Каталог джерел

Папа Григорій IX дозволяє братам Ордену Проповідників, які вирушають на місії до земель сарацинів і язичників, сповідати тамтешніх християн, звільняти їх від екскомунік та уділяти диспензу співбратам від канонічних нерегулярностей.

Підтримання дружби та дипломатичних контактів через послів.

Король Казимир Великий підтверджує дітям покійного львівського війта Матея спадкове право на млин під Львовом та село Малі Винники разом із фільварком, первісно надані їхньому дідові Бертольду князем Левом. Документ вилучає населення маєтку з-під юрисдикції суддів Руської землі, накладаючи обов'язок виставляти одного арбалетника на військові походи.

Лист до магістрату та мешканців Львова. Хмельницький заявляє, що ніколи не прагнув пролиття християнської крові, згадує розгром коронних військ під Городком і вимагає швидкої відповіді та підпорядкування. Точне формулювання кількох речень потребує подальшого прочитання.

Король Казимир Великий затверджує ухвалений львівськими райцями та лавниками порядок і кримінальний статут, що регулює, зокрема, питання вбивства після примирення, допомоги під час гасіння пожеж, носіння зброї під час сутичок та поділу майна після смерті чоловіка.

Повторний заклик до визначення та капітуляції; обіцянка збереження вольностей і маєтностей, згадка про московські війська та про попередні привілеї.

Король Казимир Великий надає мірошникові Конраду з Пруссії та його законним спадкоємцям третину спорудженого ним млина під Львовом разом із третьою частиною прибутків, регулюючи водночас частки покриття витрат на ремонт і підпорядковуючи його міському праву Львова.

Заклик до підкорення міста та відмова надати заручників для забезпечення безпеки його делегації. Обіцянка зберегти життя і здоров'я за умови виявлення покори.

Документ посвідчує купівлю дворища Вацлавом Дмитровичем у Василя Скибича, його брата Гинка та небожа Оленка за суму шість кіп грошей. Правочин було здійснено й затверджено в присутності львівського судді Якуша Блотишевського та численних свідків.

Прихильний прийом міської делегації, усна перша відповідь і заклик до представників повернутися наступного дня вранці. Зафіксовано розбіжність у даті заголовка в публікації.

Руський староста Ян Кміта надає село Годовиця костелу св. Івана та монастирю св. Василія на передмісті Львова за упокій душі колишньої власниці. В обмін на передані маєтності та доходи духовенство зобов'язане відправляти меси.

Відкладення відповіді на наступний день після нічної наради з усією військовою старшиною; заклик до міської делегації знову прибути якомога раніше вранці.

Король Людовик Угорський наказує урядовцям і митникам у Польщі та Угорщині уможливити купцям і жителям Русі вільний проїзд після сплати належного мита. При цьому він забороняє чинити їм будь-які безправні перешкоди чи завдавати шкоди.

Підтвердження дотримання обіцянок і заклик вислати послів наступного дня.

Опольський князь і господар Руської землі Владислав Опольчик надає та підтверджує місту Львову сто франконських ланів разом із лісами, луками та річкою Полтвою, визначаючи їхні межі. Міщани та поселенці отримують десятирічну слободу від будь-яких чиншів і звичаєвих оплат, після закінчення якої вони будуть зобов’язані вносити щорічні платежі.

Здивування через припинення переговорів і прохання надати чітку відповідь, чи місто бажає вести переговори далі.

Опольський князь і господар Русі Владислав Опольчик надає київському єпископові Якову, а після його смерті — церкві св. Івана Хрестителя у Львові та василіянам, покинутий каноніцький двір і міські парцели. Надане нерухоме майно водночас звільняється від усіх податків, тягарів і повинностей на користь міста Львова.

Відіслання тимчасово затриманих послів і запрошення їх наступного дня по остаточну відповідь.

