Каталог джерел

Ж. Ґ. де Балюз рекомендує Станіславу Яну Яблоновському пред'явника листа, котрий уже здобув прихильність великого гетьмана. Він просить воєводу про надання тому опіки та запевняє у своїй глибокій повазі.

Автор висловлює радість з приводу одужання воєводини. Він пояснює відсутність кореспонденції від маркізи де Бетюн і запевняє, що її син отримав гроші та мав намір повернутися до Франції.

П. Баль пояснює Цєпановському обставини повернення підданого хлопця, якого Цєпановський запідозрив у завданні шкоди та прогнав у гніві. Автор бере слугу під захист, вказуючи на його невинуватість і готовність виправдатися, та просить адресата зберегти колишню прихильність.

Аньоло Бандінеллі повідомляє Марціна Анчовського про доручення панові Францішеку безпечно й без зволікань пересилати його листи з Варшави. Запевняє адресата у своїй незмінній прихильності та готовності до послуг і очікує на його приїзд до Вільна.

Барановський запевняє владу Львова, що допуск ґродського уряду до справи єврея не мав на меті утискати їхні права. Він пояснює це відсутністю руського воєводи, до чиєї юрисдикції належав суд над євреями. З огляду на те, наскільки далеко просунувся розгляд, він радить спільно завершити справу, водночас вказуючи на королівське застереження, аби ґродський уряд не зловживав наданим допуском.

Якуб Бартольді повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про виїзд до Ґданська з метою отримання позики у розмірі шести тисяч талерів і просить про забезпечення боргу паном Вінарським. Він також клопоче про повернення відібраної в нього ріллі у Свеці та закликає поновити едикт, що забороняє міщанам незаконно заставляти та розпродавати луки шляхті.

Ґ. Г. Барч повідомляє з Окопів Святої Трійці про вичерпання власних коштів, призначених на платню та забезпечення полку, а також про труднощі з переведенням у готівку векселя у Львові. Він звертається до адресата з покірним проханням надати позику в розмірі двох тисяч злотих, гарантуючи її повернення після отримання коштів за наступним переказом.

Арнольд Бауер просить Артура Форбса змінити отримувача платежу та виплатити за пред'явленням цього листа й розписки сто вісімдесят флоринів панові Сенеці замість підполковника Бойма.

Юзеф Бачинський просить Яна Латиновича допомогти палацовому господарю, надіслати посудину доброго вина та обіцяє відшкодувати витрати, пов'язані з напоєм і в'язнем. До листа додано розписку Латиновича, яка засвідчує передачу згаданого в'язня за наказом комісара.

Автор листа просить Петера Форбса відправити три скрині з товаром з їхньої крамниці до Мостиськ та обв'язати одну з них мотузкою. Він також звертається з проханням залишити круг воску в крамниці до їхнього приїзду, висловлюючи вдячність разом зі своїм компаньйоном.

Ґотфрід Беккер повідомляє Артура Форбса про отримання невеликої суми грошей від пані Вентон та залишення її у брата в очікуванні подальших розпоряджень. Пояснює причини, з яких не відіслав готівку до Львова, та висловлює сподівання на зустріч під час ярмарку в Ярославі.

Ян Фридерик Беккер виправдовується перед Артуром Форбсом за непорозуміння, пов'язані з місією слуги Антона та контактами з турецькими купцями. Пояснює питання індосування й реалізації векселя на 150 волів із можливістю виплати у Свідниці або Гданську.

Ян Ф. Бекер повідомляє Артура Форбса про справи торгівлі волами, долю векселя на Теодора Черновича та стягнення боргів із покійного Юрика, Даніеля та інших боржників. Він також висловлює подяку за отримані новини й коментує повідомлення про бойові дії цісарських військ проти турків і плани польського короля.

Ян Фрід. Беккер звертається до Артура Форбса з проханням про допомогу та заступництво в отриманні кредиту на суму кількасот флоринів. У листі він також торкається питань поточних воєнних подій із турками та пересування християнських військ.

Ян Фридерик Бекер сповіщає Артура Форбеса про свій стан здоров'я, фінансові справи, торгівлю волами, а також заступається за купця, який просить сукна на ярославський ярмарок. Він також рекомендує пана Зигмунта Гутрита для завершення оборудки з купівлі худоби.

Ян Фридерик Бекер сповіщає Артура Форбса про справи фінансових розрахунків, зимівлю волів та неправдиві чутки про пересування ворога біля кордону. У приписці рекомендує увазі адресата пана Зельмара, просячи надати йому кредит і ручаючись за нього.

