Каталог джерел

Король Александр Ягеллончик залишає львівського міщанина Мартина Тлустого та його дружину Маргариту у володінні й користуванні млином перед Галицькою брамою на термін п'ять років. Водночас монарх наказує львівському старості захищати їхні права та скасовує будь-які попередні суперечні дозволи.

Король Александр Ягеллончик засновує у Львівській катедрі канонікат і пребенду, призначену для постійного проповідника, з метою поширення віри та проповідування Божого слова. Право патронату й обрання відповідного священника на цю посаду монарх навічно передає архієпископу Бернарду та львівській капітулі.

Маркіз де Бетюн засвідчує львівським райцям, що капітан литовського війська Єжи Люво де ла Гавенн є єдиним рідним братом і спадкоємцем покійного капітана коронного війська Клавдія Люво де ла Шома. Він звертається з проханням невідкладно передати йому все майно, що залишилося після померлого.

Король Александр Ягеллончик підтверджує митрополичій капітулі у Львові привілей Владислава Ягайла від 1432 року. Він надає десятьом канонікам нової фундації право на щорічне отримання чотирьох возів солі з дрогобицьких жуп.

Король Александр Ягеллончик надає бурмистрові, раді та місту Львову право вічного збору мостового в розмірі одного польського гроша з кожного навантаженого воза, що в'їжджає до міста. Отримані доходи міщани зобов'язані повністю спрямовувати на ремонт навколишніх публічних доріг і міських укріплень.

Ректор Бєгачевич направляє магістрату Львова професора Підгаєцького як кандидата на посаду синдика у відповідь на прохання міста. Він рекомендує його за належні здібності й очікує відповідного ставлення та винагороди.

Король Сигізмунд I звільняє владу та міщан Львова на шість наступних років від будь-яких міських податків, контрибуцій та чопового з метою підтримки будівництва та завершення міських фортифікацій. Правитель наказує всім урядникам і поборцям беззастережно поважати надану податкову пільгу.

Автор просить про термінове заступництво в генерала для свого «онука», о. Русновського [?], у справі варшавського архідияконату. Він скаржиться на конкуренцію з боку каноніка Сушицького [?] і покликається на письмову обіцянку.

Молдавський воєвода і господар Богдан III підтверджує надання земельних володінь, що включають села та криницю над річкою Ларга, з усіма прибутками. Це пожалування має належати обдарованим та їхнім нащадкам навічно під загрозою прокляття.

Єзуїт Ян Бєліцький висловлює волинському воєводі Янові Станіславу Яблоновському вдячність за підтримку колегіуму, а також вітання з нагоди наближення іменин і Різдва Христового. Від свого імені та від усієї спільноти він доручає добродія опіці новонародженого Христа та святого покровителя.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек еригує в митрополичій катедрі у Львові вівтар св. Варфоломія Апостола, фундований Ельжбетою, вдовою львівського каштеляна Юрія Струмила з Дмошина. Фундація забезпечується прибутками з вірменської лазні на підставі трансумованих привілеїв короля Яна Ольбрахта від 1494 та 1497 років.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек підтверджує заснування та забезпечення вівтаря у Львівській катедрі, здійснене деканом Яном Кровицьким. Забезпечення становить річний чинш у розмірі 22 флоринів, викуплений у влади Львова на маєтностях села Двориська, трансумований у тексті документа.

Бєлінський рекомендує до магістрату Львова лікаря Матейма [правопис непевний], заслуженого в його домі. Рекомендований засновує собі маєтність у місті; автор обіцяє вдячність за підтримку.

Ксьондз Белковський переповідає королівському секретарю Франкі розмову з архієпископом щодо суперечки з магістратом. Він повідомляє, що ієрарх відклав запланований від'їзд і запрошує адресата на зустріч перед обідом задля мирного залагодження справи.

Третейські судді на чолі з подільським воєводою Павлом Колою та маршалком Станіславом із Ходча вирішують спір щодо насильства та поранень між шляхтичем Ієронімом Добростанським і райцями та міською громадою Львова.

Ян із Давидова, львівський підсудок і патрон парафіяльного костелу в Давидові, презентує львівському архієпископу Бернарду Вільчеку клірика Юрія зі Львова на вакантне після смерті Ґотарда настоятельство. Він просить надати йому канонічну інвеституру та довірити духовне й дочасне управління цією парафією.

Бжеський відповідає на побоювання щодо затримання львівських купців у зв'язку зі справою міста Кам'янця. Запевняє у безпеці львів'ян; вимагає звичного зголошення в місті. Згадує майбутній королівський декрет.

Львівський архієпископ Бернард Вільчек передає львівському цеху кушнірів вівтар Усіх Святих у митрополичій катедрі у Львові. Натомість кушнірське братство бере на себе обов'язок його постійного утримання, а також забезпечення священичого служіння та відправлення річних поминальних мес.

Король Сигізмунд I Старий на прохання архієпископа Бернарда Вільчека підтверджує привілей короля Владислава Ягайла від 1430 року. Документ звільняє маєтності Львівського архієпископства від усіх державних тягарів, данин і повинностей, а також прирівнює його імунітети до прав Гнєзненського архієпископства.

Ян Бжозовський просить писаря Зімницького вести у Варшаві справу ксьондза-суфрагана. Він надсилає примірник для підписання та прикладення печатки; як альтернативу пропонує залучити Зихермана [?].

