Ян Ігнатовський до писаря Голембьовського щодо повернення боргу

[S. 2] Люблін, 10 жовтня 1702 року Коли мені трапляється певна нагода з проїжджим Еліаном, міщанином львівським, який прямує з Варшави через Люблін, не забарюся звернутися листом до Вашої Милості Пана. Я писав уже кілька листів, на які подеколи отримував відповідь, вичитуючи в них запевнення, що як тільки випаде надійна нагода, Ваша Милість Пан відішле мені належні мені кошти в розмірі 162 польських злотих і 27 грошів. А саме запозичених у мене в такий спосіб: По-перше, згідно зі скриптом: 70 злотих. По-друге, за реєстром: 72 злотих 12 грошів. По-третє, піввстові застава: 6. По-четверте, Погницькому [...] 10 злотих 21 гріш. Сума: 165 грошів 23. 162 злотих 27 грошів. Ось тепер є найпевніша нагода, тож сподіваюся від Вашої Милості Пана щирого дотримання слова і передачі належного мені через цього ж подавця листа — прошу йому виплатити і погостити його. Змилуйтеся, мій пане, адже минуло вже кілька років, відколи ви боргуєте, і кілька письмових обіцянок я отримав, а ніякого задоволення вимог не маю від Вашої Милості Пана, тільки марною надією Ваша Милість Пан мене тішите. А це не годиться — кривдите мене, який робив добро Вашій Милості Пану. Згадайте ж собі, Ваша Милість Пане, і те: [S. 3] що чуже конче треба повернути, як навчає наша віра. Якщо ж і з цією нагодою Ваша Милість Пан мені його не відішле, а я зараз у великій скруті як бідний пахолок, то мусите, Ваша Милість Пане, звикнутися з думкою, що доведеться мені це віддати на страшному Суді Творця. Але цього я не бажаю ні Вашій Милості Пану, ні собі, бо не час на те. Гроші в той час не матимуть жодного обігу, лише совістю треба буде збиток надолужити. Тому й удруге вельми прошу через цього ж подавця листа про повернення мені належного, оскільки й він сам мені при цьому обходиться у витрати. Будьте мені, Ваша Милість Пане, здорові й ласкаві; ласці Вашої Милості Пана доручаю себе раз і назавжди як доброму приятелеві. Пам'ятайте, Ваша Милість Пане, про мене і про ту справу, яку я перед очі Вашій Милості Пану представив, і прошу про неї. А наостанок прощавайте. Ян Ігнатовський Прошу про відповідь разом із грошима.

[S. 2] // L[ublin]ie 10 octobra A[nn]o 1702 Gdy mi sie trafia pewna okazija przeyezdzącego [skreślone: Lwowa] Eliana mieszczanina Lwowskiego, od warszawy prez Lublin, nie omieszkam nadgłosić sie literą swoią do waspana, pisałem kilka listow. Gdziey na niektóre miałem respons wyczytuiąc w nich ze jak tylko będzie pewna okazija mam deklaracyją odesłania mnie moią należytość Zło pol: 162 gr 27. A to tym sposobem nabranych u mnie: - 1mo według Skryptu Zło. 70 2do z regestru - Zło. 72. gro 12. 3tię puwstowi zastawiaiątko. - [37 f 3? skreślone] - - 6 4to Pognickiemu zanikł Zło 10 gro - 21 Summa 165 [skreślone: f.] gro 23 # # 162 f 27 Otoż teraz iest, [skreślone: teraz,] naypewnieysza okazija spodziewam sie więc od waspana rzetelności słowu dotrzymać y przez tegoż oddawcę listu mnie moie należytość zakredytowac mu proszę y poczestowac. Zmiłuy się moy panie wszak to kilka lat temu jak sie winno y kilka deklaracyj listownych miałem a żadney satyswakcyi nie odbiram od waspana. tylko nadzieją mnie waspan cieszysz A to się nie godzi mnie krzywdzisz ktorem dobrze waspanu czyniłem więc wspomniey waspan sobie - y to. - [S. 3] = ze co cudzego trzeba koniecznie oddać wiara nasza uczy, jeżeli tedy przez te okazyie waspan mi nie odeslesz, ktorem teraz iestem bardzo potrzebny jako chudy pachołek, to musisz waspan mieć te myśl, na strasznym Sądzie Stwórcy na tego oddać mi, Ale tego nie zyczę waspanu y sobie bo nieczas - Piniądzu na ten czas nie będą mieli żadney kurwencyj tylko sumieniem potrzeba będzie nadgrodzic Oto y powtornie upraszam przez tegoż oddawcę listu O oddanie mnie moie należytości ponieważ y tenże sam kostuie mnie przytym, Bądz mi waspan zdrow y łaskaw y łasce sie waspana polecam raz nazawsze jako dobremu przyjacielowi y pamięt[ay] waspan o mnie owym jnteresie ktorem waspanu przed oczy przełożyłem y upraszam oniegoż A na koniec Adiew Jan Ignatowski upraszam o respons razem z piniędzmi