Каталог джерел

Мартін Буркгарт дякує Артуру Форбесу за батьківські поради та надану рекомендацію. Також повідомляє про успішне обіймання нової посади в Кракові на початку травня 1692 року.

Король Сигізмунд I Старий на вальному сеймі в Пйотркові розв'язує суперечку між львівськими міщанами та євреями, запроваджуючи ординацію, яка обмежує торговельну діяльність львівських і передміських євреїв. Документ забороняє їм, зокрема, домашню та розносну торгівлю, продаж прянощів і шовку, а також суворо регулює обіг сукна, воску, шкір і волів.

Burnett просить Forbes про медіацію між John Lithgow та John і Godfried Bellami. Повідомляє про бійку та погрозу подальшої образи як почуті новини; радить мирову угоду та конфіденційність.

Burnett скаржиться на неповернення позики у 292 одиниці монети від William Thomson. Заповідає доручити слузі James стягнення боргу, якщо боржник не заплатить протягом тижня або двох; згадує загальну нестачу грошей.

[Польською; переклад очікується] Król Zygmunt I Stary potwierdza ugodowe orzeczenie komisji królewskiej regulujące wysokość oraz zasady poboru ceł, mostowego, grobelnego i opłat targowych na szlaku ze Lwowa na Wołoszczyznę. Przywilej chroni mieszczan i kupców lwowskich przed samowolnymi i uciążliwymi opłatami, określając taryfy dla poszczególnych miejscowości Rusi i Podola.

Buchan скаржиться на відсутність готівки та затримку боржника. Радити притримати шкіри для відповідного купця або відправити їх до Jarosław. Зима ускладнює фарбування та обробку сукна.

Buchan описує зимові труднощі та зростання витрат на фарбування. Наполягає на оплаті векселя; передає поштові новини про війну та запланований виїзд короля William до Фландрії.

Buchan описує вартість фарбування у кармазиновий колір та замовлення білого і жовтого сукна. Повідомляє про похорон Peter Forbes та передає почуті політичні новини.

Buchan описує непогашені борги, застій товарів та побоювання щодо дорожнечі вовни та олії. Просить відправити шкіри до Jarosław.

Buchan просить стягнути оплату з Paul Galbraith, описує нестачу грошей, торгівлю хутром та зростання цін. Хоче збувати товари за готівку.

Buchan повертається до неотриманого пакунка шкір для James Buchan. Очікує решту оплати від Galbraith і критикує слугу за непередачу листа зі зразками сукна.

Buchan відправляє пакунок шкір через візника, обговорює ціни та додаткові товари, а також просить передати гроші James Buchan у Sambor.

Лист підтверджує відправлення 70 одиниць шкір, шарлату та тканини. Buchan взяв позику та виставив вексель на Galbraith; просить проконтролювати оплату.

Buchan скаржиться на зростання цін на кошеніль та вовну, запитує про пакунок шкір та розрахунок Galbraith. Додає новини про кораблі та католиків у Лондоні.

Король Сигізмунд I Старий обмежує для львівських та чужоземних євреїв право торгівлі виключно щорічними ярмарками, а також операціями з волами, воском та сирими шкурами за готівку або сукно, міряне на лікті. Він забороняє їм вести розносну торгівлю по містечках і селах під загрозою конфіскації товарів на користь львівського замку.

Влада міста Риги засвідчує призначення ризьким міщанином Тілеманом Герсефортом повноважних представників для стягнення боргу з львів'янина Яна Броди. Водночас вони просять раду міста Львова про правову допомогу для кредитора, щоб уникнути необхідності накладення арешту на купецькі товари.

Weiß звертається до Forbesa у справі грошей та векселів, згадує особу на ім'я Jacob і просить вирішити справу. Суми, прізвища посередників та точне розпорядження потребують подальшого прочитання.

Weiß обговорює розрахунок рахунку, надсилання замовлених товарів та окреме пакування п'яти одиниць товару. Просить про подальші замовлення на святомихайлівські ярмарки. У приписці згадується шафран та не повністю прочитана ціна.

