Каталог джерел

Лист до магістрату та мешканців Львова. Хмельницький заявляє, що не прагнув пролиття християнської крові, згадує розгром коронних військ під Городком і вимагає швидкої відповіді та підпорядкування. Точне формулювання кількох речень потребує подальшого прочитання.

Повторний заклик до декларації та підкорення; обіцянка збереження свободи та майна, згадка про московські війська та про попередні привілеї.

Заклик до підпорядкування міста та відмова передати заручників, що гарантували б подорож його делегації. Обіцянка збереження життя та здоров'я після виявлення покори.

Прихильне прийняття делегації міста, усна перша відповідь та заклик до представників повернутися наступного дня вранці. Розбіжність заголовка дати у виданні була позначена.

Відкладення відповіді до наступного дня після нічної наради з усією військовою старшиною; заклик до делегації міста прибути знову якомога раніше вранці.

Підтвердження дотримання обіцянок та заклик надіслати послів наступного дня.

Здивування перериванням переговорів та прохання про чітку відповідь, чи хоче місто продовжувати розмову.

Відправлення тимчасово затриманих послів та запрошення їх наступного дня за остаточною відповіддю.

Відправлення послів з письмовими умовами та очікування відповіді на передану декларацію.

Підтвердження передачі делегатам міста декларації та умов; вимога відповіді наступного дня та готовність розглянути прохання.

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення про союз козаків, Москви та шведів, а також інформація про відправлення Миколи Гродзицького для переговорів.

Відправлення людей за домовленим викупом («гонорарієм»); наказ про швидке оформлення та відправлення містом кількох осіб.

Король просить кардинала Virginio Orsini домогтися від Папи Римського створення судової комісії у справі між бурмістром Львова та францисканцями. Суперечка виникла через затримання винуватця смертельного поранення та оскарження світської юрисдикції під приводом порушення церковного імунітету.

Король нагадує магістрату про субсидію, ухвалену сеймом і розподілену на Львів універсалом. Скарбниця не отримала належної виплати, тому король повторює вимогу негайної передачі 12 тисяч польських злотих, зазначаючи, що не може відмовитися від цієї суми.

Королева дякує Малаховському за зауваження щодо її запланованої поїздки для виконання обітниці паломництва до апостольських порогів. Обіцяє вдячність за кожної нагоди. Французька приписка говорить про повагу та дружбу, а також містить вітання для дружини адресата.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, що ведуть шинкарство, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед гданцями та татарських чуток. Друга частина звітує про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та відсутність постійної правової допомоги; анонсують подальші документи і надсилають копію листа Вишенського сеймику.

Магістрат звітує, що Миколай Вільчек важко поранив цирульника Лоренца, що викликало обурення міщан. Описує небажання підстарости допомагати у затриманні винного, підтримку шляхти для Вільчека та спробу заспокоїти ситуацію. Просить представити справу королю. Далі обговорює невидачу актів процесу про млин, чотири протестації, суперечку про правильний порядок виконання та отримання чергової правової поради. Згадує шкоду в стадах і ґрунтах, комісію гданських боргів та смерть старого писаря Яна.

Радні відповідають на лист посланців, датований у Варшаві 4 січня. Просять довести до кінця справу з паном Пачком, надсилають документи та 70 злотих через слугу міського писаря Марціна. Наполягають, щоб посланці залишилися і запобігли шкоді для міських інтересів.

Львів домагається підтримки воєводи перед королівським судом у суперечці зі Станіславом Шембеком. За словами радних, місто викупило ґрунти за кілька тисяч злотих у коронного підчашого, тоді як Шембек претендує на них через попередника своєї дружини (так визначено в листі). Це аргументація однієї зі сторін, а не вирок суду.

Радні дякують маршалку за опіку над посланцями Львова і просять його про підтримку перед королем у суперечці зі Станіславом Шембеком про ґрунти, викуплені містом. Згадують попередні права батьків дружини Шембека та сплату кількох тисяч злотих. Це паралельне звернення до листа 190, спрямованого до воєводи.

Радні та поспільство Львова подають гетьману декларацію щодо колегіуму. Збережений абзац згадує королівську згоду/рішення та містить прохання щодо школи або вчителя (читання непевне), проте не всі умови позиції міста можна впевнено прочитати. Допис на звороті подає 16 листопада 1607 року і стверджує, що гетьман не був задоволений і віддав лист із гнівом.

