Каталог джерел

Король визнає, що ділянка, раніше надана Іцку, не належить йому, а місту. Звертається до влади Львова з проханням виділити королівському слузі половину ділянки з фронту Єврейської вулиці у спадкове та вічне користування. Наказує виміряти її у присутності надісланого комірника Якуба Щавінського[?] і обіцяє винагородити місто королівською милістю.

Король підтримує прохання львівських євреїв про продовження терміну дії угоди з міською владою щодо торгівлі. Згідно з отриманою ним інформацією, угода не шкодить міським правам чи доходам; він рекомендує її зберегти та дозволити торгівлю на попередніх умовах.

Через небезпеку король наказує владі Львова подбати про оборонне спорядження та укріплення, а також зібрати продовольство, порох, кулі та інші необхідні запаси. Заповідає особистий приїзд і очікує належного порядку, доручаючи порозуміння з гетьманом та старостою.

Король нагадує привілей, що дозволяє його слузі Домініку Монтелупі торгувати в усіх містах Корони та Великого князівства Литовського протягом усього року. Влада Львова обмежує його на підставі власних прав і привілеїв. Король рекомендує угоду без очікування на рішення королівського суду і знову вимагає, щоб Монтелупі не забороняли продаж як під час ярмарків, так і поза ними.

Король закликає Львів до підготовки та наполегливої оборони перед можливим наїздом. Доручає львівському старості єдине керівництво та зверхність над мешканцями, наказує міській владі співпрацювати та запевняє у своїх зусиллях щодо допомоги.

Король інформує, що Пєкарський поранив його в голову при вході до церкви, але загрози життю немає. Наказує публічно оголосити цю новину, щоб недоброзичливі особи не використовували подію для розпалювання заворушень.

Заповідаючи прибуття з посполитим рушенням, король надсилає квартирмейстера Станіслава Сулімерського для розподілу квартир у Львові. Наказує додати йому двох присяжних і писаря та заборонити розквартирування і складання запасів без його відома.

Після скарги членів громади та пояснень магістрату король наказує усувати суперечки, дотримуватися привілеїв, декретів та мирових рішень. Доходи, надані місту новим привілеєм, мають служити суспільному благу, а не приватним вигодам.

Король оцінює скаргу міщан на владу як недостатню для подальшого конфлікту і рекомендує порозуміння. Водночас пише до уряду, щоб той дотримувався привілеїв, вироків, угод і давніх звичаїв.

Король дорікає Львову за ненадсилання представників до сеймової комісії, що встановлює ціни. Аргументи, надіслані письмово, слід було представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою солдатів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Король призначає майно слюсаря, який помер бездітним, на завершення ратушної вежі. Вимагає використання коштів для суспільного блага та звітування перед комісарами.

Король наказує співпрацювати при розмежуванні Збоїськ та Грибовичів від маєтку Львова після направлення справи трибуналом до розгляду на місці.

Король отримує часті скарги міщан Львова на старосту Станіслава Боніфація Мнішка. Перш ніж приступити до виконання сеймових та задвірних декретів, просить єпископа Акація Гроховського напоумити старосту і привести до згоди з містом, зі збереженням та примноженням міських вольностей згідно з нещодавно наданим привілеєм.

Король наказує магістрату Львова суворо дотримуватися монетарних універсалів. Перераховує євреїв, шотландців та інших, хто займається грошима, яким не дозволено всупереч законам обертати червоними золотими та талерами або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут зазначеної іноземної монети. Уряд має негайно карати винних; за недбалість або толерування порушень загрожує відповідальність самій владі міста.

У вцілілих фрагментах король посилається на готовність Адама Киселя до служби, а також на житомирський сеймик і надіслану інструкцію. Очікує зайняття нагальною оборонною потребою вітчизни та схилення інших воєводств до згоди. Значні втрати тексту не дозволяють відтворити повну вимогу чи деталі зустрічі.

