Каталог джерел

Бекер розглядає непогашені розрахунки та стягнення боргів із львівських євреїв, чиїм обіцянкам він не довіряє. Обговорює дії посередників, необхідність листування та розрахунку. Додає примітку про виплати й кінцеве сальдо 824 [?].

Ян Фридерик Беккер виправдовується перед Артуром Форбсом за непорозуміння, пов'язані з місією слуги Антона та контактами з турецькими купцями. Пояснює питання індосування й реалізації векселя на 150 волів із можливістю виплати у Свідниці або Гданську.

Ян Ф. Бекер повідомляє Артура Форбса про справи торгівлі волами, долю векселя на Теодора Черновича та стягнення боргів із покійного Юрика, Даніеля та інших боржників. Він також висловлює подяку за отримані новини й коментує повідомлення про бойові дії цісарських військ проти турків і плани польського короля.

Ян Фрід. Беккер звертається до Артура Форбса з проханням про допомогу та заступництво в отриманні кредиту на суму кількасот флоринів. У листі він також торкається питань поточних воєнних подій із турками та пересування християнських військ.

Ян Фридерик Бекер сповіщає Артура Форбеса про свій стан здоров'я, фінансові справи, торгівлю волами, а також заступається за купця, який просить сукна на ярославський ярмарок. Він також рекомендує пана Зигмунта Гутрита для завершення оборудки з купівлі худоби.

Ян Фридерик Бекер сповіщає Артура Форбса про справи фінансових розрахунків, зимівлю волів та неправдиві чутки про пересування ворога біля кордону. У приписці рекомендує увазі адресата пана Зельмара, просячи надати йому кредит і ручаючись за нього.

Король Александр Ягеллончик на прохання львівських райців і міщан скасовує щорічний ярмарок, що припадав на свято св. Агнеси. Рішення обґрунтоване спустошенням руських земель ворожими набігами, а також тим, що купецькі з'їзди завдавали місту більше шкоди й небезпеки, ніж приносили користі.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Францішека Глоговського про труднощі зі сватанням панни мельницької суддиної до пана Миколая через її почуття до пана Коможинського. Він також сповіщає про чутки щодо таємного вінчання у Львові та не радить укладати цей нерівний за віком і статками шлюб.

Ян Станіслав Белжецький повідомляє Франциска Глоговського про успішне зривання шлюбних планів мельницької підстолини з паном Косьмінським і закликає швидко розпочати заходи на користь пана Миколая. Він також повертає позичені п'ятдесят злотих та запевняє у своїй подальшій підтримці й прихильності.

Препозит шпиталю Святого Духа Ян Мишковський, а також бурмистр і райці львівські передають спір про управління шпиталем та його майном на вирішення львівських каноніків як арбітрів. Сторони добросовісно зобов’язуються підкоритися третейському рішенню під загрозою штрафу в розмірі 200 флоринів.

Документ є вироком третейського суду, ухваленим львівськими каноніками та деканом у суперечці між міською радою Львова та ректором Яном Мишковським. Арбітри визначили правила управління львівським шпиталем Святого Духа, а також питання розпорядження заповітними відписами.

Роберт Белл повідомляє зі Львова про опір ярославського магістрату визнанню привілею королеви та про спроби оскаржити його при королівському дворі. Він просить Форбса звернутися до старости й сповіщає, що залишиться на місці, аби спостерігати за подальшим розвитком подій.

Роберт Белл просить Артура Форбса зберегти арешт на спірні товари в Лейпцигу та затримати їх видачу пану Весту аж до його особистого прибуття наприкінці місяця. При цьому він наголошує на своїх фінансових претензіях і сповіщає про швидку зустріч.

Документ львівського земського суду засвідчує вічний і добровільний поділ дідичних та заставних маєтностей у Зимній Воді після покійного батька між рідними сестрами Барбарою та Малґожатою. Акт детально розмежовує кметівські лани, пустки, двір, стави, луки, що відійшли обом сестрам, а також визначає засади спільного користування лісами й пасовищами.

Конверт листа, адресованого каштеляну краківському та гетьману великому коронному Станіславу Яну Яблоновському у Варшаві. Відправник титулує гетьмана своїм найособливішим паном і протектором.

Беллі раніше відмовився акцептувати вексель гданського купця Розенрота через брак готівки під час нагальних ярмаркових справ. Тепер він намагається зібрати необхідну суму в місцевих та приїжджих купців і заявляє про акцепт та майбутню виплату. Дописка стосується курсової різниці/збитку на талерах у Гданську та відсутності прибутку, однак точна суть вимоги залишається неясною.

