Каталог джерел

Маріанна Велопольська вітає Яна Станіслава Яблоновського зі щасливими пологами дружини та безпечною подорожжю, висловлюючи полегшення після періоду тривоги. Вона також згадує про нещастя, що спіткало рід Сапегів, із занепокоєнням передбачаючи, що прийдешні політичні негаразди незабаром торкнуться всіх.

Маріанна Вельопольська дякує руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському за виявлену прихильність і висловлює занепокоєння станом здоров'я племінниці. Вона також передає вітання від близьких і запевняє, що з нетерпінням очікує на швидку зустріч.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Вєнявський просить, щоб воєвода мав про нього добру думку. Сповіщає про здоров'я родини, богослужіння та спільні трапези. Приписка стосується листа синдика та розрахунків за гіберну.

Вєнявський повідомляє про здоров'я домочадців і прибуття гостей. Передає думку лікаря про одужання каштелянової та бідкається через відсутність воєводи. Також зазначає ціни на овес і горох.

Габріель Виговський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про віднайдення та ремонт його каретки, відправлення якої, однак, заблокував пан де Бетюн. Він також просить про підтримку для брата, котрий веде переговори з коронним хорунжим.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівської катедральної капітули документ королівських комісарів від 1463 року про розмежування капітульного села Вербіж та королівських сіл Рожана і Речичани. Підтвердження закріплює за капітулою спірні землі, ліси, чагарники та доходи згідно з насипаними межовими курганами-копцями.

Король Сигізмунд I підтверджує капітулі Львівської катедри документ комісарів короля Казимира Ягеллончика від 1474 року. Цей акт установлював детальний перебіг меж і насипання межових курганів (копців) між капітульним селом Вербіж та королівськими селами Дроговиже й Устя.

Король Сигізмунд I Старий об'єднує давніші боргові записи на королівське село Гонятичі в одну суму 220 гривень і записує її митрополичій капітулі у Львові. Капітула має утримувати село та користуватися ним у заставі аж до моменту повної сплати боргу монархом або його наступниками.

Король Сигізмунд I переводить село Жидатичі, що належить до митрополичої капітули у Львові, із земського права на церковне. Водночас він звільняє цей маєток від обов'язку військових походів, податкових поборів та всіх інших повинностей світського права.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Ян Вишицький повідомляє руському воєводі про хворобу єпископа, королівські листи, надіслані сенаторам, та про погрози Тшембецького на адресу белзького каштеляна. Також сповіщає про намір передати подальші новини з подорожі до Замостя й доручає себе подальшій опіці адресата.

Король Сигізмунд I Старий скасовує давній запис короля Владислава на сто гривень і надає Доброгосту Пелці сорок гривень, які має виплатити йому тенутарій королівського села Козлів, Мацей, войський жидачівський. Виплачена сума сорока гривень водночас дописується до заставних сум, забезпечених Мацеєві на цьому ж селі.

М. Вижицький вітає гетьмана і воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського з успішним одруженням коронного хорунжого, що поклало край тутешнім пересудам і парі щодо дати вінчання. Також повідомляє про повернення короля з полювання у Пруссії та обіцяє передати докладніші новини через полковника Гланцофа.

Михайло Вижицький повідомляє волинському воєводі про непевну ситуацію у Варшаві, засідання Королівської ради та суперечку довкола заповітного запису руського воєводи щодо Міхова. Він також сповіщає про від'їзд троцького воєводи до Гродна та висловлює занепокоєння через безбожне безумство, яке накликає лихо на державу.

Міхал Вижицький надсилає руському воєводі Станіславу Яну Яблоновському урочисті новорічні вітання. Він також повідомляє про очікування двору та королеви на прибуття Яна III Собеського й про виїзди достойників на зустріч монарху.

М. Вижицький повідомляє руському воєводі про заходи Августа II щодо припинення конфлікту в Литві, плани скликання пацифікаційного сейму, а також про підпорядкування Сапегів і Любомирських волі монарха за триваючого спротиву примаса Радзійовського. Він також інформує про настрої у війську, тяготи, пов'язані з перебуванням саксонських військ, та поточні придворні й дипломатичні події.

