Каталог джерел

Король Владислав Ягайло надає львівському митнику, єврею Волчку, у довічне володіння пустку Вербіж над річкою Щирець із правом її заселення та заснування села. Обдарований отримує повноваження визначати слободу для прибулих поселенців, із обов'язком відбувати повинності, належні за руським правом.

Король Ян Казимир закликає владу міста Львова відшкодувати витрати та компенсувати збитки Янові Торосовичу, який раніше орендував руські мита й акциз. Монарх зазначає, що обов'язок задовольнити вимоги попереднього орендаря випливає з умов договору, укладеного писарем коронного скарбу.

Король Владислав Ягайло підтверджує привілей генерального старости Русі Спитка з Ярослава, що дозволяє львівському вірменину Атабею перенести та звести нову дерев'яну лазню у міському рові біля мурів Львова. Документ визначає умови будівництва та функціонування лазні з окремими входами для чоловіків і жінок, а також розмір оплат, що сплачуються замку та міській раді.

Король бере під свій захист Мартина Ранішевського, який підпорядкований владі магістрату Львова, і рекомендує обрати його на посаду місцевого писаря та до лави. Збережений текст уривається перед завершенням листа.

Король Владислав Ягайло звільняє мешканців Львова від загального обов’язку постачати підводи та коней. Застерігає лише повинність надавати віз [...] і не більше дванадцяти коней за давнім звичаєм під час перебування короля або королеви.

Ян Студницький та Анджей Зделейзик скаржаться на ув'язнення та накладення секвестру, попри те, що трирічний термін оренди прибутків Львова ще не закінчився. Король наказує звільнити їх, урахувати воєнні лиха і міське звільнення від сплати, а також зберегти дію контракту до завершення зазначеного терміну.

Рада міста Львова доручає міщанину Павлу Ґольдберґу викорчувати й заселити кметями міські ліси, звані відтинками (abschnit), розташовані між Зуброю, Сокільниками та Скниловом. Натомість за здійснення локації осадчий отримує вільні лани та шостий денарій із чиншів, а поселенцям надається шістнадцять років слободи.

Король Ян Казимир наказує владі Львова дотриматися та продовжити ще на три роки контракт товмача (перекладача) з Миколаєм Байдуловичем, відрядженим у закордонну місію на королівській службі, а також затвердити визначеного ним заступника. Водночас монарх оголошує недійсними будь-які суперечні цьому рішенню розпорядження, що могли б надійти з королівської канцелярії.

Райці міста Львова засвідчують мировий поділ спадкового майна після померлого Яна Ціммерштайна, укладений призначеними опікунами між удовою Ядвігою та її дочкою Анною. Документ детально регулює поділ дорогоцінних металів, підміських фільварків, будинків, садів, боргових вимог та суми, забезпеченої на чинші.

Король просить кардинала Вірджиніо Орсіні отримати від Папи Римського судову комісію у справі між бурмистром Львова та францисканцями. Конфлікт виник через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Папа Мартин V доручає сандомирському деканові оголосити про відлучення від церкви (екскомуніку) львівських міщан за напад на клірика Марка з Косцяна, доки вони не відшкодують збитків потерпілому та не вирушать до Апостольського Престолу по розгрішення. Він також наказує під загрозою церковних кар примусити можливих свідків події дати свідчення.

Король наказує владі Львова залишити за вдовою та дітьми Андрія Дальчинського, доктора і львівського райці, договір на шпитальне село Малехів. Він наказує не відбирати в них село і не укладати угоду з іншим орендарем.

Король Владислав II Ягайло звільняє міщан та жителів Львова від обтяжливого обов'язку постачання коней і возів (підвід) для королівських урядовців. Єдиним винятком залишається обов'язок надати кухонний віз на час перебування королівського подружжя у Львові до місця першої ночівлі на зворотному шляху.

Король Ян Казимир закликає бурмистра й райців Львова негайно організувати підводи під залишене в місті артилерійське спорядження та відправити його до королівського війська, гарантуючи оплату візникам від генерала артилерії. Монарх застерігає магістрат від суворих наслідків і відповідальності перед Річчю Посполитою в разі зволікання, яке загрожує затримкою походу.

Король Владислав Ягайло надає своєму митникові Волчкові, єврею зі Львова, спадкове сойтівство в селі Вербіж разом із двома вільними ланами, корчмою та млином. Документ також переводить усе село з польського та руського права на німецьке (сьодське) право, вилучаючи його населення з-під юрисдикції земських судів.