Король Александр Ягеллончик наказує, щоб протягом двох років приїжджі купці не купували у Львові товари в інших іногородніх торговців раніше за місцевих міщан. Порушення цієї заборони тягне за собою конфіскацію товарів, які мають бути спрямовані на будівництво та ремонт міських укріплень.

Документ підтверджує та інкорпорує запис львівського міщанина Петра Стрижка, який передав свій будинок на забезпечення польського проповідника при митрополичій кафедрі у Львові. Проповідник водночас був зобов'язаний відправляти дві щотижневі меси у фундованій жертводавцем каплиці над катедральною брамою.

Король Александр Ягеллончик надає кам'янецькому каноніку та королівському нотаріусу Северину Гербурту з Фельштина ділянку (дворище) в селі Нагірці Львівського повіту. Надання звільняється від замкових повинностей і переводиться на земське право.

Станіслав із Ходча, генеральний староста руських земель, засвідчує запис із львівських гродських актів, у якому Ян Жешовський квитує львівських райців в отриманні 130 гривень за покинуту кам'яницю на вулиці Жидівській у Львові. Жешовський зрікається всіх прав на цю нерухомість, анулює попередні записи й зобов'язується захищати місто від претензій своїх родичів.

Маршалок Коронного трибуналу Станіслав Казимир Бєнєвський докоряє львівському магістрату за ув'язнення пораненої шляхти у в'язниці для злодіїв, розцінюючи це як образу лицарського стану. Він закликає міську владу припинити ці дії з огляду на триваючий трибунальський процес і виказує їй за невдячність за попереднє заступництво перед королем.

Автор описує труднощі та прикрощі, спричинені спором із львівським магістратом, і просить віцесеніора застосувати свій вплив для залагодження справи. Він згадує про дії проти нього у Варшаві та у Львові, а також парадоксально описує свій статус як водночас райці й лавника та особи, позбавленої цих посад. Він просить чіткої відповіді магістрату та адресата, зазначаючи, що на ухвалення рішення залишилося обмаль часу. Якщо справа дійде до суду, він застерігає правову силу цього листа. Пізніша обкладинка пов'язує спір із секретарем Чеховичем; сам текст листа не дає змоги достеменно встановити його роль.

Король Александр Ягеллончик дозволяє львівській митрополичій капітулі викупити королівське село Черкаси з рук тогочасних тенутаріїв і передає його їй у власність з імунітетом. Крім того, король надає вільний берег у межах села Мшана для спорудження рибного ставу.

Юзеф Бжезницький просить гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про заступницькі листи до краківських можновладців для виплати належних йому грошей з податків. Він також скаржиться на відіслання його почту з корогви та заявляє про готовність служити під час сейму.

Юзеф Бжезницький просить руського воєводу Станіслава Яна Яблоновського про втручання перед краківським хорунжим щодо виплати заборгованої платні з ухвалених податків. Він звертає увагу на небажання краківського підкоморія сплатити давні борги і в разі від'їзду сановника просить надіслати рекомендаційний лист поштою.

Король Александр Ягеллончик надає митрополичій капітулі у Львові третю міру доходів із королівського млина перед Галицькою брамою на львівському передмісті з правом її викупу. Надані прибутки мають послужити для забезпечення новозаснованих вічних вікаріїв при львівській катедрі.

Генерал Ян Беренс повідомляє руського воєводу про заплановані переговори з паном Беллем щодо виплати грошової суми та застави. Він наголошує на необхідності поквапити генерала Брандта, щоб борг якнайшвидше виплатили у Ґданську.

Король Олександр Ягеллончик звільняє громадян і жителів Львова від усіх мит, а також перевізних, мостових і гребельних зборів по всьому Королівству Польському, зрівнюючи їхні права з правами краківських міщан. Привілей надано як винагороду за жертовність львів'ян під час зведення міських оборонних укріплень, що захищають країну від нападів.

М. В. Бєрнацький доповідає Янові Станіславу Яблоновському про сваволю саксонських рейтарів, а також про підготовлювані протестації та позови до Коронного трибуналу. Водночас просить про відшкодування витрат і фінансову підтримку у зв'язку з веденням судових справ у Пйотркуві.

Владислав Бєрнацький просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про протекцію та рекомендаційні листи до маршалка й трибунальських депутатів у судовому процесі проти пана Збоцького. Він також повідомляє про заходи, вжиті в Києві задля залучення коштів для воєводи на майбутній сейм.

Владислав Бєрнацький скаржиться з Пйотркува на витрати та збитки, яких зазнає під час засідань у трибуналі, та повідомляє про відправлення довіреної особи на Куяви у справах воєводи. Він також наполегливо просить Яна Яблоновського про заступницькі листи до Трибуналу у судовій тяганині з паном Бохенським.