Король очікує мирового вирішення суперечок між доктором Марціном Кампіаном, членом влади Львова, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити чесних міщан, які приведуть до угоди без порушення прав міста. Король також інформує про окремий лист до львівського архієпископа.

На прохання уніатських та неуніатських русинів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Влада міста має забезпечити учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським послом і допомагати київському митрополиту. Повинні заздалегідь призначити квартири та місця перебування духовенства та інших учасників.

Король розглядає скаргу міщан Львова на люстраційних комісарів, які під приводом нової кварти накладають невідомі раніше тягарі та обов'язки перед замком. Пояснює, що люстрації підлягають маєтки старост та орендарів, а не міська власність та її доходи. Наказує усунути неправомірні обтяження або пояснити причини їх накладення, нагадуючи попередні зауваження.

Король реагує на скаргу львівських міщан на нові повинності, внесені до люстрації. Наказує не обтяжувати купців і ремісників понад закон і видалити такі записи, попри вже видані старості витяги.

Король дозволяє використати готівку з депозиту київського воєводи для покриття нестачі коштів на військо. Видача потребує забезпечення комісарами та згоди підкоморія коронного як опікуна; коштовності та інші предмети мають залишитися в депозиті.

Королевич приймає зброяра Станіслава Солтисовича до своїх слуг. Просить про прихильність міської влади, свободу додаткового утримання з шинку та зниження орендної плати за міську шліфувальню, роботу якої переривають спуски ставу, брак води та ремонт валу.

Король наказує повернути львівським євреям товари, привезені на ярмарок і вилучені магістратом, який не дочекався вирішення спору. До часу винесення вироку забороняє перешкоджати їм у торгівлі.

Через загрозу з боку ворогів король надсилає до Львова артилерію з обладнанням. Просить про тимчасове зберігання пороху, куль і спорядження в міському арсеналі, а також про ділянку під власний арсенал згідно з планом Павла Гродзицького.

Король повідомляє про вивезення селітри всупереч чіткій конституції та без його дозволу. Наказує затримувати транспорти, що проходять через Львів, і зберігати селітру до подальших інструкцій.

Король рекомендує надати допомогу августинцям, які придбали місце колишнього монастиря черниць св. Катерини Сієнської за Галицькою брамою. Вказує на отриману згоду архієпископа і просить про підтримку міста та відсутність перешкод у будівництві.

Король переказує скаргу євреїв з передмістя на напади студентів та інших свавільних осіб, пограбування будинків, товарів і грошей. Наказує магістрату забезпечити порядок і показово карати винних.

Після скарги львівських вірмен король визнає порушення їхніх прав і привілеїв прикрим. Наказує повністю зберегти їхні права та звичаї, не чинити їм перешкод чи кривд.

Місто має надіслати до Варшави на 27 травня 1643 р. представників, які знають вартість іноземних товарів. Вони підтримають сеймову комісію, що співпрацює з підскарбіями при встановленні цін.

Король засуджує фінансування викупу за місто коштом майна відсутніх мешканців. Наказує розподілити витрати відповідно до статків і повернути майно Миколаю Боїму; конфіскацію залишає за королівським судом.

Король критикує поспішність у діях проти старости ломжинського. Надає йому охоронну грамоту і наказує надіслати до Любліна повноважних представників, розрахуватися за боргами та після їх погашення видати квитанцію.

Ян Казимир наказує Петру Ожзі доручити Іцку, орендарю чопового, виплатити заборговану суму магістрату Львова. Оригінал згадує дев'ять тисяч злотих; пізніша копія та обкладинка — десять тисяч.

Ян Казимир наказує Станіславу Лянцкоронському взяти участь у перевірці рахунків витрат із чопового на фортифікації Львова. Забороняє відправляти міську піхоту на посполите рушення; вона має залишитися як гарнізон міста.

Король затверджує трирічний контракт щодо Тлумачок, допускає заступника Байдултовича на час його від'їзду на королівській службі та надає переважне право на наступні три роки. Протилежні рескрипти визнає недійсними.

