Каталог джерел

Маркіза надсилає доньці листа через панів де Лафореста та Брюжера. Просить частіше писати, передає вітання великому генералові, чоловікові та дітям адресатки. Повідомляє про підвищення своєї пенсії королем на 5000 ліврів.

Маркіза отримала єдиний після від'їзду лист зятя з Рима і занепокоїлася через пригоду, що трапилася з ним у горах. Вона не має звісток від доньки й припускає, що та могла народити в дорозі. Повідомляє про намір переслати лист короля та лист де Ла Тура через купців.

Король Александр Ягеллончик підтверджує митрополичій капітулі у Львові привілей Владислава Ягайла від 1432 року. Він надає десятьом канонікам нової фундації право на щорічне отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп.

Миколай Бєгановський підтверджує отримання 5000 злотих на потреби Речі Посполитої та заявляє про готовність їх повернути згідно з розпорядженням панів комісарів. Крім того, він згадує про справу церкви Святого Хреста та взаємини з Вєжбицьким.

Миколай Бєгановський повідомляє львівським райцям про своє успішне заступництво перед краківським каштеляном у справі підступів доктора Якуба, який зазіхав на добре ім'я влади Львова. Автор запевняє у прихильності магната до правоти міста та виступає за дотримання контракту, укладеного з паном Жидкевичем.

Миколай Бєґановський повторно звертається з проханням до Мартина Анцевського щодо задоволення фінансових вимог пана Макальського з коронного скарбу. Каштелян також висловлює здивування затягуванням реалізації асигнації та заявляє про намір вжити заходів для стягнення належних коштів.

Миколай Бєґановський відповідає міській владі Львова на її скаргу стосовно шкідливих для міста сеймикових ухвал та ймовірної ролі в цьому брацлавського стольника. Він висловлює готовність виступити посередником у листуванні зі стольником і обіцяє особисто поговорити з львівським єпископом після прибуття до міста.

Миколай Бєґановський відповідає владі Львова на листи короля та канцлера щодо скарг на військового капітана Янка, який привласнював платню коштом солдатів. Він обіцяє прибути до міста й провести розслідування відразу після вирішення невідкладних справ маршалка.

Миколай Бєґановський дякує владі Львова за дотеперішнє дотримання угоди з Жидкевичем і знову просить залишити її в силі. Він також повідомляє, що претензії доктора, який посилається на краківського воєводу, є безпідставними, а справу має справедливо розсудити львівський підкоморій.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Ректор Бєгачевич направляє магістрату Львова професора Підгаєцького як кандидата на посаду синдика у відповідь на прохання міста. Він рекомендує його за належні здібності й очікує відповідного ставлення та винагороди.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек затверджує надання канонії та проповідницької пребенди магістру Станіславу з Кракова, а також долучає до її посагу 300 флоринів за записом міщанина Петра Стричка. Акт детально регламентує проповідницькі обов’язки, умови екзаменування й резиденції та забороняє обмін цього бенефіція на інший.

Службові записи галицької канцелярії за 1794–1795 роки, що підтверджують сплату гербового мита та проведення звірки (колаціонування) сторінок книги судовими урядовцями.

Фрагменти записів та датувальних формул із книг Перемишльського гродського або земського суду за 1480–1482 роки, що фіксують справи шляхти Перемишльської землі.

Автор просить про термінове заступництво в генерала для свого «онука», о. Русновського [?], у справі варшавського архідияконату. Він скаржиться на конкуренцію з боку каноніка Сушицького [?] і покликається на письмову обіцянку.

Король Сигізмунд I звільняє владу та міщан Львова на шість наступних років від будь-яких міських податків, контрибуцій та чопового з метою підтримки будівництва та завершення міських фортифікацій. Правитель наказує всім урядникам і поборцям беззастережно поважати надану податкову пільгу.

Єзуїт Ян Бєліцький висловлює волинському воєводі Янові Станіславу Яблоновському вдячність за підтримку колегіуму, а також вітання з нагоди наближення іменин і Різдва Христового. Від свого імені та від усієї спільноти він доручає добродія опіці новонародженого Христа та святого покровителя.

