Каталог джерел

Пйотр Бобровський повідомляє поручнику Казімежу Вольському про цілковите спустошення Вавженчиць та навколишніх сіл шведами й про труднощі зі стягненням провіанту, просячи вказівок коронного хорунжого. Він також згадує про тривожні вісті зі Львова та просить подбати про збереження залишених там скринь.

Король Сигізмунд I на прохання львівського архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує вирок короля Владислава Ягайла від 1422 року, що врегульовує розмір щорічних зборів на архієпископський стіл, які сплачують на святого Мартина кметі та поселенці німецького права у Львівській дієцезії. Документ встановлює постійний розмір цієї повинності у шість широких грошів з кожного посіданого лану, за винятком львівських поселенців, які сплачують по одному вярдунку.

Король Сигізмунд I наказує коронним урядовцям надавати допомогу представникам Львова у конфіскації товарів і затриманні купців, які оминають львівський склад. Він також попереджає урядовців, що будь-які збитки, спричинені відсутністю їхньої співпраці, будуть стягнені з їхніх власних маєтків.

Король Сигізмунд I дозволяє Митрополичій капітулі у Львові викупити третю мірку з королівського млина перед Краківською брамою у Львові з рук райці Миколая Гарнегта та інших власників. Згоду було надано задля підтримки капітули після розорення її маєтностей татарським наїздом.

Королівські комісари під головуванням архієпископа Бернарда Вільчека вирішують багаторічні суперечки між митрополичою капітулою та владою міста Львова, врегульовуючи питання польського та німецького проповідників, кафедральної школи та посади захристиянина. Угода також унормовує управління майном і тестаментними записами, функціонування міського млина та забезпечення кафедри водою.

Документ є арбітражним вироком, що врегульовує багаторічні суперечки між львівською катедральною капітулою та магістратом міста Львова, зокрема щодо польськомовного та німецькомовного проповідників, управління катедральною школою, депозитів і заповітних записів, а також прав на Вільховий млин та міський водогін. Під загрозою штрафу у дві тисячі угорських флоринів він зобов'язує сторони вічно дотримуватися узгодженого порядку.

Фелікс Каспар Георг Боре повідомляє Артура Форбса про замовлення мережива, яке має бути доставлене панові Едтмюллеру на ярмарок св. Павла. Він також просить доручити Едтмюллеру виплатити належну суму повноцінною вексельною монетою, щоб уникнути курсових втрат.

Папа Лев X видає розпорядження щодо дисципліни духовенства, реформи звичаїв, а також боротьби з помилками та єресями в Королівстві Польському, Богемії та Угорщині. Виконання та юрисдикційні повноваження покладає на гнєзненського архієпископа Яна Ласького.

Королівські комісари Станіслав із Ходча та Миколай Лянцкоронський видають Яну Волечку трансумпт привілею короля Владислава III від 1440 року на локацію села Іздебник на магдебурзькому праві та надання війтівства Влодкові зі Свемич. Документ підтверджує солтиське забезпечення двома ланами землі, луками, млином і корчмою, а також обов'язок кінної військової служби з арбалетом.

Брінк пише про скорий похід до Ґданська та намір короля вирушити в дорогу. Він переказує чутки про прибуття королеви, бранденбурзького курфюрста і царя, зауважуючи, що певних відомостей бракує.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку у Львові, засуджуючи райців Мацея Мікулку, Яна Кохна та Яна Фрайборга до ув'язнення у вежі за протиправне підбурювання поспільства. Він наказує міській раді скласти звіт про публічні прибутки та фортифікаційні кошти перед королівськими комісарами, а також делегатами громади й цехів.

В. С. Бужинський повідомляє про труднощі з отриманням інквізиції в Любліні через запеклий опір пана Добжанського, який вимагає виплати битими талерами. Він наполегливо закликає Станіслава Глоговського особисто прибути на найближчу трибунальську каденцію, щоб урятувати справу й відвернути небезпеку.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує мирову ухвалу королівської комісії, що регулює розмір та правила стягнення мита, мостового, гребельного і ярмаркових зборів на шляху зі Львова до Волощини. Привілей захищає львівських міщан і купців від свавільних та обтяжливих зборів, визначаючи тарифи для окремих поселень Русі та Поділля.

Семен Білецький дякує райці Мацею Гайдеру за надіслані товари, розраховується за фінансовими зобов'язаннями та сповіщає про відправлення варецького пива й інших подарунків. Також повідомляє про хворобу короля Владислава IV та очікування звісток із Гданська про королеву.

