Каталог джерел

Вєльопольський наказує скасувати попередню заборону видачі товарів купців з Кошиць та Пряшева. Обґрунтовує зміну втратами коронного скарбу та обмеженням торгівлі.

Генеральний офіціал львівський Станіслав Менда за поданням міської ради Львова надає Станіславові Вільчеку вівтар у Струмилівській каплиці у Львівській катедрі, що став вакантним після смерті Яна Дрогобича. Укладач наказує вічним вікаріям ввести нового вівтарника у володіння бенефіцієм та належними йому прибутками.

Король Сигізмунд I затверджує декрет бурмистра і львівських райців 1528 року, яким спірні луки, що утворилися на осушених ставах у Замарстинові, присуджено Мартину Шенґреґеру, опікуну вдови й дітей покійного Бернарда Тички. Жителям села Замарстинів наказано дотримуватися вічного мовчання в цій справі.

Львівський архієпископ Міколай Ігнацій Вижицький звертається до влади Львова з проханням дозволити плебану без перешкод звозити з Клепарова оплачене та видобуте його коштом каміння, призначене для завершення будівництва костелу Пресвятої Діви Марії.

Король Сигізмунд I Старий надає владі та міщанам Львова право стягувати нове мостове мито в розмірі двох денаріїв з кожного вола, якого женуть на продаж, звільняючи від цієї сплати львівських міщан. Отримані доходи мають призначатися на постійне утримання та ремонт мостів довкола міста задля забезпечення безпечного проїзду купців і подорожніх.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує на прохання львівських міщан вирок короля Олександра Ягеллончика від 1506 року. Він підтверджує звільнення львів'ян від сплати люблінського мита і забороняє люблінським митникам його стягувати.

Руський воєвода Константий Вишневецький повідомляє міську владу Львова про взяття євреїв під свій патронат згідно зі звичаєм попередників. Він звертається до бурмістра та райців з вимогою не притягати єврейське населення до міських судів у справах, що підлягають виключній юрисдикції воєводи.

Бурмістр Львова Войцех Вишньовський скликає міських лавників на нараду щодо оплат з єзуїтських кам'яниць, повернення актів після померлого пана Ласковського та суперечки шевського цеху щодо каплички.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек дозволяє звести нову амвону в наві катедри для польського проповідника на час вакантності посади німецького проповідника, з огляду на великий наплив вірян після пожежі храму. Документ застерігає повернення до первісного порядку виголошення казань у хорі та каплиці, щойно міська рада призначить німецького проповідника.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмістру, райцям та магістрату Львова за надіслані новорічні побажання. У відповідь надсилає взаємні привітання успіху та достатку всіх благ для влади та всіх мешканців міста на поточний рік та наступні роки.

Водзіцький не хоче видавати рескрипт без знання справи, що розглядається асесорськими судами. Передає документи коронному канцлеру.

Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про передачу при королівському дворі пояснень доктора Франкі у його суперечці з королівським ювеліром Вайзером. Також припускає, що цей лист вже був відправлений до Дрездена, де зараз перебуває ювелір.

Спадкоємці Юзефа Шиноффа скаржаться на доктора Франкі через утримання грошей. Єпископ радить магістрату домогтися виплати, у разі потреби — судовим шляхом.

Коронний підканцлер Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат, що не отримав обіцяних пояснень від доктора Франкі у справі поданого проти нього меморіалу пана Вайзера. У зв'язку з цим вимагає швидкого винесення рішення, якого очікує сторона, що скаржиться.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про направлення листа до блонського старости з вимогою повернути незаконно зайняту кам'яницю Катажині Георгієвичовій. Копію листа під печаткою надсилає міській владі до відома з надією на успішне вирішення справи.

Єпископ звертається до подільського воєводи з проханням вгамувати сина. Радити місту просити гетьмана про використання гарнізону та порозумітися з архієпископом.

