Каталог джерел

Ректор дякує магістрату за привітання. Кандидат Беллі повинен ще вдосконалювати освіту; ректор волів би відправити іншу особу, але погодиться, якщо місто наполягатиме на своєму виборі. Хвалить підтримку академічної школи.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Реєстратор просить утримати 34 злотих із суми, яку львівська каса має виплатити Гершку Лахмановичу. Це заборгованість за витяги та засвідчення; після отримання грошей він обіцяє надати розписку.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Ф. Веніно скликає львівських райців на ранкове засідання в ратуші, представляючи розлогий порядок денний, що охоплює, зокрема, питання скасованих мит, наближення виборів, судовий процес щодо Замарстинова, а також приміщень і податків. Він також нагадує про обов'язки ґречності магістрату щодо можновладців, які перебувають у місті.

Підскарбій великий коронний Теодор Вессель повідомляє львівський магістрат про правила прийому повноцінних вроцлавських тимфів за ціною двох шостаків. При цьому він пояснює, що заборонив випускати зайві таблички для їх розпізнавання, покладаючись на розсудливість і сумління торговців.

Великий підскарбій коронний Теодор Вессель дозволяє владі Львова публічно оголосити офіційний перелік доброякісних шостаків, скріплених його печаткою, залишаючи це рішення на її розсуд. Водночас він застерігає, щоб зразки монет, припечатані до аркушиків, не викликали жодних сумнівів щодо своєї справжності.

Іван Виговський виправдовує попереднє мовчання козацької сторони труднощами, що нагромадилися, і сповіщає про якнайшвидше відправлення послів до князя Трансильванії після весілля Тимоша Хмельницького в Молдавії. Запевняє в непорушності давнього союзу та відсилає за подробицями до усних повідомлень посланця.

Іван Виговський дякує Яношу Кемені за прихильність і зичливість, про які дізнався від семигородського посольства та від свого підписаря Михайла Гунашевського. Він запевняє у своїй взаємній дружбі та відданості як семигородському воєначальнику, так і князю Дьєрдю II Ракоці.

Король Сигізмунд I переводить село Жидатичі, що належить до митрополичої капітули у Львові, із земського права на церковне. Водночас він звільняє цей маєток від обов'язку військових походів, податкових поборів та всіх інших повинностей світського права.

Іван Виговський запевняє міську владу Львова у своїй прихильності й посередництві в переговорах та радить неодмінно вислати міських послів до гетьмана наступного ж дня.

Іван Виговський запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності до посередництва через відряджених послів. Водночас він закликає міщан беззастережно здатися на ласку гетьмана Богдана Хмельницького.

Король Сигізмунд I підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика від 1456 року, який забезпечує щоквартальні виплати для архієпископа та львівської капітули з львівського й городоцького мит, а також із дрогобицьких солеварень. Він наказує митникам і солеварам своєчасно сплачувати ці суми під загрозою покарання та примусу з боку львівського старости.

Король Сигізмунд I Старий наново засновує цех кравців у Львові, забороняючи займатися цим ремеслом у місті та на передмістях ремісникам з-поза братства. З-під цехового обов'язку вилучено лише двох замкових кравців, призначуваних львівським старостою.

Королівські комісари вирішують майновий спір між удовою та доньками покійного райці Яна Коснара та львівським підкоморієм Миколаєм Одновським. Справа стосується повернення 350 флоринів заставного боргу та повернення кам'яниці, розташованої на львівському Ринку.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек дозволяє звести нову амвону в наві катедри для польського проповідника на час вакантності посади німецького проповідника, з огляду на великий наплив вірян після пожежі храму. Документ застерігає повернення до первісного порядку виголошення казань у хорі та каплиці, щойно міська рада призначить німецького проповідника.

Генерал єзуїтів дякує за прихильність Львова до ордену. Наголошує, що отримав ці звістки від надійних свідків, і обіцяє молитися за міську раду та жителів. Оригінал датований 1626 роком, обкладинка — 1616 роком.

