Каталог джерел

Бурмистр і райці Городка видають офіційне посвідчення про отримання королівського мандата щодо донативи, накладеної на місто, доставленого посланцем львівських райців. Документ засвідчено печаткою та підписом міського нотаріуса.

Райці Долини підтверджують отримання королівського універсалу та протестації львівського магістрату щодо збору ухваленої сеймової донативи. Вони заявляють про повідомлення поспільства про накладення на містечко суми у двісті злотих і призначення терміну її передачі на 15 травня.

Бурмистр і райці Дрогобича звертаються до влади Львова з покірним проханням надіслати міського ката для ув'язненої злочинниці. При цьому вони запевняють у належному частуванні, винагороді та поверненні майстра правосуддя після виконання вироку.

Ельблонг заявляє про солідарність із магістратом Львова та підтримку захисту міської влади. Оскільки збори провінції завершилися безрезультатно і послів на сейм не обрали, місто не може задовольнити прохання в такий спосіб. Повідомляється, що секретар, який невдовзі вирушить до Варшави, отримає доручення клопотати перед великим канцлером та іншими покровителями про успішне вирішення справи Львова.

Райці описують повернення розвідувального загону з-під Володави та обіцяють надіслати свідчення схоплених шпигунів. Чутку про успіх литовського гетьмана вони подають як непідтверджену. Також звертаються до Львова з проханням дотримати обіцянки щодо поваги до прав Замостя під час стягнення збору та щодо депозитів його мешканців.

Райці переказують реляцію посланця, який повернувся від литовського гетьмана: звістку про втрату Обуховича, командира під'їзду з п'яти хоругов, відступ і вирушення до руського воєводи в околиці Любліна. Повідомляють про надсилання копій листування, відсутніх у збереженій одиниці.

Влада Замостя переказує відомості про пошесть у Немирові, на околицях Пікова та вглибині України. Вона описує оголошену під звуки сурми заборону приймати людей без перевірки та вимогу мати паспорт для приїжджих. Також просить Львів ужити подібних застережних заходів.

Бурмистр і райці Калуша засвідчують отримання королівського універсалу щодо донативи у сто тисяч злотих на потреби монарха й держави. Водночас вони підтверджують одержання доданого листа від міської влади Львова.

Райці Кам'янця повертаються до листування та королівського рішення у справі проходження караванів, купецьких товарів і прав складу Львова. Вони просять дотримуватися домовленостей і забезпечити присутність людей для охорони купців і товарів. Згадують додану копію королівського листа під власною печаткою; детальні умови транзиту залишаються частково нерозбірливими.

Магістрат Кам'янця-Подільського відповідає на лист влади Львова щодо збіглих людей великого коронного канцлера. Запевняє, що повідомив коменданта місцевої фортеці, а також висловлює готовність негайно затримати дезертирів, якщо вони з'являться в місті.

Магістрат Кам'янця засвідчує, що Шимон Ламіноти [?], міський слуга Львова, привіз підводами пакунки, пов'язані з підкоморієм литовським Мнішеком, послом Речі Посполитої до Порти. Підтверджує їх отримання та засвідчує документ печаткою; непевну частину переліку залишено з лакунами.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство створило комісію для встановлення цін на товари та речі. Купці просили про відтермінування подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продавати товари за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів повідомити про подібний тариф; подальше розв'язання питання залишається відкритим.

Бурмистр і райці Коломиї підтверджують отримання королівського універсалу щодо донативи на користь Речі Посполитої, переданого через львівських райців. Видане свідоцтво має слугувати владі Львова доказом належного виконання обов'язку перед монархом і державою.

Бурмистр і Рада столичного міста Кракова дякують владі Львова за надіслані вісті та просять переказати подальші новини через цього ж гінця, який повертатиметься. Вони також висловлюють готовність віддячити за цю послугу за першої ж нагоди.

