Каталог джерел

Король закликає владу Львова виконати рішення арбітрів щодо фундації колегіуму єзуїтів. Нагадує про згоду представників міста та власне затвердження угоди, вимагає припинити зволікання і представляє фундацію як окрасу міста.

Король розглядає скаргу міщан Львова на люстраційних комісарів, які під приводом нової кварти накладають невідомі раніше тягарі та обов'язки перед замком. Пояснює, що люстрації підлягають маєтки старост та орендарів, а не міська власність та її доходи. Наказує усунути неправомірні обтяження або пояснити причини їх накладення, нагадуючи попередні зауваження.

Король Міхал Корибут Вишневецький повідомляє владу Львова про наказ Еліашу Лонцькому залишатися на посаді коменданта фортеці до подальших розпоряджень. Водночас запевняє магістрат, що комендант отримав вказівку не накладати на мешканців та приїжджих незаконних обтяжень і не застосовувати пільгових тарифів щодо євреїв.

Король забороняє коменданту Еліашу Лонцькому нові збори з мешканців та приїжджих. Він має прийняти встановлений гонорар у тридцять злотих від міста та поважати міське судочинство.

Бонавентура засвідчує передачу львівському каноніку реліквій мучеників з римських катакомб при костелі св. Панкратія. Просить ординаріїв про їх автентифікацію для публічного культу. Частина імен залишається непевною.

Інженер Юзеф Авін передає директору Александру Чоловському знайдений на горищі кам'яниці у Львові документ 1698 року. Цей лист був складений ректором монастиря святих Петра і Павла до каноніка львівського собору у справі реліквій.

Константи Ваповський просить руського воєводу Яна Яблоновського поновити наказ про видачу втікача-підданого з села Лацька Воля на користь жидачівського війського. Попереднє розпорядження у цій справі було призупинено краківським хорунжим внаслідок помилкових скарг тамтешніх селян.

Документ перемишльського підкоморія Станіслава Гербурта з Фульштина та перемишльського войського Мацея Богуського, який підтверджує проведення огляду на місці, визначення меж і насипання межових курганів (копців) між селами Бенькова Вишня, Ятвяги і Сихтаровичі та селом Мильчиці. Межову суперечку розглянуто на прохання дідичів згаданих маєтностей.

Гольський вимагає арешту волоських купців та затримання їхніх речей до моменту відшкодування збитків Лонцькому. Звинувачує їх у нападі на його корчму, а райців — у потуранні.

Станіслав Гольський доручає опіці львівської влади пана Лонцького, який, попри заслуги перед королем і Річчю Посполитою у Волощині, зазнав там тяжких кривд і досі не домігся справедливості. Він просить бурмистра та райців про прихильність до потерпілого, котрий особисто представить їм свою справу та заплановані дії.

Станіслав Гольський у різких висловах докоряє львівським райцям за неправомірний суд і пограбування заслуженого перед Річчю Посполитою пана Лонцького, знехтувавши при цьому його покликанням на своє заступництво. Він попереджає райців про відчутні наслідки на власній шкурі, якщо вони не відшкодують потерпілому завданих кривд.

Станіслав Ґольський докоряє львівським райцям за протиправне й надто суворе ведення справи Ланьцького, який пограбував купців мултянського господаря. Він запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності та повідомляє, що особисто й належним чином відпустив постраждалих купців.

Король Сигізмунд I Старий скасовує клаузули давніх привілеїв, які обтяжували міські лани чиншами та дозволяли різним націям мати окреме судочинство, звільняючи міщан від оплат і наказуючи судити всіх мешканців виключно за магдебурзьким правом перед львівським війтом.

Янівський війт Даніель Антоній Каменський повідомляє владу Львова, що переховує в себе хлопчика-втікача, сина колишнього президента Хведора Ганського Щерпки. Він звертається з проханням з'ясувати долю батьків дитини після епідемії моровиці та забезпечити неповнолітньому правову й майнову опіку.

Ян Лагодовський сповіщає львівського підстаросту Сигізмунда Порадовського про зупинення козаків, насланих паном Лонцьким з метою незаконного насипання межових курганів (копців). Автор повідомляє про суперечку із сусідом і віддає себе під ласку урядовця.

Мацей Понятовський повідомляє львівським райцям, що король уже надав село Знесіння панові Лонцькому, тож це рішення неможливо цілком скасувати. Проте він радить місту якнайшвидше надіслати опис спірної гори, щоб вилучити її з пожалування та отримати на неї права за домовленістю з новим власником.