Каталог джерел

Король Казимир IV Ягеллончик підтверджує раді та міщанам львівським локаційний привілей короля Казимира Великого від 1356 року, який гарантує місту магдебурзьке право, судовий імунітет та земельні надання.

Краків застерігає, що епідемія в Угорщині наближається до польського кордону і, за свіжими новинами, з'явилася в містах Орави. Занепокоєння викликає переміщення угорців, польських робітників з виноградників, ремісників та дезертирів. Магістрат також повідомляє, що в Білому Дунайці у двох будинках померло вісім осіб після прибуття копача, але протягом п'яти тижнів там не зафіксовано подальших смертей. Рекомендує Львову обережність та попередження прикордонних міст.

Руський воєвода Анджей Одровонж обмежує кількість ремісників, які можуть селитися під львівським замком, забороняє тамтешні торги та підпорядковує приміських вірмен і чужоземних купців міському судочинству. Крім того, він підтверджує право магістрату призначати товмачів (перекладачів) і регулює правила помелу зерна у млинах та користування королівськими лісами.

Магістрат Кракова відправляє свого громадянина за точними відомостями про заразні хвороби, що поширюються на Русі, Україні та Поділлі. Просить Львів поінформувати посланця, затримувати подорожніх і купців з уражених епідемією сторін, перевіряти паспорти та свідоцтва про здорове походження подорожніх і товарів. Вимагає засвідчення доброго походження документів офіційним підписом і печаткою міста перед дозволом на подальший проїзд.

Документ є засвідченим публічними нотаріусами трансумптом двох привілеїв короля Владислава Ягайла: дозволу єврею Волчку на заснування села Вербіж від 1425 року та надання цього ж села Львівській митрополичій капітулі від 1433 року. Дії вчинено у Львові на прохання каноніка і прокуратора капітули Яна з Шамотул перед офіціалом Яном із Бучача.

Ян Ґоломбек, дідич Зимної Води, продає шляхетному Станіславу з Красника сольтиство в Зимній Воді за 30 польських гривень разом із трьома ланами ріллі, лукою, правом вилову риби та свободою осаджувати загородників. Документ установлює доходи сольтиса від судових кар і корчмів, надає поселенцям 18 років волі (слободи) та чітко визначає їхні майбутні данини й розмір панщини.

Лежайськ підтверджує отримання від влади Львова королівського універсалу про донативу в сто тисяч злотих, ухвалену на останньому сеймі, з посиланням на Руське воєводство. У клаузулі щодо частки містечка вказано 60 злотих. Лист засвідчує вручення універсалу, а не здійснення оплати.

Відповідаючи на запитання Львова, Люблін подає збори: з бочки вина злотий для воєводи і три гроші для підвоєводи. З інших товарів не вказує аналогічного обтяження. Згадує збір з харчів, що завозяться із сіл, та внески купців і цехів при встановленні цін двічі на рік. Просить, щоб відповідь залишилася конфіденційною.

Магістрат Любліна скаржиться, що цех різників відмовляється платити поголовне, посилаючись на проживання поза міською юрисдикцією, і виставив місту позови перед каптуровими судами. Просить магістрат Львова про автентичний документ, що підтверджує, чи тамтешні цехи платять тягарі Речі Посполитої та міста також тоді, коли їхні члени проживають під іншими юрисдикціями. У постскриптумі запитує про організацію львівського суду, роль духовних суддів та місце проведення судів.

Президент і радні Любліна оголошують, що обрали зі свого складу делегатів до Варшави на 1 вересня 1738 року, згідно з письмовим розпорядженням підскарбія великого коронного. Делегати мають брати участь у підготовці інструктажу коронного скарбу. Автори висловлюють надію, що магістрат Львова також виконає волю підскарбія.

Магістрат Любліна посилається на звістки про королівську комісію, що розглядала справу між владою Львова та євреями, які торгують у місті. Хоче наслідувати львівські дії і просить про засвідчену копію декрету, виключно в пункті щодо усунення євреїв, щоб він послужив прецедентом. Декларує покриття канцелярських зборів.

