Каталог джерел

Делегати підтверджують отримання листа магістрату Львова із сеймовими проєктами. Вони декларують повагу до його волі, але не розуміють наведених у листі причин рішень. Заповідають подальшу дорогу. Густий допис містить додаткові розпорядження, значною мірою нерозбірливі.

Президенти ради Львова запевняють підсудка Лося, що у справі кам'яниці Осульської, розпочатій канівським старостою, вони не допустять шкоди його правам. Обіцяють ставлення згідно зі справедливістю та гідністю адресата; лист не містить вирішення спору.

Автори пишуть із Замостя до магістрату Львова про труднощі подорожі. Перед виїздом тріснула вісь воза з багажем; перевантаження речей та здобуття запчастин до коляски затримали дорогу. Рушили ввечері до Янова, залишивши візника з речами, а наступного дня чекали на нього до полудня. Далі коляска постійно ламалася. Кінцевої частини звіту немає.

Радці Перемишля відкладають усі процеси зі Львовом перед королівським реляційним та асесорським судом до 6 березня 1595 року, сподіваючись на мирову угоду та зберігаючи права сторін. Згадують аналогічне зобов'язання львів'ян.

Радці Перемишля декларують призупинення міських, приватних та цехових справ проти львів'ян до спливу трьох тижнів від початку майбутнього сейму. Метою є сприяння мировій угоді; Львів мав надати аналогічне зобов'язання.

Радці описують занепад міст, вбивство одного бурмістра та ув'язнення іншого в замку, зменшення юрисдикції та земель, а також торговельні перешкоди. Закликають Львів до спільної дії перед сеймом і оголошують зустріч 29 грудня. Звинувачення представлені як твердження авторів.

Радці відсилають до Львова кореспонденцію, отриману від підскарбія, призначену для міської влади та двох урядовців. Пояснюють, що бурмістр випадково вийняв і відкрив один із листів. Просять не трактувати це як навмисне порушення таємниці.

Влада Перемишля просить про виписки з львівських книг щодо королівських рішень у спорі магістрату з громадою: звільнення від будь-яких контрибуцій та оцінки звинувачень спільноти проти магістрату. Їм важливо отримати записи, що стосуються влади міського уряду. Обіцяють вдячність та пізнішу оплату писареві за роботу.

Магістрат Перемишля звинувачує владу Львова у прийнятті на службу їхнього міського майстра (ката) без testimonium. За словами відправників, він пішов без повідомлення уряду, залишивши дружину та дітей. Вимагають відмовити у працевлаштуванні та відіслати його тією ж підводою з тим самим візником, оскільки мають кількох в'язнів. Лист не описує їхніх справ чи вироків.

Познань відповідає на отриману поштою звістку Львова про Бецала, якому відправники закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. Лист висловлює побоювання, що подібні дії торкнуться також Познані. Заповідає представлення справи особам, схильним до інтервенції, щоб вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Познань висловлює співчуття щодо кривди президента та всього магістрату Львова, завданої, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Декларує спільний захист міських прав та відправлення звістки до канцлера і на королівський двір, просить про подальшу інформацію та бажає президентові одужання. Оригінал не називає винуватців чи точного перебігу події.

Ратно отримало від львівського гінця королівський універсал, що наказує передати донативу до Львова на 15 жовтня. Автори повідомляють, що універсал надійшов саме цього дня, і вони негайно, працюючи вдень і вночі, відправили кошти через свого сусіда. Просять про прихильне прийняття та підтвердження отримання; пояснюють затримку пізнім доставленням універсалу, а не недбалістю.

Бурмістр та радці Рогатина засвідчують отримання королівського універсалу, переданого радцями Львова у справі донативи. Збережений короткий фрагмент про гроші та їх відсилання важко прочитати; не встановлено точно суму чи етап оплати.

