Каталог джерел

Георгій Гіка просить львівських райців сповістити чужоземних купців і мешканців міста про наближення ярмарку в Язловці. Він повідомляє про побоювання купців щодо нових зборів і про отримані запевнення безпеки, після яких наказав своїм купцям вирушати. Також просить про підтвердження та заохочення з боку Львова.

Провінціал францисканців Миколай із Карнева затверджує трансумований документ дарування львівського підкоморія Юрія Струмила з Дмошина. На підставі цього акта монастир францисканців у Львові отримує село Чижки разом із маєтностями в обмін на заснування каплиці та молитви за померлих.

Автори пишуть із Замостя до магістрату Львова про труднощі під час подорожі. Перед виїздом зламалася вісь воза з багажем; перевантаження речей та пошук деталі до коляски затримали відправлення. Вони вирушили ввечері до Янова, залишивши візника з речами, а наступного дня чекали на нього до полудня. Надалі коляска постійно ламалася. Кінцева частина звіту відсутня.

Марцін Анчевський повідомляє про затягування у Варшаві міських справ, суперечки з вірменами та позику, взяту на витрати посольства. Він просить райцю Мацея Гейдера наглянути за його львівським господарством і жнивами, а також надіслати коня до Ярослава.

Арно запевняє волинського воєводу в тому, що перекаже королеві Марії Казимирі слова про його вірність і прихильність. Він також повідомляє про перебіг подорожі монархині на Русь та її заплановану зупинку для молитви в Червінську.

Ян Ахенкіф надсилає Артуру Форбсу поштові листи та висловлює жаль через його відсутність на початку ряшівського ярмарку. Він також повідомляє про повернення пані Форбс боргу в розмірі 144 з половиною злотих і передає вітання від своєї дружини.

Де Балюз описує фінансові труднощі маркізи де Бетюн та непевні відомості про подорож її синів. Він повідомляє про можливе визнання короля Іспанії Нідерландами, повернення короля до Варшави та очікування результатів переговорів із царем і Швецією.

Барч описує аудієнцію в примаса та заходи щодо захисту Львова від утисків з боку гарнізону. Примас обіцяє заступитися за місто перед головнокомандувачем і радить Барчу зачекати на приїзд гетьмана. Автор також повідомляє про суперечку довкола воєводської юрисдикції, очікування на повернення старости, згорілі речі та затримку візника.

Бейлі описує тривалу мандрівку та справи, що затримали супутників у Любліні й Варшаві. Він має намір випити за здоров'я Форбса келих вина. Бейлі не сподівається на швидку виплату від Томсона, який чекає на особу, пов'язану з Бидгощем.

Молдавський воєвода і господар Богдан III підтверджує надання земельних володінь, що включають села та криницю над річкою Ларга, з усіма прибутками. Це пожалування має належати обдарованим та їхнім нащадкам навічно під загрозою прокляття.

Брінк пише про скорий похід до Ґданська та намір короля вирушити в дорогу. Він переказує чутки про прибуття королеви, бранденбурзького курфюрста і царя, зауважуючи, що певних відомостей бракує.

Джордж Б’юкан повідомляє Артура Форбса про труднощі в торгівлі сукном і рашами, спричинені суворою зимою та високими цінами, а також ділиться новинами про пересування військ короля Вільгельма. Крім того, він просить адресата спонукати Павла Ґалбрейта сплатити заборгованість.

Фердинанд Енгельгардт повідомляє Роберта Форбса про відправлення сукна через Верушув до Ярослава та про поточне купецьке листування. Він також обговорює питання отримання готівки, терміни сплати боргів і труднощі з придбанням векселів перед лейпцизьким ярмарком.

Суддя та підсудок краківської землі засвідчують декрет короля Сигізмунда I, що вирішує спір митників із купцями щодо шляхів перегону худоби та перевезення товарів із Русі, Поділля, Волині та Молдавії (Волощини). Згідно з вироком, волів і товари з Русі, Поділля та Молдавії слід направляти через Львів, Городок і Перемишль до Сандомира, натомість із Волині — через Люблін і Радом, під загрозою конфіскації.

М. Вижицький повідомляє руському воєводі про заходи Августа II щодо припинення конфлікту в Литві, плани скликання пацифікаційного сейму, а також про підпорядкування Сапегів і Любомирських волі монарха за триваючого спротиву примаса Радзійовського. Він також інформує про настрої у війську, тяготи, пов'язані з перебуванням саксонських військ, та поточні придворні й дипломатичні події.

Міхал Волінський переказує Францішеку Глоговському політичні новини, отримані від грабовецького старости, зокрема повідомлення про прибуття принца Конті до Мальборка та про перехід іноземних військ на його бік. Також повідомляє про запланований з'їзд під Завихостом і перехід белзького воєводи через Немирів до Бережан.

