконувати повинності на ремонт міських мурів та сплачувати жовнірщину.

Король Владислав IV підтверджує мешканцям підльвівської Білогорщі давні права, надання магістрату та декрет Сигізмунда Августа від 1559 року, що гарантує спокійне володіння ланами. Документ водночас визначає їхні постійні обов'язки на користь міста: сплату давніх чиншів до лонгерії, повинність одноденного шарварку на місяць та несення військових тягарів.

Документ засвідчує прийняття Миколая Байдуловича, вірменина родом із Сучави, до міського права Львова після складання присяги на вірність королю та місту. Міські райці звертаються до митників із проханням шанувати його міщанський статус та звільнити його разом із товарами від сплати будь-яких мит, зборів та оплат.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі до його від'їзду на комісію до Радома.