Єпископ надсилає інтервенції до великого коронного гетьмана та львівського старости. Магістрат отримує копії і має паралельно виконувати свої обов'язки.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує бурмістру, раді та магістрату Львова за надіслані святкові привітання. У відповідь віддячує щирими побажаннями достатку всіх благ та успіхів у Новому році для мешканців міста.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький дякує владі міста Львова за надіслані привітання з нагоди Воскресіння Господнього. У відповідь віддячує побажаннями, просячи Божої опіки, розради та достатку благ для Львова та його мешканців.

Коронний підканцлер Міхал Водзіцький дякує бурмістру, райцям та магістрату Львова за надіслані привітання з нагоди Різдва Христового. У відповідь віддячує прихильністю та надсилає владі і всьому місту побажання всіляких успіхів.

Єпископ надсилає відповідь блонського старости, обговорює незадоволені вимоги кредиторів та вказує на судовий шлях як спосіб повернення кам'яниці.

Водзіцький підтримує передачу Понінському ділянки міської воскобійні. Посилається на королівський рескрипт та можливість знайти інше місце.

Рекомендація купця Гампеля з Варшави для організації міських розваг. Автор вказує на вигоди від припливу гостей: оренда будинків, торгівля та продаж продуктів харчування.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький повідомляє львівський магістрат про скаргу підвоєводи Скшетуського на звинувачення, висунуті проти нього перед королівськими судами. Рекомендує міській владі негайно призначити комісію на місці з метою мирного та справедливого вирішення суперечки.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький повідомляє владу Львова про запланований від'їзд до Вшови та обіцяє заступництво перед польовим гетьманом коронним щодо обміну золота для потреб місцевого гарнізону. Водночас він запевняє у своїй готовності сприяти успішному вирішенню справи міста.

Перемишльський єпископ Міхал Водзіцький втручається у справи львівської влади за дорученням дрезденського двору, вимагаючи негайного виконання вироків, що зобов'язують доктора Франкі сплатити борг королівському ювеліру Вайзеру. Він застерігає, що в разі подальшого зволікання сам виплатить належну суму, а відшкодування витрат разом зі штрафом покладе на магістрат.

Водзіцький відповідає на великодні привітання міста. Бажає мешканцям достатку, а місту — Божого захисту.

Водзіцький рекомендує швидкий розгляд справи Бартча та допомогу його синові, який після смерті батька залишив Варшаву. Згадує лотерею та мандат щодо Сурчинського.

Підканцлер коронний Міхал Водзіцький запевняє владу Львова у своїй незмінній прихильності та готовності захищати й примножувати міські права. Він також повідомляє, що після перенесеної хвороби вирушає на сейм, де має намір подбати про інтереси міста.

Автор вимагає розслідувати звинувачення доктора Аведика проти Розалії Муратовичової та її синів: напад на будинок, вилучення грошей, застав, майна та дітей. Вимагає повернення та заборони подальших нападів.

Коронний референдар Міхал Водзіцький надсилає львівському магістрату оригінал супліки, поданої королю паном Вейзе. Він закликає міську владу якнайшвидше надати висновок і рішення, яке він має згодом передати королівському двору.

Король Сигізмунд I Старий наказує міській владі Львова, щоб матеріали апеляційних справ не видавалися сторонам, а доставлялися до королівського суду виключно спеціальним судовим гінцем. Витрати на відправлення актів має покривати сторона, яка апелює, згідно з давнім звичаєм магдебурзького права.

Король Сигізмунд I Старий наказує коронним і міським урядникам надавати допомогу львівським міщанам у затриманні купців, які оминають львівський склад товарів. Він забороняє незаконне перевезення волів, воску та інших товарів із Русі та Поділля в обхід Львова й належних мит під загрозою майнових покарань.

Король Сигізмунд I відкладає на шість років вирішення спору між Краковом і Львовом щодо прав складу та затверджує тимчасову угоду, яка регулює правила торгівлі купців обох міст. Документ зобов'язує львів'ян проїжджати через Краків і обмежує вивезення волів, а краків'янам забороняє оминати Львів та скуповувати худобу далі ніж до Глинян.

Вольський виступає проти порушення привілеїв Львова під час відсутності монарха. Схвалює протест міста та апеляцію до майбутнього сейму; обіцяє захист його прав та авторитету канцелярії.