Краків просить звільнити свого міщанина Цямера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Влада аргументує це тим, що купець уже сплатив збір у Кракові, а універсали забороняють стягувати ту саму данину повторно в іншому місті. Також наводяться свідчення купця про усталену практику та його торговельні збитки.

Краків стверджує, що шотландські купці використовують королівські рескрипти й охоронні грамоти для порушення міських торговельних прав, ухилення від повинностей і юрисдикції. Описує справу купця Рідта [?] та вилучених у нього товарів. Просить Львів про спільні дії та надання подібних судових рішень.

Краків дякує Львову за призупинення виконання рішення у справі взаємних претензій на майно покійного Яна Нижка [?], крамничного слуги пані Венгжинович. Повідомляє про направлення нею уповноваженого та просить про справедливий розгляд її вимог.

Краків повідомляє про зусилля Краківської академії щодо визнання Яна Кантія покровителем Польського королівства, перенесення урочистості та встановлення урочистої октави. Просить Львів надіслати власну петицію до Папи та передати Кракову її копію, додаючи своє звернення як зразок щодо змісту.

У відповідь на скаргу Львова щодо усунення магістрату від встановлення цін Краків описує власну практику: два засідання на рік за участю воєводського та гродського урядів і міської ради. Роз'яснює черговість голосування, ведення книги цін, видачу виписів і прилюдне оголошення такси. У постскриптумі йдеться про покарання порушників, зважування хліба та дегустацію пива.

Магістрат Кракова запитує, чи у Львові пиво можуть варити виключно члени цеху, чи також інші міщани на власні потреби та на продаж. Просить надати правила стягнення чопового, а також копії прав чи декретів, які надають свободу варіння та шинкування громадянам, а не цеху. Запитує також про можливість привозити пиво з інших місць для домашніх потреб.

Магістрат Кракова отримав поштою звістку, що в Кам'янці протягом двох тижнів у трьох будинках померло 27 осіб. Він звертається до магістрату Львова з проханням підтвердити це та надати докладнішу інформацію про ймовірну моровицю. Краківський магістрат має намір шукати способів запобігти її поширенню і закликає адресатів до такої ж пильності.

Краків підтверджує отримання попереднього листа зі Львова щодо іншої, частково непрочитаної справи. Відтак запитує про чутки щодо двох раптових смертей на львівському передмісті та ознак моровиці в інших осіб. Вимагає правдивих відомостей і застережних заходів щодо прибульців, аби вберегти здоров’я мешканців, довіру до міських свідоцтв та торгівлю із Сілезією.

Магістрат Кракова повідомляє про вісті з Угорщини щодо тяжкої моровиці за Тисою та Мішкольцем [?]. Він просить Львів розіслати листи до прикордонних міст, перевіряти паспорти й свідоцтва подорожніх, а також наказати виставити варти й застави на дорогах.

Краків застерігає, що моровиця в Угорщині наближається до польського кордону і, за свіжими звістками, з'явилася в містах Орави. Занепокоєння викликає пересування угорців, польських робітників із виноградників, ремісників і дезертирів. Магістрат також повідомляє, що в Білому Дунайці у двох будинках померло вісім осіб після прибуття копача, проте вже п'ять тижнів нових смертей там не зафіксовано. Він радить Львову бути обачним і попередити прикордонні міста.

Краків посилається на поголос про появу моровиці на турецькому прикордонні, в поселенні з непевно прочитаною назвою. Просить Львів надати достовірні відомості. З міркувань безпеки анонсує перевірку осіб, які прибувають або прямують транзитом із тих країв, і вимогу автентичного паспорта, що підтверджує походження зі здорової місцевості.

Краків отримав лист зі Львова від 5 серпня разом із протоколом допиту Шевельє. Кредитори не вимагають його перевезення, оскільки він не має коштів для повернення боргів. Вони готові відшкодувати витрати на харчування та працю урядовців, але не збираються сплачувати його львівські борги.

