Каталог джерел

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.

Відправник висловлює адресатові повагу та бажає доброго й щасливого нового року. Текст короткий і частково важкий для прочитання. Припис на складеному аркуші згадує королеву та доручення передати повідомлення, але його зміст здебільшого непевний. Підпис можна прочитати як «Dumons» або подібно. У листі є власний датувальний запис: Варшава, 4 січня 1703 року.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Відправник пише французькою про отримане листування, мереживний товар, платежі та грошові перекази. Він згадує вексель/білет і суму, прочитану як 1242 екю; подробиці розрахунків частково нерозбірливі. Підпис — Дюпон. Адресна картка вказує на палатина й генерала Люблінського воєводства. У самому листі дати не прочитано.

Королева Угорщини Ізабелла Ягеллонка разом із сином Яном Сигізмундом надає львівським міщанам і купцям привілей на безмитне ввезення та продаж будь-яких товарів на території Угорщини й Семигороду. Це пожалування є виявом вдячності за гостинність, прихильність і допомогу, надану монархам радою та жителями Львова під час їхнього багатомісячного перебування в місті.

Відправник звертається до високопоставленого адресата й просить про прихильність або рекомендацію; згадує, зокрема, представлення/прохання та отримані вигоди. Значна частина тексту важка для читання. Наприкінці є запис «Camorali li 11 del 1690» (прочитання часткове; місяць не зазначений або нерозбірливий) і нерозбірливий підпис. Дату й місце не визначено без повного прочитання. В адресній картці згадано Palatino di Russia та Leopoli.

Король Сигізмунд II Август підтверджує постанови львівських райців щодо обмеження кількості гончарів у місті. Акт запроваджує заборону на заняття цим ремеслом для осіб, які не належать до цеху.

Збережений лист адресовано ясновельможному добродієві. Рукопис місцями дуже важко читати. Видимі фрагменти вказують на прохання та справи, пов’язані з листуванням і діями на користь адресата, однак подробиць неможливо впевнено відтворити. На зовнішній адресній картці зберігся урочистий титул адресата, але прізвище й титули непевні. На інвентарній картці зазначено початок одиниці 8 жовтня 1697 року; це не вважається датою листа. Припис на листі не дає змоги надійно встановити дату.

Король Сигізмунд II Август затверджує трансумований документ міської ради Львова 1529 року, що містить статут і майстерські артикули об'єднаного цеху ковалів, слюсарів, мечників, котлярів, зброярів та голкарів. Правитель надає цеховим постановам юридичної сили на прохання старшин і цехових братів.

Король Сигізмунд II Август постановляє, що всі власники нерухомості у Львові та особи, які ведуть там торговельну діяльність, підлягають юрисдикції магістрату та обов'язку сплачувати міські податки незалежно від станової приналежності. Документ скасовує будь-які звільнення, імунітети та сервіторіати, уповноважуючи міську владу стягувати міські повинності нарівні з усіх мешканців.

Лист містить купецький рахунок із двома позиціями кількості та ціни. Записані значення: 17 × 23 = 391 і 36 × 19 = 684; підкреслена сума становить 1075 (валюту скорочено, прочитання непевне). Назви товарів не вдається прочитати достатньо надійно, щоб їх визначити. Відправник також згадує попереднє листування та узгодження рахунку або доставки; решта тексту читається важко. У заголовку зазначено Нюрнберг, 9 липня 1690 року; адреса спрямовує лист купцеві у Лемберзі.

Король Сигізмунд II Август підтверджує і трансумує чотири привілеї королів Казимира Ягеллончика та Сигізмунда I для цеху шевців міста Львова. Вони стосуються обмеження кількості шевців на підзамчі до двох майстрів, заборони займатися шевським ремеслом у шляхетських маєтках за мурами міста, правил продажу шкір гарбарниками та заборони перекуповувати шкіри перед міськими брамами.

Король Сигізмунд II Август на вальному сеймі в Кракові затверджує документ львівських лавників 1554 року, що засвідчує продаж лану орної землі з луками та чагарниками в селі Клепарів на користь селянина Григорія Солтиса Станіславом Кмітовичем, а також Барбарою та Катериною Кмітівнами. Виданий диплом забезпечує покупцеві та його спадкоємцям вічне й непорушне право власності на набуту землю.

Відправник звертається до Львівського магістрату з проханням. У читабельних фрагментах згадуються капітула, пан Богакцький і можливість зайняти його місце. Речення прочитано непевно, тому неможливо встановити, про яку саме посаду чи справу йдеться. Лист датований 4 березня 1756 року.

