Каталог джерел

Наказ передати Яну Тарновському три фальконети з десяти королівських гармат, що зберігалися у Львові. Гармати, деформовані під час пожежі, мають бути розпізнані гармашами.

Наказ видати Яну Тарновському три гармати, щоб забезпечити королівський замок у Стрию. Одна з гармат описана вагою у два центнери.

Наказ ретельно забезпечити речі померлого турецького купця до подальших інструкцій. Ті, хто претендує на майно, повинні подати королю лист від турецького правителя.

Король нагадує два попередні накази про захист свободи та звільнень, наданих євреям з Туреччини за клопотанням турецького правителя. Знову вимагає їх виконання, погрожує суворою реакцією та вимагає усунення причин скарг або письмового пояснення від подавача.

Король визнає, що ділянка, раніше надана Іцку, не належить йому, а місту. Звертається до влади Львова з проханням виділити королівському слузі половину ділянки з фронту Єврейської вулиці у спадкове та вічне користування. Наказує виміряти її у присутності надісланого комірника Якуба Щавінського[?] і обіцяє винагородити місто королівською милістю.

Король надав Єжи Айхінгерові, своєму покоєвому, нерухомість на Єврейській вулиці у Львові, яка після смерті колишніх власників перейшла до королівської скарбниці за правом виморочного майна (kaduk). Наказує міській владі допустити його до вільного володіння та простежити, щоб ніхто йому не перешкоджав.

Король підтримує прохання львівських євреїв про продовження терміну дії угоди з міською владою щодо торгівлі. Згідно з отриманою ним інформацією, угода не шкодить міським правам чи доходам; він рекомендує її зберегти та дозволити торгівлю на попередніх умовах.

Повторне втручання проти людей, які привласнюють собі статус солдатів і нападають на шляхетські та королівські маєтки. Король наказує адресату співпрацювати з Єжи Мнішком; попередню вимогу відшкодувати збитки та розійтися групі не було виконано.

Сигізмунд III звинувачує міську владу в перешкоджанні угоді єзуїтів з євреями. Власники земель, які євреї хочуть викупити для єзуїтів, за словами короля, готові поступитися ними за відповідну плату, але спротив міста блокує порозуміння. Король знову вимагає довести угоду до кінця.

Король доручає Петру Ожзі, львівському земському судді, представити способи завершення тривалої справи єзуїтів з євреями. Закликає владу Львова без подальшого зволікання провести обмін ділянками, обговорений з їхніми представниками в Кракові.

Король нагадує привілей, що дозволяє його слузі Домініку Монтелупі торгувати в усіх містах Корони та Великого князівства Литовського протягом усього року. Влада Львова обмежує його на підставі власних прав і привілеїв. Король рекомендує угоду без очікування на рішення королівського суду і знову вимагає, щоб Монтелупі не забороняли продаж як під час ярмарків, так і поза ними.

Заповідаючи прибуття з посполитим рушенням, король надсилає квартирмейстера Станіслава Сулімерського для розподілу квартир у Львові. Наказує додати йому двох присяжних і писаря та заборонити розквартирування і складання запасів без його відома.

Король оцінює скаргу міщан на владу як недостатню для подальшого конфлікту і рекомендує порозуміння. Водночас пише до уряду, щоб той дотримувався привілеїв, вироків, угод і давніх звичаїв.

Король дорікає Львову за ненадсилання представників до сеймової комісії, що встановлює ціни. Аргументи, надіслані письмово, слід було представити через делегатів. Окремо запевняє про нагляд комісарів за поведінкою солдатів і наказує владі дбати про безпеку міста.

Король призначає майно слюсаря, який помер бездітним, на завершення ратушної вежі. Вимагає використання коштів для суспільного блага та звітування перед комісарами.

Король наказує співпрацювати при розмежуванні Збоїськ та Грибовичів від маєтку Львова після направлення справи трибуналом до розгляду на місці.

Король отримує часті скарги міщан Львова на старосту Станіслава Боніфація Мнішка. Перш ніж приступити до виконання сеймових та задвірних декретів, просить єпископа Акація Гроховського напоумити старосту і привести до згоди з містом, зі збереженням та примноженням міських вольностей згідно з нещодавно наданим привілеєм.