Станіслав Касперинус дякує адресату за допомогу у справах міста. Згадує смерть міського синдика та його наступника, підтримку в королівського секретаря та пересилання файлів документів для судових суперечок. Обговорює суперечку проти різників, у якій з'являються вдова та отці єзуїти, апеляцію, пов'язану з вірменами та Кам'янцем, і потребу підтримки справ міста. Непевні імена та прізвища залишено з пропусками.

Радні Львова звинувачують бурграфа у насиланнях замкових гайдуків, грабунках, вимаганні повинностей на передмісті та порушенні міської юрисдикції. Просять старосту про напоумлення його, відшкодування місту та припинення цих дій.

Радні Львова описують забезпечення рухомого майна Вижиковського, намагання щодо кадука через відсутність виявлених родичів та повернення речей після його повернення з табору. Радять використати квитанцію у захисті проти пізнішої претензії. Надсилають також акти до справи з капітулою, що стосується дороги та об'єкта за Галицькою брамою, просячи про активний захист та повернення документів.

Радні посилаються на королівські привілеї, що дозволяють їм представляти кандидатів на духовних осіб до церков на міському ґрунті. Просять холмського єпископа про побожного священика, прихильника унії, який очолить одну з цих церков. Хочуть його швидкого приїзду, найкраще протягом двох тижнів, і обіцяють захист та допомогу.

Радні надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і доручають дотримуватися його порад у суперечці зі старостою ломжинським. Просять також дізнатися думку інстигатора у справі татарської суми та простежити за позовом. Дописи згадують вручення документів та витрати гінця; їхня частина залишається нерозчитаною.

Радні підтримують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівського акцизу та руських мит. Пояснюють, що від'їзд вавховського абата та дії ворога затримали переговори. Просять адміністратора скарбу, щоб із цієї суми було виділено провіант для гарнізону Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Радці просять королівського секретаря Єжи Янушевича про допомогу при дворі. Вони підтримують пропозицію ста тисяч злотих на потреби Речі Посполитої за умови розрахунку суми шляхом зменшення заборгованості з оренди львівського акцизу та руських мит. Відправлення делегатів затримала воєнна небезпека. Місто очікує на безпечну дорогу та звістки про місце перебування короля.

З огляду на ворога, що наближається до міста, радці Львова просять грабовецького старосту Марека Матчинського про підтримку перед великим коронним гетьманом. Вони прагнуть прибуття солдатів із підготовленими засобами на їх утримання, доброго коменданта та допомоги в закупівлі амуніції та харчів, зокрема з міського податку на пиво та горілку. Також просять про листи до земських урядовців, щоб вони негайно видали податки на нагальні потреби міста.

Радці Львова просять гетьмана про захист міських сіл Зубра та Сихів, а також про звільнення їхніх підданих від примусового перевезення дубів. Вони стверджують, що села вже винищені військом, а решта мешканців може піти. Пропонують використовувати артилерійських фурманів, які мають коней та вози.

Президенти ради Львова запевняють підсудка Лося, що у справі кам'яниці Осульської, розпочатій канівським старостою, вони не допустять шкоди його правам. Обіцяють ставлення згідно зі справедливістю та гідністю адресата; лист не містить вирішення спору.

Анікіні ставить під сумнів штрафи, накладені Лорендовичем на Шмуклера та іншого обвинуваченого у справі нібито вагітності доньки першого від кузена. Стверджує, що розповідь вагітної вказує на іншого чоловіка, і просить воєводу пом'якшити провадження. Пояснює, що стримав зацікавлених від негайного звернення до адресата.

Анчевський дякує за старання, пише про товар, ціну та обіг грошей, а також про стайню та свої домашні справи. Передає новини щодо канцлера, подорожі до Гданська та придворних посад. Просить про два фунти хорошої кориці.

Ксьондз хворіє вже тиждень. Повідомляє про покращення, але залишається у Львові до відновлення сил та покращення стану доріг. Шкодує, що не послухав добродія; обіцяє вдячність та молитву.

Прохання до Forbesa відправити до Мостиськ залишені товари: дві скрині, зв'язані мотузками, і третю, що потребує захисту. Віск має поки що залишитися в крамниці.