Юридичні поради для Львова: закриті варшавські акти, посполите рушення, міська варта, опір збирачам податків та апеляції. Автор радить захищати міську юрисдикцію.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, райцям і магістрату Львова за надіслані новорічні віншування. У відповідь він висловлює взаємні побажання процвітання й достатку всіляких благ для влади та всіх мешканців міста на поточний рік і подальші роки.

Водзіцький не бажає видавати рескрипт, не ознайомившись зі справою, що розглядалася в асесорських судах. Він передає документи великому коронному канцлерові.

Спадкоємці Юзефа Шиноффа скаржаться на доктора Франкі через утримання грошей. Єпископ радить магістрату домогтися виплати, за потреби — через суд.

Підканцлер коронний Михайло Водзіцький повідомляє львівський магістрат, що не отримав обіцяних пояснень від доктора Франкі у справі поданого проти нього меморіалу пана Вайзера. У зв'язку з цим він вимагає якнайшвидшого винесення рішення, на яке очікує сторона скаржника.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про направлення листа до блонського старости з вимогою повернути Катажині Георгієвичовій незаконно захоплену кам'яницю. Копію листа під печаткою він надсилає міській владі до відома, сподіваючись на успішне вирішення справи.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, раді та магістрату Львова за надіслані святкові привітання. У відповідь він висловлює сердечні побажання достатку всіляких благ і добробуту в Новому році для жителів міста.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує владі міста Львова за надіслані привітання з нагоди Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює взаємні побажання, просячи про Божу опіку, розраду та достаток усяких благ для Львова та його жителів.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький дякує бурмистру, райцям і магістрату Львова за надіслані привітання з нагоди Різдва Христового. У відповідь він висловлює взаємну прихильність і шле владі та всьому місту побажання всілякого благополуччя.

Водзіцький підтримує передачу Понінському ділянки міської воскобійні. Він посилається на королівський рескрипт і можливість знайти інше місце.

Перемишльський єпископ Михал Водзіцький втручається у справи влади Львова за дорученням дрезденського двору, вимагаючи негайного виконання вироків, які зобов'язують доктора Франкі сплатити борг королівському ювелірові Вайзеру. Він застерігає, що в разі подальшого зволікання сам виплатить належну суму, а поверненням коштів і штрафом обтяжить магістрат.

Міхал Водзіцький дякує бурмистрові, райцям і магістрату Львова за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює взаємні побажання Божої опіки та всілякого благополуччя для міста і його жителів.

Водзіцький рекомендує якнайшвидше розглянути справу Бартча та надати допомогу його синові, який після смерті батька виїхав з Варшави. Згадує лотерею та мандат стосовно Сурчинського.

Коронний референдар Міхал Водзіцький надсилає львівському магістрату оригінал супліки, поданої королю паном Вейзе. Він закликає міську владу якнайшвидше надати висновок і рішення, яке має згодом передати королівському двору.

Прокуратор Краківського університету Антоній Войцеховський відповідає від імені ректора на запит львівської влади щодо стипендіата Алембеківської фундації, пана Чехуцького. Він повідомляє, що студент понад рік тому перервав навчання та виїхав на приватну посаду до панів Любенецьких.

Король Сигізмунд I Старий надає навічно канонікам митрополичого костелу у Львові третю мірку з королівського млина біля Галицької брами. Документ одночасно визначає обов'язки капітули та старости щодо покриття витрат на ремонт та утримання млина.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та львівською міською радою щодо процедури обрання райців. Документ встановлює, що першого райцю від імені монарха призначає староста з-поміж шести урядників, які мали засідати в раді на поточний рік, другого обирає рада, а третього — міське поспільство.

Ґембицький закликає до мирової угоди зі старостою і пропонує пожиттєву суму з міських доходів зі збереженням чинності міських декретів.

