Каталог джерел

Домініканці скаржаться королю на тісноту костелу і монастиря та відсутність належного цвинтаря, що змушує ховати померлих біля дороги загального користування. Вони просять дозволу викупити кам'яниці біля костелу. Король наказує направити комісію для вирішення спірних правових питань і вимагає від міста допомоги без чинення перешкод монастирській справі.

Король Владислав Ягайло підтверджує добровільний обмін земельними маєтностями, укладений між львівським архієпископом Яном та шляхетним Якушем із Поточан. Унаслідок угоди архієпископ передав столове село Явче взамін за село Поточани, розташоване в Подільському повіті.

Король висловлює жаль через невдалі переговори, які мали відвернути загрозу від руських земель. Він сповіщає про збір посполитого рушення та свій власний похід. До прибуття допомоги він вимагає від Львова мужньої та пильної оборони, згадуючи також про швидку підтримку піхотою.

Король Владислав Ягайло надає львівському митрополичому катедральному костелу та місцевій капітулі сорок ланів землі й лісів, розташованих між Скниловом, Оброшином і Годовицею. Документ надає обдарованим повні права розчищати ґрунти, заселяти людей та вічно отримувати прибутки з наданої території.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розписану на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король поновлює вимогу негайно передати 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Король Владислав Ягайло надає десятьом канонікам митрополичої капітули у Львові село Вербіж, яке каноніки викупили в єврея Волошона за суму 150 гривень, збільшену на королівське дарування в розмірі 50 гривень. Документ застерігає виключне право викупу маєтку королем або його наступниками за суму 200 гривень.

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує великому гетьману коронному Янові Собеському терміново призначити відповідного коменданта та гарнізон для оборони Львова від ворога. Він також зобов'язує його простежити за тим, щоб міські доходи від чопового податку були повністю спрямовані на фортифікації та оборонне забезпечення міста.

Король запевняє, що пам'ятає про вірність Львова, та повідомляє про свої зусилля проти ворога. Він сповіщає, що наказав гетьманові невідкладно виділити місту належний гарнізон і коменданта, а також простежити за спрямуванням чопового збору на фортифікації. Король сповіщає про власне прибуття, яке залежить від збору посполитого рушення.

Король Владислав Ягайло надає капітулі митрополичої церкви у Львові село Вербіж у Львівському повіті на утримання десяти новофундованих ним каноніків. Документ детально перелічує приналежності маєтку та дозволяє капітулі облаштувати став на річці Дністер.

Король Михайло Корибут Вишневецький наказує руському воєводі Янові Станіславу Яблоновському покласти край грабункам і свавіллю двох хоругов повітового побору, які завдають шкоди мешканцям львівських передмість. Монарх наголошує, що жовніри вже отримують платню й повинні постачатися з навколишніх маєтків згідно з військовим правом, не обтяжуючи вбоге населення.

Король Владислав Ягайло надає у вічну власність деканові та канонікам митрополичого костелу у Львові королівське село Вербіж у Руській землі та Львівському повіті разом із митом, мостовим збором і прилеглостями. Натомість він залишає за собою та наступниками лише щорічний чинш у розмірі двох грошів на день святого Мартина, зобов'язуючи капітулу молитися за благополуччя володаря, його синів і Королівства.

Король Михайло Корибут Вишневецький повідомляє владу Львова про наказ Еліашу Лонцькому залишатися на посаді коменданта фортеці до подальших розпоряджень. Водночас він запевняє магістрат, що комендант отримав наказ не обтяжувати міщан і приїжджих безпідставними повинностями та не робити поблажок євреям.

Король заступається за підкухмістра Пшемислава [?] Дзюрського й наказує негайно розглянути його позов до міщанки Краузової [?].

Король забороняє комендантові Еліашу Лонцькому стягувати нові побори з міщан та приїжджих. Той має задовольнитися встановленою винагородою у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Станіслав із Давидова, львівський земський суддя, та Ян із Зимної Води, львівський підсудок, засвідчують, що Дорота, дружина Голомбка із Зембівки, добровільно квитувала свого батька Яна Зубрського з посагу та материнських дібр.

