Каталог джерел

Заклик до підкорення міста та відмова надати заручників для забезпечення безпеки його делегації. Обіцянка зберегти життя і здоров'я за умови виявлення покори.

Наказ дбайливо зберігати речі померлого турецького купця до подальших розпоряджень. Особи, які претендують на спадщину, мають надати королю лист від турецького правителя.

Король нагадує про два попередні накази щодо захисту вольностей і звільнень, наданих євреям із Туреччини за заступництвом турецького володаря. Він знову вимагає їх виконання, погрожує суворою реакцією та зобов'язує усунути причини для скарг або надати письмове пояснення через подавця листа.

Король наказує обом комісіям взаємодіяти задля повернення срібла жовківського костелу, забраного з депозиту у львівській катедрі під час турецької облоги. Необхідно повернути речі або їхній справедливий еквівалент і покарати осіб, винних у незаконній торгівлі ними.

Султан Мустафа наказує польській владі надати допомогу посланцеві придворного купця Махмуда у стягненні заборгованості за товари та гарантувати йому безпечне повернення. До документа додано архівні нотатки XIX століття щодо виконання німецького перекладу фотографії тексту у Відні та запланованого нового перекладу.

Краків посилається на поголос про появу моровиці на турецькому прикордонні, в поселенні з непевно прочитаною назвою. Просить Львів надати достовірні відомості. З міркувань безпеки анонсує перевірку осіб, які прибувають або прямують транзитом із тих країв, і вимогу автентичного паспорта, що підтверджує походження зі здорової місцевості.

Автор радить адресатові щодо подорожі, грошей, карети, слуг і подарунків. Рекомендує йому прихилити до себе французький двір через вияв поваги до монарха й уникнення критики кандидата на минулих виборах. Наголошує на допомозі маркізи де Бетюн.

Автор нагадує поради щодо подорожі, повідомляє про весілля канцлерівни та рекомендує молодого шляхтича, за якого клопочеться маркіза де Бетюн. Знову згадує непідтверджену звістку про страту Водемона.

Барч дякує за обіцянку винагороди та пояснює необхідність відповіді магістрату на лист канцлера. Повідомляє про декрет щодо міських сум, справи голосківського плебана і Мацея, а також судовий процес із домініканцями. Просить надіслати автентичні виписи, гонорар патронові та кошти на перебування у Варшаві. Радить бути обережними під час друку сеймових проєктів, анонсує заходи щодо вуличних яток і права складу, а також просить про широкі повноваження.

Ян Фридерик Беккер виправдовується перед Артуром Форбсом за непорозуміння, пов'язані з місією слуги Антона та контактами з турецькими купцями. Пояснює питання індосування й реалізації векселя на 150 волів із можливістю виплати у Свідниці або Гданську.

Ян Ф. Бекер повідомляє Артура Форбса про справи торгівлі волами, долю векселя на Теодора Черновича та стягнення боргів із покійного Юрика, Даніеля та інших боржників. Він також висловлює подяку за отримані новини й коментує повідомлення про бойові дії цісарських військ проти турків і плани польського короля.

Комендант просить старосту в Янові відібрати й негайно повернути львівські підводи, забрані турецьким і татарським послами. Їх мали відіслати назад без зволікань, а вони необхідні для робіт над фортифікаціями Львова.

Михайло Сервацій Вишневецький перепрошує руського воєводу за тривале мовчання, пояснюючи його обставинами та безліччю державних справ. Він звертається до дядька з проханням про незмінну підтримку, яка примножить славу їхнього дому.

Король Сигізмунд I відкладає остаточне вирішення суперечки між містами Львовом і Любліном щодо проїзду купців зі Сходу. До ретельного вивчення привілеїв обох сторін монарх наказує зберегти львівське право складу та затримувати турецьких, татарських і волоських купців.

Хелмінський єпископ і підканцлер коронний Пйотр Гембицький дякує владі Львова за надісланий дарунок у вигляді риби та обіцянку нових подарунків із Туреччини. Водночас він запевняє магістрат у своїй прихильності та готовності захищати привілеї міста.

Ґольський вимагає заарештувати волоських купців і затримати їхнє майно доти, доки вони не відшкодують збитки Лонцькому. Він звинувачує їх у нападі на заїзд Лонцького, а райців — у потуранні цьому.

Саскевич відмовляється платити до Трибуналу й хоче повернути пояси. Г’юсон організовує гроші до Гданська, обговорює ціни товарів і домагається відповідей маршалка, підскарбія та квартирмейстера.

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович закликає бурмистра та райців львівських негайно звільнити з-під арешту іноземних купців разом з їхніми товарами, аби вони могли вирушити на ярмарок до Любліна. Наголошує, що незаконне затримання купців завдає збитків державній скарбниці та порушує виключні повноваження підскарбія у митно-фіскальних справах.

Гетьман Станіслав Жолкевський схвалює арешт львівським магістратом єврея, підозрюваного в шпигунстві на користь Туреччини, і наказує надалі тримати його під вартою. Він також рекомендує знайти перекладача, який прочитає вилучену в заарештованого кореспонденцію, що надсилалася до Константинополя.

Кореспондент сповіщає про позиції коронного війська під Кам'янцем-Подільським, відсутність активності противника та вістки про успіхи московського війська в боях із татарами. Повідомляє також про переміщення королівського подружжя в напрямку Бучача на заплановану військову раду з гетьманами.

Автор розповідає про перебіг місії польського посла у Стамбулі, аудієнцію в муфтія та зусилля щодо звільнення польських полонених. Він також описує пересування вельмож у Львові, затримання під Кам'янцем відомого шахрая, який видавав себе за данського королевича, та руйнування після сильної бурі в Перемишлі.