Магістрат просить своїх послів про втручання та пораду у справі міських лісів, повинностей, русинів, що ведуть шинкарство, забраної риби, нерухомості, пасовищ, підвід, розслідування щодо боргів перед гданцями та татарських чуток. Друга частина звітує про суперечку щодо виконання рішення стосовно млина, внесення суми 1500 та заперечення Гінків і Сєрадзького. Автори скаржаться на дії підстарости та відсутність постійної правової допомоги; анонсують подальші документи і надсилають копію листа Вишенського сеймику.

Шляхта Львівської землі та Жидачівського повіту укладає союз із радою та міщанами Львова для захисту прав, порядку та спільного суспільного блага. Документ зобов'язує обидві сторони протидіяти беззаконню, грабункам і кривдам, а також гарантує участь львівських райців у шляхетських з'їздах.

Ян Одровонж зі Спрови, генеральний староста руський і державець (тенутарій) жидачівський, діючи за велінням короля Казимира Ягеллончика, повертає і передає шляхтичу Федькові Рашковичу колись неправомірно відібраний млин Сопіт разом із належними до нього нивами, водами та луками.

Станіслав Касперинус дякує адресату за допомогу у справах міста. Згадує смерть міського синдика та його наступника, підтримку в королівського секретаря та пересилання файлів документів для судових суперечок. Обговорює суперечку проти різників, у якій з'являються вдова та отці єзуїти, апеляцію, пов'язану з вірменами та Кам'янцем, і потребу підтримки справ міста. Непевні імена та прізвища залишено з пропусками.

Радні надсилають Вахловичу лист коронного інстигатора і доручають дотримуватися його порад у суперечці зі старостою ломжинським. Просять також дізнатися думку інстигатора у справі татарської суми та простежити за позовом. Дописи згадують вручення документів та витрати гінця; їхня частина залишається нерозчитаною.

Радні підтримують готовність надати королю сто тисяч злотих у зв'язку з контрактом щодо оренди львівського акцизу та руських мит. Пояснюють, що від'їзд вавховського абата та дії ворога затримали переговори. Просять адміністратора скарбу, щоб із цієї суми було виділено провіант для гарнізону Львова, оскільки його відсутність загрожує безпеці міста.

Автор шкодує, що змушений залишатися поза ратушею і не бере участі в публічних справах. Його присутності вимагає справа з паном Подгурським. Він просить колег зберегти матеріали процесу на випадок його розгляду перед королівським судом та про захист прав, пов'язаних з покійним паном Жидкевичем [?].

Радці Львова просять гетьмана про захист міських сіл Зубра та Сихів, а також про звільнення їхніх підданих від примусового перевезення дубів. Вони стверджують, що села вже винищені військом, а решта мешканців може піти. Пропонують використовувати артилерійських фурманів, які мають коней та вози.

Президенти ради Львова запевняють підсудка Лося, що у справі кам'яниці Осульської, розпочатій канівським старостою, вони не допустять шкоди його правам. Обіцяють ставлення згідно зі справедливістю та гідністю адресата; лист не містить вирішення спору.

Радці описують занепад міст, вбивство одного бурмістра та ув'язнення іншого в замку, зменшення юрисдикції та земель, а також торговельні перешкоди. Закликають Львів до спільної дії перед сеймом і оголошують зустріч 29 грудня. Звинувачення представлені як твердження авторів.

Документ засвідчує вирок короля Казимира Ягеллончика, винесений під час його судового перебування у Львові, який забороняє Ельжбеті зі Жмиґрода стягувати незаконні мита з не обкладених зборами товарів та з худоби, що пасеться в королівських лісах. Суд визнав, що відповідачка не має жодних прав чи привілеїв, які б давали підстави для стягнення цих оплат.

Магістрат Перемишля звинувачує владу Львова у прийнятті на службу їхнього міського майстра (ката) без testimonium. За словами відправників, він пішов без повідомлення уряду, залишивши дружину та дітей. Вимагають відмовити у працевлаштуванні та відіслати його тією ж підводою з тим самим візником, оскільки мають кількох в'язнів. Лист не описує їхніх справ чи вироків.

Познань відповідає на отриману поштою звістку Львова про Бецала, якому відправники закидають утиски християнських купців під приводом нової конституції. Лист висловлює побоювання, що подібні дії торкнуться також Познані. Заповідає представлення справи особам, схильним до інтервенції, щоб вона дійшла до короля та коронного підскарбія.