Автор обговорює заборгованості та спроби отримати гроші через посередників. Згадує Daniela, Dorika, Kordnera та Świrniackiego [?]. Пише про дотримання слова, векселі та заходи адресата. На звороті зберігся окремий короткий рахунок; його зв'язок із сумами в листі не встановлено.

Йоганн Фрідріх Бекер дякує Артуру Форбсу за надісланих собак, обговорює питання фінансових розрахунків, коригування боргового документа та справу підтримки для Даніеля Зитковера. Також звертається з проханням надати інформацію щодо цін та можливості замовлення і транспортування ґданських товарів і вина до Ярослава та Станіславова.

Автор дякує за новини та обговорює заборгованість, надсилання векселів та поводження з посередниками. Згадує Свідницю, Гданськ, Львів, Лондон, Daniela та його брата, Dorika та інших купців із непевно прочитаними прізвищами. У тексті міститься сума 400. Не встановлено всіх розпоряджень чи умов розрахунків.

Ян Фридерик Бекер повідомляє Артуру Форбсу про стан свого здоров'я, фінансові справи, торгівлю волами, а також заступається за купця, який просить сукно на ярославський ярмарок. Також рекомендує пана Зигмунта Гутрита для завершення угоди з купівлі худоби.

Беллі раніше відмовився акцептувати вексель купця Розенрота з Гданська через брак готівки під час термінових торговельних справ. Тепер він намагається зібрати суму у місцевих та іноземних купців і декларує акцепт та майбутню виплату. Приписка стосується різниці/втрати на талерах у Гданську та відсутності прибутку, проте точна вимога є неясною.

Бем надсилає звіти щодо кривди лікарні та просить адресата про ефективну допомогу в його інтересах. У постскриптумі очікує відповіді на попередні листи.

Провізор лікарні скаржиться на захоплення ґрунту під назвою Хмельник і ставить під сумнів підстави претензій супротивника. Вказує на контракт щодо поля, чинш та юридичні документи; просить адресата діяти в інтересах убогих. Це позиція однієї сторони суперечки.

Бем дякує за взяття справи лікарні під опіку, надсилає документи та анонсує надання звіту з процесу. Просить про дії у осіб, які можуть представляти лікарню, згадує витрати та гонорар. Сам лист не містить вирішення суперечки.

Бем інформує про документи, необхідні у суперечці лікарні з Єнджейовським. Полемізує з мандатами протилежної сторони, які вважає непідтвердженими доказами, і анонсує процесуальну відповідь.

Автор стверджує, що супротивник захопив лікарняні ґрунти і забороняє збір врожаю. Просить адресата про заступництво у особи вищого рангу. Це звинувачення з листа, без незалежного підтвердження.

Бем нагадує про інтереси лікарні під час поточної каденції суду. Пише про документи та мандат, спрямований проти супротивника, просить про термінове проведення справи, оскільки йдеться про добро убогих. Анонсує надсилання подальшого листа.

Автор знову просить про захист ґрунту та доходів лікарні. Посилається на раніше виданий мандат і побоюється затягування процесу; згадує виклик до магдебурзького суду. Значна частина тексту подібна до попереднього листа, але дата інша.

Пріор визнає обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить вирішити справу через суд міської ради для уникнення витрат. Хоче призначення комісарів для огляду документів щодо ґрунтів монастиря. У зв'язку з нещодавнім терміновим від'їздом просить про тиждень до повернення, звільнення від асесорських термінів та згоду на подальше будівництво до мирного вирішення, причому будівлі мають дістатися тому, кому буде присуджено ґрунт.

Автор представляє труднощі, що випливають із суперечки з львівським магістратом, і просить віце-сеніора використати вплив, щоб владнати справу. Згадує дії проти нього у Варшаві та Львові, а також описує парадоксально свій статус як одночасно радника і лавника, а також особи, позбавленої цих функцій. Просить про чітку відповідь магістрату та адресата, анонсуючи, що на прийняття рішення залишилося мало часу. Якщо справа потрапить до суду, застерігає про значення цього листа. Пізніша обкладинка пов'язує суперечку з секретарем Чеховичем; сам текст листа не дозволяє тут впевнено визначити його роль.

Беренс має намір наступного дня розмовляти з Беллом і запропонувати йому заставу для отримання виплати. Белл пов'язує розрахунок у Львові з виплатою грошей у Гданську. Автор анонсує наступний лист із результатом розмови.