Магістрат Кракова просить розшукати у Львові та ув'язнити француза на ім'я Шевеле, відомого також як Риттер. Йому закидають обман кредиторів, утечу з понад сімома сотнями червоних злотих і залишення вагітної дружини. Звістку про двох попередніх дружин подано як чутку.

Кредитори не знайшли в затриманого очікуваних грошей. Краків залишає місцевому суду розгляд боргів і звинувачень, просить провести допит за доданими запитаннями та надіслати завірений протокол. Кредитори обіцяють покрити канцелярійні збори та скромне харчування від початку ув'язнення.

Після отримання листа від 26 числа попереднього місяця магістрат спонукав кредиторів Шевельєра покрити витрати на його харчування та працю урядовців. Повідомляє про передачу 282 тимфів через Стобковського [?] і дякує Львову за зусилля та витрати.

Краків дякує за розшук та ув'язнення Шевелі на прізвисько Риттер. Місто відкладає відправлення людини за затриманим, оскільки Львів зажадав прибуття комісара та сплати місцевих боргів і витрат. Краків просить деталізувати їх, щоб посланець міг прибути з необхідною сумою грошей.

Краків дякує за різдвяні та новорічні привітання й відповідає щодо вроцлавських тимфів. Повідомляє про дотримання універсалу підскарбія великого коронного, згідно з яким тимф має курс у два польські шостаки, затверджений декретом Коронного трибуналу. Обіцяє додати копію відповідного пункту.

Краків дякує магістрату Львова за лист від 8 серпня з відомостями про пошесні хвороби на Поділлі, в Україні, у Кам'янці-Подільському та Жовкві й про вжиті заходи перестороги. Просить про подальші новини та заявляє про відшкодування витрат на перевезення листів.

Магістрат Кракова виряджає свого міщанина задля отримання докладних відомостей про заразні хвороби, що ширяться на Русі, в Україні та на Поділлі. Він просить Львів поінформувати посланця, затримувати подорожніх і купців із місцевостей, охоплених пошестю, перевіряти паспорти та свідоцтва про здорове походження людей і товарів. Також вимагає засвідчувати належне походження документів урядовим підписом і печаткою міста перед тим, як дозволити подальший проїзд.

Краків довідався, що Львів відправив двох цирульників в околиці Тернополя для перевірки повідомлень про заразні хвороби. Місто просить надати їхній звіт, аби мати змогу завчасно вжити запобіжних заходів. Сам відправник висловлює сподівання, що чутки не підтвердяться.

Коросно пояснює, що щоденні утиски з боку військових хоругов унеможливили швидкий збір і пересилання донативи. Згадує отриману звістку про продовження терміну сплати до 20 листопада і просить Львів про якомога більше полегшення у скрутному становищі.

Міська влада Лежайська засвідчує отримання королівського універсалу, переданого бурмистром і райцями Львова, щодо донативи у сто тисяч злотих з Руського воєводства. Повідомляє про прийняття покладеної на нещодавно спалене містечко суми в шістдесят злотих.

У відповідь на запит Львова Люблін повідомляє про збори: з бочки вина — злотий для воєводи і три гроші для підвоєводи. Щодо інших товарів аналогічного обтяження не вказує. Згадує про збір із харчів, що привозяться з села, а також про внески купців і цехів під час встановлення цін двічі на рік. Просить зберегти відповідь у таємниці.

Магістрат Любліна скаржиться, що цех різників відмовляється сплачувати поголовне, посилаючись на проживання за межами міської юрисдикції, і позиває місто до каптурових судів. Він просить магістрат Львова надати автентичний документ, який підтверджує, чи сплачують тамтешні цехи тягарі Речі Посполитої та міста навіть тоді, коли їхні члени мешкають під іншими юрисдикціями. У постскриптумі запитує про організацію львівського суду, роль духовних суддів та місце проведення судових засідань.