Король укотре наказує владі Львова надати потрібну кількість підвід для вивезення амуніції, що залишилася в місті. Капітан артилерії має сплатити готівкою. Король погрожує, що подальше зволікання вважатиме міською впертістю і застосує екзекуцію проти осіб та маєтків урядовців.

Львівський архієпископ Ян Жешовський затверджує фундаційний привілей дідича Делієва Яна Коли, який наново зводить місцевий парафіяльний костел. Документ детально визначає надання ґрунтів, рибних ставів, десятини, а також повинності та збори на користь плебана й парафії.

Король засуджує владу Львова за нехтування його порадою та допущення вбивств і грабунків. Він вимагає суворого розслідування, затримання всіх винуватців і спільників та утримання їх під вартою до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривди євреям та невірним і проливати невинну кров, та передбачає покарання винних для прикладу іншим.

Руський староста Ян Менжик із Домброви разом з асесорами підтверджує зречення та вічний продаж солтиства в селі Вербіж (Кєж), здійснений львівським митником, євреєм Волчком, на користь Яна Лінка зі Сморжа за суму 48 гривень. У документі трансумовано привілей короля Владислава Ягайла від 1407 року, який надав Волчкові зазначене солтиство та перевів село на шредське право.

Король Ян Казимир повідомляє владу Львова про доручення львівському войському Олевінському командування містом і замком задля гарантування громадської безпеки. Він наказує магістрату тісно співпрацювати з новим комендантом і беззастережно підпорядковуватися його розпорядженням.

Миколай з Михайлова, воєвода сандомирський і староста краківський, засвідчує, що шляхетний Михайло Довгий із Черлян зобов'язався сплатити львівським райцям борг краківського митника Марка в розмірі 45 гривень празьких грошів. Сплата має відбутися до свята св. Маргарити під загрозою договірної кари.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику регіменту руського воєводи. Він наказує прийняти його з вояками, привести до присяги, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового збору на потреби гарнізону. Витрати мають бути зараховані під час сплати міських податків.

Король Владислав Ягайло засновує десять канонічних пребенд при кафедральному соборі у Львові, зобов'язуючи їхніх бенефіціарів до постійних молитов за благополуччя монарха та спочилих королев. На їхнє утримання він призначає річний дохід у розмірі 100 гривень, що виплачується щоквартальними частками порівну з соляних жуп у Дрогобичі та з львівського мита.

Король Михайло Корибут Вишневецький повідомляє владу Львова про укладення шлюбної угоди з ерцгерцогинею Елеонорою Австрійською та заплановане на початок березня весілля у Варшаві. Монарх закликає представників міста урочисто прибути до столиці, щоб привітати нову королеву.

Король Владислав Ягайло звільняє маєтності митрополичої церкви у Львові, архієпископа та духовенства від усяких повинностей, поборів, підвід і мит. Водночас надає Львівському архієпископству всі права, привілеї та свободи, тотожні тим, якими володіє Гнєзненське архієпископство.

Король закидає владі Львова підтримку осіб, які завдають шкоди митним прибуткам, розгін вартових і пропуск товарів без митного огляду. Наказує припинити зловживання та карати також купців, які діють під протекцією панів. Погрожує судовим переслідуванням коронного інстигатора перед королівським судом.

Король Владислав Ягайло звільняє Львівське архієпископство, його маєтності та підданих від усіх податків, данин, підвід, а також публічних і монарших повинностей. Він також надає йому всі права, вольності та привілеї, якими користується Гнезненська архідієцезія.

На підставі донесення маршалка надвірного коронного, адміністратора мит, король звинувачує львівського перекладача Миколая Байдуловича у завданні шкоди митним прибуткам і підбурюванні інших. Вимагає усунути його з посади та призначити наступника; у разі зволікання він сам призначить відповідну особу.

Маршалок Королівства Польського Ян з Олесниці вирішує суперечку щодо митних прибутків у селі Вербіж, затверджуючи повноваження львівського митника Волчка та відновлюючи його у володінні ними. Водночас він наказує Теодорику Бучацькому, його родичам та місцевим кметям припинити чинити подальші перешкоди у стягненні мита.

Домініканці скаржаться королю на тісноту костелу і монастиря та відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля дороги загального користування. Вони просять дозволу викупити кам'яниці біля костелу. Король наказує направити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає від міста допомоги без чинення перешкод монастирській справі.

Король Владислав Ягайло підтверджує добровільний обмін земельними маєтностями, укладений між львівським архієпископом Яном та шляхетним Якушем із Поточан. Унаслідок угоди архієпископ передав столове село Явче взамін за село Поточани, розташоване в Подільському повіті.

