Каталог джерел

Ян Свєнтославський повідомляє бурмистрові та львівським райцям про допит і катування обвинуваченого, який попри тортури відкликав попередні свідчення. За відсутності нових відомостей суддя вирішує відіслати в'язня до Львова згідно з королівськими інструкціями.

Великий князь Свидригайло відповідає на листи великого магістра та орденських сановників, обговорюючи скоординовані удари орденських, подільських і татарських військ на польські та литовські землі. Він запевняє Пауля фон Русдорфа у вірності союзу та заявляє про взаємну військову допомогу в боротьбі зі спільним ворогом.

Антоній Свідзінський вимагає від влади міста Львова негайного врегулювання належних йому фінансових претензій, уповноважуючи пана Фальковського отримати їх через свій від'їзд на сейм до Варшави. Натомість він пропонує підтримку інтересів міста на сеймі, водночас застерігаючи від наслідків у разі відмови у виплаті.

Войцех Свірзький звертається до бурмистра Львова з проханням стримати цеховиків від нападів на позацехового мечника, який мешкає в його садибі й не має коштів на вступний внесок до цеху. Автор нагадує, що регулярно сплачує чинш за міську землю, на якій розташована садиба, і просить залагодити цей конфлікт.

Войцех Семєнський засвідчує руському воєводі Яну Яблоновському готовність узяти участь разом зі шляхтою в запланованій урочистості. Він також обіцяє запросити від його імені місцевих достойників і сповіщає про майбутню зустріч у Мостиськах.

Ян Сєменський повідомляє Францішека Хвалковського про персональні дані офіцерів і радить йому щодо листування та прибуття до хоругви після Великодня. Він також запевняє адресата у своєму заступництві перед поручником на захист його честі й інтересів у таборі.

Ян Сєраковський повідомляє Станіславу Яну Яблоновському про спокійну ситуацію на прикордонні та відсутність татарської загрози, а також про заворушення під Ґданськом. Просить племінника про новини та про врахування його під час виплати заборгованої платні з огляду на наближення терміну сплати боргів.

Юзеф Сераковський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про дозвіл залишити при собі колишнього покоєвого, забезпечивши йому лише харчування. До прохання приєднується жінка з родинного оточення, заступаючись за слугу, якого колись цінував покійний.

Миколай Єронім Сенявський доручає львівському райці Янові Зиверту розподілити 500 польських злотих, наданих із ласки королеви на викуп ув'язненої за борги Кшиштофової Бочковської. Половину суми належить виплатити військовому стражникові, а другу половину передати самій боржниці.

Гіларій Сіньйо звітує про вручення листів канцлеру та переказує його невдоволення через відсутність відповіді щодо квитівок. Він також інформує про перебіг судових справ у магдебурзькому суді та сповіщає про своє швидке повернення до Львова.

Аудитор апостольської нунціатури Паоло Луїджі Сільва запевняє представника львівського магістрату в докладанні зусиль у дорученій йому справі та в пильнуванні того, щоб не було порушено міську юрисдикцію. Він також заявляє про повну готовність і надалі допомагати владі міста Львова.

Й. К. Г. Зімон надсилає колекторові Маю свій чинний контракт та довідку зі Львова для пред'явлення їх комісарові. Він цікавиться умовами укладення нового контракту на млин і просить повернути документи через пароха.

Писар магдебурзького суду Ігнацій Скварчинський відкидає звинувачення пана Єнджейовського щодо незаконного стягнення зборів та відмови у видачі судових актів, просячи адресата про підтримку й протекцію. Він також повідомляє про неправомірні дії королівської комісії у справі спадкоємців Вєжбицьких, до чого свою дописку додає Й. К. Сольський.

Юзеф Скорупка Падлевський повідомляє львівський магістрат про готовність прибути до Львова на призначене белзьким воєводою відновлення засідань комісії. Він також підтверджує повернення підписаного повідомлення.

Павло Скотницький заявляє раді міста Львова про готовність особисто прибути до міста, якщо в цьому буде потреба. Він просить про термінову відповідь через спорядженого посланця, чи є його присутність необхідною, оскільки в іншому разі має намір вирушити безпосередньо на Підгір'я.

Делегати повідомляють міську владу Львова про своє прибуття до Варшави попри труднощі на заставах, а також про заходи перед коронними можновладцями й асесорами задля захисту міської юрисдикції. Вони сповіщають про проведену правничу нараду, сподівання на якнайшвидший розгляд справи та просять надіслати відомості щодо місії пана Дрешля.

Станіслав Скшишовський звітує владі Львова про свої розшуки в книгах коронної канцелярії у Варшаві, здійснені за згодою канцлера задля віднайдення міських документів. Повідомляє про відсутність шуканих декретів у канцелярійних книгах, вказує на ймовірність їх внесення до земських актів і запевняє, що незабаром надішле засвідчені витяги після їх підписання канцлером.

Станіслав Словіковиць ділиться з владою Львова звістками про сприятливі рішення короля і сенату, ухвалені для Кракова. Водночас він заступається за слугу Гетманковського, просячи львівський магістрат виплатити належні йому гроші.

Ксьондз Юст Словіковський дякує владі Львова за дотеперішню опіку над донькою та родиною покійного брата Людвіка й просить про подальшу прихильність до них. Він заявляє про готовність віддячити місту за виявлену допомогу та повідомляє про звернення в цій справі пана Гардера.

Миколай Сльонговський звітує руському воєводі про свої заходи у Гданську щодо отримання векселя на суму 6000 злотих із коштів гіберни. Він надсилає перший примірник векселя, отриманий від пані Матерової, та описує переговори стосовно зобов'язань пана Зеневи.

Ян Собеський нагадує руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському про обіцянку залишити в компуті тридцять коней татарської корогви без зменшення панцерної корогви. Він закликає вирізнити вірних слуг з-поміж вояків, які юрмою домагаються військових посад після укладення миру.

Теофіла Собеська висловлює львівським райцям сусідську прихильність і, попри те що раніше купців не допустили до її кам'яниці, задовольняє прохання міста. Вона також повідомляє про направлення на місце свого підскарбія Зброжека для владнання цієї справи.

Гологірський парох А. Собецький звертається до львівського міського урядника з проханням роз'яснити та скасувати конфіскацію призначених на продаж церковних продуктів. Він нагадує про свої давні зв'язки з владою Львова та зазначає, що в разі невирішення справи мирним шляхом звернеться до впливових покровителів, зокрема до коронного ловчого.

Станіслав Соболевський повідомляє владу Львова про крадіжку майна вартістю п’ятнадцять тисяч злотих, вчинену в його варшавській кам’яниці. Він просить магістрат підтримати відправлених у погоню слуг у затриманні злодія, який утік до Львова, та в поверненні викрадених речей.

Архієпископ Ян Димітр Соліковський висловлює глибоке обурення з приводу свавілля та насильства, від яких потерпають мешканці та духовенство Львова. Він закликає міську владу негайно повідомити гетьманів і каштеляна, обіцяючи своє особисте заступництво та підтримку в сенаті.

Лавнича колегія відповідає львівському магістрату, що питання ремонту доріг і водогонів належить до обов'язків міських економів, щодо яких вона не має дисциплінарної влади, хоча й наказала їм діяти ретельно. Водночас лавники просять допомоги в заповненні урядових вакансій, пропонуючи схилити або примусити докторів медицини увійти до складу міської влади.