Джейкоб Кармайкл дякує Артуру Форбсу за сплату фінансової асигнації на користь Пітера Бенсона та розпитує про його подальші наміри після подорожі до Гданська. Автор листа також просить надіслати турецьке сукно й табакерку.

Король Сигізмунд III Ваза роз'яснює привілей Стефана Баторія, уточнюючи правила торгівлі сукном, шинкування напоїв та ліміт дозволених вірменських ремісників у Львові. Документ підтверджує права обох націй на торгівлю, визначаючи вірменам межі кравецької, шинкарської та ремісничої діяльності під загрозою грошового штрафу.

Підскарбій великий коронний Ян Казимир Красінський наказує владі Львова підготувати в добрій монеті решту суми з купецької донативи в розмірі 3836 злотих і 20 грошів. Ці гроші мають бути негайно виплачені на підставі асигнати послу до Туреччини Єроніму Радзейовському.

Полковник Лібішевський, діючи від імені ленчицького воєводи та белзького старости, просить молдавського господаря утримувати під суворою вартою у в'язниці в Яссах ватажка Верлана Волошина. Він наводить перелік його злочинів (напади, пограбування Могилева, вбивства, грабунок шляхти від Замостя до Бродів) і сповіщає про швидке надходження офіційної реквізиції з Речі Посполитої.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів завадило вчасно захистити Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрого вчинку свого брата, дякуючи адресатові за стриманість і терпіння в цій справі.

Дж. Мейтленд повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про наявність тканин, шпалер і коней напередодні майбутнього ярмарку в Ярославі, а також про з'їзд шляхти на сеймик. Він також сповіщає про вручення кореспонденції пану Гушу та передає вітання воєводині.

Адміністратор sede vacante Львівської архідієцезії Адам Пясковський підтверджує та долучає до церковного майна грошові записи й легати, здійснені різними жертводавцями на користь каплиці Пресвятої Діви Марії при кафедрі у Львові. Документ також детально визначає обов'язки відправлення святих мес, покладені з цього приводу на препозита та капеланів каплиці.

Подільський воєвода Миколай Мелецький звертається до влади Львова у справі низових козаків, які в шинку зчинили бійку зі слугами турецького посла (чауша). Він просить поставитися до ув'язнених поблажливо з огляду на їхні заслуги та місію, доручену їм королем.

Документ увічнює повернення на вежу львівської ратуші бляшаного флюгера у вигляді лева — герба міста, скинутого бурею в часи воєнного лихоліття. Він містить нарис драматичних облог і бід Львова, подяку за порятунок, а також докладний перелік тогочасної міської влади, цехів і духовенства.

Король Август II підтверджує Стрілецькому (Курковому) братству у Львові давні привілеї польських монархів, які регулюють доходи братства, податкові звільнення Куркового короля та організацію стрілецьких вправ. Він також наказує повернути зайняту коронною артилерією територію стрільбища (Цельштату) та встановлює щорічний порядок вправ із ручниць, гаківниць і гармат.

Король Август III затверджує Стрілецькому братству міста Львова давні привілеї та імунітети, надані й підтверджені його попередниками: Сигізмундом Августом, Генріхом Валуа, Сигізмундом III, Яном Казимиром, Михайлом Корибутом, Яном III Собеським та Августом II. Підтвердження охоплює, зокрема, збір мита, званого шпасне, частку в митних доходах, привілеї та податкові звільнення для куркового короля, порядок стрілецьких вправ, а також повернення зайнятого стрільбища (цельштату).

Король Михайло Корибут Вишневецький затверджує два документи короля Яна Казимира, які захищають цех кравців у Львові від неправомірної конкуренції. Підтверджується заборона шити одяг і сукняні шапки та торгувати ними євреям, вірменам, кушнірам та особам з-поза цеху.

Шведський секретар військової комісії Ер. Роланд дякує львівським депутатам за намір подарувати йому турецьку шаблю під час сплати контрибуції в Ряшеві. Автор жалкує, що через від'їзд у гори проґавив нагоду особисто зустрітися та відповісти взаємною прихильністю.

Александер Сміт повідомляє з Кенігсберга про тривале лікування ноги та про затримку судна з товарами Компанії через загрозу з боку турецьких піратів. Він також сповіщає про непевність щодо того, чи зможе судно з вантажем повернутися ще цього року.

Станіслав Усман звертається до бурмистра Львова з проханням з'ясувати справу срібла жовківського костелу, забраного зі львівського архіву під час турецької облоги. Він повідомляє про особисту зацікавленість короля Яна III Собеського у поверненні коштовностей і просить зібрати відомості від львівських райців.

Миколай Чарнош повідомляє Войцеха Зімницького про втечу та негідні вчинки його сина Яна Августина в Замості, сповіщаючи про покарання хлопця та намір і надалі пильнувати його освіту. Згадує також про заборгованість з оплати за навчання, вправи з каліграфії та майново-господарські справи.

Ян Цєхович повідомляє Францішеку Глоговському про перебіг краківської коронації Августа II, роздачу урядів та опір прибічників примаса Радзейовського. Передає також вісті про розгром турецької армії під Петроварадином і Зентою та про місцеві сутички під Кам'янцем.

Олександр Ян Яблоновський виправдовується перед Яном Яблоновським за затримку з листуванням великою зайнятістю під час візиту белзького воєводи до Львова. Він розповідає про зустрічі з коханою Маріанною, нічні візити до неї з дозволу воєводи, а також про перебіг конфіденційних примирливих розмов і родинних суперечок.