Каталог джерел

Руський воєвода Анджей Одровонж засвідчує тимчасове розмежування маєтностей львівської капітули в селі Вербіж та володіння шляхтича Берила в Малій Горожані, здійснене делегованими комісарами під загрозою сплати вадіуму. Остаточне встановлення меж відкладено до особистого огляду воєводи.

Бурмистр і райці Дрогобича звертаються до влади Львова з покірним проханням надіслати міського ката для ув'язненої злочинниці. При цьому вони запевняють у належному частуванні, винагороді та поверненні майстра правосуддя після виконання вироку.

Руський воєвода Анджей Одровонж і львівський суддя Ян Ґоломбек вирішують за королівським мандатом межовий спір між митрополичою капітулою у Львові та дітьми Вінцентія Лонки з Унятичів. На підставі давніших документів вони присуджують спірні межові знаки та маєтності села Вербіж капітулі, накладаючи на протилежну сторону обов’язок вічного мовчання.

Ельблонг заявляє про солідарність із магістратом Львова та підтримку захисту міської влади. Оскільки збори провінції завершилися безрезультатно і послів на сейм не обрали, місто не може задовольнити прохання в такий спосіб. Повідомляється, що секретар, який невдовзі вирушить до Варшави, отримає доручення клопотати перед великим канцлером та іншими покровителями про успішне вирішення справи Львова.

Фрагментарно збережений судовий документ щодо майнової суперечки між дочками Голубія та львівською вірменкою Духною за села Ляшковичі та Сороки.

Райці описують повернення розвідувального загону з-під Володави та обіцяють надіслати свідчення схоплених шпигунів. Чутку про успіх литовського гетьмана вони подають як непідтверджену. Також звертаються до Львова з проханням дотримати обіцянки щодо поваги до прав Замостя під час стягнення збору та щодо депозитів його мешканців.

Князь опавський і ратиборський Вацлав надає парафіяльному костелу в Яворові луки, стави, два городи та забезпечення у вигляді десятини, хлібної данини й прибутків із мита на користь капелана Миколая зі Святкова та його наступників.

Райці переказують реляцію посланця, який повернувся від литовського гетьмана: звістку про втрату Обуховича, командира під'їзду з п'яти хоругов, відступ і вирушення до руського воєводи в околиці Любліна. Повідомляють про надсилання копій листування, відсутніх у збереженій одиниці.

Ян із Суликова, староста городоцький і щирецький, та Петро з Грумна засвідчують проведення вимірювання ланів і насипання межових курганів (копців) у селі Вербіж, що належить львівській капітулі. Розмежування здійснено за німецьким правом на доручення руського воєводи Анджея Одровонжа, який діяв за наказом короля Казимира Ягеллончика.

Влада Замостя переказує відомості про пошесть у Немирові, на околицях Пікова та вглибині України. Вона описує оголошену під звуки сурми заборону приймати людей без перевірки та вимогу мати паспорт для приїжджих. Також просить Львів ужити подібних застережних заходів.

Староста та підкоморій галицькі засвідчують перебіг невдалого розмежування між селом Львівського архієпископства Бибель і володінням Андрія Свістельницького Боків. Через розбіжність доказів, суперечливі документи та відмову Свістельницького передати справу на арбітраж урядовців межі так і не були остаточно встановлені.

Бурмистр і райці Калуша засвідчують отримання королівського універсалу щодо донативи у сто тисяч злотих на потреби монарха й держави. Водночас вони підтверджують одержання доданого листа від міської влади Львова.

Молдавський господар Петро III Арон дозволяє львівським міщанам та іншим купцям вільний в'їзд і ведення торгівлі на території Молдавського князівства. Привілей гарантує безпеку купцям і регулює питання сплати мита та користування складами товарів.

Райці Кам'янця повертаються до листування та королівського рішення у справі проходження караванів, купецьких товарів і прав складу Львова. Вони просять дотримуватися домовленостей і забезпечити присутність людей для охорони купців і товарів. Згадують додану копію королівського листа під власною печаткою; детальні умови транзиту залишаються частково нерозбірливими.

Мазовецькі князі Семовит VI та Владислав II надають отцю Станіславу, капелану занедбаного костелу Святого Духа на передмісті Буська, утримання у вигляді щорічної грошової суми з буського мита, хутра, деревини та звільнення від мита. Документ наказує місцевим урядовцям поважати й своєчасно виплачувати призначені повинності.

Магістрат Кам'янця-Подільського відповідає на лист влади Львова щодо збіглих людей великого коронного канцлера. Запевняє, що повідомив коменданта місцевої фортеці, а також висловлює готовність негайно затримати дезертирів, якщо вони з'являться в місті.

Львівський підстароста Станіслав Стахіра зі Срок засвідчує, що Ходко П'ятницький за згодою воєводи Анджея Одровонжа продав катедральній капітулі у Львові спадкову луку на назву Чонзарщиця за суму десять кіп польських грошів. Документ визначає межі відчужуваної ділянки, які пролягають, зокрема, до річки Полтви, і надає канонікам повне право вічного володіння та розпоряджання нерухомістю.