Князь Владислав Опольчик надає Юшкові зі Скорниць у лен село Бибель та солецтво з дворищем у селі Добра Вода в Галицькій землі. Натомість отримувач зобов'язується нести військову службу з одним списом та одним лучником і сплачувати податок у розмірі двох празьких грошів із диму щочотири роки.

Відіслання послів із письмовими умовами та очікування відповіді на передану декларацію.

Князь Владислав Опольчик здійснює зі львівським міщанином Григорієм Штехером обмін ґрунтів у селі Малі Винники, усуваючи незручності, спричинені їхнім роздробленням за руським правом. Натомість ділянок Григорія, розташованих на горі та під горою, князь передає йому свої ріллі, луки та судочинство за річкою з правом спадкового володіння.

Підтвердження передачі делегатам міста декларації та умов; вимога надати відповідь наступного дня і готовність розглянути прохання.

Князь Владислав Опольчик дякує жителям та урядникам Руської землі за дотеперішню вірність і звільняє їх від складеного йому омажу та присяги. Водночас він повертає їх під безпосереднє правління короля Людовіка Угорського.

Звістка про здобуття Кракова шведами; запевнення щодо союзу козаків, Москви та шведів, а також інформація про відрядження Миколая Гродзицького для перемовин.

Руський староста Емерик Бебек засвідчує продаж села Добровтрич у Львівському окрузі Михайлом Жабичем львівському міщанинові Емнедону та його синові Іванові за суму 60 гривень. Покупці набувають повне й спадкове право власності на маєток із правом подальшого розпоряджання ним.

Відрядження людей за домовленим викупом («гонораром»); наказ швидко їх відправити назад, а також вислати з міста кільканадцять осіб.

Князь Владислав Опольчик надає шляхтичу Денгарту та його законним спадкоємцям село Дунаїв у Львівському дистрикті на спадковому праві разом з усіма приналежностями та прибутками. Документ визначає чиншові обов'язки на день святого Мартина, а також забезпечує імунітет і непорушність надань.

Рекомендаційний лист для Павла Тетері, писаря Війська Запорозького, який вирушає до короля; прохання про прихильність та допомогу бурмистра.

Князь Владислав Опольчик обіцяє мешканцям і містам Русі відшкодування за будь-які збитки у разі збройного нападу королеви Ядвіги та гарантує, що не призначить угорця намісником на цих землях. Він також визначає порядок мирного вирішення питання щодо прав королеви Польщі на Русь за участю обраних князів і вельмож Священної Римської імперії.

Наказ передати Янові Тарновському три фальконети з-поміж десяти королівських гармат, що зберігаються у Львові. Гармати, деформовані під час пожежі, мають упізнати гармаші.

Король Владислав Ягайло урочисто обіцяє, що місто Львів разом із округом і Львівською землею ніколи не буде відокремлене чи надане жодному князеві або будь-якій іншій особі. Документ гарантує їх вічне збереження при монарху, королеві Ядвізі, їхніх нащадках та Короні Королівства Польського.

Наказ видати Янові Тарновському три гармати для забезпечення королівського замку в Стрию. Одна з гармат описана вагою у два центнери.

Пріор монастиря домініканців Божого Тіла у Львові дає розписку львівським райцям в отриманні чотирьох брил воску, заповіданих монастирю за тестаментом міщанином Мартином із Вишні, і звільняє їх від будь-яких подальших претензій. Документ складено й засвідчено публічним нотаріусом Миколаєм із Битома у львівській ратуші.

Наказ дбайливо зберігати речі померлого турецького купця до подальших розпоряджень. Особи, які претендують на спадщину, мають надати королю лист від турецького правителя.

Король Владислав Ягайло підтверджує і трансумує документ короля Казимира Великого від 1368 року, яким Львову надаються сто франконських ланів німецького права та млин на річці Полтва. Крім того, підтверджує судові вольності львівських міщан і право на полювання в межах наданих земель.

Наказ передати до рук Станіслава Орлика 3000 флоринів або ту суму, яку вдасться зібрати, з огляду на близький термін виплати платні найманцям, що служать на Поділлі. Король обіцяє повернути кошти до Великодня або раніше.

