Каталог джерел

Підканцлер коронний Михал Водзіцький повідомляє владу Львова про запланований від'їзд до Всхови та обіцяє заступництво перед польовим коронним гетьманом у питанні обміну золота для потреб місцевого гарнізону. Він також запевняє у своїй готовності сприяти успішному вирішенню міської справи.

Автор нагадує про декларацію магістрату Львова щодо пробства та очікувану можливість отримати його після смерті отця Лозовського. Після смерті декана також потрібно знову розглянути справу деканату й попередню декларацію; автор згадує суфрагана, якого мали призначити деканом. Завершальне звертання адресоване шляхетним і поважним панам; підпис, імовірно, читається як «M. Rzewuski». Лист датовано Варшавою, 13 лютого 1763 року.

Вацлав Жевуський висловлює жаль з приводу кривди, завданої президентові Львова, і запевняє у своїй підтримці прав міста. Водночас він наполегливо радить магістрату укласти мирову угоду, щоб уникнути обтяжливих і коштовних трибунальських процесів.

Польний гетьман коронний Вацлав Жевуський дякує владі Львова за затримання злочинця, відісланого до міста холмським коморником. Він звертається з проханням про його остаточну видачу згідно з новим розпорядженням підскарбія коронного.

Краківський воєвода Вацлав Жевуський рекомендує владі Львова варшавських купців Фелікса Сальватора та Райснера, які домагаються дозволу на організацію карнавальних редутів. Він запевняє, що всі припаси вони придбають на місці, а саме підприємство привабить до міста численну шляхту й принесе Львову значний прибуток.

Вацлав Жевуський дякує львівському проконсулу та райцям за виявлену до нього прихильність і шле взаємні побажання довголітнього благополуччя. При цьому він запевняє магістрат у своїй незмінній відданості та повазі.

Вацлав Жевуський звертається до влади Львова з проханням надати вакантну парохію в тамтешньому архікафедральному соборі своєму племінникові, отцю-канцлеру Жевуському. Натомість він обіцяє львівським райцям пам'ять і вдячність за кожної слушної нагоди.

Станіслав Яблоновський повідомляє президенту Львова, що лист щодо міської землі біля валів надійшов уже після генерального сеймика, через що він не може офіційно втрутитися в суперечку з кармелітами босими. Він лише дозволяє комендантові захищати шанці та висловлює готовність допомагати місту за інших нагод.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує владі Львова за дотеперішню прихильність і знову рекомендує свого сина, ксьондза-абата, який претендує на львівське пробоство. Він запевняє у вдячності та молитвах за добробут райців в очікуванні на рішення архієпископського суду.

Подільський воєвода Михайло Жевуський звертається до президента Львова з проханням допомогти в набутті оренди приміського села Білогорща на підставі отриманого королівського рескрипту. Натомість він обіцяє суворе дотримання умов контракту, а також постійну прихильність і вдячність міській владі.

Подільський воєвода Міхал Жевуський поновлює прохання до бурмистра та райців Львова про надання вакантного львівського пробоства своєму синові, отцю абату. В обмін на прихильність він висловлює вдячність і готовність до всіляких послуг для міста.

Міхал Жевуський, подільський воєвода, звертається до влади Львова з проханням надати вакантне львівське пробоство своєму синові після смерті ксьондза-декана Вєнявського. Він нагадує про попередні обіцянки магістрату та запевняє у довічній вдячності й готовності до послуг.

Подільський воєвода Михайло Жевуський висловлює проконсулу та консулам міста Львова та їхнім родинам побажання благополуччя й здоров'я з нагоди Нового року. При цьому він запевняє їх у своїй незмінній прихильності, повазі та готовності до подальших послуг.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя.

Подільський воєвода Михайло Жевуський повторює своє прохання до магістрату міста Львова щодо надання йому в оренду приміського села Білогорща. Він нагадує при цьому про традиційну прихильність своєї родини до міста, а також про власну підтримку львівських привілеїв.

Станіслав Матеуш Жевуський пояснює белзькому каштеляну Александру Куропатницькому, що хоругва коронного хорунжого вже отримала наказ виступити в роз'їзд і не повинна стояти в його маєтках. Він зазначає, що зосередження військ зумовлене наказами та суспільною необхідністю, а воякам у шляхетських маєтках належить виключно дах над головою.

Анна Жевуська просить львівський магістрат надати вакантне після єпископа-суфрагана пробство заслуженому архікатедральному кустошу, баківському єпископу. В обмін на прихильне рішення вона запевняє у своїй та чоловіковій вдячності.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує документ львівського старости Миколая Гербурта з Фульштина від 1586 року, яким шляхтичеві Сигізмунду Порадовському надається болотистий ґрунт на Краківському передмісті у Львові. Надання передбачає право власності та спадкування із шестирічною слободою, після закінчення якої володар зобов'язаний сплачувати щорічний чинш у розмірі 30 грошів.

Примас Владислав Лубенський звертається до влади міста Львова з проханням підписати презенту на львівську плебанію для канцлера ксьондза Жевуського. При цьому він підкреслює заслуги священнослужителя та авторитет його впливової родини.

Примас Владислав Александр Лубенський просить львівський магістрат підписати презенту на львівське пробство для канцлера отця Жевуського після підвищення тамтешнього суфрагана. Він вказує при цьому на заслуги кандидата, а також на зв'язки з впливовими родичами: польним гетьманом коронним і подільським воєводою.

Підскарбій великий коронний Кароль Сєдльніцький звертається до влади Львова з проханням видати комісарові Дзьоловському групу євреїв, ув'язнених у міській ратуші за звинуваченням у карбуванні фальшивих тимфів в Олеську. Арештантів мають передати під конвой і перевезти до призначеного місця ув'язнення.

Юзеф Потоцький звертається до президента Львова щодо подорожі східного князя, який прямує до польного гетьмана коронного в Підгірцях. Він просить міську владу надати йому коней до Глинян та забезпечити відповідним житлом у Львові.

Станіслав Хоментовський просить владу Львова виділити належні квартири офіцерам і воякам свого регіменту, який має стати гарнізоном у місті. Натомість воєвода висловлює вдячність і готовність надавати магістрату свою опіку та послуги.