Львівський підкоморій Войцех Старжеховський засвідчує насипання межових копців і правове встановлення меж між маєтностями львівської капітули (Жидатичі), Михайла Хоментовського (Дубляни) та Софії Гинкової (Сороки). За порушення недоторканності визначених меж сторони встановили вадій у розмірі ста гривень.

Перемишльський каштелян і львівський староста Миколай Одновський посвідчує дарування підвоєводи Станіслава, який на випадок смерті передав своєму двоюрідному братові Мацею Гидеку власний будинок, фільварок із садом та права на судовий процес із єврейським мінцарем Шльомою. Документ визначає умови вічного володіння маєтком та встановлює вадіум під правовою санкцією.

Король Сигізмунд I Старий на прохання влади міста Львова підтверджує давніші акти розмежування 1462 та 1485 років між львівськими землями та спадковим селом Зимна Вода. Документ надає вічної юридичної сили встановленій лінії кордону та зобов’язанню вічного мовчання, накладеному на давніх претендентів.

Звістки про пошесть затримують подорож Ґордона. Він описує міські заходи безпеки, подальші скарбові справи Львова та необхідність здобути прихильність підскарбія.

Г’юсон повідомляє, що запакував тафту для короля на своєму возі разом із власними товарами. Планує подорож до Тарнова, згадує брак і дорожнечу позументів та відсутність новин.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давніші привілеї королів Олександра та Сигізмунда I, що звільняють львівських міщан усіх обрядів від митних зборів на території всієї держави. Він наказує урядовцям та митникам неухильно дотримуватися цього імунітету під загрозою статутних покарань.

Король Сигізмунд II Август наказує всім вірменам, які мешкають у Львові, беззастережно підпорядковуватися вірменському праву та юрисдикції, а також нарівні нести громадські тягарі. Документ скасовує всі дотеперішні й майбутні листи, що вилучали їх з-під цієї юрисдикції.

Гетьман Ян Замойський звертається до бурмистра й райців Львова з проханням позичити міські гармати, порох, ядра, а також надіслати пушкарів, теслів і візників з огляду на загрозу татарського нападу. При цьому він запевняє у вчасному поверненні спорядження та повному відшкодуванні всіх витрат, можливих втрат і виплаті платні ремісникам.

Томас Камінг пояснює Артуру Форбсу необхідність невідкладного від'їзду до Варшави та труднощі з поділом і продажем партії угорського вина, спричинені нестабільною ситуацією в країні. Він перепрошує за затримку з поверненням коштів, просить виявити терпіння й обіцяє повне відшкодування, щойно становище покращиться.

Жан Камоцький повідомляє Яну Яблоновському з Парижа про чутки щодо планованої облоги Барселони та про пересування французьких військ у Каталонії. Він також інформує про відсутність воєнних дій у Фландрії через морози та про арешт прибічника, який видав плани короля Якова.

Документ затверджує фундацію нового священника-мансіонарія та легати видеркафових чиншів на львівських кам'яницях, фундовані о. Кшиштофом Сікорським на користь колегії мансіонаріїв львівської катедри. Водночас він уточнює літургійні обов'язки бенефіціарів, а право патронату над фундованою пребендою передає львівському магістрату.

Ігуменя львівських бенедиктинок Магдалена Куропатницька скаржиться канцлеру Яну Малаховському на львівський магістрат, який порушує привілеї монастирської юрисдикції, неправомірно позиває, нападає та ув'язнює підпорядкованих їй ремісників. Вона просить канцлера про письмове втручання до міської влади, щоб припинити подальші кривди й утиски до вирішення спору призначеною комісією.

Король Владислав IV Ваза підтверджує та схвалює документ про заснування та надання права патронату над шпиталем св. Лазаря на львівському передмісті, виданий провізорами та старшими Братства Вервиці Пресвятої Діви Марії.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи давні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького по допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Документ установлює вількер кравецького цеху у Львові, докладно врегульовуючи правила функціонування господи, сплати внесків, робочого часу та гігієни праці, дисципліни, а також допоміжної каси для підмайстрів і челядників. Підтверджує первинні статті 1491/1501 років та їхнє офіційне поновлення цеховими старшинами у 1646 році.

Король Август III затверджує статут інтролігаторської конфратернії у Львові, ухвалений міською радою 1740 року, який регулює організацію цеху, обов'язки майстрів і підмайстрів та захищає ремесло від конкуренції партачів.

Станіслав Подчаський сповіщає воєводі Яну Яблоновському про припинення свавілля військових, укладення вигідного орендного договору та потребу зміни управителя білоцерківських маєтностей. Повідомляє також про розташування драгунів, відправлення хутра, пожежу в селі та питання транспортування купленого жита.

