Вдова просить кредитора змилуватися над нею та дітьми

Вельмишановний пане Форбсе, мій Пане і Добродію! Так пізно відповідаю через клопоти й страждання, які безвинно терплю від кредиторів мого покійного чоловіка. Хоча вони бачать мою невинність, не зважають на неї. Воліла б мати справу з «Manistami» [?; слово не встановлено] або з іншими людьми, ніж із такими немилосердними та безжальними особами. Довго зволікали з розв’язанням справи бідної вдови й цим мене зруйнували. Не бачу, щоб самі багато виграли або могли виграти, навіть коли й далі руйнуватимуть мене й змушуватимуть до непотрібних витрат. Не маю іншої надії, крім мого Бога, який не покине мене з малими дітьми. Тому благаю Вас і падаю до ніг: як порядного чоловіка з добрим сумлінням прошу зважити на мене й бідних осиротілих дітей, яких залишив мені чоловік. Прошу розглянути моє злиденне становище. Беру Бога за свідка, перед яким усе відоме: цієї великої втрати Ви, панове, зазнаєте не через мене, а через тяжкі часи й лихих людей. Присягаю своїм сумлінням перед Божою величчю: вже не маю з чого заплатити. Платила, доки могла, й цим сама довела себе до руїни. Віддала навіть усі дрібні речі та коштовності, які чоловік подарував мені за життя, хоча вони не належали ані до торговельного майна, ані кредиторам [твердження авторки про права на ці речі]. Подаю це на Ваш розсуд і прошу зважити на мою тяжку вдовину долю. Лише Бог знає, як я живу на цьому світі. Воістину немає милосердя серед наших панів. Прошу Бога, щоб вони якнайшвидше вдовольнилися моєю смертю, бо мені здається, що кінець мого життя близький: таких мук неможливо витримати. Стократно прошу, мій Пане і Добродію, про милість і звільнення від цього тягаря, щоб я могла мати хоч якийсь спосіб утримувати себе та сиріт. Тепер мушу жити із залишених запасів і зрештою буду цілком зруйнована. Прошу схилити й інших кредиторів до того, щоб зважили на мою невинність. Де нема чого взяти, там навіть цісар утрачає право [приказковий вислів]: з людини, позбавленої всього, та з беззахисних дітей нічого не візьмуть. Заради всемогутнього Бога віддаюся Вам. До кінця життя буду зобов’язана молитися за Вас. Віддаю Вас під опіку найвищого Бога, а себе доручаю Його незмінній ласці й залишаюся щиро прихильною приятелькою та слугою, Ельжбета Ґордонова. Люблін, 31 травня 1692. Адреса: Артурові Форбсу; за люб’язного посередництва Вільгельма Гардланда [?; прізвище посередника непевне].

Mnie wielce mosci Panie Forbess, a moy MM Panie y Dobrodzieiu. Że tak nierychło mie przychodzi odpisać WM Dobrodziejowi moiemu, przyczyna iest moich kłopotach y turbacjach ktore ia ponosić muszę niewinnie od Ichmosciow PP Credytorow nieboszczykowskich, że chociaż na oczy widzą moią niewinność, na to respektu nie masz. Bodaj bym miała sprawę z Manistami [?] albo z inszemi ludźmi sprawę, a nie z takimi niemiłosiernymi y nielitościwymi ludźmi. Przez tak długi czas mnie ubogą sierotę od czasu do czasu zwłoczyli, przez co mnie zruynowali y sami siebie niewiele widzę wskurali albo wskuraią, chociaż mnie y daley będą ruynować y wniwecz obracać y do niepotrzebnych ekspensow wyciągać. Ale ia nie mam nikogo inszego na dzieię, tylko do Boga moiego, ktory mnie nigdy nie opuści z tymi drobnemi dziatek. Zaczym ia do samego WMM P suplikuię y do nog upadam, abyś iako grzeczny y sumienia dobrego człowiek miał respekt na mnie y na ubogie pozostałe sieroty moie, ktore mie zostawił, y uważyć raczył mizerną kondycią moią na tym świecie, bo biorę Boga mego na świadectwo, przed ktorym iest wszystko wiadomo, że nie przeze mnie WMM Państwo tę wielką szkodę ponosicie, tylko przez ciężkie czasy y przez złych ludzi. Zaczym na sumienie moie to przysięgam przed maiestatem Bożym: nie mam skąd co dać. Pokim mogła, wypłacałem, przez co y sama siebie wniwecz obracałem się, bo mnie wszystkie drobiazgi, to iest co bymkolwiekim miała kleynocikow, wszystko mnie za żywota swego podarował, chociaż to cale do handlu nie należało ani do panow credytorow. Na wysoki rozsądek dawam WMM P, abyś to z łaski swoiey chciałeś konsiderować y mieć też miłosierdzie na moię ciężkie sieroctwo, co iedno Bogu samemu wiadomo moie życie na tym świecie, bo zaprawdę nie masz [s. 5] miłosierdzia między naszemi panami y życzę to sobie od Boga mego aby się śmiercią moią iako nayprędzey ukontentowali, bo iako się miarkować mogę że bliski iest kres życia mego, bo na takie katusze iako ia ponosić muszę niepodobno wytrwać. Zaczym proszę po stokrotnie WMM Pana y Dobrodzieia mego, chciey z łaski swoiey mieć miłosierdzie nade mną y uwolnić mnie od ciężaru mego, żebym mogła mieć iaki iakukolwiek sposob do życia mego z tymi sierotami, bo tak z gotowego żyć muszę, do ostatka się wniwecz obrocić. Chciey moy Dobrodzieiu y inszych Ichmosciow PP Credytorow do tego pobudzić, aby uważali niewinność moię, bo gdzie nie masz co wziąć tam prawo cesarz stracił, bo z żadnego nagiego y z dziecięciu bezbronnych nic nie wezmą. Zaczym na Boga wszechmogącego na samego WMM Pana y Dobrodzieia mego się zdawam, za ktorego do zgonu życia mego powinnam Pana Boga prosić w niegodnych modlitwach moich. Do ktorego opieki naywyższego Boga WMM Pana oddawszy się, sama zaś w nieodmienną łaskę iako naypilniey rekomendowawszy się zostawaiem WMM Pana y Dobrodzieia mego cale życzliwa przyiaciołka y sługa, Elżbieta Gordonowa. Data w Lublinie d. 31 Maia A° 1692. [Adres odwrócony:] Memu wielce mci Panu y Dobrodziejowi memu Jmci Panu Arth[u]r Forbes[s]owi […] za faworem Jmci Pana Wilhelma Hardlanda [nazwisko?] […] pilno proszę.