Король Сигізмунд II Август підтверджує Яну Кровицькому та жителям юридики костелу св. Івана Хрестителя на передмісті Львова давні привілеї королів та урядовців щодо вірменського права і звільнення від гродських тягарів. Крім того, монарх дозволяє тамтешнім вірменським ремісникам вільно займатися всілякими ремеслами згідно з давнім звичаєм.

Король Сигізмунд Август присуджує місту Львову власність маєтку Брюховичі разом із млином та підтверджує міську юрисдикцію над селами Брюховичі й Голоско. Спадкоємцям Мартина Ганеля забезпечує право на отримання прибутків із маєтку Голоско зі збереженням традиційних шарварків на користь міста.

Король Сигізмунд Август вирішує спір між владою міста Львова та цехом різників, підтверджуючи угоду 1550 року, що врегульовує правила торгівлі м'ясом у дні вільного торгу. Водночас монарх закріплює виняткове право львівських різників на продаж м'яса поза визначеними ярмарковими днями та скасовує взаємні судові витрати сторін.

Автор вітає адресата з королівським рішенням щодо Руського воєводства. Він просить підтримки, якщо у Львові звільниться канонія. Сам лист не засвідчує отримання бенефіцію.

Документ встановлює детальний перебіг кордонів та насипання межових курганів (копців) між селом Козельники, що належало францисканцям, та міськими ґрунтами Львова і селами Сихів та Зубра, покладаючи край дотеперішнім суперечкам і тілесним ушкодженням. Крім того, підтверджує надане конвенту міською владою право на обмежене вирубування дров на опалення та випас худоби на міських землях за умови збереження належних відносин із містом.

Автор нагадує про декларацію магістрату Львова щодо пробства та очікувану можливість отримати його після смерті отця Лозовського. Після смерті декана також потрібно знову розглянути справу деканату й попередню декларацію; автор згадує суфрагана, якого мали призначити деканом. Завершальне звертання адресоване шляхетним і поважним панам; підпис, імовірно, читається як «M. Rzewuski». Лист датовано Варшавою, 13 лютого 1763 року.

Папа Пій IV сповіщає катедральну капітулу у Львові про призначення Павла новим львівським архієпископом після смерті архієпископа Фелікса. Він закликає капітулу до покірності та послуху новому ординарію під загрозою затвердження церковних кар.

Король Сигізмунд Август надає сандомирському воєводі Спитку Йордану із Заклічина та його спадкоємцям будинок у Перемишлі, що перейшов до Корони за правом кадука. Надання має характер вічного дарування з повним правом вільного розпорядження нерухомістю.

Король Сигізмунд Август дозволяє жителям села Кротошин, що належить до конвенту домініканців у Львові, на вічні часи збирати суху та повалену деревину на паливо в королівському лісі Деревач. Водночас він наказує львівському старості Пйотру Барзому та його наступникам не порушувати цього права.

Король Сигізмунд II Август наказує всім вірменам, які мешкають у Львові, беззастережно підпорядковуватися вірменському праву та юрисдикції, а також нарівні нести громадські тягарі. Документ скасовує всі дотеперішні й майбутні листи, що вилучали їх з-під цієї юрисдикції.

На прохання єпископа Білоцерківського автор просить магістрат Львова підтримати прелата як кандидата на пробство, що стало вакантним після смерті священника-суфрагана. Кандидата характеризують як каноніка архикатедральної капітули з належним походженням, освітою та чеснотами, хоча частина опису нерозбірлива. Наприкінці автор повторює прохання й висловлює повагу.

Папа Пій IV надсилає палій новопризначеному львівському архієпископу Павлу Тарлу через посередництво Єжи Тиліча. Він доручає краківському або перемишльському єпископам вручити палій після прийняття номінантом єпископських свячень та відібрати від нього присягу на вірність Апостольському Престолу.

Автор звертається до адресата як до «мого ласкавого пана і брата», згадує лист від іншої особи й порушує справу, пов’язану з Любліном. У тексті сказано, що хтось «вимагає» чогось, але навколишній уривок нерозбірливий, тому неможливо визначити предмет вимоги чи того, хто її висуває. Датування читається як 9 Junii 1685 у Камйонці; ім’я адресата на складеній адресі непевне.

Король Сигізмунд II Август підтверджує у формі транссумпту привілей Сигізмунда I Старого від 1535 року, виданий для Львова. Згідно з його змістом, матеріали апеляційних справ мають доставлятися до королівського суду виключно спеціальним міським посланцем, послуги якого оплачує сторона, що апелює.