Станіслав Понятовський вимагає від влади Львова остаточного рішення щодо обміну дукатів (червоних злотих) для вояків за належним курсом. Він попереджає, що в разі відмови ухвалить рішення про виведення гарнізону з міста.

Юзеф Потоцький запрошує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського на свята до Станиславова, щоб обговорити державні справи та запланований похід проти козаків. Він також повідомляє, що очікує на розвідувальні дані щодо пересування буджацької орди, і висловлює побоювання через обтяжливі військові контрибуції.

Михайло Потоцький, воєвода волинський, висловлює солідарність із владою Львова щодо несправедливого канцлерського декрету, який порушує привілеї міста та коронні права. Він запевняє магістрат у намірі особисто заступитися перед королем і канцлером заради скасування невигідного вироку.

Великий князь Свидригайло відповідає на листи великого магістра та орденських сановників, обговорюючи скоординовані удари орденських, подільських і татарських військ на польські та литовські землі. Він запевняє Пауля фон Русдорфа у вірності союзу та заявляє про взаємну військову допомогу в боротьбі зі спільним ворогом.

Маршалок Лицарського кола Самуель Свідерський закидає владі Львова брак співпраці та заявляє, що військо не відступить від міста, доки не отримає вимаганої фінансової асекурації. В обмін на поступливість обіцяє задовольнити претензії та борги Львова перед Річчю Посполитою.

Адам Миколай Сенявський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про затримку свого виїзду через повернення дружини з богослужіння в Ярославі та анонсує зустріч у Львові. Він також сповіщає про напруженість і суперечки, що загрожують зривом найближчого сеймика, заявляючи про готовність допомогти їх залагодити.

Антоній Стаміровський повідомляє воєводу Яна Яблоновського про запланований виїзд гетьмана в Україну та просить заступництва перед королевичевими офіціалістами у справі контракту белзької воєводини на Куликівський ключ. Адже від успіху цієї угоди залежить виплата зобов'язань і продаж маєтку Мальчиці.

Джон Тейлор повідомляє Артура Форбса про стан торговельних справ, замовлення ферезій та зміну розпоряджень щодо отримання грошей від боржників. Він також сповіщає про свій швидкий від'їзд із Кракова, попри несприятливу дощову погоду.

Войцех Тиравський подає Яношу Кеменю детальний звіт про триденну битву під Берестечком, що завершилася розгромом козацько-татарських сил і здобуттям їхнього табору. Повідомляє також про настрої шляхти, подальший похід короля на Київ та тривожні чутки про дії бранденбурзького курфюрста.

Вільям Томсон повідомляє Артура Форбса про призупинення судового процесу пані Ґордон на чотири тижні та роз'яснює розбіжності в давніх торговельних розрахунках. Він заявляє про намір докласти зусиль для здійснення платежу через Александра Бейлі й описує труднощі зі стягненням боргів із боржників.

Войцех Урбановський сповіщає Францішка Квалковського про відправлення трьох скринь із документами до Львова та про заходи щодо зміни місця вирушення хоругви з Мостиськ. Він також торкається питань фінансових розрахунків, труднощів із позикою від пана Гродзицького та повідомляє про стан здоров’я домашніх і коней.

Войцех Урбановський виправдовує хворобою відсутність листа від спільного покровителя, дякує адресатові за надіслані сірку й залізо та обговорює кравецькі справи. Також передає низький уклін від дам, які перебувають у Підкамені, зокрема від панни Чаплічанки.

Артур Форбс звітує про фінансові операції, виплати контрагентам і труднощі, пов'язані з пересиланням готівки під час пересування військ. Він також повідомляє про відправлення сукна та нюрнберзьких товарів, анонсуючи швидку торговельну зустріч у Кракові.

Якуб Калепінський повідомляє райцю Томаша Гордона про крадіжку коштовних оправ дзеркал та наповнення матраца, яку вчинив кравець, найнятий доглядачем його львівської кам'яниці. Просить вистежити винуватця, перевірити ремісників, котрі скуповують крадене срібло й кінський волос, а також звільнити з-під арешту дружину крадія.

О. Томаш ТІ повідомляє руського воєводу про проблеми зі сплавом суден із майном, а також про затримку власної подорожі через негоду та поранення коней. Він сповіщає про швидкий виїзд із Замостя до Львова одразу після урочистостей на честь святого Станіслава Костки.

Александр Цетнер заступається перед владою Львова за свого брата, просячи про мирне врегулювання суперечки та виплату належних продовольчих стацій. Він наголошує, що через важкі часи вояки потерпають від голоду і без забезпечення не можуть вирушити до табору.

Войцех Ценський повідомляє Яна Яблоновського про отримані накази щодо концентрації хоругов під Щирцем та про труднощі з виступом у похід через невиплату воякам гіберни. Він просить запевнити у швидкій виплаті належних коштів і радить, щоб підстолина Яблоновська на час кампанії переїхала до Львова.