Каталог джерел

Підтримання дружби та дипломатичних контактів через послів.

Наказ передати до рук Станіслава Орлика 3000 флоринів або ту суму, яку вдасться зібрати, з огляду на близький термін виплати платні найманцям, що служать на Поділлі. Король обіцяє повернути кошти до Великодня або раніше.

Наказ видати Янові Мелецькому чотири королівські гармати, які зберігаються у Львові, для зміцнення замку в Хмільнику перед нападом ворогів. Магістрат звільняється від відповідальності за ці гармати.

Король нагадує про два попередні накази щодо захисту вольностей і звільнень, наданих євреям із Туреччини за заступництвом турецького володаря. Він знову вимагає їх виконання, погрожує суворою реакцією та зобов'язує усунути причини для скарг або надати письмове пояснення через подавця листа.

Папа Боніфацій IX на прохання галицького архієпископа підтверджує заповітний запис покійної Анни, званої Комісою, про передачу млина у Збоїщах парафіяльному костелу Пресвятої Діви Марії у Львові. Доходи від щорічної оренди млина, яким розпоряджаються львівські райці, мають призначатися на утримання та відбудову цієї святині.

Король Сигізмунд III Ваза повідомляє владу Львова про призначення дати весілля з ерцгерцогинею Констанцією Австрійською на 30 жовтня 1605 року. Монарх закликає проконсула та райців надіслати міську делегацію на весільні урочистості до Кракова.

Король просить кардинала Вірджиніо Орсіні отримати від Папи Римського судову комісію у справі між бурмистром Львова та францисканцями. Конфлікт виник через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику регіменту руського воєводи. Він наказує прийняти його з вояками, привести до присяги, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового збору на потреби гарнізону. Витрати мають бути зараховані під час сплати міських податків.

Домініканці скаржаться королю на тісноту костелу і монастиря та відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля дороги загального користування. Вони просять дозволу викупити кам'яниці біля костелу. Король наказує направити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає від міста допомоги без чинення перешкод монастирській справі.

Король докоряє за нехтування опікою над сиротами і наказує обрати опікунів для Терези, доньки покійного Бартоломея Зиморовича, скласти інвентар, перевірити рахунки, сплатити доведені борги, а також зберегти майно та забезпечити дівчинці утримання й виховання.

Август II вихваляє непохитну вірність Львова перед лицем ворога, заявляє про готовність військ і наказує застосувати належні санкції щодо лікаря Альтенберка, котрий із невідомої причини вирушив до короля Швеції під виглядом посольства.

Король Август II рекомендує владі Львова Войцеха Урбанського, колишнього бурмистра Ярослава та королівського сервітора, який відзначився в обороні від ворожих військ. Правитель закликає магістрат після набуття Урбанським міського права призначити його на вакантну посаду львівського райця.

Імператор вітає з перемогою польської кінноти над турками й татарами на Дністрі та зі здобутими трофеями. Він дякує Богові й висловлює сподівання, що цей успіх увінчається поверненням Кам'янця.

Базельський собор затверджує надання та інкорпорацію катедральної парафії у Львові разом із водяним млином і ланом землі під Високим замком на користь львівського катедрального капітулу, здійснені раніше архієпископом Яном Жешовським. Документ підтверджує права капітулу перед обличчям суперечки, спричиненої незаконним відібранням цих маєтностей наступним архієпископом Яном Одровонжем.

Курляндський герцог Фердинанд Кеттлер звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням підтримати його лист, адресований шляхті й сенаторам Руського воєводства на передсеймових сеймиках. Він закликає використати авторитет воєводи задля порятунку та звільнення Курляндії, Семигалії й Пільтенського повіту з-під шведської окупації.

Документ скасовує новозапроваджене, безправне мито в Коломиї для львівських міщан та інших купців, а водночас регулює й підтверджує традиційні митні ставки, що стягуються у Снятині. Ян із Чижова наказує коломийському та снятинському старості Михайлові Мишлі неухильно дотримуватися цих постанов.

Влада Старої Варшави просить перевірити чутки про моровицю в околицях Кам'янця-Подільського. Вони не вважають їх підтвердженими, попри повідомлення з кількох сторін. Вони прагнуть отримати достовірні відомості, щоб вчасно подбати про епідемічну безпеку свого міста.

Король Владислав Варненчик дозволяє міській владі та поспільству міста Львова звести нову школу в межах міських мурів при шпиталі костелу Святого Духа. Крім того, надає райцям виключне право призначати та усувати вчителів, а також здійснювати управління школою.

Влада Старої Варшави заявляє про солідарність з іншими магістратами на захист прав і справедливості. Вона повідомляє, що сеймик Варшавської землі зірвався ще на етапі обрання маршалка, а також запевняє у спробах залучити інші землі та воєводства до підтримки вимог адресатів.