Король Сигізмунда I вирішує спір між владою і поспільством міста Львова та дідичем села Збоїща Петром Одновським, забороняючи стягувати з селян гребельне мито за товари, що везуться на львівський торг. Власник Збоїщ натомість зберігає право стягувати гребельне мито з візників та інших подорожніх згідно з належними йому привілеями.

Король Сигізмунд I Старий врегульовує взаємні юрисдикційні відносини між судом міського права у Львові та судочинством вірменської громади, зокрема допустимість свідків різних віросповідань, підсудність справ про нерухомість і кримінальних злочинів, а також порядок арештів. В іншій частині монарх підтверджує чинні привілеї обох сторін.

Король Сигізмунд I Старий призначає чинним райцям міста Львова половину надходжень із чопового як компенсацію за нехтування приватними справами задля громадської служби. Інша половина доходу з цього податку має згідно з попередніми розпорядженнями призначатися на відбудову міста.

Король Сигізмунд I Старий обмежує заняття шевським ремеслом на передмістях Львова виключно двома замковими шевцями, а також забороняє купцям скуповувати шкіри в приїжджих за межами міста. Крім того, він наказує старості Станіславу з Ходча та міській владі неухильно дотримуватися цехових прав шевців.

Король Сигізмунд I переводить належні Львову села Зубру та Сихів із земського права на магдебурзьке право, підпорядковуючи їх владі бурмистра та міської ради. Звільняє мешканців і райців з-під юрисдикції земських і гродських урядників, а також від усіх повинностей і військових походів, зобов’язуючи їх винятково до сплати міського шосу разом зі Львовом.

Король Сигізмунд I дозволяє владі Львова стягувати плату в розмірі півгроша з кожного воза втікачів, які рятуються в місті від ворожих нападів. Отримані кошти мають покрити витрати на очищення міста від багна й нечистот та ремонт міських мурів, валів і ровів.

Ваповський описує суперечку щодо асигнації, покладеної на перемишльську синагогу, а також затримання євреїв за звинуваченням у крадіжці коней. Він просить воєводу про захист і подає власну оцінку судового процесу.

Костянтин Ваповський просить руського воєводу Яна Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі отримання хоругви, що звільнилася після смерті хелмського каштеляна. Він нагадує про попередні обіцянки та запевняє в довічній вдячності й готовності вірно служити.

Хворий після повернення з посольської місії Ваповський не приїде на сеймик. Він передає свою позицію через урядовців, рекомендує перемишльського myсливця (ловчого) на маршалка і просить воєводу про звіт з засідання.

Костянтин Ваповський виряджає до Яна Яблоновського гінця з пропозицією умов визначення ціни обміряних маєтностей. У приписці він розпитує воєводу про те, що йому відомо щодо прихованих намірів і ворожих кроків бранденбурзького курфюрста стосовно Речі Посполитої.

Костянтин Ваповський висловлює вдячність руському воєводі Яну Яблоновському за виявлену ласку та протекцію. Заявляє про довічну вірність і готовність віддячити послугами разом з усією своєю родиною.

Константин Ваповський просить руського воєводу Яна Яблоновського поновити наказ про видачу жидачівському войському підданого-втікача із села Ляцька Воля. Попереднє розпорядження з цього приводу було призупинене краківським хорунжим через оманливі скарги тамтешніх селян.

Костянтин Ваповський рекомендує руському воєводі свого сина, бжезницького старосту, який клопочеться про затвердження на посаді поручника в батьковій корогві. Він також просить підтримати офіцерське призначення для пана Вуяковського та запевняє, що набере добірних людей до свого підрозділу.

Костянтин Ваповський повідомляє руського воєводу Яна Яблоновського про намір вивідати настрої шляхти перед скликанням сеймику, а також про політичні інтриги та незатвердження королем пунктів комісарів. Він запевняє адресата у своїй незмінній лояльності та переконує в необхідності успішного проведення сеймику перед прийдешнім вальним сеймом.

Костянтин Ваповський підтримує позицію воєводи щодо необхідності ухвалення однозначної декларації воєводства на сеймику з огляду на прагнення кардинала та Сапегів укласти угоду. Він сповіщає, що деталі його міркувань адресатові усно перекаже його син, підчаший.

Костянтин Ваповський порушує питання заміщення вакантних військових хоругов, висловлюючи сподівання на протекцію воєводи під час наступних призначень. Він також дякує за надіслані відомості про рухи неприятеля і просить від свого імені та від імені зібраної шляхти про подальші повідомлення з театру воєнних дій.