Король польський Владислав Ягайло надає Павлові Чеху із Заградища село Подусів. Через значні пошкодження та нерозбірливість тексту пергаменту докладні умови надання не збереглися.

Після звістки про татарський напад на землі Русі та Поділля король виряджає Яна Тарновського й наказує магістрату передати йому менші гармати, зброю та порох. Сам він сповіщає, що невдовзі вирушить услід за ним.

Папа Боніфатій IX доручає перемишльському єпископу домогтися виконання санкцій і стримати галицького архієпископа Бернарда від неправомірних утисків влади та мешканців Львова в майновому спорі. Він також дозволяє зняти незаконний інтердикт і відпустити львівським міщанам накладені архієпископом церковні кари.

Наказ про видачу Янові Тарновському трьох королівських гармат для замків у Любачеві та Стрию. Раніше вони були довірені місту Сигізмундом I під час походу проти молдавського воєводи на ім'я Богдан.

Король Владислав Ягайло надає теслі Адамові та його нащадкам третю мірку з королівського млина біля Галицької брами у Львові. Привілей є винагородою за сумлінну працю ремісника на королівських будівництвах і теслярських роботах.

Наказ видати Янові Мелецькому чотири королівські гармати, які зберігаються у Львові, для зміцнення замку в Хмільнику перед нападом ворогів. Магістрат звільняється від відповідальності за ці гармати.

Ян із Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, засвідчує продаж села Малехів у Львівському дистрикті львівським міщанином Петром на прізвисько Кльорк шляхтичеві Михайлові Ламбацькому. Відчуження відбулося за суму кіп грошей руської лічби з усіма правами та приналежностями.

Король нагадує про два попередні накази щодо захисту вольностей і звільнень, наданих євреям із Туреччини за заступництвом турецького володаря. Він знову вимагає їх виконання, погрожує суворою реакцією та зобов'язує усунути причини для скарг або надати письмове пояснення через подавця листа.

Руський староста Гнєвош із Далевиць засвідчує угоду між Передбором та Станіславом, сином покійного Лемборжа, щодо прав на село Вошниця у Львівському дистрикті. Згідно з домовленістю, Передбір відмовляється від претензій на частину маєтку на користь Станіслава та його спадкоємців.

Король визнає, що ділянка, раніше надана Іцку, належить не йому, а місту. Він звертається до влади Львова з проханням виділити королівському слузі половину ділянки з боку вулиці Жидівської у спадкове й вічне користування. Наказує відміряти її в присутності відрядженого коморника Якуба Щавінського[?] і обіцяє винагородити місто королівською ласкою.

Нотаріальний документ засвідчує, що галицький архієпископ Яків Стрепа відібрав незаконно орендований млин у Збоїщах у руського плебана Івана і повернув його райцям та поспільству міста Львова. Архієпископ доручив своєму капеланові Яну де Газе формально ввести міську владу у володіння млином разом із правом збирати з нього всі доходи.

Наказ про невідкладне виконання судового рішення на користь львівських міщан щодо викупу третьої міри зимноводського млина та пов'язаної з нею нерухомості. Король забороняє подальше зволікання з екзекуцією через апеляції; прибуток має спрямовуватися на зміцнення оборони міста.

Документ є нотаріальною копією вироку судді та комісара Апостольського Престолу, який вирішує спір щодо млина за містом на користь плебана львівського костелу Пресвятої Діви Марії проти влади та громади Львова. Він підтверджує виключне право костелу на згаданий млин і одержувані з нього доходи, а також ухвалює рішення про його повернення після неправомірного захоплення містом.

Король надав Єжи Айхінгеру, своєму покоєвому, нерухомість на вулиці Єврейській у Львові, яка після смерті колишніх власників відійшла до королівської скарбниці за правом кадука. Він наказує міській владі допустити його до безперешкодного володіння та подбати про те, щоб ніхто йому не заважав.