Магістрат Кам'янця засвідчує, що Шимон Ламіноти [?], міський слуга Львова, привіз підводами пакунки, пов'язані з підкоморієм литовським Мнішеком, послом Речі Посполитої до Порти. Підтверджує їх отримання та засвідчує документ печаткою; непевну частину переліку залишено з лакунами.

Після редукції вартості монети Подільське воєводство створило комісію для встановлення цін на товари та речі. Купці просили про відтермінування подання реєстрів і зачинили крамниці. Комісія наказала продавати товари за половину попередньої ціни. Магістрати Кам'янця просять Львів повідомити про подібний тариф; подальше розв'язання питання залишається відкритим.

Перемишльські лавники посвідчують, що Анна, донька покійного Яна Счроппа, призначила свого чоловіка Добєслава з Журавиці повірником та управителем для прийняття спадкових маєтностей по батькові та представництва її інтересів у судах.

Бурмистр і райці Коломиї підтверджують отримання королівського універсалу щодо донативи на користь Речі Посполитої, переданого через львівських райців. Видане свідоцтво має слугувати владі Львова доказом належного виконання обов'язку перед монархом і державою.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує духовенству та шляхті руських земель чинні права й імунітети, запроваджуючи водночас додаткові постанови щодо, зокрема, місцевого судочинства, митних звільнень і процедури щодо селян-кметів. Він також забороняє стягнення незаконних мит та ухилення купців від визначених торговельних шляхів.

Бурмистр і Рада столичного міста Кракова дякують владі Львова за надіслані вісті та просять переказати подальші новини через цього ж гінця, який повертатиметься. Вони також висловлюють готовність віддячити за цю послугу за першої ж нагоди.

Воєвода і староста руський Анджей Одровонж зі Спрови заставляє райцям міста Львова село Ляшки у Львівській землі за суму в сто гривень грошів обігової монети. Видавець зобов'язується здійснювати правовий та матеріальний захист райців перед будь-якими претензіями, а також гарантує їм уведення у володіння маєтком (інтромісію) у разі невиконання умов договору.

Краків просить звільнити свого міщанина Цямера від повторного стягнення донативи у Львові та розпечатати його товари. Влада аргументує це тим, що купець уже сплатив збір у Кракові, а універсали забороняють стягувати ту саму данину повторно в іншому місті. Також наводяться свідчення купця про усталену практику та його торговельні збитки.

Воєвода і староста генеральний руський Анджей Одровонж вирішує суперечку й забороняє старостинським урядовцям чинити перешкоди львівській капітулі, її мірошникам та міщанам у вивезенні та помолі зерна. Тим самим він підтверджує давні привілеї та звичаї капітули щодо вільного помолу в її віддалених від міста млинах.

Краків стверджує, що шотландські купці використовують королівські рескрипти й охоронні грамоти для порушення міських торговельних прав, ухилення від повинностей і юрисдикції. Описує справу купця Рідта [?] та вилучених у нього товарів. Просить Львів про спільні дії та надання подібних судових рішень.

Король Казимир IV Ягеллончик дозволяє лицареві Янові із Сенна викупити королівське село Ценів у Львівському повіті з рук шляхетного Яна Давидовського. Монарх записує село Янові із Сенна на суму викупу, гарантуючи йому спокійне володіння до повного повернення суми короною.

Краків дякує Львову за призупинення виконання рішення у справі взаємних претензій на майно покійного Яна Нижка [?], крамничного слуги пані Венгжинович. Повідомляє про направлення нею уповноваженого та просить про справедливий розгляд її вимог.

Руський воєвода Анджей Одровонж і снятинський староста Михайло Бучацький забороняють свавільне перешкоджання проїзду купців, які перевозять худобу й товари між Волощиною та Львовом. Усі суперечки й претензії щодо арештованих тварин наказано передавати на розгляд до суду міської ради в Коломиї.

Краків повідомляє про зусилля Краківської академії щодо визнання Яна Кантія покровителем Польського королівства, перенесення урочистості та встановлення урочистої октави. Просить Львів надіслати власну петицію до Папи та передати Кракову її копію, додаючи своє звернення як зразок щодо змісту.

Комісари Ян із Високого та Станіслав Шихра зі Срок засвідчують юридичне й фактичне введення львівських каноніків у володіння пусткою розміром у двадцять ланів, розташованою між королівськими й церковними селами: Скниловом, Оброшином, Ставчанами, Годовицею та Сокільниками. Дії здійснено на підставі мандата короля Казимира Ягеллончика та за дорученням воєводи й старости руського Анджея Одровонжа зі Спрови.