Міхал Вижицький сповіщає волинського воєводу про ситуацію у Варшаві, зокрема про тиск на королеву-вдову з вимогою поступитися владою та повернути маєтки й коштовність. Він також згадує про інтриги примаса, прибуття литовського підскарбія та столичні чутки.

Міхал Вижицький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про пораду щодо безпечного виїзду до маєтків королевичів Собеських або до Сілезії через шведську загрозу. Він також розпитує про новини зі Львова та про оцінку ймовірності можливого нападу на це місто.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Винницький викладає суть суперечки з митрополитом Заленським за архімандрії у Валяві, Дермані та Дубні. Він просить воєводу про заступництво перед нунцієм після подання апеляції; сам лист не розв'язує питання щодо прав на бенефіції.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє приєднання занедбаного парафіяльного костелу в Семенівці разом з усіма прибутками та приналежностями до костелу у Щирці з метою покращення забезпечення тамтешнього плебана. Водночас монарх застерігає збереження душпастирської опіки та належних релігійних треб у Семенівці згідно з розпорядженням місцевого ординарія.

Януш Антоній Корибут Вишневецький просить воєводу Яна Станіслава Яблоновського бути присутнім на зустрічі з князем щодо заспокоєння ситуації в Литві. Він зазначає, що розраховує на його підтримку і має обговорити з ним важливі спільні справи.

Януш Антоній Вишневецький дякує дядькові, руському воєводі, за батьківські поради та заступництво перед обличчям людської недоброзичливості. Він пояснює свої попередні мотиви амбіціями, проте зрештою мириться із ситуацією та відмовляється від подальшого суперництва згідно з порадою адресата й королівською волею.

Януш Антоній Вишневецький із радістю сповіщає дядька про своє повернення до рідного краю та запевняє його у незмінній відданості й готовності до особистих послуг. Він також передає вітання воєводині руській і просить зберегти про нього добру пам'ять.

Король Сигізмунд I Старий наново засновує цех кравців у Львові, забороняючи займатися цим ремеслом у місті та на передмістях ремісникам з-поза братства. З-під цехового обов'язку вилучено лише двох замкових кравців, призначуваних львівським старостою.

Король Сигізмунд I постановляє, що добровільна сплата коломийського мита львівськими міщанами на користь воєводи Оттона з Ходча має тимчасовий характер і не порушує їхнього попереднього звільнення від цього збору. Після смерті Оттона або його відмови від оренди Коломиї жоден наступний орендар (тенутарій) не матиме права вимагати від львів'ян зазначеного мита.

Руський воєвода Костянтин Вишневецький повідомляє міську владу Львова про взяття євреїв під свою опіку згідно зі звичаєм попередників. Він звертається до бурмистра та райців із вимогою не притягати єврейське населення до міських судів у справах, які підлягають винятковій юрисдикції воєводи.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові призначити законного прокуратора для представництва її самої та її підданих перед усіма світськими судами Королівства Польського. Монарх гарантує вічну чинність усіх юридичних дій, вчинених цим повіреним.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, про народження сина, який є розрадою й підтримкою для згасаючого роду. Автор доручає себе та новонародженого нащадка подальшій ласці й прихильності адресата.

Михайло Корибут Вишневецький повідомляє свого дядька, волинського воєводу Яна Януша Яблоновського, про щасливе повернення з мандрівки та запевняє його у своїй пам’яті й відданості. Він також висловлює щире прагнення якнайшвидшої особистої зустрічі замість дотеперішнього листування.

Михайло Сервацій Вишневецький виправдовує неможливість особисто привітати дядька, воєводу руського Станіслава Яна Яблоновського, поганим станом санної дороги. Він висловлює в листі повагу, просячи про незмінну пам'ять і подальше покровительство.

Автор листа, певний прихильності адресата, поновлює своє прохання і виправдовує власну наполегливість. Він запевняє, що ним керує не прагнення особистої вигоди, а виключно щире бажання служити під командуванням гетьмана.

Михайло Сервацій Вишневецький перепрошує руського воєводу за тривале мовчання, пояснюючи його обставинами та безліччю державних справ. Він звертається до дядька з проханням про незмінну підтримку, яка примножить славу їхнього дому.