Магістрат Рогатина відправляє представників на сейм до Кракова, просячи Войцеха Зімницького про підтримку підтвердження давніх привілеїв та звільнення від мит у Корони. Допускає обмеження сфери пільги, якби загальне звільнення виявилося неможливим. Обіцяє винагороду за роботу та відшкодування витрат.

Писар Рогатина підтримує прохання делегатів про підтвердження привілеїв. Запевняє, що місто покриє витрати та винагородить роботу Зімницького. Приватно просить поради у справі помешкання, оскільки не має грошей на річну оренду.

Магістрат підтверджує отримання заклику до донативи, ухваленої в Торуні, і просить Львів про інтервенцію з метою звільнення Рогатина. Аргументує занепадом купецтва: риторично запитує про бодай одного вола, проданого в Ярославі, шматок сукна чи мішок перцю; перцю мав привезти дрібний крамар ледь один камінь. Вказує також на тягарі, спричинені військом.

Бурмістри та рада Свеце скаржаться на майже щоденні марші солдатів та оголошене прибуття драгунів у кількості 90 коней, що йдуть з Угорщини на зимове утримання за наказом іновроцлавського воєводи. Посилаються на звістку орендаря та попереднє надання, час якого залишається нерозбірливим. Просять Яна Яблоновського про допомогу перед загрозою руїни міста та нестатків мешканців.

Свеце поновлює скаргу на солдатів і подає втрати міста на п'ятсот злотих, а президента на 58 злотих 20 грошів у забраних речах. Просить Яна Яблоновського посприяти розгляду та відрахуванню втрат при оплаті війську на генеральній львівській комісії. Окремо просить про квитанцію, що дозволяє отримати деревину з пущі Свецького староства на міст, якому загрожує руйнування через кригу після важкої зими; орендар не приймає попередніх квитанцій.

Влада Свеце просить свого старосту про захист від військової екзекуції зобов'язань, що залежить також від рішення орендаря. Запевняють, що раніше користувалися його захистом, перепрошують за невизначену провину і відправляють представників, які мають пояснити витрати, труднощі та шкоди, пов'язані з греблями, головами та берегами Вісли.

Уряд Снятина засвідчує свідчення возного про публічне оголошення підтвердження королем львівського права складу на Пйотрковському сеймі. Застерігає від оминання складського міста та пошуку іншої дороги. Передбачає затримання купця разом із волами та іншими товарами. Свідчення внесено до актів та підтверджено печаткою; це не звіт про здійснене захоплення товарів.

На клопотання Кшиштофа, скляра та львівського міщанина, що діяв як повноважний представник радців та громади Львова, занотовано свідчення возного про оголошення приїжджим купцям наказу підстарости. Оголошення посилається на королівський мандат, коронну конституцію та універсал щодо львівської торгівлі. Забороняє купувати товари та волів з оминанням правил та оминанням звичайної львівської дороги, під загрозою конфіскації майна по половині на користь короля та Львова.

Магістрат Старої Солі просить президента Львова надіслати ката для виконання вироку над неназваним за прізвищем засудженим. Як поручителя залишає у Львові Петра Староміського, колишнього бурмістра, до часу повернення ката. Запевняє про оплату, безпеку та здоров'я мешканців Старої Солі та російських військових постів. Планований приїзд має відбутися в четвер, виконання вироку в суботу, а повернення на свята; лист не підтверджує реалізацію цих намірів.

Радці Стрия засвідчують, що 9 квітня отримали королівський універсал та нагадування магістрату Львова про донативу 100 000 злотих. На Стрий як купецьке місто припадає 200 злотих, які мають бути надіслані до Львова на 15 травня. Підтверджують оголошення обов'язку мешканцям, але не його сплату.

Райці міста Холма повідомляють владу Львова про вручення гінцем скарбового універсалу щодо донативи та про виплату йому належної винагороди. Попри бідність місцевого населення та відсутність заможних купців, вони декларують готовність підкоритися королівським наказам.