Молдавський воєвода і господар Богдан III підтверджує надання земельних володінь, що включають села та криницю над річкою Ларга, з усіма прибутками. Це пожалування має належати обдарованим та їхнім нащадкам навічно під загрозою прокляття.

Бєлінський звинувачує корогву королевича Якуба в насильстві та завданні шкоди Тухольському староству. Він висловлює протест проти відрядженого нею посольства до короля і закидів, нібито він привів до Тухолі королівських людей; просить про справедливість та захист честі.

Казимир Людвік Бєлінський скаржиться гетьманові Станіславу Яну Яблоновському на недоброзичливість і ворожі інтриги генерала, який із заздрощів перешкоджає його старанням здобути посади та панську ласку. Коронний підкоморій апелює до праведного сумління гетьмана, прохаючи його про справедливу оцінку власних заслуг і протекцію.

Казимир Людвік Бєлінський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про прихильне заступництво та внесення вигідного для нього пункту до сеймикових інструкцій перед прийдешнім сеймом. Йому важить продемонструвати громадській думці, що як особа осторонь він має впливових покровителів, навіть якщо все обмежиться лише деклараціями.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек еригує в митрополичій катедрі у Львові вівтар св. Варфоломія Апостола, фундований Ельжбетою, вдовою львівського каштеляна Юрія Струмила з Дмошина. Фундація забезпечується прибутками з вірменської лазні на підставі трансумованих привілеїв короля Яна Ольбрахта від 1494 та 1497 років.

Бєлінський рекомендує до магістрату Львова лікаря Матейма [правопис непевний], заслуженого в його домі. Рекомендований засновує собі маєтність у місті; автор обіцяє вдячність за підтримку.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує заснування та забезпечення вівтаря у Львівській катедрі, здійснене деканом Яном Кровицьким. Забезпечення становить річний чинш у розмірі 22 флоринів, викуплений у влади Львова на маєтностях села Двориська, трансумований у тексті документа.

Ксьондз Белковський переповідає королівському секретарю Франкі розмову з архієпископом щодо суперечки з магістратом. Він повідомляє, що ієрарх відклав запланований від'їзд і запрошує адресата на зустріч перед обідом задля мирного залагодження справи.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує надання маєтків Жидатичі та Малечковичі на користь катедральної капітули у Львові, здійснене покійним Яном із Малечковичів. З огляду на права спадкоємців дарувальника король обмежує підтверджуване дарування однією третиною маєтку, покладаючи на капітулу обов'язок відбування військової повинності та сплати публічних тягарів.

Ц. к. Галицька крайова табула у Львові засвідчує внесення документа до табулярної книги та інтабуляцію львівської митрополичої капітули латинського обряду як власниці маєтку Жидатичі.

Бєльський вимагає сплати 2600 злотих річного чиншу за палац біля Галицької брами. Орендар посилається на російський постій. Автор пропонує вирахувати податки, а решту повернути з міської скарбниці.

Августин Бєльський звертається до президента Львова Житкевича та міської влади з проханням виділити міського слугу й сурмача для публічного оголошення про вільне шинкування вина. Цей захід має протидіяти неправомірним заборонам, накладеним старшиною львівського кагалу, які завдають збитків земському скарбу.

Третейські судді на чолі з подільським воєводою Павлом Колою та маршалком Станіславом із Ходча вирішують спір щодо насильства та поранень між шляхтичем Ієронімом Добростанським і райцями та міською громадою Львова.

Бжеський відповідає на побоювання щодо затримання львівських купців у зв'язку зі справою міста Кам'янця. Запевняє у безпеці львів'ян; вимагає звичного зголошення в місті. Згадує майбутній королівський декрет.

Ян із Давидова, львівський підсудок і патрон парафіяльного костелу в Давидові, презентує львівському архієпископу Бернарду Вільчеку клірика Юрія зі Львова на вакантне після смерті Ґотарда настоятельство. Він просить надати йому канонічну інвеституру та довірити духовне й дочасне управління цією парафією.