Молдавський господар Стефан V гарантує владі та купцям міста Львова безпечний в'їзд і вільну торгівлю на території Молдови за умови сплати належного мита. Водночас він підтверджує чинність попередніх торговельних привілеїв і зобов'язується непорушно дотримуватися даних обіцянок.

Король Сигізмунд I Старий обмежує заняття шевським ремеслом на передмістях Львова виключно двома замковими шевцями, а також забороняє купцям скуповувати шкіри в приїжджих за межами міста. Крім того, він наказує старості Станіславу з Ходча та міській владі неухильно дотримуватися цехових прав шевців.

Король Сигізмунд I Старий затверджує устрій і звичаї львівських цехів та вилучає львівських майстрів, челядників і учнів з-під зверхності краківських цехмістрів. Він дозволяє львівським ремісникам вільно навчати учнів і надавати звання майстрів, гарантуючи їм повноту прав у всьому Королівстві, а юрисдикцію над ними довіряє цеховим старшинам із правом апеляції до міської ради Львова.

Джордж Васті дякує Артуру Форбсу за допомогу у справах міста Ярослава та доручає йому місію отримати у Львові гроші за двома векселями від Александра Бейлі. Також повідомляє про торговельний застій та про смерть і похорон Анджея Петтендріха.

Джордж Васт підтверджує отримання кореспонденції та дякує Артуру Форбсу за участь у міських справах. Бажає йому одужання завдяки вживаним лікам і висловлює надію на швидку зустріч.

Джордж Васт повідомляє Артура Форбса про вручення місту Ярослав королівського мандата у справі їхніх інтересів та про зволікання міської влади з відповіддю. Просить вжити правових заходів, заступитися перед віським старостою та діяти при королівському дворі.

Джордж Васт повідомляє львівського купця Артура Форбса про відправлення з Гданська скрині білих чарок через візника Казімєжа за дорученням пана Сейлера. Просить отримати вантаж у належному стані та врегулювати оплату за його транспортування.

Фердинанд Енгельхардт інформує Роберта Форбса про відправку сукна через Вєрушув до Ярослава та про поточну купецьку кореспонденцію. Обговорює також питання отримання готівки, терміни оплати боргів та труднощі з отриманням векселів перед лейпцизьким ярмарком.

Джордж Васт повідомляє з Ярослава Артура Форбса у Львові про фінансові питання, розрахунки з Букевичем та Дуїнскесом, а також про оренду кімнати. Крім того, повідомляє про передачу лимонів, вирішення справи з цукорницею та передає вітання спільним знайомим.

Джордж Васто повідомляє Артура Форбса про торговельні переговори в Ярославі, ціни на приміщення та відправлення сукна через Щебрешин до Варшави. Також просить про допомогу, видачу повної довіреності та втручання у коменданта з метою стягнення та арешту належних йому грошей.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує та надає місту Львову його давній герб із зображенням брами з трьома вежами та стоячим левом. Крім того, монарх надає міській владі почесний привілей запечатувати всі документи й грамоти червоним воском.

Автор запрошує на своє весілля з Доротеєю Браун, донькою покійного гданського райці Даніеля Брауна, призначене на 5 січня. Запрошення від 30 грудня 1665 року було адресоване Якобу Баренгаму [?] у Кракові.

Пітер Вест інформує з Варшави Артура Форбса про перебіг судових справ у маршалківському та гродському судах, а також про виїзд сторін до Кракова. Також звітує про податкові питання, спірні розрахунки з Лондком та заходи щодо укладення мирової угоди перед ярмарком.

Пітер Вест інформує Артура Форбса про поточні фінансові розрахунки, заплановану передачу коштів євреями пану Кунцу та відправку вина до Гданська. Також повідомляє про судові справи, конфлікти з равським старостою, вбивство у підскарбія та відтермінування роботи канцелярії.

Петро Васт повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про отримання сукна від купця де Альберті за наказом генерала Брандта. Пояснює розбіжність у кількості сувоїв червоного та блакитного сукна, а також сповіщає про пакування й опечатування товару.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівськими міщанами та львівським старостою Станіславом із Ходча щодо стягнення мита і торгових зборів із солоної риби. Він установлює порядок складання присяги купцями та підтверджує право львівських міщан на безмитне придбання риби в Буську.