Йоганн Фрідріх Бекер виправдовується перед Артуром Форбсом за затримку в розрахунках і запевняє у якнайшвидшому врегулюванні заборгованості, посилаючись на труднощі з отриманням готівки. Він також повідомляє про постачання олесницького сукна, відсутність Лорера та переговори, що тривають щодо спірних фінансових претензій.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Францішека Глоговського про труднощі зі сватанням панни мельницької суддиної до пана Миколая через її почуття до пана Коможинського. Він також сповіщає про чутки щодо таємного вінчання у Львові та не радить укладати цей нерівний за віком і статками шлюб.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Франциска Глоговського про успішне зривання шлюбних планів мельницької підстолини з паном Косьмінським і закликає швидко розпочати заходи на користь пана Миколая. Він також повертає позичені п'ятдесят злотих та запевняє у своїй подальшій підтримці й прихильності.

Андреас Белл повідомляє Артуру Форбсу, який перебуває у Львові, про успішне отримання в Ярославі барила, доставленого візником Хмарою, та розміщення його в підвалі. Листування завершується формулою ввічливості й побажаннями здоров'я.

Андреас Белл повідомляє з Ярослава про домовленості з господарем щодо підготовки та перебудови помешкання для Форбса, а також про труднощі в досягненні згоди щодо витрат. Він також інформує про фінансові справи, новини від знайомих та від'їзд групи шотландців на причастя до Радзенцина.

Документ львівського земського суду засвідчує вічний і добровільний поділ дідичних та заставних маєтностей у Зимній Воді після покійного батька між рідними сестрами Барбарою та Малґожатою. Акт детально розмежовує кметівські лани, пустки, двір, стави, луки, що відійшли обом сестрам, а також визначає засади спільного користування лісами й пасовищами.

Беллі раніше відмовився акцептувати вексель гданського купця Розенрота через брак готівки під час нагальних ярмаркових справ. Тепер він намагається зібрати необхідну суму в місцевих та приїжджих купців і заявляє про акцепт та майбутню виплату. Дописка стосується курсової різниці/збитку на талерах у Гданську та відсутності прибутку, однак точна суть вимоги залишається неясною.

Ігнацій Бем надсилає варшавському повіреному документацію щодо прав шпиталю св. Станіслава у Львові та повідомляє про передачу скромного гонорару через пана Сольського. Він просить адресата співпрацювати з паном Флосеровичем у веденні справи та обіцяє надіслати наступні процесуальні документи з наступною поштою.

Юзеф Бем вимагає від президента Львова виплати заборгованих двохсот злотих за постій, наданий капітанові Рожновському згідно з міським контрактом. Він також попереджає, що більше не може приймати офіцера, і просить призначити йому нове житло.

Автор відповідає на прохання львівського магістрату у справі, яку називає справедливою, і пише про досягнення взаємного задоволення претензій. Він запевняє у своїй прихильності до міста та сподівається на взаємність. Ключова фраза, що окреслює процедуру, можливо за участю синдиків, потребує повторного прочитання; з листа не випливає, що угоду було укладено.

Папа Юлій II сповіщає суфраганів львівської церкви про преконізацію Бернарда на посаду львівського архієпископа після переведення тогочасного митрополита Анджея на гнєзненську кафедру. Він наказує їм виявляти новому архієпископу належний послух і шану.

Маршалок Коронного трибуналу Станіслав Казимир Бєнєвський докоряє львівському магістрату за ув'язнення пораненої шляхти у в'язниці для злодіїв, розцінюючи це як образу лицарського стану. Він закликає міську владу припинити ці дії з огляду на триваючий трибунальський процес і виказує їй за невдячність за попереднє заступництво перед королем.

Юзеф Бжезницький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступницькі листи до краківських можновладців для виплати належних йому грошей з податків. Він також скаржиться на відіслання його почту з корогви та заявляє про готовність служити під час сейму.

Юзеф Бжезницький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського про втручання перед краківським хорунжим щодо виплати заборгованої платні з ухвалених податків. Він звертає увагу на небажання краківського підкоморія сплатити давні борги і в разі від'їзду сановника просить надіслати рекомендаційний лист поштою.

Генерал Ян Беренс повідомляє руського воєводу про заплановані переговори з паном Беллем щодо виплати грошової суми та застави. Він наголошує на необхідності поквапити генерала Брандта, щоб борг якнайшвидше виплатили у Ґданську.

Бенедикт Бернатович виправдовує свою відсутність перед львівськими бурмистром і райцями хворобою, обіцяючи після одужання надати приватні листи на захист своєї доброї репутації. Побоюючись довіряти конфіденційне листування посередникам, він утримується від негайного відправлення документів.

М. В. Бєрнацький доповідає Янові Станіславу Яблоновському про сваволю саксонських рейтарів, а також про підготовлювані протестації та позови до Коронного трибуналу. Водночас просить про відшкодування витрат і фінансову підтримку у зв'язку з веденням судових справ у Пйотркуві.

