Каталог джерел

Ян Сохацький надсилає табулярний витяг і просить адресата про посередництво перед коморником Франком або Білоруським у поданні клопотання про викреслення обтяжень із табулярної книги будинку. Він пояснює свою відсутність у Львові хворобою та судовим процесом із дружиною й пропонує за допомогу винагороду з суми, належної йому від графа Цвертса.

Єжи Ставецький перепрошує Францішека Глоговського за те, що угода не відбулася, і просить його знову приїхати до Белза для укладення контракту. Він також згадує пана Виджгу, який теж хотів би дійти з адресатом згоди.

Львівський підчаший Марцін Стаміровський відповідає львівським райцям на лист щодо торговельних суперечок та обміну (фримарку) волами. У заплутаних і збережених лише фрагментарно поясненнях він згадує, зокрема, про оборудки, пов'язані з белзьким воєводичем і підкоморієм.

Казимир Станкевич звертається до президента Львова від імені потужицького старости щодо спору з нечесним орендарем Александром Конарським, який утік з орендованої крамниці, вчинивши розбій і завдавши збитків. Він просить від імені старости про справедливий розгляд справи та прихильність до його резидента Антонія Цеглярського.

Ректор Краківської академії о. К. Стемпковський направляє президентові Львова ліценціата права, рекомендованого на посаду міського синдика. Він також висловлює сподівання, що кандидат належним чином виконуватиме свої обов'язки відповідно до очікувань міської влади.

Асесор Й. Ф. Стеткевич відповідає на заклик львівського магістрату щодо розрахунку за давніми заборгованостями, нагадуючи про попередній королівський декрет і про припинення торговельної діяльності після вступу на посаду в 1744 році. Він вказує на зазнані збитки та судовий процес щодо захопленого маєтку, закликаючи міську владу до порозуміння й просячи не завдавати йому подальших прикрощів.

Капітан Стечкевич звертається до президента Львова з проханням заарештувати осіб, які подали неправдивий донос щодо смерті дівчини на фільварку його дружини. Він пояснює, що вона померла з природних причин унаслідок двотижневої лихоманки та проносу, попри наданий їй належний догляд.

Д. Штоффельн відповідає на лист президента та магістрату Львова, заявляючи, що порушене питання утисків не належить до його компетенції. Він радить міській владі шукати справедливості, звернувшись до своїх безпосередніх зверхників.

Львівський купець прянощів Михайло Стрийський передає Артуру Форбосу 250 злотих на сплату боргу та мідницю через пана Левка. Водночас він просить терміново надіслати замовлений шафран двох ґатунків перед запланованою поїздкою на ярмарок до Стрия.

Францішек Суський повідомляє руському воєводі Янові Станіславу Яблоновському, що, попри попередній лист, він не повернув свого підданого, оскільки місцева громада силою його відбила. Він просить адресата застосувати авторитет закону, повторно наказати видати втікача та покарати зухвалість підданих.

Авторка виправдовує своє тривале мовчання хворобами, родинними клопотами й нападами з боку неприятелів, після чого висловлює тітці різдвяні та новорічні побажання. До кореспонденції додає копію листа пана Яна, який рішуче відкидає плітки та звинувачення, що буцімто зачіпають адресатку.

Флоріан Кухорабський виправдовує свою відсутність у Львові тяжкою хворобою та повідомляє про зустріч із паном Висоцьким, який домагається претензій до міста на підставі трибунальського декрету. Автор наводить райцям правові аргументи для захисту проти накладення такси та радить вирішити суперечку мирним шляхом через фінансову угоду.

Провінціал кармелітів о. Кшиштоф Сфорца перепрошує владу Львова за поспішний виїзд через чернечі справи та повідомляє про призначення місцевого пріора для здійснення замірів і прийняття подарованого ґрунту. Він просить райців прихильно й без зволікань завершити надання землі під будівництво храму й монастиря, обіцяючи повсякчасну молитовну пам'ять про добродіїв.

Я. Тарнавський пояснює затримку посланця своєю зайнятістю та повідомляє, що горлицький війт відмовився видати копію свідоцтва для пана Тарабульського, визнавши це непотрібним.

Краківський каштелян Ян Тарновський просить владу Львова видати три гармати, залишені в місті під час колишнього походу проти молдавського господаря Богдана. Він пояснює, що за королівським наказом це озброєння має бути доправлене до визначених замків.

Ян з Дрогомирів Трублаєвич переказує львівському магістрату волю підканцлера коронного про необхідність прислати до Варшави міського синдика на час засідань комісії, яка розглядає справи міст. Автор пояснює, що через велику завантаженість роботою в Коронній канцелярії він не зможе самотужки представляти всі інтереси Львова, хоча й запевняє у своїй постійній підтримці та відданості.

Юзеф Тхужевський повідомляє львівського президента Еляшевича про підписання межового декрету й радить якнайшвидше забрати документ в арбітра Маждревського для внесення до актових книг. Він також пропонує розпочати вигідні на цей час переговори з отцем суфраганом.

Адам Тшебуховський повідомляє волинському воєводі про прибуття перемишльського єпископа до Ярослава невдовзі після від'їзду адресата. Він також звертається з поклінним проханням про протекцію перед краківським каштеляном щодо прийняття перемишльського підчашого до його корогви.

Ув'язнена у львівській ратуші Ядвіга Тищинська благає бурмистра та райців про звільнення з-під варти з огляду на наближення пологів. Пропонуючи майнове забезпечення в рахунок боргів, вона застерігає, що дальше ув'язнення призведе до смерті її та ненародженої дитини.

Урбан Убальдіні надсилає львівському райці Матею Гайдеру запізнілі новорічні побажання та подяку від єзуїтів за подаровані окуляри. Він також обговорює питання заборгованостей, штраф, накладений на його попередника, і труднощі зі стягненням чиншів зі збіднілої шляхти.

Кристина Убиш висловлює радість із приводу доброго здоров'я панн Глоговських і бідкається через брак раніших звісток та довіри з їхнього боку. Вона запевняє у готовності зробити будь-які послуги, переказує вітання близьким і засвідчує свою сестринську прихильність.

Томаш Улятовський повідомляє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про стан здоров'я його дружини, яка непокоїться через розлуку з чоловіком. За докладними відомостями щодо домашніх справ та сьродського сеймика відсилає до усної розповіді буського скарбника.

Міхал Урбанський повідомляє владі Львова про успішне вирішення доручених трибунальських справ і застерігає від надання позик і товарів військовим. Крім того, він порушує питання коштів на ремонт приміських доріг і мурів, сповіщаючи про свій виїзд на судовий з'їзд у Літовищах.

Замойський магістрат за дорученням єпископа-ординарія звертається до влади Львова з проханням з'ясувати долю Альберта Вітковського, який сім років тому покинув дружину Маріанну Глінкевичівну. Влада Замостя просить провести опитування серед львівських ремісників і повідомити, чи розшукуваний живий і чи перебуває в місті.

Станіслав Усман звертається до бурмистра Львова з проханням з'ясувати справу срібла жовківського костелу, забраного зі львівського архіву під час турецької облоги. Він повідомляє про особисту зацікавленість короля Яна III Собеського у поверненні коштовностей і просить зібрати відомості від львівських райців.

Василь Устрицький просить львівський магістрат передати справу пана Крупінського проти пані Домінікової з синами та священника Стефана Вишинського до суду першої інстанції. Він обґрунтовує це необхідністю допиту місцевих свідків, доставлення яких до Львова призвело б до втрати часу та значних труднощів.