Дякує за новорічні привітання та дарунок. У приписці підтримує прохання Лукашевського [?] про залишення його на посаді синдика міста Львова.

Бжозовський дякує за добру пам'ять, побажання та bellaria, тобто ласощі. Він обіцяє відповісти взаємною послугою за першої ж нагоди.

Антоній Бжозовський дякує владі міста Львова за надіслану рибу та сливи, водночас зауважуючи відсутність визини, яку зазвичай передавали. Він також запевняє райців у своїй вдячності та готовності надавати місту всілякі послуги.

Дякує магістрату за провізію на час посту та коробку ласощів. Запевняє у своїй прихильності до справ міста та бажає всіляких гараздів.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек передає львівському цеху кушнірів вівтар Усіх Святих у митрополичій катедрі у Львові. Натомість кушнірське братство бере на себе обов'язок його постійного утримання, а також забезпечення священичого служіння та відправлення річних поминальних мес.

Ян Бжозовський просить писаря Зімницького вести у Варшаві справу ксьондза-суфрагана. Він надсилає примірник для підписання та прикладення печатки; як альтернативу пропонує залучити Зихермана [?].

Король Сигізмунд I Старий на прохання архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1430 року. Документ звільняє маєтності Львівського архієпископства від усіх державних тягарів, данин і повинностей, а також прирівнює його імунітети до прав Гнєзненського архієпископства.

Валеріан просить рідного брата Валентія про листа, звістки про матір і дружину, а також про військові й сеймові новини. Згадує чутку про від'їзд знайомого священника до Рима; підтвердження його перебування там немає.

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Самуель Бідерман підтверджує отримання фінансових розпоряджень та повідомляє про передачу Артуру Форбсу партії гладкого сукна разом із фактурою. Він також закликає сплатити решту суми на свято святого Михайла та продовжувати торговельну співпрацю, зокрема щодо купівлі шовку.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові викупити третю частину млина перед Галицькою брамою з рук Маргарити, вдови мірошника Мартина Тлустого, та її дітей. Доходи з млина мають слугувати задоволенню потреб капітули та вікаріїв зі збереженням королівських прав.

Біррелл дякує Артуру Форбсу за те, що той порушив справу хлопця у зв'язку з Робертом Форбсом. Він написав до Кенігсберга й очікує на відповідь та приїзд хлопця на наступний ярмарок. До листа додає зразок його почерку, який просить передати Роберту, і пропонує обом Форбсам свої послуги.

Лоренс Біррелл повідомляє купця Артура Форбса про завершення господарем ремонту в його крамниці перед від'їздом відправника до Львова. Через брак часу автор змушений поспіхом завершити листа.

Біррел описує спробу затримати його разом із товаром у Переворську через суперечку з єврейським орендарем, який стягує мито. Спочатку він заперечує свою присутність, проте свідки її підтверджують. За словами автора, його відпустили після пояснення, що він везе товар для краківського каштеляна. Він застерігає Форбса про те, що на його товари також чатують.

Біррелл звертається до Форбса з проханням допомогти знайти оригінал наклепницького листа проти нього та з'ясувати особу автора. Він пише про честь, репутацію та поширення пасквіля серед їхніх знайомих. Як людину, котра може зарадити у розслідуванні, він називає А. Бейлі. У додатковій приписці зазначено, що дехто зізнався в прочитанні тексту.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Де Біркгольц пояснює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському неможливість виплати коштів для володимирського старости через те, що наявні гроші призначені виключно для гусарії та панцерних. Водночас він запевняє, що спробує зарадити справі, якщо підполковник Брандт привезе додаткові кошти.

Король Сигізмунд I вирішує спір між міською радою Львова та старостою Станіславом із Ходча, забороняючи діяльність шинків на передмістях та обмежуючи дозволену кількість ремісників на Краківському передмісті двома кравцями, двома шевцями, двома ковалями, а також гарбарниками.