Владислав Бєрнацький скаржиться з Пйотркува на витрати та збитки, яких зазнає під час засідань у трибуналі, та повідомляє про відправлення довіреної особи на Куяви у справах воєводи. Він також наполегливо просить Яна Яблоновського про заступницькі листи до Трибуналу у судовій тяганині з паном Бохенським.

Владислав Бернацький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за затримку у стягненні грошей на Куявії, спричинену відмовою маршалка сеймику видати асигнацію. Він заявляє про готовність зачекати на наступний з'їзд і просить надати вказівки та виправдати його запізнення перед київським воєводою.

В. Бєрнацький надсилає Янові Станіславу Яблоновському сприятливий витяг із декрету Пйотрковського трибуналу в межиріцькій справі та повідомляє про клопотання щодо асигнати на віндикацію в Бібрці. Також сповіщає про від'їзд на сеймик, передачу інвентарю пану Бохенському та підготовку відправлення сукна.

Маркіз де Бетюн засвідчує львівським райцям, що капітан литовського війська Єжи Люво де ла Гавенн є єдиним рідним братом і спадкоємцем покійного капітана коронного війська Клавдія Люво де ла Шома. Він звертається з проханням невідкладно передати йому все майно, що залишилося після померлого.

Маркіза відповідає зятеві після передчасних пологів доньки та смерті їхньої дитини. Вона просить про опіку та частіші звістки. Також описує власні нездужання, сильний хрип і неможливість підвестися з ліжка.

Радість від повернення зятя та пологів доньки поєднується з турботою про портрети й посилки. Маркіза просить протидіяти крокам, вигідним цісарю за рахунок Франції, і надсилати листи, які можна було б показати при дворі. Вона докоряє зятю за замовчування слів королеви щодо неї.

Миколай Бєгановський підтверджує отримання 5000 злотих на потреби Речі Посполитої та заявляє про готовність їх повернути згідно з розпорядженням панів комісарів. Крім того, він згадує про справу церкви Святого Хреста та взаємини з Вєжбицьким.

Миколай Бєгановський повідомляє львівським райцям про своє успішне заступництво перед краківським каштеляном у справі підступів доктора Якуба, який зазіхав на добре ім'я влади Львова. Автор запевняє у прихильності магната до правоти міста та виступає за дотримання контракту, укладеного з паном Жидкевичем.

Миколай Бєґановський повторно звертається з проханням до Мартина Анцевського щодо задоволення фінансових вимог пана Макальського з коронного скарбу. Каштелян також висловлює здивування затягуванням реалізації асигнації та заявляє про намір вжити заходів для стягнення належних коштів.

Миколай Бєґановський відповідає міській владі Львова на її скаргу стосовно шкідливих для міста сеймикових ухвал та ймовірної ролі в цьому брацлавського стольника. Він висловлює готовність виступити посередником у листуванні зі стольником і обіцяє особисто поговорити з львівським єпископом після прибуття до міста.

Миколай Бєґановський відповідає владі Львова на листи короля та канцлера щодо скарг на військового капітана Янка, який привласнював платню коштом солдатів. Він обіцяє прибути до міста й провести розслідування відразу після вирішення невідкладних справ маршалка.

Миколай Бєґановський дякує владі Львова за дотеперішнє дотримання угоди з Жидкевичем і знову просить залишити її в силі. Він також повідомляє, що претензії доктора, який посилається на краківського воєводу, є безпідставними, а справу має справедливо розсудити львівський підкоморій.

Ректор Бєгачевич направляє магістрату Львова професора Підгаєцького як кандидата на посаду синдика у відповідь на прохання міста. Він рекомендує його за належні здібності й очікує відповідного ставлення та винагороди.

Єзуїт Ян Бєліцький висловлює волинському воєводі Янові Станіславу Яблоновському вдячність за підтримку колегіуму, а також вітання з нагоди наближення іменин і Різдва Христового. Від свого імені та від усієї спільноти він доручає добродія опіці новонародженого Христа та святого покровителя.

Казимир Людвік Бєлінський скаржиться гетьманові Станіславу Яну Яблоновському на недоброзичливість і ворожі інтриги генерала, який із заздрощів перешкоджає його старанням здобути посади та панську ласку. Коронний підкоморій апелює до праведного сумління гетьмана, прохаючи його про справедливу оцінку власних заслуг і протекцію.

Казимир Людвік Бєлінський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прихильне заступництво та внесення вигідного для нього пункту до сеймикових інструкцій перед прийдешнім сеймом. Йому важить продемонструвати громадській думці, що як особа осторонь він має впливових покровителів, навіть якщо все обмежиться лише деклараціями.

Бєлінський рекомендує до магістрату Львова лікаря Матейма [правопис непевний], заслуженого в його домі. Рекомендований засновує собі маєтність у місті; автор обіцяє вдячність за підтримку.