Король Сигізмунд I Старий розглядає та вирішує суперечки між львівським старостою Миколаєм Одновським і радою міста Львова, врегульовуючи питання торгових зборів, мита і мостового збору, випасу перегону худоби, чисельності підзамкових ремісників, а також помелу на млинах і вирубки лісів. Декрет підтверджує давні привілеї львівських міщан і забороняє замковому уряду накладати на них неправомірні повинності.

Вроновський підтримує Борвацького [Боруцького?] у справі повернення придбаного панцира. Продавець виїхав до Великопольщі та доручив його забрати. Автор очікує наказу про виступ хоругви під Золочів.

Кухмістр коронний Францішек Галецький просить бурмистра і райців Львова допустити апеляцію в судовому процесі свого колишнього слуги Версадра, який вважає себе скривдженим вироком міського суду. Він запевняє у своїй вдячності та посилається на колишню прихильність магістрату.

Коронний кухонний Францішек Галецький відповідає на прохання бурмістра та львівських райців, запевняючи у своїй прихильності та готовності до послуг. Інформує магістрат, що наказав утриматися від подання регресу, зважаючи на користь і зручність міста та його мешканців.

Галецький складає новорічні побажання та заступається за Томаша [прізвище непевне], просячи прийняти його до міського урядового кола. Вказує на зусилля короля та спільних друзів.

Після недавньої жалоби Галецький запрошує магістрат на весілля з Розалією Дзедушицькою, любачівською каштелянкою. Урочистість запланована на 14 лютого на Варшавському замку за підтримки короля та королеви.

Король Сигізмунд I Старий вирішує суперечку між львівським старостою Миколаєм Одновським та львівською міською радою щодо процедури обрання райців. Документ встановлює, що першого райцю від імені монарха призначає староста з-поміж шести урядників, які мали засідати в раді на поточний рік, другого обирає рада, а третього — міське поспільство.

Ханкевич передає магістрату, що канцлер не хоче більше відкладати справи Львова. Закликає якнайшвидше надіслати повноважного представника та анонсує внесення справ до судового реєстру.

Ксьондз Павло Гарбовський відповідає на скаргу бурмистра та ради Львова щодо неправомірного отримання суми ксьондзом Гудловським. Він запевняє, що наказав белзькому писарю видати судовий позов, та обіцяє справедливий розгляд справи після з'явлення уповноваженого представника міста.

Король Сигізмунд I Старий на прохання міської влади та громади Львова підтверджує давній привілей Казимира Ягеллончика на щорічний вільний ярмарок у день св. Агнеси. Водночас монарх остаточно ліквідує та скасовує запроваджений раніше ярмарок на день св. Маргарити як невигідний і некорисний для міста.

Хелмінський єпископ і коронний підканцлер Петро Гембицький дякує владі Львова за надісланий дарунок у вигляді риби та за обіцянку подальших подарунків із Туреччини. Водночас він запевняє магістрат у своїй прихильності й готовності захищати привілеї міста.

Король Сигізмунд I Старий після розгляду спору з коломийським старостою Миколаєм Сенявським підтверджує належне львівським міщанам і купцям звільнення від сплати митних зборів у Коломиї при перевезенні власних товарів. Водночас він застерігає під загрозою стягнення мита про заборону перевозити під приводом цього привілею товари, що належать чужим особам.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє владі Львова спорудити білильню на міських землях із застереженням, що доходи з неї призначатимуться виключно на зміцнення та ремонт міських фортифікацій. Монарх гарантує місту виняткове право на ведення такого підприємства в околиці, забороняючи спорудження конкуруючих білилень.

Henrykowski запрошує бурмістра та раду Львова на весілля старшої доньки з Andrzejem Łysickim [?], адміністратором економії брестської литовської. Доньку не називає на ім'я.

Львівський староста Миколай Гербурт радить бурмистрові та райцям Львова, як у судовому порядку домагатися справедливості проти пана Чавровського, який побив і пограбував міщанина Анджея Габрека. Він вказує на належний спосіб формулювання позову та протестації, водночас застерігаючи від подання скарги проти власного старостинського уряду.