Каталог джерел

Глиняни підтверджують, що Григорій привіз зі Львова листи, визначені як московські. Бурмістр одразу передав їх через гінця до Білого Каменю. Відправники просять вірити Григорію Юркевичу.

Бурмістр і райці Гродка засвідчують, що до їхніх рук було доставлено королівський універсал, який накладав на місто донативу. Не вказують суму і не підтверджують сплату. Документ завірено офіційною печаткою.

Бурмістр Дрогобича та його колеги просять дозволу надіслати львівського майстра справедливості у справі ув'язненої жінки. Надсилають двох міщан, які мають повернутися з катом, і обіцяють їх відіслати після виконання дій. Лист не вказує звинувачення чи виду покарання і не підтверджує виконання страти.

Ельблонг декларує солідарність з магістратом Львова та підтримку захисту міської влади. Оскільки збори провінції завершилися безрезультатно і не було обрано послів на сейм, не може виконати прохання у такий спосіб. Обіцяє, що секретар, який незабаром виїжджає до Варшави, отримає доручення клопотати перед великим канцлером та іншими протекторами про успішне вирішення справи Львова.

Райці описують повернення роз'їзду з-під Володави і обіцяють передати свідчення схоплених шпигунів. Чутки про успіх литовського гетьмана подають як непідтверджені. Просять Львів дотриматися обіцянки поважати права Замостя при стягненні зборів та щодо депозитів його мешканців.

Радці передають звіт посла, що повертається від литовського гетьмана: звістка про втрату Обуховича, командира роз'їзду, що складався з п'яти хоругов, відступ і рух у бік руського воєводи в околицях Любліна. Повідомляють про надсилання копії кореспонденції, якої немає у збереженій одиниці.

Влада Замостя передає повідомлення про епідемію в Немирові, околицях Пикова та в глибині України. Описують оголошувану під звук сурми заборону приймати людей без перевірки та вимогу паспорта для приїжджих. Просять Львів про подібні заходи захисту.

Влада Каліша засвідчує вручення королівського універсалу про збір ста тисяч злотих на потреби короля та Речі Посполитої, а також супровідного листа влади Львова. Документ не підтверджує здійснену оплату і не вказує частку Каліша.

Радці Кам'янця повертаються до кореспонденції та королівського рішення у справі проходження караванів, товарів купців та прав складу Львова. Просять дотриматися домовленостей та забезпечити присутність людей, що охороняють купців та товари. Згадують доданий відпис королівського листа під власною печаткою; детальні умови транзиту залишаються частково нерозбірливими.

Магістрат Кам'янця-Подільського декларує співпрацю у пошуку людей, описаних у листі, переданому у зв'язку з директивою великого коронного канцлера. Повідомив коменданта фортеці. Обіцяє передати відомості про цих осіб або затримати їх, якщо вони з'являться в місті.

Магістрат Кам'янця засвідчує, що Шимон Ламіноти [?], міський слуга Львова, привіз на підводах пакунки, пов'язані з литовським підкоморієм Мнішеком, послом Речі Посполитої до Порти. Підтверджує їх отримання та засвідчує документ печаткою; непевну частину списку залишено з пропусками.

Бурмістр і радці Коломиї засвідчують отримання 9 квітня королівського універсалу, врученого львівськими радцями, у справі донативи на порятунок Речі Посполитої. Довідка має підтвердити виконання обов'язку владою Львова.

Магістрат Кракова дякує магістрату Львова за підтримання приязних стосунків та передачу новин. Просить про нові звістки через спеціально надісланого гінця і декларує готовність віддячити послугою.

Краків просить звільнити свого міщанина Ціамера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Аргументує, що купець уже заплатив у Кракові, а універсали виключають стягнення тієї самої данини повторно в іншому місті. Наводить також розповідь купця про дотеперішню практику та його торговельні втрати.

Краків стверджує, що шотландські купці використовують королівські рескрипти та охоронні листи для порушення міських торговельних прав, ухилення від податків та юрисдикції. Описує справу купця Рійта [?] та вилучених у нього товарів. Просить Львів про спільні дії та передачу подібних судових рішень.

Краків дякує Львову за призупинення виконання рішення у справі конкуруючих позовів до майна померлого Яна Нижка [?], крамного слуги пані Венжиновичової. Повідомляє про надсилання нею уповноваженого і просить про справедливий розгляд її позовів.

Краків представляє зусилля Краківської академії щодо визнання Яна Кантія покровителем Польського Королівства, перенесення урочистостей та встановлення урочистої октави. Просить Львів про власну петицію до Папи та надсилання Кракову її копії, додаючи власне звернення як зразок щодо змісту.

У відповідь на скаргу Львова щодо виключення магістрату зі встановлення цін Краків описує власну практику: два засідання на рік за участю воєводського уряду, ґродського та міської ради. Пояснює черговість голосів, ведення книги цін, складання відписів та публічне оголошення тарифу. У постскриптумі йдеться про покарання за порушення, вагу хліба та перевірку пива.