Відправниця пише, що зраділа, коли адресат «взяв» удову Малахову, яка, за її словами, зберігала до нього велику прихильність. Згадує також чутки, власний намір відвідати чи вирушити в дорогу та справи адресата, але решта тексту частково нерозбірлива. У підписі вказано Анну як покірну слугу. У кінцевому датувальному записі є «Maii 1773», однак день і місце невідомі.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між люблінським райцею Мацеєм Каспровичем та міською владою Львова, підтверджуючи привілей львів'ян судитися виключно в межах Корони. Монарх постановляє, що у справах, які підпадають під магдебурзьке право, позов «одним едиктом за три» не має сили преклюзивного терміну, а є лише першим звичайним викликом до суду.

Відправник звертається до сенаторів Львова, посилається на їхнє розпорядження та його виконання і вказує на невдоволення або проблему в подальшому перебігу справи. Він просить розглянути чи владнати її; конкретний предмет рукопису впевнено встановити не можна. Читабельної дати немає. У підписі, можливо, є ім’я Ігнацій і прізвище на «Кшиштоф…», але прочитання невпевнене.

Львівський архієпископ Павло Тарло за згодою митрополичої капітули скасовує обтяжливий обов'язок щоденного виголошення проповідей у Великий піст, покладений на катедрального проповідника за фундацією архієпископа Бернардина Вільчека 1507 року. Натомість він зобов'язує його виголошувати проповіді в катедрі лише у два обрані будні дні кожного тижня Великого посту, а в неділі та свята — вранці й після полудня.

Відправник підтверджує отримання листа щодо «interessu do Seymiku» (прочитання слова потребує обережності). Решта тексту стосується перебігу справи та спроб отримати відомості, але подробиці й імена нерозбірливі. Дата читається як «w Lwowie d. 28 Martii 1698» — Львів, 28 березня 1698 року.

Король Сигізмунд Август роз'яснює і підтверджує привілей свого батька, постановляючи, що апеляційні справи з міських судів Львова, надіслані в запечатаних сувоях через призначеного посланця, мають розглядатися королівським судом без урахування генеральних відкладень (лімітацій). Це правило поширено на осіб усіх станів і юрисдикцій, які судяться у львівських судах.

Документ розв'язує юрисдикційну суперечку між владою Львова та вірменською громадою, визначаючи межі підсудності міського та вірменського судів у кримінальних і майнових справах. Король підтверджує право вірмен обирати дванадцятьох сеньйорів для судочинства по черзі з війтом, а також унормовує питання міського порядку та складання присяги.

Король Сигізмунд II Август затверджує подані статті та правопорядок цеху львівських миловарів, схвалені раніше райцями міста Львова у 1561 році.

Відправник звертається до групи адресатів як до «Panowie» та згадує справу, представлену їм. У читабельних фрагментах ідеться про прихильність адресатів, думку та зобов’язання відправника; решта надто непевна, щоб визначити предмет справи. Датувальний рядок читається як «w Warszawie d. 24 Aug 1684». Підпис і адреса на обкладинці невпевнені.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівській митрополичій капітулі право стягувати мостове та гребельне мито в селі Вербіж, первісно надане Владиславом Ягайлом, а також встановлює детальний тарифікатор зборів, призначених на необхідний ремонт доріг, гребель і мостів.

Зберігся об’ємний лист до коронного маршалка, ймовірно великого коронного, зі звертанням «Вельможний пане і брате». Архівна картка описує його як лист Адама Яблоновського з Лахева до маршалка з проханням (подальший опис непевний); сам текст надто важко прочитати, щоб уточнити прохання. Підпис, схоже, читається як Адам Яблоновський. Датування: «W Jabłonowie 16 Decembr 1696». Дату місця прочитано ймовірно.

Король Сигізмунд II Август підтверджує запис із пйотркувських радницьких книг 1538 року щодо продажу будинку з ділянкою та садом за Краківською брамою в Пйотркуві вівтарником Яном Краскою на користь райців і бурмистра міста Львова. Покупців було зобов'язано сплачувати щорічний чинш у розмірі 15 грошів на користь згаданого вівтаря на свято св. Матвія.

Відправник звертається до настоятеля та згадує лист від бурґграфа, пов’язаний із внесенням або обліком належних сум. Він просить адресата вжити подальших заходів чи вирішити справу та посилається на свої обов’язки перед ним; частина подробиць невпевнена. Датовано у Львові 18 червня 1757 року. Обкладинка на с. 4 адресована настоятелю.