Король наказує магістрату Львова суворо дотримуватися монетарних універсалів. Перераховує євреїв, шотландців та інших, хто займається грошима, яким не дозволено всупереч законам обертати червоними золотими та талерами або скуповувати їх для вивезення. Забороняє ввезення та збут зазначеної іноземної монети. Уряд має негайно карати винних; за недбалість або толерування порушень загрожує відповідальність самій владі міста.

У вцілілих фрагментах король посилається на готовність Адама Киселя до служби, а також на житомирський сеймик і надіслану інструкцію. Очікує зайняття нагальною оборонною потребою вітчизни та схилення інших воєводств до згоди. Значні втрати тексту не дозволяють відтворити повну вимогу чи деталі зустрічі.

Король очікує мирового вирішення суперечок між доктором Марціном Кампіаном, членом влади Львова, та урядами й приватними особами. Сторони мають спільно призначити чесних міщан, які приведуть до угоди без порушення прав міста. Король також інформує про окремий лист до львівського архієпископа.

На прохання уніатських та неуніатських русинів король призначає генеральний синод у Львові на 28 жовтня 1629 року. Влада міста має забезпечити учасникам безпеку, запобігати заворушенням, співпрацювати з королівським послом і допомагати київському митрополиту. Повинні заздалегідь призначити квартири та місця перебування духовенства та інших учасників.

Король розглядає скаргу міщан Львова на люстраційних комісарів, які під приводом нової кварти накладають невідомі раніше тягарі та обов'язки перед замком. Пояснює, що люстрації підлягають маєтки старост та орендарів, а не міська власність та її доходи. Наказує усунути неправомірні обтяження або пояснити причини їх накладення, нагадуючи попередні зауваження.

Король наказує повернути львівським євреям товари, привезені на ярмарок і вилучені магістратом, який не дочекався вирішення спору. До часу винесення вироку забороняє перешкоджати їм у торгівлі.

Король переказує скаргу євреїв з передмістя на напади студентів та інших свавільних осіб, пограбування будинків, товарів і грошей. Наказує магістрату забезпечити порядок і показово карати винних.

Місто має надіслати до Варшави на 27 травня 1643 р. представників, які знають вартість іноземних товарів. Вони підтримають сеймову комісію, що співпрацює з підскарбіями при встановленні цін.

Ян Казимир наказує Петру Ожзі доручити Іцку, орендарю чопового, виплатити заборговану суму магістрату Львова. Оригінал згадує дев'ять тисяч злотих; пізніша копія та обкладинка — десять тисяч.

Ян Казимир наказує Станіславу Лянцкоронському взяти участь у перевірці рахунків витрат із чопового на фортифікації Львова. Забороняє відправляти міську піхоту на посполите рушення; вона має залишитися як гарнізон міста.

Король засуджує владу Львова за невиконання його поради та допущення вбивств і пограбувань. Вимагає суворого розслідування, затримання всіх винних та спільників, а також їх ув'язнення до приїзду комісії. Наголошує, що не можна чинити кривду євреям та невіруючим, а також проливати невинну кров, і передбачає покарання винних як приклад для інших.

Після нападів татар і козаків король доручає оборону Львова Яну Беренсу, підполковнику полку руського воєводи. Наказує прийняти його з солдатами, прийняти присягу, забезпечити допомогу в обороні та виділити кошти з чопового на потреби гарнізону. Витрати мають бути розраховані при сплаті міських податків.

Король звинувачує владу Львова у підтримці осіб, що шкодять митним доходам, відганянні вартових та пропуску товарів без митного оформлення. Наказує запобігти зловживанням і карати також купців, що діють під захистом панів. Погрожує судовим переслідуванням королівським інстигатором.

Король повідомляє магістрат про залишення Еліаша Лонцького на посаді коменданта та про наказ не обтяжувати мешканців і приїжджих неналежними зборами, з чітким урахуванням євреїв.