Король доручає повне командування містом та Львівським замком Олевінському, львівському войському. Магістрат має узгоджувати з комендантом питання безпеки, дотримуватися переданої ним волі короля та виявляти йому послух.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику полку руського воєводи. Наказує прийняти його з солдатами, прийняти присягу, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового на потреби гарнізону. Витрати мають бути розраховані при сплаті міських податків.

Король повідомляє про укладення шлюбного союзу з ерцгерцогинею Елеонорою, сестрою імператора. Заповідає прийняти її в Ченстохові в останні дні масниці та урочистості у Варшаві 2 березня. Очікує участі представників Львова у привітанні майбутньої королеви.

Король звинувачує владу Львова у підтримці осіб, що шкодять митним доходам, відганянні вартових та пропуску товарів без митного оформлення. Наказує запобігти зловживанням і карати також купців, що діють під захистом панів. Погрожує судовим переслідуванням королівським інстигатором.

На основі звіту надвірного коронного маршалка, адміністратора митниць, король звинувачує львівського перекладача Миколая Байдуловича у шкоді митним доходам та підбурюванні інших. Вимагає усунення його з посади та призначення наступника; у разі зволікання сам призначить відповідну особу.

Домініканці скаржаться королю на тісноту церкви та монастиря, а також відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля громадської вулиці. Просять дозволу на викуп кам'яниць біля церкви. Король наказує відправити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає допомоги міста без перешкоджання чернечому задуму.

Король висловлює жаль з приводу невдалих переговорів, що мали відвернути загрозу від руських земель. Заповідає скликання посполитого рушення та власний похід. До прибуття допомоги вимагає від Львова відважної та пильної оборони, згадуючи також швидку підтримку піхотою.

Король повідомляє магістрат про залишення Еліаша Лонцького на посаді коменданта та про наказ не обтяжувати мешканців і приїжджих неналежними зборами, з чітким урахуванням євреїв.

Король заступається за підкухотника Пшемислава [?] Дзіурського і наказує негайно розглянути його позов до міщанки Краузової [?].

Ян Убалдіні представляв місто на сеймі поза власною чергою, замінюючи Бартоломея Зіморовича на його прохання. Король наказує владі Львова допомогти йому в отриманні належної винагороди від колеги, якого він замінював.

Король наказує виконати попередній вирок, що захищає львівських євреїв. Нападники видають себе за студентів; магістрат має запобігати заворушенням, затримувати винних, судити та виганяти їх з міста.

Король забороняє магістрату самовільні дії проти єврейських купців, чиї крамниці були закриті. Спір має вирішити королівський суд.

Окремий лист доручає львівському старості зупинити дії міста, що шкодять купцям, до винесення вироку королівського суду.

Фердинанд повідомляє воєводі, що вже просив сенаторів та шляхту на сеймиках про допомогу у визволенні Курляндії, Семигалії та Пілтенського повіту з-під шведської влади. Просить воєводу про підтримку власним авторитетом та діями.

Влада Старої Варшави просить перевірити чутки про епідемію в околицях Кам'янця-Подільського. Вони не вважають їх підтвердженими, попри повідомлення з кількох сторін. Хочуть отримати достовірну інформацію, щоб вчасно подбати про безпеку здоров'я свого міста.

Влада Старої Варшави декларує солідарність з іншими магістратами у захисті прав і справедливості. Повідомляють, що сеймик Варшавської землі завершився вже на етапі вибору маршалка. Запевняють про спробу залучення інших земель і воєводств до постулатів адресатів.

Варшава веде перед Радомським трибуналом суперечку проти Варшавської землі щодо накладених на її користь шеленжних і чопів від іноземних вин. Просить Львів офіційно підтвердити, чи сплачує він ці податки і за якими ставками від бочки угорського вина, французького оксгефта та інших напоїв.