Президент і радники Любліна повідомляють, що обрали з-поміж себе делегатів до Варшави на 1 вересня 1738 року відповідно до письмового розпорядження підскарбія великого коронного. Делегати мають узяти участь у підготовці інструктажу коронного скарбу. Автори висловлюють сподівання, що магістрат Львова також виконає волю підскарбія.

Влада Любліна повторно звертається з проханням до львівського магістрату надіслати декрет Радомського трибуналу щодо звільнення від обміну червоних злотих. Натомість за допомогу вони заявляють про готовність до взаємних послуг у подібних справах.

Магістрат Любліна посилається на відомості про королівську комісію, яка розглядає справу між владою Львова та євреями, що торгують у місті. Бажаючи наслідувати львівські дії, він просить про засвідчену копію декрету — виключно в пункті щодо виселення євреїв, — аби вона послужила прецедентом. Магістрат висловлює готовність покрити канцелярійні збори.

Магістрат Любліна дякує за небайдужість до надзвичайного нещасного випадку та за заступницькі листи. Просить рекомендувати львівському архієпископу справу, яка має надійти на розгляд Трибуналу, а також вручити доданий лист. Саму подію не описано, як і не названо сторін спору.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, які тримають шинки, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед ґданщанами та чуток про татар. Друга частина сповіщає про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та брак постійної правничої допомоги; обіцяють надіслати подальші документи й передають копію листа вишенського сеймику.

Автор нотатки повідомляє про відправлення пану Залеському квитанції від старости. Документ був підтвердженням сплати кам'янецьким райцею Миколаєм мита львівському митникові в розмірі 72 флоринів та 18 грошів.

Магістрат повідомляє, що Миколай Вільчек тяжко поранив цирулика Лоренца, що викликало обурення міщан. Описує небажання підстарости допомогти в затриманні винуватця, підтримку шляхти для Вільчека та спробу заспокоїти ситуацію. Просить представити справу королю. Далі розглядає невидачу актів процесу про млин, чотири протестації, суперечку про належний порядок екзекуції та отримання чергової правової консультації. Згадує про шкоду стадам і ґрунтам, комісію щодо ґданських боргів і смерть старого писаря Яна.

Радники відповідають на лист посланців, датований у Варшаві 4 січня. Вони просять довести до кінця справу з паном Пачком, надсилають документи та 70 злотих через Мартина, слугу міського писаря. Також наполягають, щоб посланці залишилися і запобігли шкоді міським інтересам.

Львів прагне заручитися підтримкою воєводи перед королівським судом у суперечці зі Станіславом Шембеком. За словами райців, місто викупило ґрунти за кілька тисяч злотих у коронного підчашого, тоді як Шембек заявляє на них права через попередника своєї дружини (саме так зазначено в листі). Це аргументація однієї зі сторін, а не судове рішення.

Райці дякують маршалкові за опіку над посланцями Львова і просять його про підтримку перед королем у суперечці зі Станіславом Шембеком щодо земель, викуплених містом. Вони згадують про попередні права батьків дружини Шембека та сплату кількох тисяч злотих. Це звернення є паралельним до листа 190, адресованого воєводі.

Райці та поспільство Львова подають гетьману декларацію щодо колегіуму. Збережений абзац згадує згоду/рішення короля та містить прохання, що стосується школи або шкільного наставника (прочитання непевне), проте не всі умови позиції міста вдається впевнено розібрати. Приписка на звороті вказує дату 16 листопада 1607 року і стверджує, що гетьман не був задоволений та повернув лист із гнівом.

Станіслав Касперінус дякує адресатові за допомогу у справах міста. Він згадує про смерть міського синдика та його наступника, підтримку королівського секретаря, а також про відправлення зв'язок документів для судових суперечок. Обговорюється позов проти різників, у якому фігурують вдова та отці-єзуїти, апеляція, пов'язана з вірменами та Кам'янцем, а також необхідність підтримки інтересів міста. Непевно прочитані імена та прізвища залишено з пропусками.