Король Сигізмунд I Старий надає Станіславу з Ходча, маршалку Королівства Польського, частки в селах Жидатичі та Малечковичі, конфісковані у львівських каноніків за невиконання обов’язку військового походу проти волоського господаря. Надання є нагородою за військові заслуги маршалка, виявлені у цьому поході.

Валеріан просить рідного брата Валентія про листа, звістки про матір і дружину, а також про військові й сеймові новини. Згадує чутку про від'їзд знайомого священника до Рима; підтвердження його перебування там немає.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє митрополичій капітулі у Львові викупити третю частину млина перед Галицькою брамою з рук Маргарити, вдови мірошника Мартина Тлустого, та її дітей. Доходи з млина мають слугувати задоволенню потреб капітули та вікаріїв зі збереженням королівських прав.

Самуель Бідерман підтверджує отримання фінансових розпоряджень та повідомляє про передачу Артуру Форбсу партії гладкого сукна разом із фактурою. Він також закликає сплатити решту суми на свято святого Михайла та продовжувати торговельну співпрацю, зокрема щодо купівлі шовку.

Король Сигізмунд I дозволяє катедральній капітулі у Львові придбати на праві видеркафу річний чинш вартістю до чотирьохсот гривень із земських або міських маєтків для підтримки духовенства. Набуте в такий спосіб майно навічно звільняється від обов'язку будь-яких воєнних походів.

Король Сигізмунд I вирішує спір між міською радою Львова та старостою Станіславом із Ходча, забороняючи діяльність шинків на передмістях та обмежуючи дозволену кількість ремісників на Краківському передмісті двома кравцями, двома шевцями, двома ковалями, а також гарбарниками.

Де Біркгольц пояснює волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському неможливість виплати коштів для володимирського старости через те, що наявні гроші призначені виключно для гусарії та панцерних. Водночас він запевняє, що спробує зарадити справі, якщо підполковник Брандт привезе додаткові кошти.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку між орендарями снятинського мита та львівськими райцями, підтверджуючи документи Яна з Чижова та Михайла Мужила Бучацького від 1444 року, якими було скасовано незаконне мито в Коломиї та визначено справедливі ставки митних зборів у Снятині.

Юзеф Блажовський рекомендує ксьондза Марцина Велімського на вакантну мансіонарію при костелі Діви Марії після зречення ксьондза Петранського, львівського вікарія. Надання бенефіція належить до компетенції магістрату.

Король Сигізмунд I дозволяє магістрові Михайлу, львівському нотаріусу, викупити третину Пекарського млина на львівському передмісті за суму п'ятдесят гривень. Записує йому цю суму та право отримувати третину прибутків із млина із зобов'язанням покривати одну третину витрат на його ремонт.

Король Сигізмунд I вирішує спір між дідичем Збоїщ Петром Ходновським та владою Львова, дозволяючи збір гребельного виключно з купців за умови належного утримання греблі й дороги. Водночас звільняє від оплати порожні вози, а також селян, які перевозять сільськогосподарську продукцію та сировину для власних домашніх потреб.

Блазовський дякує президентові Львова за привітання. Рекомендує виконати декрет та універсали, допускає звернення до підскарбія, а в разі опору згадує про примус щодо власників. Повідомляє про свій приїзд до Львова.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Казимира IV Ягеллончика 1472 року, що встановлює у Львові два щорічні ярмарки на свята Пресвятої Трійці та святої Агнеси. Документ регулює детальні торговельні привілеї, право складу, митні збори, випас купецької худоби та судову юрисдикцію щодо купців.

Блазовський обговорює справи Міхала Доброського [?] та Ковалінського. Він пропонує застосувати торунський статут проти осіб, визнаних волоцюгами, вживає метафору пташки в клітці та вказує на запобіжну мету затримання. Заявляє про приїзд після неділі Laetare.

Земський суддя і підсудок серадзькі засвідчують, що король на вальному сеймі в Пйотркоsecretві підтвердив права Маргарити, вдови Мартина Тлустого, та її сина Еразма на солодовий млин під Львовом біля Галицької брами. Володар зберіг за ними спокійне володіння млином усупереч претензіям львівської митрополичої капітули.

Бобовський заступається за вдову Ілінічову, яка не має квитанцій про сплату податків за кам'яницю. Вона побоюється претензій міста до капітана та його подальшого регресного позову проти неї. Автор посилається на особливу повагу та турботу, належні вдовам і сиротам.

Король Сигізмунд I вирішує суперечку про компетенцію між радою міста Львова та вірменською громадою, скасовуючи уряд окремого вірменського війта й підпорядковуючи вірмен міській юрисдикції у справах про нерухомість та у чотирьох кримінальних артикулах. В інших вірменських справах має судити міський війт разом із шістьма вірменськими старшинами за їхнім батьківським правом, із правом апеляції безпосередньо до королівського маєстату.

Михайло Бобровський відсилає Казимиру Вольському пахолка, просячи знову направити його до корогви після повернення, та запитує про стан справи з паном Борейком. Він також повідомляє про нагальну потребу в прибутті депутатів із провіантом для почтових людей і просить забрати шапку у Прохніцького.

Король Сигізмунд I Старий підтверджує привілей короля Олександра Ягеллончика, який дозволяє катедральній капітулі у Львові викупити село Черкаси в орендарів. Підтверджені маєтності назавжди інкорпоруються до посагу львівської митрополичої капітули.