Варшава веде в Радомському трибуналі судову справу проти Варшавської землі щодо стягнення на її користь шеляжного та чопового з іноземних вин. Вона просить Львів про офіційне підтвердження, чи сплачує місто ці податки та за якими ставками з бочки угорського вина, окшофта французького та інших напоїв.

Відповідь на лист від 23 березня 1763 року щодо курсу монет. Магістрат Варшави пояснює, що чинною є перевідна таблиця великого підскарбія коронного, оприлюднена в ґродах і містах. Міська влада не має повноважень самостійно визначати різницю між видами монет.

Магістрат Варшави закликає Львів відправити делегатів на майбутній надзвичайний сейм. Пропонує узгодити спільні вимоги та стати на захист міських прав, посилаючись на сподівану підтримку короля та більшу дієвість спільних узгоджених дій усіх міст.

У відповідь на прохання про відомості щодо спільного цеху склярів і бляхарів магістрат Старої Варшави повідомляє про видачу завіреної копії його артикулів. Зазначає, що статут було надано магістратом, згодом затверджено польськими королями, а копію звірено з оригіналом.

Влада Старої Варшави висловлює співчуття львів'янам через тягарі, накладені Бецалем. Вона повідомляє про скасування в себе збору в розмірі 2 злотих з кожних 100 злотих, якого вимагав адміністратор мит від купців, котрі вирушали на ярославський ярмарок. Також описується власне клопотання проти збільшення гіберни попри відсутність співпраці з боку делегатів Львова та Кракова.

Влада Вроцлава прагне відновити торгівлю, перервану епідемією в Польщі. Вона не вважає чутки про припинення пошесті достатніми: просить Львів повідомити про дійсний стан міста й воєводства, а також надати докази припинення захворювань та очищення заражених місць і будівель. Вроцлавці заявляють про намір відновити торгівлю, нехай спершу й з обмеженнями.

Влада Гданська знову просить Львів допомогти Янові Гулінському, пов'язаному з їхньою гімназією, у поверненні належної йому батьківської спадщини. Більша частина майна перебуває в його швагра Яна Бульча. Вони просять повернути надмірно привласнені частки без судового процесу та якнайшвидше відповісти на попереднє заступництво, надіслане майже чотири місяці тому.

Ґданськ переказує скарги власних купців, які торгують у Львові: порушення давніх прав, побори, запечатування складів, звинувачення в недозволених угодах та перевірка книг за відсутності доказів. Просить усунути зловживання, застерігаючи можливість звернення до короля. Правдивість скарг подано як умовну.

Земський суддя Ян Ґоломбек та підсудок Сцібор із Вишні посвідчують зізнання Дороти, дружини Шимка з Бібрки, яка засвідчила отримання від свого батька Яна із Зубри належної їй батьківщини та материзни. В обмін на отриману частку спадщини Дорота зреклася від власного імені та від імені своїх нащадків будь-яких подальших майнових претензій.

Гданськ відповідає на лист Львова від 13 лютого щодо інциденту із зачиненням брам. Висловлює співчуття та надію на мирову угоду за посередництвом сенаторів, за умови збереження прав міста і честі магістрату. Радить порадитися з коронним канцлером.

Ґданськ співчуває львівському магістрату з приводу кривди, завданої бурмистрові. Сумнівається, чи винесення цієї справи на майбутній сейм принесе бажаний наслідок, але залишає вибір за Львовом. Місто не змогло внести цю справу до інструкції на сейм, оскільки 27 серпня було зірвано сеймик у Староґарді. Воно доручає своєму секретареві у Варшаві клопотати перед можновладцями, особливо перед коронним канцлером, про відшкодування та захист честі магістратів у майбутньому.

Папа Євгеній IV доручає холмському єпископу після розгляду справи дозволити владі та міщанам Львова звести й утримувати школу для хлопчиків при костелі Святого Духа, а також призначати й звільняти її ректора, згідно з ранішим привілеєм короля Владислава. Документ підтверджує повноваження міста щодо міського освітнього закладу.

Гданськ нагадує про попереднє застереження щодо моровиці в Угорщині та Семигороді й сповіщає про її початок у деяких прилеглих місцевостях Польщі. Місто вимагає достовірних свідоцтв про стан здоров'я для прибулих і товарів, визначаючи умови їх видачі.

Отримавши звістку про новий спалах морової виразки в Угорщині, Ґданськ поновлює розпорядження, видане близько двох років тому. В'їзд людей і ввезення товарів узалежнюються від наявності достовірних документів, що підтверджують їхнє походження зі здорових місцевостей, вільних від підозри на пошесть.

Ґданськ повідомляє про достовірні, на його думку, звістки щодо спалахів морової виразки в деяких частинах Польщі. Він оголошує про вимогу наявності документів про походження людей і товарів зі здорових місцевостей, а також просить Львів поширити це розпорядження та вжити запобіжних заходів.