Король наказує обом комісіям взаємодіяти задля повернення срібла жовківського костелу, забраного з депозиту у львівській катедрі під час турецької облоги. Необхідно повернути речі або їхній справедливий еквівалент і покарати осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Ян Убальдіні представляв місто на сеймі поза своєю чергою, замінивши Бартоломея Зиморовича на його прохання. Король наказує владі Львова посприяти йому в отриманні належної винагороди від колеги, якого він заступив.

Король призупиняє стягнення вибранецької суми з міських земель Клепарова. Назва, пов'язана з прізвиськом селянина, не є підставою вважати ниви солтиськими. Справу має остаточно вирішити король.

Король Владислав III наказує урядникам руських земель привселюдно оголосити про заборону купцям оминати Львів, а також заборонити шляхті незаконно стягувати нові митні збори. Непокірних належить карати конфіскацією майна, що перевозиться, та арештом.

Король докоряє за нехтування опікою над сиротами і наказує обрати опікунів для Терези, доньки покійного Бартоломея Зиморовича, скласти інвентар, перевірити рахунки, сплатити доведені борги, а також зберегти майно та забезпечити дівчинці утримання й виховання.

Король вимагає покарати Вацлава Лянцкоронського та його спільника за свавільне викрадення двох пекарів із львівського передмістя через майнові претензії щодо боргу. Будь-які претензії мають розглядатися в належному львівському суді.

Крамарський цех скаржиться на оскарження близько столітнього володіння власною кам'яницею, вимоги оренди та ув'язнення його членів. Король наказує надати можливі претензії комісії, а цех бере під свій захист.

Король наказує дозволити боніфратрам придбати дві сусідні земельні ділянки для розширення раніше заснованого шпиталю після їхньої оцінки та зі збереженням ґрунтового чиншу.

Вінцентій із Шамотул, каштелян мендзижецький і генеральний староста руський, засвідчує угоду, укладену між рідними братами Яном Зубрським і Павлом Гавронкою з Бєрави щодо поділу теперішнього й майбутнього майна та спадщини. За умовами домовленості Ян Зубрський зобов’язується виплатити братові Павлу тридцять гривень обігової монети.

Король просить зменшити податковий тягар Львова, встановлений у розмірі восьмисот димів. Він вказує на зубожіння, зменшення людності міста, а також вилучення численних маєтностей з-під міського оподаткування на користь духовенства та шляхти.

Ян III наказує кравецькому цеху припинити утиски ремісників, які працюють для табору, гвардії та двору. Погрожує судовим переслідуванням. Клаузула про їхню підсудність судам потребує подальшої перевірки.

Король наказує виконувати попередній вирок, що захищає львівських євреїв. Нападники видають себе за студентів; магістрат має запобігати заворушенням, затримувати винних, судити й висилати їх із міста.

Король вимагає швидкого судового поділу спадщини, закидаючи Антонію Сольському, утримувачеві всього майна, ухилення від вирішення справи та безрезультатність медіації.

Августинці через провінціала та королівського проповідника просять про відновлення богослужінь у Лорето. Король наказує місту не перешкоджати їхньому поверненню та служінню.

Король повторює невиконаний наказ щодо ремонту дороги від Збоїщ і мостів. Він виряджає наглядача, а міщанам і жителям передмість наказує долучитися до робіт працею та коштами.

Волоський воєвода Влад II дозволяє купцям зі Львова та інших міст руських, польських і молдавських земель безпечно й вільно торгувати у своїх володіннях після сплати встановленого мита. З кожного купецького воза встановлено плату розміром у два угорські флорини.

Учні парафіяльної школи, згідно з повідомленням короля, напали на руську школу, нищили книжки й атакували опікунів. Король наказує захистити школу та вжити заходів проти наставника, якщо той підлягає світському судочинству.

Король повідомляє про укладення шлюбного договору доньки з курфюрстом Баварії та призначення урочистостей у Варшаві на 15 серпня 1694 року.

Король забороняє магістрату вдаватися до свавільних дій проти єврейських купців, чиї крамниці було зачинено. Спір має вирішити королівський суд.

Король Владислав III записує своєму управителю і тенутарію Ланьці суму в сто гривень на селі Зубра у Щирецькому повіті. Заставодержатель та його нащадки мають користуватися селом з усіма прибутками та приналежностями до часу повного повернення боргу монархом або його наступниками.