У відповідь на скаргу Львова щодо усунення магістрату від встановлення цін Краків описує власну практику: два засідання на рік за участю воєводського та гродського урядів і міської ради. Роз'яснює черговість голосування, ведення книги цін, видачу виписів і прилюдне оголошення такси. У постскриптумі йдеться про покарання порушників, зважування хліба та дегустацію пива.

Король Казимир IV Ягеллончик відхиляє повторні домагання Петра Бончка та його сина Яна до львівських райців, наказуючи позивачам вічне мовчання і звільняючи райців від обов'язку з'являтися в суді у цій справі. Монарх одночасно скасовує будь-які можливі заочні вироки та забороняє переслідувати райців чи накладати арешт на їхнє майно.

Магістрат Кракова запитує, чи у Львові пиво можуть варити виключно члени цеху, чи також інші міщани на власні потреби та на продаж. Просить надати правила стягнення чопового, а також копії прав чи декретів, які надають свободу варіння та шинкування громадянам, а не цеху. Запитує також про можливість привозити пиво з інших місць для домашніх потреб.

Грицько з Поморян засвідчує мировий вирок, який розв'язує спір із містом Львовом, на підставі якого жителі Львова та піддані з Винників отримали взаємне право вирубки лісу між цими місцевостями. У разі відчуття кривди сторони мали звернутися до короля за встановленням постійних меж.

Магістрат Кракова отримав поштою звістку, що в Кам'янці протягом двох тижнів у трьох будинках померло 27 осіб. Він звертається до магістрату Львова з проханням підтвердити це та надати докладнішу інформацію про ймовірну моровицю. Краківський магістрат має намір шукати способів запобігти її поширенню і закликає адресатів до такої ж пильності.

Король Казимир IV Ягеллончик вирішує суперечку між райцями Львова та міщанами Галича, Коломиї і Стрия, наказуючи останнім неухильно дотримуватися львівського генерального права складу та забороняючи оминати Львів на шляху до інших міст. Документ підтверджує право львів'ян конфісковувати товари купців, які порушують дорожній примус, та фіксує підпорядкування цьому праву міщан Кам'янця-Подільського.

Краків підтверджує отримання попереднього листа зі Львова щодо іншої, частково непрочитаної справи. Відтак запитує про чутки щодо двох раптових смертей на львівському передмісті та ознак моровиці в інших осіб. Вимагає правдивих відомостей і застережних заходів щодо прибульців, аби вберегти здоров’я мешканців, довіру до міських свідоцтв та торгівлю із Сілезією.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує раді та міщанам львівським локаційний привілей короля Казимира Великого від 1356 року, який гарантує місту магдебурзьке право, судовий імунітет та земельні надання.

Магістрат Кракова повідомляє про вісті з Угорщини щодо тяжкої моровиці за Тисою та Мішкольцем [?]. Він просить Львів розіслати листи до прикордонних міст, перевіряти паспорти й свідоцтва подорожніх, а також наказати виставити варти й застави на дорогах.

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує, що ухвалений владою та жителями Львова податок (циза) на нагальні потреби держави та прусської війни має добровільний характер і обмежується одним роком. Монарх зобов'язується королівським словом, що цей збір не перетвориться на постійну повинність і жодним чином не порушить привілеїв та вольностей міста.

Краків застерігає, що моровиця в Угорщині наближається до польського кордону і, за свіжими звістками, з'явилася в містах Орави. Занепокоєння викликає пересування угорців, польських робітників із виноградників, ремісників і дезертирів. Магістрат також повідомляє, що в Білому Дунайці у двох будинках померло вісім осіб після прибуття копача, проте вже п'ять тижнів нових смертей там не зафіксовано. Він радить Львову бути обачним і попередити прикордонні міста.

Краків посилається на поголос про появу моровиці на турецькому прикордонні, в поселенні з непевно прочитаною назвою. Просить Львів надати достовірні відомості. З міркувань безпеки анонсує перевірку осіб, які прибувають або прямують транзитом із тих країв, і вимогу автентичного паспорта, що підтверджує походження зі здорової місцевості.

Миколай Білецький визнає перед львівським земським судом борг у розмірі сімдесяти угорських флоринів перед львівським архієпископом Григорієм і віддає йому в заставу своє дідичне село Біла. Документ визначає суворі умови захисту володіння та негайного задоволення вимог кредитора у разі невиконання угоди.

Руський воєвода Анджей Одровонж обмежує кількість ремісників, які можуть селитися під львівським замком, забороняє тамтешні торги та підпорядковує приміських вірмен і чужоземних купців міському судочинству. Крім того, він підтверджує право магістрату призначати товмачів (перекладачів) і регулює правила помелу зерна у млинах та користування королівськими лісами.

Краків дякує за різдвяні та новорічні привітання й відповідає щодо вроцлавських тимфів. Повідомляє про дотримання універсалу підскарбія великого коронного, згідно з яким тимф має курс у два польські шостаки, затверджений декретом Коронного трибуналу. Обіцяє додати копію відповідного пункту.