Ґданськ відповідає на львівську скаргу від 10 травня щодо утримання кравця Яна Коха після закінчення річного контракту. Наводить іншу версію княгині Яблоновської, брацлавської воєводини: Кох начебто перебуває на волі й зможе повернутися до Львова на початку вересня. Місто не вирішує справи, яка розглядається в королівських судах.

Райці Долини підтверджують отримання королівського універсалу та протестації львівського магістрату щодо збору ухваленої сеймової донативи. Вони заявляють про повідомлення поспільства про накладення на містечко суми у двісті злотих і призначення терміну її передачі на 15 травня.

Ельблонг заявляє про солідарність із магістратом Львова та підтримку захисту міської влади. Оскільки збори провінції завершилися безрезультатно і послів на сейм не обрали, місто не може задовольнити прохання в такий спосіб. Повідомляється, що секретар, який невдовзі вирушить до Варшави, отримає доручення клопотати перед великим канцлером та іншими покровителями про успішне вирішення справи Львова.

Влада Замостя переказує відомості про пошесть у Немирові, на околицях Пікова та вглибині України. Вона описує оголошену під звуки сурми заборону приймати людей без перевірки та вимогу мати паспорт для приїжджих. Також просить Львів ужити подібних застережних заходів.

Райці Кам'янця повертаються до листування та королівського рішення у справі проходження караванів, купецьких товарів і прав складу Львова. Вони просять дотримуватися домовленостей і забезпечити присутність людей для охорони купців і товарів. Згадують додану копію королівського листа під власною печаткою; детальні умови транзиту залишаються частково нерозбірливими.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство створило комісію для встановлення цін на товари та речі. Купці просили про відтермінування подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продавати товари за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів повідомити про подібний тариф; подальше розв'язання питання залишається відкритим.

Краків просить звільнити свого міщанина Цямера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Влада аргументує це тим, що купець уже сплатив збір у Кракові, а універсали забороняють стягувати ту саму данину повторно в іншому місті. Також наводяться свідчення купця про усталену практику та його торговельні збитки.

Краків повідомляє про зусилля Краківської академії щодо визнання Яна Кантія покровителем Польського королівства, перенесення урочистості та встановлення урочистої октави. Просить Львів надіслати власну петицію до Папи та передати Кракову її копію, додаючи своє звернення як зразок щодо змісту.

У відповідь на скаргу Львова щодо усунення магістрату від встановлення цін Краків описує власну практику: два засідання на рік за участю воєводського та гродського урядів і міської ради. Роз'яснює черговість голосування, ведення книги цін, видачу виписів і прилюдне оголошення такси. У постскриптумі йдеться про покарання порушників, зважування хліба та дегустацію пива.

Магістрат Кракова запитує, чи у Львові пиво можуть варити виключно члени цеху, чи також інші міщани на власні потреби та на продаж. Просить надати правила стягнення чопового, а також копії прав чи декретів, які надають свободу варіння та шинкування громадянам, а не цеху. Запитує також про можливість привозити пиво з інших місць для домашніх потреб.

Магістрат Кракова отримав поштою звістку, що в Кам'янці протягом двох тижнів у трьох будинках померло 27 осіб. Він звертається до магістрату Львова з проханням підтвердити це та надати докладнішу інформацію про ймовірну моровицю. Краківський магістрат має намір шукати способів запобігти її поширенню і закликає адресатів до такої ж пильності.

Краків підтверджує отримання попереднього листа зі Львова щодо іншої, частково непрочитаної справи. Відтак запитує про чутки щодо двох раптових смертей на львівському передмісті та ознак моровиці в інших осіб. Вимагає правдивих відомостей і застережних заходів щодо прибульців, аби вберегти здоров’я мешканців, довіру до міських свідоцтв та торгівлю із Сілезією.

Магістрат Кракова повідомляє про вісті з Угорщини щодо тяжкої моровиці за Тисою та Мішкольцем [?]. Він просить Львів розіслати листи до прикордонних міст, перевіряти паспорти й свідоцтва подорожніх, а також наказати виставити варти й застави на дорогах.

Краків застерігає, що моровиця в Угорщині наближається до польського кордону і, за свіжими звістками, з'явилася в містах Орави. Занепокоєння викликає пересування угорців, польських робітників із виноградників, ремісників і дезертирів. Магістрат також повідомляє, що в Білому Дунайці у двох будинках померло вісім осіб після прибуття копача, проте вже п'ять тижнів нових смертей там не зафіксовано. Він радить Львову бути обачним і попередити прикордонні міста.

Краків посилається на поголос про появу моровиці на турецькому прикордонні, в поселенні з непевно прочитаною назвою. Просить Львів надати достовірні відомості. З міркувань безпеки анонсує перевірку осіб, які прибувають або прямують транзитом із тих країв, і вимогу автентичного паспорта, що підтверджує походження зі здорової місцевості.