Михайло Корибут Вишневецький бідкається в листі до свого дядька, руського воєводи Станіслава Яна Яблоновського, що став жертвою неправдивих доносів, які завдають шкоди його доброму імені та честі. Він запевняє у своїй незмінній відданості родові адресата і просить і надалі зберігати до нього прихильну опіку.

Князь Єремія Вишневецький просить міську владу Львова звільнити Габріеля Моратоніуса від судового терміну в райцівському суді та виявити до нього поблажливість. Він заздалегідь заступається за нього, аби полегшити йому можливість особисто схилити райців на свою користь.

Софія, вдова по Станіславові Гинку, підкоморію ленчицькому, дарує своєму двоюрідному братові Миколаєві Голомбку, підсудкові львівському, усю свою спадкову частку в селі Зимна Вода, за винятком частини, належної її синам. Документ засвідчує здійснення інтромісії та зобов'язання дарувальниці надати правовий захист обдарованому від будь-яких претензій.

Де Віллар повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про передачу йому через довіреного посланця листа від пана Дюпона. Він також пропонує своє посередництво у відправленні відповіді та запевняє у готовності до подальших послуг.

Я. Винярський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прибуття загону коронного війська, що повертається з Угорщини, і призначення для нього обтяжливого постою у Свецькому старостві за асигнатою іновроцлавського воєводи. Просить термінових розпоряджень, як чинити з вояками, щоб уберегти маєтності староства від цілковитого розорення.

Вінярський не зміг знайти вексель попри поїздку до Гданська й Торуня. Він повідомляє про відмову присягнути щодо збитків, завданих військовими, і радить відправити збіжжя Віслою відразу після скресання криги.

Ян Вінярський повідомляє про заворушення в Торуні та неможливість дістати гроші на потреби воєводи, пропонуючи перевести вексель на три тисячі зі Львова до Гданська. Він також висловлює занепокоєння через відсутність кореспонденції з останньою поштою.

Винярський повідомляє про виплату Шимановича та суперечку Свеце щодо гиберни. Просить про привілей, який дозволив би прийняти зятя Бартольді до міщанства попри відмову міста.

Скарга на військові екзекуції, кошти та втечу підданих. Староство має доставити 1000 деревини до Торуня та людей для палісадів. Окремо: гроші у Бартольді, вексель і звістка про ґданську пошту.

Автор обговорює ціни та сплав деревини, радить зробити ґданські закупівлі до конвокації. Повідомляє про підпал стодол зі збіжжям, а також про побиття жителів Сливиць і вимагання восьми підвід.

Автор описує тягар переходу рейтарів, звинувачення на адресу Сендзіцького та труднощі з передачею 6300 злотих гиберни до Львова. Пропонує вексель за посередництвом купця Шимановича.

Ян Вінярський повідомляє Яна Яблоновського про успішне виведення саксонських вояків зі Швецького староства та про питання надсилання векселя на гіберну. Він також обіцяє надіслати реєстри цін на товари з Ґданська й радить негайно спорядити туди судна зі збіжжям через сприятливу кон'юнктуру.

Автор захищається від звинувачення в бездіяльності: він відмовив саксонським воякам у постої, а наказ скласти реєстри збитків надійшов уже після визначеного терміну. Він і далі шукає способу передати гиберну.

Ян Вінярський повідомляє руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському про домовленості з паном Бартольді щодо позики в розмірі шести тисяч битих талерів за умови асигнації виплати з гіберни та чергових рат. Він також просить адресата ухвалити остаточне рішення щодо докучливого пана Сендзіцького та про отримання належної суми у розмірі двох тисяч.

Латиномовна вістка повідомляє, що король Франції нібито відмовився від наміру посадити Конті на престол у Польщі. Автор пов'язує з цим надію на заспокоєння Речі Посполитої та злагоду серед можновладців.

Винярський пропонує взяти позику у 20 тисяч у Бартольді, виплатити її в Ґданську та переказати векселем до Варшави. Просить вирішити справу Сендзіцького, якого звинувачує в утисках людей і заборгованостях.