Познань висловлює співчуття щодо кривди президента та всього магістрату Львова, завданої, згідно з листом, 5 січня 1738 року. Декларує спільний захист міських прав та відправлення звістки до канцлера і на королівський двір, просить про подальшу інформацію та бажає президентові одужання. Оригінал не називає винуватців чи точного перебігу події.

Львівський архієпископ Григорій із Сянока надає канонікам львівської кафедральної капітули архієпископські сперингові десятини з ланів міського права, розташованих за мурами Львова. Це утримання передано капітулі навічно в обмін на молитви за спасіння ієрарха.

Свеце поновлює скаргу на солдатів і подає втрати міста на п'ятсот злотих, а президента на 58 злотих 20 грошів у забраних речах. Просить Яна Яблоновського посприяти розгляду та відрахуванню втрат при оплаті війську на генеральній львівській комісії. Окремо просить про квитанцію, що дозволяє отримати деревину з пущі Свецького староства на міст, якому загрожує руйнування через кригу після важкої зими; орендар не приймає попередніх квитанцій.

Прокіп із Гвіздця, галицький підчаший, фундує та забезпечує маєтностями костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії, св. Івана Хрестителя і Знайдення Святого Хреста в містечку Остапківці. Він записує святині та її плебану землю, луки, ліси, право риболовлі й вирубування лісу, а також десятини та збори від жителів Остапківців і Гвіздця.

Магістрат Старої Солі просить президента Львова надіслати ката для виконання вироку над неназваним за прізвищем засудженим. Як поручителя залишає у Львові Петра Староміського, колишнього бурмістра, до часу повернення ката. Запевняє про оплату, безпеку та здоров'я мешканців Старої Солі та російських військових постів. Планований приїзд має відбутися в четвер, виконання вироку в суботу, а повернення на свята; лист не підтверджує реалізацію цих намірів.

Радці Стрия засвідчують, що 9 квітня отримали королівський універсал та нагадування магістрату Львова про донативу 100 000 злотих. На Стрий як купецьке місто припадає 200 злотих, які мають бути надіслані до Львова на 15 травня. Підтверджують оголошення обов'язку мешканцям, але не його сплату.

Райці міста Хелм повідомляють владу Львова про вручення гінцем скарбового універсалу щодо донативи та про виплату йому належної винагороди. Попри бідність місцевого населення та відсутність заможних купців, вони декларують готовність підкоритися королівським наказам.

Ярослав відповідає на прохання Львова, надсилаючи майстра катівського. Вимагає його швидкого повернення після страти, зі свідоцтвом та на доброму підводі. Львівський міщанин залишається в Ярославі як порука повернення.

Пйотр Абрамович повідомляє Станіслава Суського, що через брак риби у ставках не має можливості виконати його прохання. Він радить підстарості пошукати провізію в іншому місці, оскільки всі наявні запаси мають піти на потреби князя.

Документ підтверджує сплату Ячком з Дідушиць боргу в розмірі шістдесяти трьох гривень, що тяжив на селі Лешнів, на користь Юрія Нагвазди зі Станькова. Після перевірки записів у жидачівських земських книгах та вироків королівських радників боржник сплатив належну суму й отримав повне квитування.

Документ засвідчує, що Ян Кунат із Дзєнґлова продав і зрезиґнував на користь Яна, званого Янушем, із Малечковичів своє дідичне село Жидатичі у Львівському повіті за суму 250 гривень польської монети.

Король Казимир IV Ягеллончик на прохання декана Яна Чохранського підтверджує давні королівські та урядові привілеї 1415–1478 років для підданих деканату церкви св. Івана у Львові. Документ санкціонує переведення тамтешніх вірмен та інших мешканців на вірменське право й цілковито звільняє їх від юрисдикції ґродських урядників та будь-яких замкових повинностей.

Король Ян Ольбрахт дозволяє колегії вічних вікаріїв Львівської катедри придбати будинок із парцелою у Львові для їхнього спільного осідку. Водночас вилучає цю нерухомість та її мешканців з-під міської юрисдикції та від усяких податків і повинностей, переводячи її під церковну юрисдикцію та імунітет.

Король Александр Ягеллончик наказує руським і подільським урядникам, зокрема львівському старості, надавати допомогу львівським міщанам у дотриманні права складу шляхом арешту купців, які оминають Львів, та конфіскації їхніх товарів на користь королівського скарбу.