Магістрат Кракова запитує, чи у Львові пиво можуть варити виключно члени цеху, чи також інші міщани для власних потреб та на продаж. Просить про правила стягнення чопового та копії прав чи декретів, що надають свободу варіння та продажу громадянам, а не цеху. Запитує також про можливість ввезення пива з інших місць для домашніх потреб.

Магістрат Кракова отримав поштою звістку, що в Кам'янці протягом двох тижнів у трьох будинках померло 27 осіб. Просить магістрат Львова про підтвердження та ближчі відомості про можливу епідемію. Має намір шукати способи стримування її поширення і заохочує адресатів до подібної обережності.

Краків підтверджує отримання попереднього листа Львова в іншій, частково нерозбірливій справі. Далі запитує про чутки щодо двох раптових смертей на львівському передмісті та симптоми епідемії в інших осіб. Вимагає щирих відомостей та захисту від приїжджих, щоб зберегти здоров'я мешканців, достовірність міських свідоцтв та торгівлю зі Сілезією.

Магістрат Кракова повідомляє про звістки з Угорщини про сильну епідемію за Тисою та Мішкольцем [?]. Просить Львів розіслати листи до прикордонних міст, контролювати паспорти та свідоцтва приїжджих, а також рекомендувати варти та застави на дорогах.

Краків застерігає, що епідемія в Угорщині наближається до польського кордону і, за свіжими новинами, з'явилася в містах Орави. Занепокоєння викликає переміщення угорців, польських робітників з виноградників, ремісників та дезертирів. Магістрат також повідомляє, що в Білому Дунайці у двох будинках померло вісім осіб після прибуття копача, але протягом п'яти тижнів там не зафіксовано подальших смертей. Рекомендує Львову обережність та попередження прикордонних міст.

Краків посилається на чутки про появу епідемії на турецькому прикордонні, у місцевості з непевно прочитаною назвою. Просить Львів про достовірну інформацію. Заповідає для безпеки контроль осіб, що прибувають або проходять з того боку, та вимогу автентичного паспорта, що підтверджує походження зі здорової місцевості.

Краків отримав лист Львова від 5 серпня разом із допитом Шевельє. Кредитори не вимагають його перевезення, оскільки немає з чого сплатити борги. Вони готові повернути витрати на харчування та працю урядовців, проте не мають наміру платити його львівські борги.

Магістрат Кракова просить розшукати у Львові та ув'язнити француза на прізвище Шевеле, який також виступає як Ріттер. Приписує йому шахрайство щодо кредиторів, втечу з понад сімомастами червоними злотими та залишення вагітної дружини. Звістку про двох попередніх дружин подає як чутку.

Кредитори не знайшли у затриманого очікуваних грошей. Краків залишає місцевому суду розгляд боргів та звинувачень, просить про допит згідно з доданими питаннями та засвідчений запис. Кредитори обіцяють покрити канцелярські збори та скромне харчування від початку ув'язнення.

Після отримання листа від 26 попереднього місяця магістрат схилив кредиторів Шевельє до покриття витрат на його харчування та працю урядовців. Повідомляє про надсилання 282 тимфів через Стобковського [?] і дякує Львову за зусилля та витрати.

Краків дякує за віднайдення та ув'язнення Шевеле, псевдонім Ріттер. Призупиняє відправлення людини за затриманим, оскільки Львів вимагав прибуття комісара та покриття місцевих боргів і витрат. Просить про їх деталізацію, щоб посланець приїхав із відповідними грошима.

Краків дякує за різдвяні та новорічні привітання і відповідає у справі вроцлавських тимфів. Повідомляє про застосування універсалу підскарбія великого коронного, згідно з яким тимф має курс двох польських шостаків, затверджений декретом Коронного трибуналу. Обіцяє додати копію відповідного пункту.

Краків дякує магістрату Львова за лист від 8 серпня, в якому повідомлялося про заразні хвороби на Поділлі, Україні, у Кам'янці-Подільському та Жовкві, а також про вжиті запобіжні заходи. Просить про подальші звістки та декларує відшкодування витрат на транспортування листів.

Магістрат Кракова відправляє свого громадянина за точними відомостями про заразні хвороби, що поширюються на Русі, Україні та Поділлі. Просить Львів поінформувати посланця, затримувати подорожніх і купців з уражених епідемією сторін, перевіряти паспорти та свідоцтва про здорове походження подорожніх і товарів. Вимагає засвідчення доброго походження документів офіційним підписом і печаткою міста перед дозволом на подальший проїзд.

Краків дізнався, що Львів відправив двох цирульників в околиці Тернополя для перевірки повідомлень про заразні хвороби. Просить про їхній звіт, щоб вчасно вжити запобіжних заходів. Сам відправник висловлює надію, що чутки не підтвердяться.

Кросно пояснює, що щоденні утиски з боку солдатських хоругов унеможливили швидке збирання та пересилання донативи. Згадує отримане повідомлення про продовження терміну здачі до 20 листопада і просить Львів про якомога більше полегшення у скрутному становищі.