Окремий лист наказує львівському старості припинити дії міста, які кривдять купців, до винесення вироку королівського суду.

Август II вихваляє непохитну вірність Львова перед лицем ворога, заявляє про готовність військ і наказує застосувати належні санкції щодо лікаря Альтенберка, котрий із невідомої причини вирушив до короля Швеції під виглядом посольства.

Король Август II звертається до сенаторів, сановників і шляхти Руського воєводства з проханням про негайне скасування податку шеляжного у Львові. Монарх обґрунтовує своє звернення крайнім зубожінням міста, спричиненим ворожою навалою, контрибуціями та епідемією чуми.

Король Август II рекомендує владі Львова Войцеха Урбанського, колишнього бурмистра Ярослава та королівського сервітора, який відзначився в обороні від ворожих військ. Правитель закликає магістрат після набуття Урбанським міського права призначити його на вакантну посаду львівського райця.

Август II переказує коронному стражнику Потоцькому скаргу Львова на створення окремої юрисдикції на передмісті, захоплення міських земель і насильство орендаря. Король вимагає перевірити права власності, залишатися в межах придбаних земель та вгамувати орендаря, а також застерігає про можливість судового процесу у належному суді.

Королева Людвіка Марія доручає владі Львова забезпечити безпечне та належне житло панні Красінській із королівського жіночого почету та пані Пальмеровій. Обидві шляхтянки прибули до міста із Самбора в пошуках прихистку.

Королева Марія Казимира з великим схваленням ставиться до запланованого познанським воєводою Станіславом Малаховським від’їзду задля виконання обітниць біля Апостольських порогів. Вона запевняє адресата у своїй вдячності й незмінній прихильності, а також передає вітання його дружині.

Петро Одровонж зі Спрови, воєвода львівський, посвідчує, що шляхтич Ян Зубрський сплатив міщанинові з Городка Стефану суму 50 гривень за солтиство в селі Зубра. Обидві сторони склали узгоджені заяви перед львівським земським судом.

Руський воєвода і генеральний староста Петро Одровонж разом з арбітрами вирішує спір про материнські маєтності в Зубрі між Яном Зубрським та його донькою Малґожатою Ґоломбковою і її синами. Після задоволення спадкових вимог Яном Зубрським на позивачів накладено вічне мовчання під закладом у тисячу гривень.

Імператор вітає з перемогою польської кінноти над турками й татарами на Дністрі та зі здобутими трофеями. Він дякує Богові й висловлює сподівання, що цей успіх увінчається поверненням Кам'янця.

Курляндський герцог Фердинанд Кеттлер звертається до руського воєводи Яна Станіслава Яблоновського з проханням підтримати його лист, адресований шляхті й сенаторам Руського воєводства на передсеймових сеймиках. Він закликає використати авторитет воєводи задля порятунку та звільнення Курляндії, Семигалії й Пільтенського повіту з-під шведської окупації.

Документ скасовує новозапроваджене, безправне мито в Коломиї для львівських міщан та інших купців, а водночас регулює й підтверджує традиційні митні ставки, що стягуються у Снятині. Ян із Чижова наказує коломийському та снятинському старості Михайлові Мишлі неухильно дотримуватися цих постанов.

Король Владислав III Варненчик записує шляхтичеві Іванку Русину суму 60 гривень на королівському селі Залужжя в Галицькому повіті як винагороду за вірність та участь у поході проти турків. Одержувач отримує село в користування до моменту повернення боргу, а також звільняється від королівських стацій до повернення монарха до Польщі.

Король Владислав III Варненчик підтверджує львівському міщанинові Миколаю Шмітфельду право власності на дві луки у Львівському повіті, зокрема луку Дубок, на підставі пред'явлених давніших документів латинською та руською мовами. Документ гарантує Миколаю та його спадкоємцям повні спадкові права, володіння та вільне розпорядження цими маєтностями.

Король Владислав III забороняє королівським урядникам втручатися у вироки львівського лавничого суду та встановлює Львів вищою судовою інстанцією для всіх міст і сіл Руської землі. Він також надає місту право переслідувати, схоплювати, судити й карати злочинців на всій території Руської землі.