Бурмістр і радці Яворова просять радців Львова надіслати рішення в апеляційній справі між Гжегожем Боболовичем [написання прізвища непевне], позивачем, та Марком Воскобуйником, бондарем, відповідачем — якщо справу вже було вирішено.

Бурмістр і радці Яворова засвідчують отримання від влади Львова королівського універсалу з Варшави, датованого 20 березня 1629 року, що наказує передати місцеву суму, прочитану робочо як 500 злотих, на донативу. Загальна сума, ухвалена сеймом для коронних міст, становить 100 тисяч злотих. Документ не засвідчує здійснення оплати.

Влада Язловця засвідчує скарги східних купців на тягарі, що накладаються львівськими перекладачами. За словами купців, оплати виходять за межі вписаних до реєстру мит, а контроль повторюється. Магістрат Язловця просить владу Львова припинити зловживання, аргументуючи, що вони шкодять також самому місту, і підтверджує лист печаткою та підписами.

В актах лавничого суду Ярослава записано розповідь возного про оголошення на чотирьох рогах ринку наказу про припровадження товарів звичайними шляхами до Львова та дотримання права складу. Наказ оголосили під час ярмарку на вимогу влади Львова, за уповноваженням коронних станів та Миколая Гербурта з Фульштина. Він передбачає затримання осіб, що обходять право, та конфіскацію їхніх товарів.

Бурмістр і радці Ярослава просять раду Львова оголосити купцям, що майбутній ярославський ярмарок відбудеться у звичайний час. Посилаються на волю та авторитет маршалка і гетьмана великого коронного та своєї добродійки, і заохочують до приїзду з товарами без побоювань щодо ворожих дій. Це запевнення та запрошення відправників, а не підтвердження перебігу ярмарку.

Влада Ярослава відповідає на лист зі Львова щодо відвідуваності купців на ярмарку. Інформують, що цього дня доручили возному оголосити під час торгу запрошення до безпечного приїзду, без побоювань щодо надзвичайних вимагань. Посилаються на обіцяний захист маршалка і гетьмана великого коронного та складають новорічні побажання.

Ярослав відповідає на прохання Львова, надсилаючи майстра катівського. Вимагає його швидкого повернення після страти, зі свідоцтвом та на доброму підводі. Львівський міщанин залишається в Ярославі як порука повернення.

Алой дякує за пісні наїдки та заохочує адресатів звертатися з проханнями, які дозволили б йому віддячити.

Алой не міг особисто допомогти посланцю у Варшаві, оскільки перебував у Дрездені. Запевняє, однак, що рекомендував магістрат неназваному достойнику, який прийняв пісний дар. Вручення дару не описано детально.

Підтвердження отримання пісного подарунка та прохання вказати нагоду для надання послуги магістрату.

Автор інформує, що втрутився згідно з дорученням хорунжого у справі магерівського орендаря та його тестя. Йдеться про задоволення вимоги, зобов'язання, вписані до книг у Ярославі, та квитанцію про отримання грошей, підписану королевою. У другій частині передає новини про шведське, московське військо та виїзд короля на Литву; це епістолярні повідомлення.

Анікіні ставить під сумнів штрафи, накладені Лорендовичем на Шмуклера та іншого обвинуваченого у справі нібито вагітності доньки першого від кузена. Стверджує, що розповідь вагітної вказує на іншого чоловіка, і просить воєводу пом'якшити провадження. Пояснює, що стримав зацікавлених від негайного звернення до адресата.

Балабан запевняє, що захищав райців перед краківським воєводою всупереч протилежній реляції пана Тарнавського. Рекомендує готуватися до комісії у Львові, яка має розслідувати справу.

Балабан повідомляє, що краківський воєвода не приїде до Львова через слабке здоров'я; він мав намір взяти участь у жалобній церемонії. Рекомендує не зволікати з необхідними діями.

