Каталог джерел

Король Сигізмунд I Старий затверджує відмову влади Любліна від судового позову проти Львова у справі затримання купців, які прямували на люблінські ярмарки. Монарх звільняє львівських міщан від будь-яких претензій, а також підтверджує львівське право складу та інші торговельні привілеї.

Катерина Годлевська наполегливо просить брата терміново надіслати гроші для покриття зобов'язань, побоюючись службових неприємностей. Вона також повідомляє про складні розрахункові та майнові справи, пов'язані, зокрема, з пані городоцькою.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову Пекарський млин разом із так званою третьою міркою та всіма прибутками за Краківською брамою, звільняючи його від можливості викупу монархом. Документ включає млин під виключну міську юрисдикцію магдебурзького права у Львові.

Автор протестує проти перейняття кам'яниці Катерини П'єрґєвичової через цесію боргу. Посилаючись на конституцію 1678 року, він вимагає повернення нерухомості до міського обігу за відповідну ціну.

Ф. С. Годлевський передає президентові та владі Львова відповідь і копію листа до блонського старости щодо супліки скривдженої пані Георгієвичової. Він просить передати ці документи зацікавленій жінці.

Король Сигізмунд I Старий здійснює пергаментне засвідчення акта 1533 року, який відкладає вирішення суперечки між Краковом і Львовом про право складу та свободу транзиту до найближчого вального сейму. До остаточного розгляду справи монарх наказує зберегти чинний стан володіння та юридичну силу привілеїв обох міст.

Станіслав Йодуровський повторює прохання до президента Львова призначити депутатів для оцінки пустищ, що межують із кам'яницею Гонсьоровських. Він заявляє про готовність приїхати та сплатити кошти після повідомлення про їх обрання, бідкаючись на марні поїздки до міста, здійснені досі.

Король Сигізмунд I відкладає на десять років розгляд спору між Краковом і Львовом стосовно права складу товарів з огляду на необхідність ретельного дослідження привілеїв і допиту свідків. Доти він наказує дотримуватися умов, визначених у декретах 1533 та 1537 років.

Теодор Годшон повідомляє Артура Форбса про смерть кравця Беккера та спроби вдови каштеляна заволодіти його майном. Він звертається з проханням зберегти в таємниці гроші покійного, віддані на зберігання Форбсу, а також допомогти задовольнити власні претензії.

Годшон просить зятя Форбса видати Йонашеві два тюки сукна, продати залишок червоного напівшарлату та безпечно провести грошовий розрахунок через полковника Салкіна.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілеї, які вилучають міщан і жителів Львова з-під юрисдикції шляхетських, земських та гродських судів. Усі їхні справи мають розглядатися виключно перед належним міським судом магдебурзького права під загрозою недійсності інших вироків.

Станіслав Ґожевський сповіщає Яна Яблоновського про відправлення векселя та відповіді від влади Ґданська, а також про переполох серед саксонських військ, які збирають припаси в Торуні. Автор просить про подальші розпорядження, не бачачи потреби довше залишатися у Свеці.

Станіслав Ґожевський запевняє руського воєводу Яна Яблоновського в тому, що регулярно надсилає листи з кожною поштою. Він віддається під його опіку та просить надати подальші панські накази.

Переправа через Віслу затримує пошту. Автор пропонує спосіб позичити гроші через посередника із забезпеченням підписом Вінярського; вказує також інший контакт.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський затверджує фундаційний документ перемишльського каштеляна і генерального руського старости Миколая Гербурта Одновського, що засновує та забезпечує колегію з п’яти мансіонаріїв при головному вівтарі Львівської катедри.

Ґ. Ґолембйовський дякує за отримання речей від кравця і просить адресата подбати про те, щоб заставлена делія не пропала в руках єврейських кредиторів за незначну суму. Він також запевняє, що сплатить свій борг після приїзду до Львова, та згадує про надіслане вино, яке чекає випити у товаристві хорунжого.

Голембьовський запитує про речі, забрані від кравця, просить зберегти скриню з паперами, а також викупити та продати делію для покриття боргу.

Ґолембьовський описує місце проживання чоловіка, у якого зберігається заставлена шпилька, й оцінює її вартість у чотири червоні золоті. Він знову запевняє Ігнатовського, що поверне борг.

Крамарські записи, що містять перелік колоніальних товарів і сухофруктів із зазначенням їхньої кількості та цін. Друга частина містить реєстр фінансових розрахунків і дрібних боргів різних клієнтів.

Ґ. Ґолембьовський пише з Веняви до Ігнатовського, дивуючись відсутності відповіді на попередній лист, попри передані гроші на оплату пересилання. Повідомляє про свій швидкий приїзд до Львова і передає вітання знайомим.

Лист містить великодні побажання, вказівки щодо розшуку застави у кравця та запевнення про сплату боргу. Автор запрошує хорунжого до Варшави.

Автор просить надіслати квитанції на 38 та 60 злотих і свідоцтво про добропорядне перебування у Львові. Документи та підтримка потрібні йому в суперечці про 300 злотих.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

В. Голодинський висловлює глибоке співчуття з приводу нещасть, що спіткали Львів, та запевняє у своїй незмінній прихильності й підтримці зусиль міського синдика. З нагоди великодніх свят він складає владі міста побажання процвітання та відродження разом із Воскресінням Христовим.

Автор відкидає виправдання міста щодо грошей. Він стверджує, що не кривдить міщан, але більше не може утримувати людей, які служать без платні, власним коштом.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку на користь міста Львова, забороняючи передміщанам із Краківського передмістя та Підзамча шинкувати напої й вести вільну торгівлю. Документ підтверджує давніші декрети, обмежує дозволену кількість ремісників на передмісті визначеними квотами й накладає на передміщан вічне мовчання.