Владислав Бернацький виправдовується перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за затримку у стягненні грошей на Куявії, спричинену відмовою маршалка сеймику видати асигнацію. Він заявляє про готовність зачекати на наступний з'їзд і просить надати вказівки та виправдати його запізнення перед київським воєводою.

В. Бєрнацький надсилає Янові Станіславу Яблоновському сприятливий витяг із декрету Пйотрковського трибуналу в межиріцькій справі та повідомляє про клопотання щодо асигнати на віндикацію в Бібрці. Також сповіщає про від'їзд на сеймик, передачу інвентарю пану Бохенському та підготовку відправлення сукна.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Король Александр Ягеллончик підтверджує митрополичій капітулі у Львові привілей Владислава Ягайла від 1432 року. Він надає десятьом канонікам нової фундації право на щорічне отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп.

Маркіза де Бетюн дякує своєму зятеві Яну Станіславу Яблоновському за лист і висловлює велику радість із приводу його подружнього щастя з її донькою. Вона запевняє його у своїй незмінній материнській ніжності та прихильності до обох із подружжя.

Маркіза передає лист через Самуеля. Після спільної втрати вона просить зятя полегшити страждання королеви, а також засвідчити їй вдячність і відданість її інтересам.

Маркіза надсилає доньці листа через панів де Лафореста та Брюжера. Просить частіше писати, передає вітання великому генералові, чоловікові та дітям адресатки. Повідомляє про підвищення своєї пенсії королем на 5000 ліврів.

Маркіза отримала єдиний після від'їзду лист зятя з Рима і занепокоїлася через пригоду, що трапилася з ним у горах. Вона не має звісток від доньки й припускає, що та могла народити в дорозі. Повідомляє про намір переслати лист короля та лист де Ла Тура через купців.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Миколай Бєґановський повторно звертається з проханням до Мартина Анцевського щодо задоволення фінансових вимог пана Макальського з коронного скарбу. Каштелян також висловлює здивування затягуванням реалізації асигнації та заявляє про намір вжити заходів для стягнення належних коштів.

Миколай Бєґановський відповідає міській владі Львова на її скаргу стосовно шкідливих для міста сеймикових ухвал та ймовірної ролі в цьому брацлавського стольника. Він висловлює готовність виступити посередником у листуванні зі стольником і обіцяє особисто поговорити з львівським єпископом після прибуття до міста.

Миколай Бєґановський відповідає владі Львова на листи короля та канцлера щодо скарг на військового капітана Янка, який привласнював платню коштом солдатів. Він обіцяє прибути до міста й провести розслідування відразу після вирішення невідкладних справ маршалка.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує надання канонії та проповідницької пребенди магістру Станіславу з Кракова, а також долучає до її посагу 300 флоринів за записом міщанина Петра Стричка. Акт детально регламентує проповідницькі обов’язки, умови екзаменування й резиденції та забороняє обмін цього бенефіція на інший.

Службові записи галицької канцелярії за 1794–1795 роки, що підтверджують сплату гербового мита та проведення звірки (колаціонування) сторінок книги судовими урядовцями.

Фрагменти записів та датувальних формул із книг Перемишльського гродського або земського суду за 1480–1482 роки, що фіксують справи шляхти Перемишльської землі.

Король Сигізмунд I звільняє владу та міщан Львова на шість наступних років від будь-яких міських податків, контрибуцій та чопового з метою підтримки будівництва та завершення міських фортифікацій. Правитель наказує всім урядникам і поборцям беззастережно поважати надану податкову пільгу.

Єзуїт Ян Бєліцький висловлює волинському воєводі Янові Станіславу Яблоновському вдячність за підтримку колегіуму, а також вітання з нагоди наближення іменин і Різдва Христового. Від свого імені та від усієї спільноти він доручає добродія опіці новонародженого Христа та святого покровителя.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек еригує в митрополичій катедрі у Львові вівтар св. Варфоломія Апостола, фундований Ельжбетою, вдовою львівського каштеляна Юрія Струмила з Дмошина. Фундація забезпечується прибутками з вірменської лазні на підставі трансумованих привілеїв короля Яна Ольбрахта від 1494 та 1497 років.

Казимир Людвік Бєлінський скаржиться гетьманові Станіславу Яну Яблоновському на недоброзичливість і ворожі інтриги генерала, який із заздрощів перешкоджає його старанням здобути посади та панську ласку. Коронний підкоморій апелює до праведного сумління гетьмана, прохаючи його про справедливу оцінку власних заслуг і протекцію.