Король забороняє коменданту Еліашу Лонцькому нові збори з мешканців та приїжджих. Він має прийняти встановлений гонорар у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Король вимагає покарання Вацлава Лянцкоронського та його спільника за свавільне викрадення двох пекарів з передмістя Львова у зв'язку з вимогою боргу. Можливі позови мають розглядатися у відповідному львівському суді.

Король наказує виконати попередній вирок, що захищає львівських євреїв. Нападники видають себе за студентів; магістрат має запобігати заворушенням, затримувати винних, судити та виганяти їх з міста.

Король забороняє магістрату самовільні дії проти єврейських купців, чиї крамниці були закриті. Спір має вирішити королівський суд.

Окремий лист доручає львівському старості зупинити дії міста, що шкодять купцям, до винесення вироку королівського суду.

Марія Луїза повідомляє про переїзд із Самбора до Львова Красінської, панни з її почту, та Палмерової задля безпеки. Просить магістрат надати відповідні вільні приміщення та всі зручності, необхідні під час перебування.

Королева дякує Малаховському за зауваження щодо її запланованої поїздки для виконання обітниці паломництва до апостольських порогів. Обіцяє вдячність за кожної нагоди. Французька приписка говорить про повагу та дружбу, а також містить вітання для дружини адресата.

Імператор вітає з перемогою польської кінноти над турками та татарами над Дністром і здобутою здобиччю. Дякує Богу та висловлює надію, що успіх буде доповнений відвоюванням Кам'янця.

Влада Старої Варшави просить перевірити чутки про епідемію в околицях Кам'янця-Подільського. Вони не вважають їх підтвердженими, попри повідомлення з кількох сторін. Хочуть отримати достовірну інформацію, щоб вчасно подбати про безпеку здоров'я свого міста.

Влада Старої Варшави декларує солідарність з іншими магістратами у захисті прав і справедливості. Повідомляють, що сеймик Варшавської землі завершився вже на етапі вибору маршалка. Запевняють про спробу залучення інших земель і воєводств до постулатів адресатів.

Варшава веде перед Радомським трибуналом суперечку проти Варшавської землі щодо накладених на її користь шеленжних і чопів від іноземних вин. Просить Львів офіційно підтвердити, чи сплачує він ці податки і за якими ставками від бочки угорського вина, французького оксгефта та інших напоїв.

У відповідь на прохання про інформацію щодо спільного цеху склярів та бляхарів магістрат Старої Варшави повідомляє про видачу завіреного відпису його статей. Зазначає, що статут надав магістрат, потім його затвердили польські королі, а відпис звірено з оригіналом.

Влада Старої Варшави співчуває львів'янам через обтяження, накладені Бецалом. Повідомляють про припинення у себе збору 2 злотих з кожних 100 злотих, якого вимагав адміністратор мит від купців, що їхали на ярмарок до Ярослава. Описують також самостійну інтервенцію проти збільшення гіберни, попри відсутність співпраці делегатів Львова та Кракова.

Глиняни підтверджують, що Григорій привіз зі Львова листи, визначені як московські. Бурмістр одразу передав їх через гінця до Білого Каменю. Відправники просять вірити Григорію Юркевичу.

Райці Долини підтверджують отримання універсалу 10.04.1629. На містечко припадає 30 злотих донативи; мешканців поінформовано, а термін передачі грошей до радного уряду Львова встановлено на 15.05. Це не є квитанцією про здійснену оплату.

Бурмістр Дрогобича та його колеги просять дозволу надіслати львівського майстра справедливості у справі ув'язненої жінки. Надсилають двох міщан, які мають повернутися з катом, і обіцяють їх відіслати після виконання дій. Лист не вказує звинувачення чи виду покарання і не підтверджує виконання страти.

Влада Замостя передає повідомлення про епідемію в Немирові, околицях Пикова та в глибині України. Описують оголошувану під звук сурми заборону приймати людей без перевірки та вимогу паспорта для приїжджих. Просять Львів про подібні заходи захисту.

Магістрат Кам'янця засвідчує, що Шимон Ламіноти [?], міський слуга Львова, привіз на підводах пакунки, пов'язані з литовським підкоморієм Мнішеком, послом Речі Посполитої до Порти. Підтверджує їх отримання та засвідчує документ печаткою; непевну частину списку залишено з пропусками.