Каталог джерел

Султан Мустафа наказує польській владі надати допомогу посланцеві придворного купця Махмуда у стягненні заборгованості за товари та гарантувати йому безпечне повернення. До документа додано архівні нотатки XIX століття щодо виконання німецького перекладу фотографії тексту у Відні та запланованого нового перекладу.

Король Казимир IV Ягеллончик відхиляє повторні домагання Петра Бончка та його сина Яна до львівських райців, наказуючи позивачам вічне мовчання і звільняючи райців від обов'язку з'являтися в суді у цій справі. Монарх одночасно скасовує будь-які можливі заочні вироки та забороняє переслідувати райців чи накладати арешт на їхнє майно.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє львівським бурмистрові та райцям стягувати цизу з мешканців міста на покриття будівельних робіт біля міських ровів і передмур'їв. Він наказує поборці Яну Кровницькому допустити міську владу до цих надходжень, водночас квитуючи їх щодо стягненого податку.

Король Ян Ольбрахт звільняє львівських міщан на чотири роки від усіх королівських податків, мит та військових підвід з огляду на понесені ними витрати на фортифікацію міста. Водночас він підтверджує попередні вольності, надані Львову його батьком, королем Казимиром IV Ягеллончиком.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Автор описує справу належної суми або боргу й наводить частковий перелік сум та попередніх розрахунків. У документі є цифри й обчислення, однак пошкодження та складний почерк не дозволяють надійно прочитати всі позиції чи підсумок.

Король Михайло Корибут Вишневецький підтверджує і трансумує привілей Яна Казимира 1650 року та Владислава IV 1633 року, якими затверджено цеховий вількір, наданий 1627 року радою міста Львова об'єднаним ремеслам солодовників, броварів і медоварів.

Римський імператор Йосиф II дозволяє місту Львову проводити щорічний чотиритижневий ярмарок, що розпочинається першого понеділка після свята Трьох Царів. Водночас він наказує владі охороняти цей привілей і суворо забороняє місту стягувати будь-які збори з учасників ярмарку.

Імператор Франц II дозволяє проводити два щорічні ярмарки в селі Малехів, яке є власністю львівського шпиталю Святого Духа. Доходи від торгових і ярмаркових зборів призначаються на підтримку цього шпиталю та догляд за бідними й хворими.

Папа Пій VII повідомляє митрополичу капітулу у Львові про призначення Анджея Алоїзія Анквича львівським архієпископом після смерті Каєтана Кіцького. Він наказує капітулі виявити новому пастиреві належний послух і підкоритися його розпорядженням.

Документ висвітлює історію заснування Закладу глухонімих у Львові, стан його фінансів і склад керівництва, а також увічнює початок спорудження нової будівлі інституту на Личакові у 1840 році.

Імператор Фердинанд I підтверджує торговому містечку Рожнятів право на щорічне проведення семи ярмарків у визначені терміни. Застережено перенесення торгу на наступний буденний день у разі збігу з обов'язковим святом, а також наказано владі забезпечувати непорушність цього привілею.