Король висловлює жаль через невдалі переговори, які мали відвернути загрозу від руських земель. Він сповіщає про збір посполитого рушення та свій власний похід. До прибуття допомоги він вимагає від Львова мужньої та пильної оборони, згадуючи також про швидку підтримку піхотою.

Король Владислав Ягайло надає львівському митрополичому катедральному костелу та місцевій капітулі сорок ланів землі й лісів, розташованих між Скниловом, Оброшином і Годовицею. Документ надає обдарованим повні права розчищати ґрунти, заселяти людей та вічно отримувати прибутки з наданої території.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розписану на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король поновлює вимогу негайно передати 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам митрополичої капітули у Львові село Вербіж, яке каноніки викупили в єврея Волошона за суму 150 гривень, збільшену на королівське дарування в розмірі 50 гривень. Документ застерігає виключне право викупу маєтку королем або його наступниками за суму 200 гривень.

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує великому гетьману коронному Янові Собеському терміново призначити відповідного коменданта та гарнізон для оборони Львова від ворога. Він також зобов'язує його простежити за тим, щоб міські доходи від чопового податку були повністю спрямовані на фортифікації та оборонне забезпечення міста.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам катедрального костелу у Львові чотири вози солі щорічно з жуп у Дрогобичі. Надання є подякою за радісні вісті про перемогу над татарами, турками і волохами під Брацлавом.

Король запевняє, що пам'ятає про вірність Львова, та повідомляє про свої зусилля проти ворога. Він сповіщає, що наказав гетьманові невідкладно виділити місту належний гарнізон і коменданта, а також простежити за спрямуванням чопового збору на фортифікації. Король сповіщає про власне прибуття, яке залежить від збору посполитого рушення.

Король Владислав Ягайло надає капітулі митрополичої церкви у Львові село Вербіж у Львівському повіті на утримання десяти новофундованих ним каноніків. Документ детально перелічує приналежності маєтку та дозволяє капітулі облаштувати став на річці Дністер.

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує руському воєводі Янові Станіславу Яблоновському покласти край грабункам і свавіллю двох хоругов повітового побору, які завдають шкоди мешканцям львівських передмість. Монарх наголошує, що жовніри вже отримують платню й повинні постачатися з навколишніх маєтків згідно з військовим правом, не обтяжуючи вбоге населення.

Король Михайло Корибут Вишневецький повідомляє владу Львова про наказ Еліашу Лонцькому залишатися на посаді коменданта фортеці до подальших розпоряджень. Водночас він запевняє магістрат, що комендант отримав наказ не обтяжувати міщан і приїжджих безпідставними повинностями та не робити поблажок євреям.

Райці міста Львова засвідчують, що Андрій та його син Петро відмовилися на користь Дороти, вдови Андрія Клоппера, від виноградника та частини ґрунту перед Поганською брамою. Натомість Дорота Клопперова знизила належний із них річний чинш із купленого раніше півланка землі до пів вярдунка польського.

Король заступається за підкухмістра Пшемислава [?] Дзюрського й наказує негайно розглянути його позов до міщанки Краузової [?].

Рада міста Львова засвідчує мирову угоду, укладену між райцею Миколаєм Солтисом та Касею Тойффелін у суперечці щодо чотирьох городів, розташованих перед Галицькою брамою. Визначено умови виплати компенсації та вічної передачі річного чиншу на користь убогих львівського шпиталю після смерті Тойффелін.

Король забороняє комендантові Еліашу Лонцькому стягувати нові побори з міщан та приїжджих. Той має задовольнитися встановленою винагородою у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Станіслав із Давидова, львівський земський суддя, та Ян із Зимної Води, львівський підсудок, засвідчують, що Дорота, дружина Голомбка із Зембівки, добровільно квитувала свого батька Яна Зубрського з посагу та материнських дібр.

Король наказує обом комісіям взаємодіяти задля повернення срібла жовківського костелу, забраного з депозиту у львівській катедрі під час турецької облоги. Необхідно повернути речі або їхній справедливий еквівалент і покарати осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Райці міста Львова засвідчують, що Ян зі Снятина поручився за свого пасинка Міхеліна щодо щорічної сплати чиншу Янові Зубрському з двох з половиною ланів у селі Зубра. Натомість власник села звільнив ці землі від будь-яких повинностей і панщини, за винятком королівських податків.

Ян Убальдіні представляв місто на сеймі поза своєю чергою, замінивши Бартоломея Зиморовича на його прохання. Король наказує владі Львова посприяти йому в отриманні належної винагороди від колеги, якого він заступив.