Король Сигізмунд I скасовує свій попередній торговельний привілей, наданий євреям із передмість Львова, і підтверджує виключне право львівських міщан на торгівлю в місті, забороняючи її передміщанам. Щоби уможливити ліквідацію товарних залишків і сплату боргів, монарх установлює для передміських євреїв дворічний перехідний період з обмеженим правом торгівлі.

Король Сигізмунд I Старий забороняє купцям, які подорожують між Туреччиною і Волощиною та Литвою і Московією, оминати львівське право складу й мита шляхом проїзду через Кам'янець та манівцями. Він наказує старостам і міській владі Русі та Поділля беззастережно заарештовувати купців-порушників і надавати допомогу посланцям міста Львова.

Джон Вентонґ повідомляє купця Артуара Форбса в Ряшеві про передачу належної суми від боржника Браунінґа через пана Р. Брюсса та про врегулювання решти боргу. Лист завершується побажаннями успішних торгів і дорученням Божій опіці.

Б. Вернер дякує Артуру Форбсу за новорічні привітання і шкодує, що вони розминулися під час його проїзду через Ярослав. Повідомляє про очікування обозних возів, пошук нового вантажу та можливе спрямування транспорту до Замостя залежно від звісток зі Львова.

Б. Вернер повідомляє Артура Форбса про прибуття возів до Ярослава після важкої зимової дороги та про плани відправити їх із товаром до Ґданська. Він також пояснює причини невдачі з перевезенням сукна із Замостя до Вроцлава та обіцяє організувати доставку товарів возами зі Львова.

Король Сигізмунд I Старий звільняє всіх християнських мешканців Львова на двадцять років від чиншів, шосу та інших зборів через руйнування, спричинені пожежею міста. Крім того, він звільняє міщан від чопового на термін сім років, наказуючи спрямувати ці надходження протягом наступних шести років на відбудову міських мурів та укріплень.

Вєльопольський просить бурмістра допомогти урядовцю митниці у стягненні заборгованості з львівських громадян та купців. Підкреслює інтерес скарбу та труднощі кредитора через порушені терміни оплати.

Вєльопольський просить владу Львова допомогти у розрахунку заборгованості Вацлава Войзика [?]. Оплата має відбутися пропорційно, за умови справжнього підпису та належного рахунку, без тривалої екзекуції.

Вєльопольський наказує скасувати попередню заборону видачі товарів купців з Кошиць та Пряшева. Обґрунтовує зміну втратами коронного скарбу та обмеженням торгівлі.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади Львова переносить щорічний ярмарок зі свята Святої Трійці на свято св. Маргарити, звільняючи прибулих купців від сплати мита. Водночас підтверджує проведення ярмарку на свято св. Агнеси зі збереженням чинного обов'язку сплати мита.

Габріель Виговський повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про віднайдення та лагодження його каретки, відправлення якої, однак, заблокував пан де Бетюн. Він також просить про підтримку для брата, який веде переговори з коронним хорунжим.

Король Сигізмунд I дозволяє львівському підсудкові Янові Дідушицькому та його наступникам стягувати визначене мостове мито на сімнадцятьох переправах у маєтностях Дідушиці та Млиниці. В обмін на привілей збирання мита власники зобов'язуються постійно утримувати й ремонтувати дороги та мости.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Король Сигізмунд I розв'язує суперечку між орендарем мит Анджеєм із Тенчина та львівськими міщанами, дозволяючи львівським купцям їздити через Краків і Сандомир до Любліна й далі в обхід митниць у Белзі, Холмі та Грубешеві, але наказуючи повертатися цією дорогою в разі відмови від подальшого маршруту. Водночас він призупиняє митне звільнення Львова в цих трьох митницях виключно на час дії застави маєтностей Тенчинським, підтверджуючи загальний митний привілей короля Александра.

Вінярський не знайшов векселя попри подорож до Гданська та Торуня. Пише про відмову у присязі щодо військових збитків і радить відправити зерно Віслою одразу після скресання криги.