Ґольський вимагає заарештувати волоських купців і затримати їхнє майно доти, доки вони не відшкодують збитки Лонцькому. Він звинувачує їх у нападі на заїзд Лонцького, а райців — у потуранні цьому.

Станіслав Ґольський доручає опіці влади Львова пана Лонцького, який, попри заслуги перед королем і Річчю Посполитою на Волощині, зазнав там тяжких кривд і досі не домігся справедливості. Він просить бурмистра та райців виявити прихильність до потерпілого, котрий особисто викладе їм свою справу та намічені дії.

Станіслав Гольський у різких висловах картає львівських райців за незаконний суд і пограбування заслуженого перед Річчю Посполитою пана Лонцького, попри його покликання на свій протекторат. Він обіцяє райцям дошкульні наслідки на власній шкурі, якщо вони не відшкодують потерпілому завданих кривд.

Станіслав Гольський дорікає львівським райцям за неправомірний і надто суворий розгляд справи Ланьцького, який пограбував купців мултянського господаря. Він запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності та повідомляє, що особисто і належним чином відпустив потерпілих купців.

Король Сигізмунд I Старий надає місту Львову привілей, який встановлює, що львівські міщани не зобов'язані подавати та пред'являти свої права й документи перед жодними урядовцями чи комісарами, а виключно особисто перед королем та його наступниками в межах Королівства Польського.

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вжито полемічне окреслення «схизматики» й наголошено на захисті вірян.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату та презенти на препозитуру костелу і шпиталю Святого Духа у Львові. Документ покладає на львівського архієпископа обов'язок інвестувати кандидатів, висунутих міською владою, і застерігає непорушність цього права перед можливими коронними претензіями.

Александр Ґордон доповідає владі Львова про розмову з теребовельським писарем, який запропонував залагодити миром суперечку про відшкодування збитків від пожежі шляхом формального відхилення позову в суді. Автор просить магістрат ухвалити рішення з цього питання, надіслати процесуальну довіреність і надати кошти для оплати адвокатів.

Королівські комісарі, призначені королем Сигізмундом I, провели розмежування та насипання межових курганів (копців) між королівськими селами в оренді (тенуті) Миколая Дідушицького та Миколая Одновського й володіннями митрополичої капітули у Львові. Рішення ухвалено на підставі пред'явленого документа про розмежування 1463 року та присяжних свідчень найстаріших свідків.

Гордон повідомляє Тельєру про банкрутство та вилучення товарів і хатнього майна. Він ставить під сумнів розмір збитків, заявлених золотарем, і радить дійти мирової угоди.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує та затверджує ординаріатною владою привілей короля Сигізмунда I, що передає райцям міста Львова вічне та безвідкличне право патронату і презенти препозитури шпитального костелу Святого Духа у Львові. Акт видано після попереднього едиктального виклику ймовірних опонентів та констатації їхньої невиправданої неявки.

Ґордон дякує Форбсу за гостинність у Кракові, запитує про відповіді на листи та просить про тканину. Переказує вітання дружині й дітям адресата.

Річард Гордон звертається до купця Артура Форбса, який перебуває на ярмарку, з проханням придбати відповідні шкіри для зимового пальта. Він обіцяє розрахуватися та висловити вдячність одразу після виконання замовлення.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Ґордон звітує про переговори з канцлером і підскарбієм. Він просить надіслати процесуальні документи, повноваження для послів і надати роз'яснення щодо скарги кармелітів взутих.

Звістки про пошесть затримують подорож Ґордона. Він описує міські заходи безпеки, подальші скарбові справи Львова та необхідність здобути прихильність підскарбія.

Король Сигізмунд I Старий здійснює вічне дарування спустілого села Оленчиці у Львівській землі на користь львівського архієпископа Петра Стажеховського та тамтешнього митрополичого костелу з метою збільшення доходів архієпископського столу. Документ вилучає село з-під монаршої юрисдикції та включає його в межі церковного імунітету.

Томас Гордон звертається до Артура Форбса з проханням надіслати зразки та придбати добротне сукно відповідних кольорів, так щоб воно надійшло до початку ярмарку в Ярославі. Нагадує про дану обіцянку щодо вчасного доправлення, а в приписці згадує про продаж власного коня.

Томас Гордон підтверджує отримання листа від Артура Форбса й запевняє його у швидкій передачі належних грошей до Ряшева. Він також висловлює сподівання, що його колишній покровитель уже задовольнив попередні вимоги адресата.

Томас Ґордон просить Артура Форбса стягнути кошти з Даніеля Бернта, обіцяє сплатити давній борг після повернення з Варшави та замовляє 60 ліктів червоного адамашку.

Томас Ґордон надсилає зі Львова краківському купцеві Артуру Форбсу лист, призначений для оберлейтенанта Яна Вана, з проханням простежити за фінансовим розрахунком. У листі він також передає щирі вітання адресатові, його дружині та спільним знайомим.

Роберт Белл має здійснити виплату. Ґордон пояснює затримку торговельними труднощами й замовляє фіолетову тканину та 60 ліктів червоного дамасту.

Ґордон пише про труднощі з пошуком відповідних людей, подорож хлопця через Люблін до Ґданська та перебування короля в Жовкві.

Гордон зазначає лише 69 ліктів адамашку та просить Форбса перевірити реєстр. Він пояснює затримку оплати та повідомляє про смерть Джеймса Ґейрдена у Варшаві.