Балабан звітує про клопотання на користь послів Львова у гетьмана, попри спротив краківського воєводи. Згадує універсали та приватні листи; деталі рішень та відкладення справ залишаються непевними.

Втручання Балабана не дало результату. Краківський воєвода розгнівався, що у важливій справі райці контактують листами замість особистої зустрічі.

Барановський запевняє владу Львова, що допуск міського уряду до справи єврея не мав на меті обмежити їхні права. Пояснює це відсутністю руського воєводи, якому підлягав суд над євреями. Через запущеність провадження рекомендує спільне завершення справи, водночас вказуючи на королівське зауваження, щоб міський уряд не зловживав допуском до неї.

Барановський повідомляє, що намагався отримати королівське затвердження надісланого Львовом заповіту, але король відмовив, побоюючись шахрайських записів, що могли б зашкодити його праву на кадуки. Писар водночас вказує на попереднє надання певного кадука Львову на будівництво школи і нагадує, що клопотав про це після отримання листа архієпископа та прохань. Деталі попереднього заявника та одна клаузула залишаються непевними.

Автор відкидає звинувачення щодо свого поводження з міщанами і посилається на обіцяні їм свободи. Пише про кредит, борг, забезпечення та про спроби порушення статутних прав деякими членами магістрату. Вказує на майно, обтяжене заставою, і протестує проти його продажу або подальшого обтяження.

Белл повідомляє Форбсу про представлення привілею королеви міській владі. За словами автора, магістрат має застереження і відкладає повну відповідь; Белл пов'язує зволікання з фінансовими справами. Це його звіт про переговори, а не підтвердження рішення магістрату чи змісту привілею.

Роберт Белл просить Артура Форбса утримувати арешт на спірні товари в Лейпцигу та призупинити їх видачу пану Весту до його особистого прибуття наприкінці місяця. Він наголошує на своїх фінансових претензіях та анонсує швидку зустріч.

Юзеф Бем вимагає від президента Львова виплати заборгованих двохсот злотих за квартиру, надану капітану Рожновському на підставі міського контракту. Він також попереджає, що більше не може приймати офіцера, і просить вказати йому нове помешкання.

Пріор визнає обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить вирішити справу через суд міської ради для уникнення витрат. Хоче призначення комісарів для огляду документів щодо ґрунтів монастиря. У зв'язку з нещодавнім терміновим від'їздом просить про тиждень до повернення, звільнення від асесорських термінів та згоду на подальше будівництво до мирного вирішення, причому будівлі мають дістатися тому, кому буде присуджено ґрунт.

Автор відповідає на прохання львівського магістрату у справі, яку називає слушною, і пише про досягнення взаємного відшкодування. Запевняє у прихильності до міста і розраховує на взаємність. Ключова фраза, що визначає процедуру, можливо, за участю синдиків, потребує повторного прочитання; з листа не випливає, що угода була укладена.

Автор повідомляє магістрат, що перед Коронним трибуналом у Любліні було подано скаргу на львівську міську владу у зв'язку з ув'язненням особи шляхетського стану. Стверджує, що ув'язнення у в'язниці, призначеній для злодіїв, порушує шляхетський стан і анонсує подальші правові кроки; просить про відповідь. Це звинувачення автора листа, а не підтверджене рішення суду.

Автор представляє труднощі, що випливають із суперечки з львівським магістратом, і просить віце-сеніора використати вплив, щоб владнати справу. Згадує дії проти нього у Варшаві та Львові, а також описує парадоксально свій статус як одночасно радника і лавника, а також особи, позбавленої цих функцій. Просить про чітку відповідь магістрату та адресата, анонсуючи, що на прийняття рішення залишилося мало часу. Якщо справа потрапить до суду, застерігає про значення цього листа. Пізніша обкладинка пов'язує суперечку з секретарем Чеховичем; сам текст листа не дозволяє тут впевнено визначити його роль.