Вроцлавський купець Томаш Ґірнотт повідомляє Сенат Львова про боргове зобов'язання на суму понад 624 імперських талерів, яке мав перед ним покійний львів'янин Ян Лібшваґер. Він просить міську владу накласти арешт на майно боржника та продати його з торгів, що дозволить задовольнити вимоги кредиторів без необхідності здійснення дорогої поїздки з Вроцлава.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує львівським міщанам і купцям усіх обрядів привілей короля Олександра, який звільняє їх від будь-яких мит і зборів у всій державі. Після закінчення терміну оренди Тенчинських та за згодою Сигізмунда Августа монарх відновлює безумовну дію митного імунітету в митних коморах у Белзі, Холмі та Грубешеві.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський здійснює облату й транссумпцію документа примаса Яна Латальського з бреве папи Павла III від 1538 року. Акт підтверджує вилучення братів жебручих орденів у Королівстві Польському з-під юрисдикції дієцезальних єпископів і забороняє порушувати їхні привілеї.

Самуель Глоговський звертається до свого брата Франциска із закликом до братерської любові, християнського прощення заподіяних кривд та отямлення у чварах, які нищать родинний маєток. Він запрошує його на зустріч, щоб ознайомитися з листами посередників і зробити спільні кроки для остаточного припинення суперечки.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Кракові підтверджує та визнає непорушним привілей про надання місту Львову сіл Зубра та Сихів. Документ закріплює володіння цими маєтками за міською владою в умовах виконання статуту, що забороняв міщанам володіти земельними маєтками.

Переправа через Віслу затримує пошту. Автор пропонує спосіб позичити гроші через посередника із забезпеченням підписом Вінярського; вказує також інший контакт.

Ґольський вимагає заарештувати волоських купців і затримати їхнє майно доти, доки вони не відшкодують збитки Лонцькому. Він звинувачує їх у нападі на заїзд Лонцького, а райців — у потуранні цьому.

Александр Ґордон доповідає владі Львова про розмову з теребовельським писарем, який запропонував залагодити миром суперечку про відшкодування збитків від пожежі шляхом формального відхилення позову в суді. Автор просить магістрат ухвалити рішення з цього питання, надіслати процесуальну довіреність і надати кошти для оплати адвокатів.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові дарування грошової десятини з передміських ланів Львова, трансумуючи привілей архієпископа Григорія від 1471 року. Натомість капітула разом із вікаріями зобов'язується щорічно відправляти роковинне богослужіння на свято святого Мартина з визначеним розподілом коштів для церковних служителів.

Брати Ґурки посилають двох уповноважених по гроші, які покійний Анджей Накуський [?] залишив на зберігання у львівської влади. Вони мають отримати суму й за потреби видати розписку від імені відправників.

Туллій Гуттіній просить львівського райцю Маттіаса Гайдера оглянути та викупити в пана Броніся заставлені товари, щоб уникнути зростання відсотків, пропонуючи негайне повернення викладених коштів у Варшаві чи Гданську. Він також дозволяє адресатові залишити товари собі як заставу або ж продати їх під час найближчого ярмарку на день святої Агнеси.

Туллій Гуттініус просить львівського райцю Мацея Гайдера подбати про закупівлю товарів і вказати одержувача підготовлених для цього грошей. Також повідомляє про відкладення судового рішення на Новий рік із проханням сповістити про це суддю.

Туллій Гуттініус повідомляє Мацея Гайдера про призначення Клавдія Генньє для викупу товарів, заставлених у єврейського кредитора, та про передачу йому коштів на цю мету. Він рішуче відкидає будь-які поступки щодо пана Ґросса, покладаючи на нього відповідальність за фінансові збитки та судові витрати.

Ґуттіній дякує райцям за привітання з посадою секретаря й обіцяє допомогу місту. Приписка містить подяку за дар п’ятнадцяти талярів.