Лежайськ підтверджує отримання від влади Львова королівського універсалу про донативу в сто тисяч злотих, ухвалену на останньому сеймі, з посиланням на Руське воєводство. У клаузулі щодо частки містечка вказано 60 злотих. Лист засвідчує вручення універсалу, а не здійснення оплати.

Відповідаючи на запитання Львова, Люблін подає збори: з бочки вина злотий для воєводи і три гроші для підвоєводи. З інших товарів не вказує аналогічного обтяження. Згадує збір з харчів, що завозяться із сіл, та внески купців і цехів при встановленні цін двічі на рік. Просить, щоб відповідь залишилася конфіденційною.

Магістрат Любліна скаржиться, що цех різників відмовляється платити поголовне, посилаючись на проживання поза міською юрисдикцією, і виставив місту позови перед каптуровими судами. Просить магістрат Львова про автентичний документ, що підтверджує, чи тамтешні цехи платять тягарі Речі Посполитої та міста також тоді, коли їхні члени проживають під іншими юрисдикціями. У постскриптумі запитує про організацію львівського суду, роль духовних суддів та місце проведення судів.

Президент і радні Любліна оголошують, що обрали зі свого складу делегатів до Варшави на 1 вересня 1738 року, згідно з письмовим розпорядженням підскарбія великого коронного. Делегати мають брати участь у підготовці інструктажу коронного скарбу. Автори висловлюють надію, що магістрат Львова також виконає волю підскарбія.

Люблін, не отримавши відповіді на попередній лист, знову просить Львів надати декрет Радомського трибуналу, на підставі якого Львів мав бути звільнений від обміну червоних злотих. Обіцяє взаємну допомогу у подібних справах.

Магістрат Любліна посилається на звістки про королівську комісію, що розглядала справу між владою Львова та євреями, які торгують у місті. Хоче наслідувати львівські дії і просить про засвідчену копію декрету, виключно в пункті щодо усунення євреїв, щоб він послужив прецедентом. Декларує покриття канцелярських зборів.

Магістрат Любліна дякує за зацікавленість незвичайною нещасною подією та за рекомендаційні листи. Просить доручити архієпископу львівському справу, яка має потрапити на розгляд Трибуналу, та вручити доданий лист. Не описує саму подію і не називає сторін суперечки.

Станіслав Касперинус дякує адресату за допомогу у справах міста. Згадує смерть міського синдика та його наступника, підтримку в королівського секретаря та пересилання файлів документів для судових суперечок. Обговорює суперечку проти різників, у якій з'являються вдова та отці єзуїти, апеляцію, пов'язану з вірменами та Кам'янцем, і потребу підтримки справ міста. Непевні імена та прізвища залишено з пропусками.

Автор шкодує, що змушений залишатися поза ратушею і не бере участі в публічних справах. Його присутності вимагає справа з паном Подгурським. Він просить колег зберегти матеріали процесу на випадок його розгляду перед королівським судом та про захист прав, пов'язаних з покійним паном Жидкевичем [?].

Делегати підтверджують отримання листа магістрату Львова із сеймовими проєктами. Вони декларують повагу до його волі, але не розуміють наведених у листі причин рішень. Заповідають подальшу дорогу. Густий допис містить додаткові розпорядження, значною мірою нерозбірливі.

Автори пишуть із Замостя до магістрату Львова про труднощі подорожі. Перед виїздом тріснула вісь воза з багажем; перевантаження речей та здобуття запчастин до коляски затримали дорогу. Рушили ввечері до Янова, залишивши візника з речами, а наступного дня чекали на нього до полудня. Далі коляска постійно ламалася. Кінцевої частини звіту немає.

Радці описують занепад міст, вбивство одного бурмістра та ув'язнення іншого в замку, зменшення юрисдикції та земель, а також торговельні перешкоди. Закликають Львів до спільної дії перед сеймом і оголошують зустріч 29 грудня. Звинувачення представлені як твердження авторів.

Радці відсилають до Львова кореспонденцію, отриману від підскарбія, призначену для міської влади та двох урядовців. Пояснюють, що бурмістр випадково вийняв і відкрив один із листів. Просять не трактувати це як навмисне порушення таємниці.

Влада Перемишля просить про виписки з львівських книг щодо королівських рішень у спорі магістрату з громадою: звільнення від будь-яких контрибуцій та оцінки звинувачень спільноти проти магістрату. Їм важливо отримати записи, що стосуються влади міського уряду. Обіцяють вдячність та пізнішу оплату писареві за роботу.

Познань відповідає на отриману поштою звістку Львова про Бецала, якому відправники закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. Лист висловлює побоювання, що подібні дії торкнуться також Познані. Заповідає представлення справи особам, схильним до інтервенції, щоб вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Познань висловлює співчуття щодо кривди президента та всього магістрату Львова, завданої, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Декларує спільний захист міських прав та відправлення звістки до канцлера і на королівський двір, просить про подальшу інформацію та бажає президентові одужання. Оригінал не називає винуватців чи точного перебігу події.