Костянтин Ваповський веде переговори з руським воєводою Яном Яблоновським про умови купівлі маєтку Ласки, ставлячи під сумнів підвищення раніше узгодженої суми. Він заявляє про готовність заплатити тридцять п'ять тисяч злотих і пропонує довічну вірність та послуги в обмін на поступку з боку магната.

Варшицький запевняє волинського воєводу в пам'яті та готовності служити. Згадує Опатівський сеймик і чесника, який переказав вітання; додає низький уклін для коронної пані.

Міхал Варшицький надсилає волинському воєводі привітання з нагоди свят Різдва Христового, бажаючи йому здоров'я, успіхів та найвищих почестей у Речі Посполитій. Водночас просить зберегти давню прихильність і заявляє про готовність надавати подальші послуги.

Король Сигізмунд I дозволяє львівським райцям, опікунам шпиталю Святого Духа, продати село Малехів, яке зазнає утисків і конфліктів, та перевести його під дію земського права. Кошти від продажу мають бути спрямовані на купівлю іншого нерухомого майна або чиншів на користь убогих із поширенням на них церковного імунітету.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Король Сигізмунд I Старий надає пожиттєво львівському райці Михайлу та його дітям, Михайлу й Анні, усі прибутки з питля, встановленого у львівському Пекарському млині. Раніше монарх забезпечив їм пожиттєве одержання доходів із третьої мірки цього ж млина.

Петро Васт повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про отримання сукна від купця де Альберті за наказом генерала Брандта. Він пояснює різницю в кількості сувоїв червоного та блакитного сукна, а також сповіщає про пакування та запечатування товару.

Король Сигізмунд I Старий гарантує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові непорушне володіння третьою частиною королівського млина на Галицькому передмісті протягом 15 років. Правитель зобов'язується, що ані він, ані його наступники, ані будь-хто інший не здійснить протягом цього часу викупу цього млина.

Король Сигізмунд I скасовує свій попередній торговельний привілей, наданий євреям із передмість Львова, і підтверджує виключне право львівських міщан на торгівлю в місті, забороняючи її передміщанам. Щоби уможливити ліквідацію товарних залишків і сплату боргів, монарх установлює для передміських євреїв дворічний перехідний період з обмеженим правом торгівлі.

Король Сигізмунд I Старий забороняє купцям, які подорожують між Туреччиною і Волощиною та Литвою і Московією, оминати львівське право складу й мита шляхом проїзду через Кам'янець та манівцями. Він наказує старостам і міській владі Русі та Поділля беззастережно заарештовувати купців-порушників і надавати допомогу посланцям міста Львова.

Примас обіцяє втрутитися перед єзуїтами, нунцієм і єпископами щодо учнів, які порушують спокій. Він пояснює обмеження власної юрисдикції та просить Львів вислати представника на конвокацію.

Примас радить шукати захисту прав Львова на майбутній елекції. Він згадує безуспішні намагання послів Руського воєводства та застерігає, що протестація дратує його обивателів.

Король Сигізмунд I Старий звільняє всіх християнських мешканців Львова на двадцять років від чиншів, шосу та інших зборів через руйнування, спричинені пожежею міста. Крім того, він звільняє міщан від чопового на термін сім років, наказуючи спрямувати ці надходження протягом наступних шести років на відбудову міських мурів та укріплень.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Маріанна Велопольська дякує руському воєводі за надіслані реліквії від королеви та просить детальні відомості про його колишнє навчання в колегіумі у Франції та пов'язані з цим витрати. Вона також повідомляє поточні світські новини з Варшави, зокрема про жалобу мальборкської воєводини та майнові позови проти віленської воєводини.

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського з радісною звісткою та бажає його дружині швидкого одужання після пологів. Вона також заохочує подружжя приїхати до Варшави на прийдешній карнавал.

Маріанна Вєлопольська дякує руському воєводі за надіслані відомості про колегіум, до якого вона таємно планує віддати сина, котрий марнує час. Вона також висловлює радість з приводу очікуваної невдовзі зустрічі з адресатом та своєю племінницею.

Велопольська просить про полегшення щодо гіберни для Новоторзького староства, обтяженого вже трьома хоругвами та сповіщеного про четверту. У приписці вона переказує повідомлення про затримання поляків у Франції.

Маріанна Велопольська дякує Яну Станіславу Яблоновському за пам'ять і висловлює полегшення з приводу покращення стану здоров'я племінниці після нещасного випадку. Вона також просить дізнатися в монастирі його тітки про дівчину, вправну у вишиванні гобеленовим швом.